Постанова № 11711455, 20.07.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2010 р. Справа № 2-а-48359/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Баглаєнко Я. В.

за участю

представника позивача Пшеничного О.Л.

представника відповідача Переяслівець В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області та апеляційною скаргою Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2010р. по справі№2-а-48359/09/1670

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" <Список ><Текст >

до Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області, Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа >

за участю прокуратури Полтавської області

про про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачзвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з вимогами про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року в розмірі 309467 грн. та зобов'язання Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію надати висновок до управління Державного казначейства України у м. Кременчук про суму відшкодування податку на додану вартість за грудень 2006 року в розмірі 309467 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що у поданій ним податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року від 19.01.2007 року чітко було зазначено суму податку на додану вартість, яка підлягала бюджетному відшкодуванню у розмірі 309467 грн. У межах встановленого ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" 06.03.2009 року позивачем було подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції заяву про повернення суми податку на додану вартість за грудень 2006 року у розмірі 309467 грн. на поточний рахунок підприємства. Проте, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція відмовила позивачу у поверненні суми податку на додану вартість, що, на його думку, є порушенням п. 8.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головним управлінням Державного казначейства України від 02.07.1997 року № 209/72 (надалі Порядок).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2010 року адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю"задоволено: стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2006 року в сумі 309467 грн.

Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція в Полтавській області, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість», стверджуючи про невідповідність висновків суду вимогам п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовльнити.

Відповідач, Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області, також не погодився з постановою суду першої інстанції та звернувся до Харківського апеляційного адміністративного суду з апеляійною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині стягнення з Державного бюджету України витрат по сплаті судового збору в сумі 1700,00 грн.

Позивач заперечує проти доводів та вимог поданих апеляційних скарг, оскільки вважає законним та обґрунтованим прийняте судове рішення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, вивчивши доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду було встановлено, що Відкритим акціонерним товариством “Кременчуцький завод технічного вуглецю”, як платником податку на додану вартість (свідоцтво № 24093479 від 22.07.1997 року), було подано 19.01.2007 року до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2006 року, в якій визначено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 309467 грн. шляхом зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість у наступних податкових періодах (рядок 25.2 декларації).

За результатами виїзної позапланової перевірки Відкритого акціонерного товариства “Кременчуцький завод технічного вуглецю” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією складено довідку від 02.03.2007 року № 136/23-309/00152299, в якій зазначалося про надання остаточного висновку щодо формування позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2006 року в розмірі 309467 грн. після дослідження ланцюга постачання.

06.03.2009 року позивачем подано до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції заяву про повернення суми податку на додану вартість за грудень 2006 року у розмірі 309467 грн. на поточний рахунок підприємства.

Листом № 8766/10 від 06.04.2009 року Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція відмовила позивачу у поверненні суми податку на додану вартість за грудень 2006 року в розмірі 309467 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що позивач має право на зміну напрямку бюджетного відшкодування на підставі положень пункту 8.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головним управлінням Державного казначейства України від 02.07.1997 року № 209/72, відповідно до якого, якщо в платника протягом трьох звітних періодів після дати відшкодування суми ПДВ у рахунок платежів з цього податку відшкодовані суми повністю або частково не були використані платником в погашення податкових зобов'язань за їх відсутністю, то він має право звернутися до податкового органу із заявою про повернення таких сум на поточний рахунок чи зарахування їх у рахунок інших платежів, які надходять до Державного бюджету України. За висновками суду, на підставі заяви позивача від 06.03.2009 року відповідач був зобовязаний сформувати висновок про бюджетне відшкодування в режимі "зміна напряму відшкодування за сумами ПДВ, не використаними платником на погашення податкових зобов'язань", із зазначенням реквізитів декларації за грудень 2006 року, та в загальному порядку подати його до органів державного казначейства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на фактичні обставини справи та вимоги діючого на час спірних правовідносин податкового законодавства України.

Відповідно до п.п. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому, платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників (п.п. 7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Таким чином, діючим на час спірних правовідносин законодавством було передбачено лише два шляхи отримання бюджетного відшкодування: або зарахування належної платнику повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку в наступних звітних періодах, або повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника податку.

Колегія суддів зауважує, що платником податку може застосовуватися лише один з цих шляхів відшкодування сум податку на додану вартість. Відповідне волевиявлення платника податку відображається у рядку 25 декларації з податку на додану вартість.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року, поданій до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції 19.01.2007 року, у рядку 25.2 зазначено про його волевиявлення щодо бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у розмірі 309467 грн. шляхом зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

Проте, 03.03.2009 року позивач звернувся до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції із заявою про повернення на розрахунковий рахунок підприємства суми податку на додану вартість в розмірі 309467 грн., задекларованої у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2006 року. Тобто, позивач змінив своє рішення про шляхи бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Разом з тим, така зміна волевиявлення платника податку щодо обрання шляху відшкодування сплачених сум податку на додану вартість не була передбачена діючим на той час податковим законодавством.

Посилання суду першої інстанції на положення пунктів 6 та 8 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 21.05.2001 року № 200/86, щодо права позивача на отримання бюджетного відшкодування на рахунок у банку, зважаючи на невикористання протягом трьох звітних періодів відшкодованих сум ПДВ у рахунок платежів з цього податку за їх відсутністю, є необґрунтованими. Оскільки, Законом України від 25.03.2005 року № 2505-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було викладено у новій редакції, що почала діяти з 01.06.2005 року. Відповідно до цих законодавчих змін, зміна задекларованого напрямку бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість не передбачена. Положення підзаконного нормативного акту, прийнятого у 2001 році на підставі діючих на той час законодавчих норм, не можуть спростовувати чи змінювати положення законодавчого акту з питань бюджетного відшкодування сум сплаченого податку на додану вартість (яким є Закон України «Про податок на додану вартість»), прийнятого у 2005 році та діючого на час спірних правовідносин.

Отже, у позивача відсутнє право на зміну обраного ним шляху бюджетного відшкодування, зазначеного в рядку 25.2 поданої 19.01.2007 року податкової декларації з податку на додану вартість щодо бюджетного відшкодування сум податку шляхом їх зарахування у зменшення податкових зобовязань з цього податку в наступних звітних періодах.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову не відповідають вимогам діючого на час спірних правовідносин податкового законодавства, тому підлягають задоволенню вимоги поданих відповідачами апеляційних скарг про скасування судового рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області та апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2010р. по справі№2-а-48359/09/1670 скасувати.

Прийняти нову постанову.

Відмовити в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С.

Гуцал М.І.

<Список ><Текст >

Повний текст постанови виготовлений 26.07.2010 р.