Ухвала суду № 11711551, 19.07.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2010 р.Справа № 2-а-47453/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2009р. по справі№2-а-47453/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Виробничо-торгівельний комплекс "Полтавахлібпром" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

22.10.2009 року, Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробничо-торгівельний комплекс „Полтавахлібопром” (далі позивач), звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтава (далі - відповідач), в якому просить суд визнати нечиним та скасувати податкові повідомлення №0000422305/0 від 18.11.2008 року; № 0000422305/1 від 21.01.2009 року; № 0000422305/2 від 08.04.2009 року та № 0000422305/3 від 22.06.2009 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року позов було задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000422305/0 від 18.11.2008 року; № 0000422305/1 від 21.01.2009 року; № 0000422305/2 від 08.04.2009 року; № 0000422305/3 від 22.06.2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 130533 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР, Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХІУ, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена позапланова документальна перевірка з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2006 року, за результатами якої було складена довідка від 25.01.2007 року №131/23/25164300, яка каже, що не встановлено порушень формування податкового кредиту та заявленя суми до бюджетного відшкодування за перевіряємий період.

10.11.2008 року працівником відповідача була проведена додаткова документальна невиїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивача в частині взаємовідносин із СФГ „Нікітенко” з приводу придбання товару пшениці за період з 01.10.2006 року по 30.11.2006 року, за результатами якої складено акт від 10.11.2008 року №2221/23-2/25164300.

За результатами акту перевірки було ухвалене податкове повідомлення-рішення від 18.11.2008 року № 0000422305/0, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 11 місяців 2006 року в розмірі 130533,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження були ухвалені податкові повідомлення-рішення податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 120650,40 грн., з яких 100542,00 грн. основний платіж та 20108,40 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із приписів Закону України „Про податок на додану вартість”, який передбачає право платника податку на бюджетне відшкодування.

Позивач довів реальність виконаних господарських угод з СФГ „Нікітенко”, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно до п.1.7 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Відповідно до п.1.8ст.1 вказаного Закону, бюджетне відшкодування суми, що підлягають поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до Закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в особі ПДВ, повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5 ст.7 зазначеного Закону передбачено, що датою виникнення платника податку в оплату податку товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого)податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетного відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значені суми, розрахованої у відповідності з підпунктом 7.7.1 даного пункту, така сума належить сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду Як свідчать матеріали справи, позивач у своїй господарській діяльності мав взаємовідносини з СФГ „Нікітенко”, з яким були укладені угоди купівлі-продажу зерна пшениці від 01.10.2006 року.

Реальність виконаних угод знайшла підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

З приводу доводів апеляційної скарги про несплату СФГ „Нікітенко” податків від здійснення зазначених господарських операцій, то колегія суддів зазначає, що несплата податків контрагентом платника податку несе негативні наслідки для нього, а не для позивача

Крім цього, суд першої інстанції не допустив порушення процесуального права під час надання оцінки вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 23.04.2008 року по кримінальній справи за звинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 366 КК України.

У відповідності до ч.4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинено воно цією особою.

Зазначеним вироком суду було встановлено те, що ОСОБА_1, під час роботи посадовою особою СФГ ”Нікітенко” вніс завідомо неправдиві відомості про отримані підприємством доходи за 2006 рік, а саме: не відобразив в податкових деклараціях прибутки, отримані в результаті фінансово - господарської діяльності з ТОВ ВТК „Полтавахлібопром”.

За таких обставин, колегія суддів, вважає, що у вироку суду знайшло підтвердження реальність укладених між позивачем та СФГ „Нікітенко” угод.

Таким чином, позивач не допустив порушення вимог Закону України „Про податок на додану вартість”, щодо правильності формування податкового кредиту, тому підстав для зменшення податкового зобовязання звітного періоду у податкового органу відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно до п.1 ч.1ст. 198 КАС України, за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтава залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року по справі № 2а-47453/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Донець Л.О. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 23.07.2010 р.