Постанова № 11711497, 08.07.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2010 р. Справа № 2-а-44958/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

Представник позивача - Сластьоненко С.В.

Представник відповідача - Мартинюк О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2010р. по справі №2-а-44958/09/1670

за позовом Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції <Список ><Текст >

до Відкритого акціонерного товариства "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Лубенська об`єднана державна податкова інспекція, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9", Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво", в якому просив застосувати наслідки нікчемної угоди та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" кошти згідно договору про виконання будівельних робіт від 18.09.2007 р. в сумі 140090,40 грн. на користь ВАТ "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9"; стягнути з ВАТ "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9" в дохід Держави грошові кошти отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" кошти згідно договору про виконання будівельних робіт від 18.09.2007 р. в сумі 140090,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході проведення перевірки Лубенською ОДПІ зібрані матеріали, які вказують на те, що в період з 01 липня 2007 року по 01 липня 2008 року між ВАТ "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9" та ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" укладені нікчемні правочини, а саме договори будівельного субпідряду б/н від 18 вересня 2007 року та виконані господарські зобов'язання по них з порушенням публічного порядку, суперечні моральним засадам суспільства, укладені з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави у зв'язку з чим ці правочини є нікчемними. Посилаючись на наведені підстави позивач просить суд стягнути з ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" кошти згідно договору про виконання будівельних робіт від 18 вересня 2007 року в сумі 140090,40 грн. на користь ВАТ "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9" та стягнути з останнього в дохід Держави грошові кошти отримані від ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" згідно договору про виконання будівельних робіт від 18 вересня 2007 року в сумі 140090,40 грн.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові.

Представник ВАТ "Лубенське шляхо-будівельне управління - 9" в судовому засіданні позов не визнав, пояснив суду, що твердження позивача стосовно недійсності (нікчемності) договорів субпідряду, укладених товариствами не відповідає дійсності, оскільки вищевказані договори укладені з дотриманням усіх вимог, передбачених Цивільним законодавством (статті 203 ЦК України), з додержанням обов'язкових умов дійсності правочину, з волевиявленням сторін, зміст цих договорів не суперечить актам цивільного законодавства, договори мають печатки підприємств та підписи уповноважених осіб, сторін за договором, які мають необхідний об'єм цивільної право-дієздатності, тому у будь-якому випадку такі договори створюють реальне настання правових наслідків, обумовлені ними.

В даному випадку, на думку відповідача нікчемність правочину прямо не встановлена законом, сторони за договором не заперечують його дійсність, тому такий правочин може бути визнаний нікчемним лише у судовому порядку (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України - далі - ЦК України). Недійсними правочини можуть вважатися лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність даного правочину. Укладені між відповідачами правочини відповідають обов'язковим загальним вимогам, що передбачені статтею 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Оскільки при укладенні договорів не порушено жодної з перелічених умов, такий правочин не може вважатися недійсним.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2010 року в задоволенні адміністративного позову Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 203, 228 216, 228 ЦК України, ст.ст. 207, 208 ГК України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

ТОВ "Лебенське ШБУ-9",подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ВАТ "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9" (ідентифікаційний код 03450436) та ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" (ідентифікаційний код 34742402) зареєстровані як юридичні особи та внесені до ЄДРПОУ у встановленому законом порядку.

Працівниками Лубенської ОДПІ в період з 26 грудня 2008 року по 14 січня 2009 року проведено планову виїзну перевірку ВАТ "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 01 липня 2008 року .

В ході проведення перевірки Лубенською ОДПІ зібрані матеріали, які вказують на те, період з 01 липня 2007 року по 01 липня 2008 року між ВАТ "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9" та ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" укладені нікчемні правочини кошти отримані за якими позивач просить стягнути з відповідачів.

В матеріалах справи наявний договір будівельного субпідряду б/н від 18 вересня 2007 року який укладений між ВАТ "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9" та ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво". Предметом даного договору є виконання ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" робіт відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору роботи, а ВАТ "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9" в свою чергу прийняти та оплатити такі роботи.

Відповідачами зазначено, що договори субпідряду виконані сторонами в повному обсязі з дотриманням вимог, передбачених статтею 203 ЦК України, з додержанням обовязкових умов дійсності правочину, з волевиявленням сторін, зміст договорів не суперечить актам цивільного законодавства, підписані особами, які мають необхідний обєм цивільної право-дієздатності, тому у будь-якому випадку такі договори створюють реальне настання правових наслідків, обумовлені ними.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з наступного.

Згідно із частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України, визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обовязки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Хоча позивач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", позивач не звернув уваги на те, що згідно із частниою 2 статті 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Лубенською ОДПІ, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобовязання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобовязання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобовязану сторону певних обовязків; допускають односторонню відмову від зобовязання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Суд першої інстанції зазначив, що позивач не звернув увагу на те, що згідно із частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На час розгляду справи у суді, укладення та виконання договорів субпідряду від 18 вересня 2007 року ВАТ "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9" та ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" зареєстровані у ЄДРПОУ, що підтверджується відповідними довідками, які наявні в матеріалах справи. Відповідно, зазначені товариства користуються всіма правами та обов'язками які надані юридичним особам в тому числі укладення договорів субпідряду.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивач не надав суду доказів щодо визнання правочину за договором будівельного субпідряду від 18 вересня 2007 року, який укладені між ВАТ "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9" та ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" нікчемними.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про те, що вимоги, щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за начебто нікчемними правочинами в сумі 104090,40 грн. є безпідставними та необґрунтованими, а тому у їх задоволенні необхідно відмовити.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, а саме з підстав відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Лубенської ОДПІ в період з 26 грудня 2008 року по 14 січня 2009 року проведено планову виїзну перевірку ВАТ "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 01 липня 2008 року. За результатами перевірки складено акт № 86/23/03450436 від 21.01.2009 р.

В ході проведення перевірки Лубенською ОДПІ зібрані матеріали, які вказують на те, в період з 01 липня 2007 року по 01 липня 2008 року між ВАТ "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9" та ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" укладені нікчемні правочини кошти отримані за якими позивач просить стягнути з відповідачів.

В матеріалах справи наявний договір будівельного субпідряду б/н від 18 вересня 2007 року який укладений між ВАТ "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9" та ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво". Предметом даного договору є виконання ТОВ "Промислова компанія "Технологічна комплектація та будівництво" робіт відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору роботи, а ВАТ "Лубенське шляхово-будівельне управління - 9" в свою чергу прийняти та оплатити такі роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач із позовом про застосування наслідків нікчемної угоди та стягнення адміністративно-господарських санкцій згідно договору про виконання будівельних робіт від 18.09.2007 р. в сумі 140090,40 грн. звернувся до суду лише 08.05.2009 року, а отже після спливу одного року з дня порушення суб'єктами господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 1 с. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2010 року по справі№2-а-44958/09/1670 підлягає зміні з підстав відмови у задоволенні позову, а саме з підстав пропуску строку для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2010р. по справі №2-а-44958/09/1670 змінити з підстав відмови у задоволенні позовних вимог.

<Текст >

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Кононенко З.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 13.07.2010 р.