Ухвала суду № 11711533, 19.07.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2010 р.Справа № 2-а-43341/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2010р. по справі№2-а-43341/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будсвітло" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

17.11.2009 року, Товариство з обмеженою відповідальністю „Будсвітло” (далі позивач)звернулось до суду, з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002552305/0 від 04.08.2009 року; № 0002552305/1 від 14.10.2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2010 року позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002552305/0 від 04.08.2009 року; №0002552305/1 від 14.10.2009 року відповідача.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2010 року скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року № 996-ХІУ, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, про що був складений акт №3692/2305/34017546 від 22.07.2009 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.5.9ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та зроблено висновок про заниження валових доходів за 1 квартал 2009 року на загальну суму 402167,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2009 року в сумі 100542,00 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення №0002552305/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 120650,40 грн., з яких 100542,00 грн. основний платіж та 20108,40 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

За результатами адміністративного оскарження було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 14.10.2009 року № 0002552305/1, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 120650,40 грн., з яких 100542,00 грн. основний платіж та 20108,40 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із приписів Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, за правилами якого перерахунок складає у порівнянні балансової вартості залишків запасів на кінець звітного періоду з їх балансовою вартістю на початок того ж звітного періоду.

Позивач під час подання до відповідача декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 року відобразив приріст запасів.

Дане твердження знайшло своє підтвердження під час розгляду справи, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.5.9 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” платник податків веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів ( крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Як свідчать матеріали справи, 28.04.2009 року позивачем було надано до відповідача декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2009року, в якій був задекларований приріст балансової вартості запасів в сумі 197595,00 грн.

Податковим органом вставиться під сумнів балансова вартість запасів на кінець звітного періоду в розмір 402167,00 грн., оскільки видаткові накладні на замки та обладнання, видані на користь ТОВ ”Епіка” не містять печатки та підпису отримання товару покупцем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дані доводи спростовуються матеріалами справи.

Суд першої інстанції правильно зазначив про відсутність заперечень з боку податкового органу при визначенні позивачем доходів від продажу товарів та при визначенні валових витрат.

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ „Епіка”, з якою були укладені угоди купівлі-продажу замків та іншого обладнання.

Реальність здійснення даних операцій була підтверджена наданим до справи документами первісного бухгалтерського обліку: договір оренди №15 від 13.06.2008 року; витяг по рахунку позивача за 1 квартал 2009 року; видатковими накладними, отриманим від ТОВ „Епіка”, актами заліку зустрічних однорідних вимог від 30.01.2009 року та від 10.03.2009 року; договорами, видатковими накладними, довіреностями, витягами по рахунку позивача.

Крім цього, під час перевірка була проведена інвентаризація основних засобів та товарно-матеріальних цінностей, що було зафіксовано інвентаризаційними описами, які не містять розбіжностей між даними бухгалтерського обліку і фактичною наявністю основних засобів та товарно-матеріальних цінностей.

За таких обставин, позиція податкового органу про допущення порушень позивачем податкового законодавства є необґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги про ненадання працівниками позивача відповідних документів бухгалтерського обліку на відповідні запити спростовуються матеріалами справи.

Крім цього, перевірка проводилась у присутності працівників позивача.

Вдповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно до п.1 ч.1ст. 198 КАС України, за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 6 квітня 2010 року по справі № 2а-43341/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Донець Л.О. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 23.07.2010 р<Текст > .