Постанова № 11709813, 12.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17345/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді:Мамчура Я.С,

суддів:Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі:Ільницькій В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-капітал»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-капітал»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

На вказану постанову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність висновку податкового органу про завищення податкового кредиту в сумі 437252 грн., завищення валових витрат на суму 2186258 грн. за вказаною господарською операцією та заниження у звязку з цим податкових зобовязань з ПДВ в сумі 83840 грн. та податку на прибуток в сумі 546565 грн. Крім того, посилається на нікчемність правочинів.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком та розглядаючи апеляційну скаргу зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вважає, що правочин, який існує у відносинах між суо'єкпіми господарювання: позивачем і TOB «Промсервістехресурс»є нікчемним, оскільки відносно засновника TOB «Промсервістехресурс»ОСОБА_2 порушена кримінальна справа за ознаками ч.2 ст. 205 КК України і підписи на податкових накладних виконані не ним, а іншою особою.

Суд першої інстанції послався на ч. 4 ст. 72 КАС України, яка містить підстави для звільнення від доказування та передбачає, що вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою і дійшов висновку, що протиправні діяння фіктивного підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності, вчинене вказаною особою встановлені судом та не потребують доказуванню.

Так, колегія суддів погоджується, що в даному випадку розглядаються не дії ОСОБА_2 і діяльність TOB «Промсервістехресурс», а господарська діяльність позивача TOB «Авто-капітал», а тому посилання на ст. 72 КАСУ є безпідставним.

Жодним законодавчим та нормативним документом позивач не зобов'язаний перевіряти справжність підпису директора підприємства та підписів, виконаних на документах.

Крім того, згідно висновку експертного дослідження експертів - економістів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз № 236/589 від 25 січня 2010 р. заниження податкових зобов'язань, про що зазначено в акті перевірки ДТП у Дніпровському районі м. Києва від 08.05.2009 р. № 1460/23-621-31924396, а саме: з податку на додану вартість на суму 437252 грн. та з податку на прибуток на суму 546565 грн., документально та нормативно не підтверджується, зокрема:

в Акті перевірки відмічено про порушення п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1 та п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1, п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168 (закон №168), в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 437252 грн., та порушення п.п.5.3.9 п.5.3 та п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (закон № 283).

Щодо податку на додану вартість, колегія суддів зважає на наступне.

Так, підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст. Закону № 168 визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки не зазначено яким чином порушено наведену норму, та як встановлено, що податкові накладні складені особою, не зареєстрованою як платник податку. В акті перевірки не вказано, що TOB «Промсервістехресурс»не є платником ПДВ. За актом перевірки до податкового кредиту включені суми нарахованих податків, що підтверджені податковими накладними ( стор. 3-4 акту перевірки).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 «Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст.6 та ст.8 -1 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього закону чи основні фонди переводять до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження)».

В акті перевірки не зазначено яким чином порушено наведену норму, та як встановлено, що придбані товари не використовувались в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності TOB «Авто-капітал».

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 Закону № 168 установлено «Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6. цього пункту)».

В акті перевірки не зазначено яким чином порушено наведену норму. За актом перевірки до податкового кредиту включені суми нарахованих податків, що підтверджені податковими накладними.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону № 168 «Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг)».

В акті перевірки не зазначено яким чином порушено наведену норму. За актом перевірки суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкового кредиту у відповідних звітних періодах (стор. 4 акту перевірки).

Відповідно до п.п. 7.7.1 ст. 7 Закону № 168 «Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду,

В акті перевірки не зазначено яким чином порушено наведену норму. За актом перевірки суми податку на додану вартість за податковими накладними відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Відповідно до акта перевірки, TOB «Авто-капітал»здійснювало господарські операції з TOB «Промсервістехресурс».

Так, в акті перевірки не зазначено, що це підприємство не зареєстровано платником податку на додану вартість.

Як вбачається, господарські взаємовідносини TOB «Промсервістехресурс»з TOB «Авто-капітал»у період з 01.04.2008 р. по 30.09.2008 р. підтверджуються наступними документами: TOB «Авто-капітал»отримувало від TOB «Промсервістехресурс додаткове обладнання для автомобілів (шкіряний салон, легкосплавні диски, парктронік (РТС), підігрів сидінь, тонування камери заднього виду та інші). Здійснені операції підтверджені видатковими накладними.

Продавцем TOB «Промсервістехресурс»складено та надано покупцю TOB «Авто-капітал»податкові накладні, які записано до реєстру податкових накладних, включено до складу податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з ПДВ TOB «Авто-капітал»у відповідні періоди.

Обладнання виконавцем TOB «Промсервістехресурс»встановлювалось на транспортні засоби замовника TOB «Авто-капітал». Про виконані роботи сторонами складались двосторонні акти, з зазначенням яке обладнання (за якою видатковою накладною) встановлено на відповідні автомобілі.

Надані для проведення дослідження документи (видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання - здачі виконаних робіт) відповідають ознакам первинних документів, що визначені ст.ст. 1 і 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996. Так, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення».

Отже, надані для проведення дослідження податкові накладні відповідають вимогам п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168.

По зазначених господарських операціях поставки додаткового обладнання для автомобілів та його встановлення за накладними та актами приймання - здачі виконаних робіт TOB «Промсервістехресурс»(продавцем) складено та надано TOB «Авто-капітал»(покупцю) податкові накладні, які відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168.

Включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту по господарських операціях поставки додаткового обладнання для автомобілів та його встановлення TOB «Промсервістехресурс»для TOB «Авто-капітал»здійснено відповідно до положень п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що TOB «Авто-капітал»обгрунтовано, відповідно до норм чинного податкового законодавства, сформовано податковий кредит з ПДВ по господарських операціях поставки додаткового обладнання для автомобілів та його встановлення на автомобілі TOB «Промсервістехресурс».

Щодо податку на прибуток, то в акті не зазначено яким чином порушено наведену норму, В акті перевірки взагалі відсутні дані щодо ведення TOB «Авто-капітал»податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції та наслідків ведення такого обліку.

В акті перевірки зазначено, що TOB «Авто-капітал»в порушення вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 283 завищено валові витрати в 2 кв. 2008 р. на 768842 грн. та в 3 кв. 2008 р. на 1417417 грн., що привело до заниження податку на прибуток в 2 кв. 2008 р. на 192211 грн. та в 3 кв. 2008 р, на 354353 грн.(стор.8 акту).

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 283 визначено: «Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».

У розділі дослідження «щодо податку на додану вартість»економістами-експертами встановлено, що господарські операції поставки додаткового обладнання для автомобілів та його встановлення на автомобілі, що здійснювалися між TOB «Авто-капітал»та TOB «Промсервістехресурс»у період з 01.04. 2008 р. по 30.09.2008 р., підтверджені первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання - здачі виконаних робіт), які складені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 283 установлено: «Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності».

За актом перевірки, у періоді, що перевірявся, TOB «Авто-капітал»здійснювало діяльність, зокрема щодо оптової та роздрібної торгівлі автомобілями, технічним обслуговуванням та ремонтом автомобілів.

Витрати на придбання та встановлення додаткового обладнання на автомобілі, які продавались TOB «Авто-капітал», є витратами, які використовуються у господарській діяльності TOB «Авто-капітал».

Вказані витрати включаються до складу валових витрат відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 та п.п.5.5.1 п.5.5 ст. 5 зазначеного Закону : «До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7 цієї статті.

До складу валових витрат відносять будь-які витрати, пов'язані з виплатою, або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Обмежень щодо віднесення до валових витрат понесених на отримання послуги товарного кредиту пунктами 5.3.-5.7 ст. 5 вказаного Закону не встановлено, а п. 5.11 визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що TOB «Авто-капітал»обґрунтовано, відповідно до норм чинного податкового законодавства до складу валових витрат включено витрати по господарських операціях придбання додаткового обладнання для автомобілів у TOB «Промсервістехресурс».

Отже, відповідно, заниження податкових зобов'язань, про що зазначено в акті перевірки, а саме з податку на прибуток на суму 546565 грн. документально та нормативно не підтверджується.

Щодо посилання суду першої інстанції на нікчемність правочинів, то колегія суддів зважає на наступне.

Згідно ст. 215 ЦКУ нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актом податкової перевірки, які б факти у цьому акті не були відображені. Довести нікчемність правочину можна одним єдиним способом: навести норму закону, в якій чітко сказано, що правочин є нікчемним. Наприклад, відповідно до ст. 220 ЦКУ у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Про нікчемність умови господарського зобов'язання говориться також у ст. 207 ГКУ, на яку посилається суд. Проте у даному випадку йдеться про нікчемність не всього господарського зобов'язання, а лише його частини, що не може бути підставою для застосування ст. 208 ГКУ, в якій визначені наслідки визнання недійсними господарського зобов'язання в цілому.

Крім того, з приводу можливості застосування ст. 207 Господарського кодексу України, Вищий господарський суд України у п. 21 інформаційного листа від 07.04.2008 p. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»відзначив «Таким чином, стаття 207 ГК України не містить особливостей регулювання господарських відносин, а містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, які суперечать ЦК України як за термінологією, так і за змістом. Тому стаття 207 ГК України відповідно до абзацу першого частини другої статті 4 ЦК України, абзацу другого частини першої статті 4 ГК України застосовуватись не може».

Отже, відповідно до ст.. 204 ЦК України (презумпція правомірності) згідно якої право чин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими, судом першої інстанції неповно зясовано обставини справи, з порушенням норм матеріального права, та безпідставно не прийнято як доказ наведений висновок спеціалістів Київського науково - дослідного інституту судових експертиз № 236/589 від 25 січня 2010 р., а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-капітал»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2010 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-капітал»- задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва № 0000442320/0 від 20.05.2009р.; № 0000452320/1 від 29.07.2009р.; № 0000442320/2 від 07.10.2009р.; № 0000442320/3 від 22.12.2009р.; та № 00008832320/2 від 07.10.2009р.; № 00008832320/3 від 22.12.2009р.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Я.С. Мамчур

Судді: А.М. Горяйнов

І.Л. Желтобрюх

Постанову складено у повному обсязі 15.10.2010.