Ухвала суду № 11711492, 19.07.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2010 р.Справа № 2-а-161/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2010р. по справі№2-а-161/10/2070

за позовом Комунального підприємства "Ізюмське міське бюро технічної інвентаризації" <Список ><Текст >

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

11.01.2010 року, Комунальне підприємство „Ізюмське міське бюро технічної інвентаризації” (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції у Харківському районі (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати податкові повідомлення-рішення позивача № 0000302320/0 від 30.09.2009 року та № 0000302320/1 від 09.12.2009 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2010 року позов було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000302320/0 від 30.09.2009 року та № 000030232/1 від 09.12.2009 року, ухвалене відповідачем.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матерільного та процесуального права, а саме: Закону України „Про оподаткування податку підприємств”, Кодексу законів про працю України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації, та взятий на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка комунального підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 рік, іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 рік, про що був складений акт №1470/2320/03355011 від 16.09.2009 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.41ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР , а саме підприємством зайво включено до складу валових доходів доходи згідно поданих уточнюючих розрахунків у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок на суму 22031грн, в тому числі за 4 квартал 2008 року 22031 грн.; п.5.1 п.5.6 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” включення позивачем-підприємством до складу валових витрат витрати на оплату праці, які не повязані із господарською діяльністю підприємства на суму 235229 грн., в тому числі 3 квартал 2007 року 34759грн., 4 квартал 2007 року 44190 грн., 1 квартал 2008 року 8730 грн., 2 квартал 2008 року 8730 грн., 3 квартал 2008 року 35080 грн., 4 квартал 2008 року 32958 грн., 1 квартал 2009 року 23657 грн..

Крім цього, порушення п.5.1,5.7ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР, а саме включення до складу валових витрат витрати по нарахуванню страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообовязкового страхування, які не повязані із веденням господарської діяльності підприємства на суму 86399грн., в тому числі: 3 квартал 2007 року 12763грн., 4 квартал 2007 року 16226грн., 1 квартал 2008 року 20510 грн., 2 квартал 2008 року 3206 грн., 3 квартал 2008 року 12882 грн., 4 квартал 2008 року 12102 грн., 1 квартал 2009 року 8710 грн.; порушення п.6.1 ст.6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме включення до складу валових витрат відємне значення обєкту оподаткування попереднього податкового року в сумі 169835 грн., а саме: 4 квартал 2008 року 95933 грн., 1 квартал 2009 року 73902 грн.

Таким чином, встановлено зменшення відємного значення обєкта оподаткування на суму 58942грн. за 2008 рік, на 106269грн., у 1 кварталі 2009 року та заниження податку на прибуток у сумі 76055 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року 11880грн., за 4 квартал 2007 року 15104 грн., за 1 квартал 2008 року 7216грн., за 2 квартал 2008 року 8532 грн., за 3 квартал 2008 року 14305грн., за 4 квартал 2008 року 19018 грн.

За результатами перевірки та адміністративного оскарження були прийняти податкові повідомлення-рішення № 0000302320/0 від 30.09.2009 року та № 0000302320/1 від 09.12.2009 року, якими визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств усього у сумі 114082,50 грн., із них основний платіж 76055 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38027,50 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування заробітної плати працівників позивача було здійснено у відповідності до положень КЗпП України та Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств” „Про оплату праці”, колективного договору позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.5.6 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з такими платниками податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати та інших видів заохочень та виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін.

Яке свідчать матеріали справи, податковим органом ставиться до вини позивача включення до складу валових витрат - витрати на оплату праці, які не повязані із господарською діяльністю підприємства на суму 235229 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на неврахування під час нарахування заробітної плати рішення виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області від 27.08.2008 року №0849 „Про затвердження тарифів на роботи та послуги з державної реєстрації прав власності, технічної інвентаризації нерухомого майна та калькуляції вартості 1-ї нормо години виконаних робіт комунальним підприємством „Ізюмське бюро технічної інвентаризації” та Додаток №1 до даного рішення, яким встановлюється калькуляція вартості 1-ї нормо години виконуючих робіт позивача з 01.09.2007 року, є хибним, так як зазначене рішення не регулює питання валових витрат.

Крім цього, податковий орган не заперечує фактичне здійснення витрат на оплату праці позивачем.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України,у справах щодо оскарження рішень,дій чи бездіяльності суб”єктів владних повноважень адміністравтині суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі,у межах повноважень та у спосіб,що передбачені Конституцією та законами України; обгрнутовано,тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів, вважає, що оскаржуване повідомлення рішення не відповідаєть зазначеними вище критеріям,тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першоїінстанціїсуд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу залишити без задоволення , а постанову суду без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2009 року по справі № 2а-161/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Донець Л.О. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 23.07.2010 р.