Ухвала суду № 11709827, 12.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5106/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"12" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Мамчура Я.С,

суддів:Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі:Ільницькій В.Б.,

розглянувши апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ-центральний аптечний склад» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ-центральний аптечний склад»до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення № 54 від 22.03.2010р., -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення № 54 від 22.03.2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно з п. 1, ч.1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 17 лютого 2010 року відповідачем проведена камеральна перевірка позивача, стосовно дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товарів за ВМД № 100000020/2008/752800 від 25.12.2008 року, за результатами якої було складено акт № к/2/10/100000000/24725736 від 17 02 2010 року.

Крім того, як вбачається з акту № к/2/10/100000000/24725736, перевіркою встановлено факт неправомірного застосування позивачем пільг по сплаті податку на додану вартість.

Так, 22 березня 2010 року на підставі акту № к/2/10/100000000/24725736, відповідачем винесено податкове повідомлення форми «Р» № 54, яким позивачу за порушення Закону України "Про податок на додану вартість", визначено податкове зобов'язання у сумі 31720,75 грн., з яких 30210,24 грн. за основним платежем та 1510,51 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до ст. 14 Митного кодексу України регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Відповідно до п.п. 2.1.1 п.2.1. ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування, установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, контролюючими органами є митні органи - стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 спільного Наказу ДПА України та ДМС України, від 16.03.2001, № 109/188 "Про затвердження Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України" контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами. Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за погашенням їх чи податкового боргу за операціями з продажу на митній території України товарів, попередньо ввезених (пересланих) на митну територію України з-за її меж, здійснюють податкові органи за правилами й у порядку, визначених Законом.

Відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Поняття вантажної митної декларації визначено у п. 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574, згідно якого, вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів. Згідно підпункту 7.3.6. пункту 7.3. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Таким чином, ВМД одночасно є податковою декларацією. Так, відповідно до частини 1 статті 69 Митного кодексу України незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи. Повноваження митних органів при здійсненні перевірок визначені в постанові Кабінету Міністрів України від 23.12.04 № 1730 «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України». Отже, з вищенаведених норм вбачається, що саме до компетенції митних органів віднесено контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, який здійснюється на підставі відомостей внесених декларантом до ВМД та який не обмежено строками. Відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість», який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, звільняються від оподаткування операції з поставки (у тому числі аптечними закладами) зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що щорічно визначається Кабінетом Міністрів України до 1 вересня року, що передує звітному. Якщо у такий строк перелік не встановлено, діє перелік минулого року. Як вбачається з матеріалів справи, при імпорті товару підприємство обов'язкових платежів до Державного бюджету України не сплачувало, у зв'язку із тим, що ставка мита на зазначений товар дорівнює 0 %. Податок на додану вартість не сплачувався відповідно до підпункту 5.1.7 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 № 168/97-ВР, яким звільняються від оподаткування операції з ввезення на митну територію України зареєстрованих та допущених до застосування в Україні лікарських засобів та виробів медичного призначення за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України. Об'єктом класифікації в УКТ ЗЕД є всі товари, що мають обіг у міжнародній торгівлі. УКТ ЗЕД базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів (далі -ГС) і Комбінованій тарифно-статистичній номенклатурі Європейського Союзу. В УКТ ЗЕД дотримано принцип однозначного віднесення товарів до класифікаційних угруповань, що дозволяє віднести кожний товар тільки до одного класифікаційного угрупування. Це досягається завдяки Основним правилам інтерпретації класифікації товарів, приміткам до розділів, груп. Шість Основних правил інтерпретації класифікації товарів містять основоположні принципи побудови класифікаційної системи і передбачають послідовне занесення конкретного товару до визначеної групи, а потім - до відповідної позиції. В той же час, класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України „Про Митний тариф України" від 05.04.01 № 2371-ІП (із змінами і доповненнями), а саме: з урахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації. Перевірка правильності класифікації товару проводилась на підставі заявлених суб'єктом ЗЕД до митного оформлення відомостей про товар. Перевірка правильності класифікації ввезених позивачем товарів проводилась згідно з вимогами Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі УКТЗЕД) в редакції товарної номенклатури Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України»від 05.04.01 № 2371-ІП зі змінами та доповненнями, Основними правилами інтерпретації класифікації товарів та відповідно до приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій. УКТ ЗЕД складає 21 розділ, до кожного з яких містяться примітки. На відміну від найменування розділу, яке призначене лише для зручності користування, примітки мають юридичну силу при класифікації товарів. Кожний розділ містить певну кількість груп, що містять двозначну нумерацію, що не має зв'язку з нумерацією розділів. Всього груп 99, при чому групи 77, 88, 99 є зарезервованими і на даний час не використовуються. Деякі групи складаються з підгруп, які пронумеровано римськими цифрами та які не відображаються у цифровій структурі товарного коду. Кожна група містить певну кількість товарних позицій, що мають чотиризначну нумерацію, перші два знаки якої відповідають номеру відповідної групи. Наступними рівнями деталізації є підпозиції (шестизначна нумерація), категорії (восьмизначна нумерація) та підкатегорії (десятизначна нумерація). Десятизначний номер товарної підкатегорії є товарним кодом за УКТ ЗЕД, який, зокрема, зазначається в графі 33 вантажної митної декларації (ВМД). Однієї з особливостей УКЗЕД є наявність, так званої, "дефісної системи". Дефісна система припускає проставляння визначеної кількості рисочок (дефісів) перед найменуванням деталізованих підпозицій. Кількість дефісів дорівнює номеру рівня. Проставляння різноманітного числа дефісів показує глибину деталізації і полегшує пошук відповідних товарів по визначеному алгоритму - від меншого числа рисочок (дефісів) до більшого. У деяких підпозиціях існують додаткові рівні деталізації (категорії і підкатегорії), для яких не передбачений цифровий код. Вони позначені символами " - " або " - -", що проставляються перед текстовим описом. Без урахування зазначеного відповідного опису, якщо воно є, товар класифікувати не можна. Таким чином, відповідно до УКТ ЗЕД коду 9021 90 90 00 відповідає текстовий опис «інші»: (інші апарати, які носять на собі, з собою або імплантують в тіло, щоб компенсувати недолік (дефект) органа чи фізичну ваду). Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від обкладення податком на додану вартість»від 17.12.03 № 1949 (далі - Постанова) затверджено перелік звільнених від обкладення податком на додану вартість виробів медичного призначення.

Підставою для звільнення від сплати ПДВ є підтвердження державної реєстрації виробів медичного призначення та їх наявність в Переліку.

Відповідно до пункту 10 Порядку ведення Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.07.09 № 526 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.09.09 за № 872/16888, свідоцтво про державну реєстрацію медичного виробу або його нотаріально засвідчена копія або Підтвердження про державну реєстрацію в Україні на кожну партію медичного виробу (далі - Підтвердження) надається митним органам при митному оформленні медичного виробу.

Форма Підтвердження затверджена наказом МОЗ від 21.07.09 № 526. Одним із обов'язкових атрибутів затвердженої форми Підтвердження є печатка МОЗ.

Митне оформлення виробів медичного призначення із звільненням від оподаткування податком на додану вартість здійснюється за умови відповідності коду та текстового опису, визначених в вищезазначеному Переліку, коду та текстовому опису товарів згідно УКТ ЗЕД.

Відповідно до вищезазначеної постанови у Переліку текстовий опис до коду ,.. 9021 90 90 00 згідно з УКТЗЕД зазначено як «Інші пристосування ортопедичні».

Водночас, відповідно до УКТ ЗЕД коду 9021 90 90 00 відповідає текстовий опис «інші»(інші апарати, які носять на собі, з собою або імплантують в тіло, щоб компенсувати недолік (дефект) органа чи фізичну ваду).

До цієї товарної підкатегорії включаються товари, крім тих, що зазначені вище на рівні однодефісних товарних підпозицій товарної позиції 9021, з урахуванням Примітки 1 до групи 90 УКТЗЕД.

Проте, текстовий опис товару № 1 у Свідоцтві про державну реєстрацію медичного виробу та у графі 31 податкової декларації № 100000020/2008/752800 від 25.12.08 не відповідає текстовому опису в Постанові до коду УКТ ЗЕД 9021 90 90 00, де товар зазначено як «Інші пристосування ортопедичні».

Таким чином, колегія суддів погоджується, що зазначений товар не може розглядатись як інші ортопедичні пристосування і, відповідно, на цей товар не поширюється дія Постанови, а тому у даному випадку податок на додану вартість необхідно сплачувати на загальних підставах.

Згідно із статтею 88 Митного кодексу України, декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою.

Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до пункту 5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію" від 09.06.97 № 574, достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп "Під митним контролем") на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером, а також реєстрацією ВМД у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД. Ця декларація не може бути відкликана декларантом.

У разі необхідності для підтвердження відомостей, унесених до ВМД, прийнятої для оформлення, декларантом подаються додаткові документи.

Відповідальність за неточні відомості у ВМД установлюється законодавством.

Згідно із частинами 2-3 пункту 1.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.05 № 314, з моменту прийняття ВМД до оформлення декларант несе юридичну відповідальність за недостовірність відомостей, зазначених у ВМД. Ця ВМД не може бути відкликана декларантом. Стаття 312 Митного кодексу України встановлює та регламентує порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, а саме ведення УКТЗЕД передбачає прийняття рішень щодо класифікації та кодуванню товарів в УКТЗЕД (п. 1 ст. 312 МК України). А у відповідності до ст. 313 МК України: «Митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковим для підприємств». Відповідно до пунктів 5.1-5.3. Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», ВМД заповнюється декларантом за допомогою комп'ютера та не повинна містити підчисток і помарок. Відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитслужби України від 09.07.97 № 307 (із змінами та доповненнями) при декларуванні товарів, що ввозяться на митну територію України, у графі 33 ВМД декларантом зазначається код товару за УКТЗЕД, а у графі 47 ВМД проводиться розрахунок податків та зборів, що підлягають сплаті. Як вбачається з матеріалів справи у ВМД № 100000020/2008/752800 від 25.12.08, копію якої долучено до матеріалів справи, позивачем у графі «33»зазначено код товару «9021909000», а в графі «47», позивачем розмір податку на додану вартість товару № 1 вагою 2 кг (нетто), митною вартістю 151 051,22 грн., розраховано за нульовою ставкою.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невірне заповнення графи 33 ВМД призвело до заниження позивачем податкових зобов'язань за податком на додану вартість на суму 30210,24 грн.

Відповідно до п.п. 17.1.4. п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИ-центральний аптечний склад»- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Ухвалу складено у повному обсязі 15.10.2010.