Постанова № 11709889, 13.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-9687/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Костюк Л.О., Шведа Е.Ю.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційних скарг Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євротрансакції»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Євротрансакції»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 002212626/1 від 30.09.2004 року, № 002212626/2 від 01.02.2005 року; № 002212626/3 від 01.03.2005 року, а також рішення Державної податкової адміністрації України від 23.02.2005 № 1546/6/25-1115 про розгляд повторної скарги.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2010 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та ДПА України подали апеляційні скарги, в яких просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилаються на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена позапланова документальна перевірка за результатами якої складено Акт від 09.09.2004 року №91/26-20/21681984. Під час перевірки встановлено завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2003 року - на 42631 грн., за листопад 2003 року - на 1071333 грн., за січень 2004 року - на 58897 грн., за лютий 2004 року - на 73102 грн. та за березень 2004 року - на 865976 грн.

10.09.2004 року ДПІ у Голосіївському районі, м. Києва видане податкове повідомлення-рішення №002212626/0, яким згідно з п. п. «б», «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами», пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу зменшено бюджетне відшкодування по ПДВ за серпень 2003 року - на 42631 грн., за листопад 2003 року - на 1071333 грн., за січень 2004 року - на 58897 грн., за лютий 2004 року - на 73102 грн. та за березень 2004 року - на 865976 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем зазначеного рішення останнє було скасовано частково та прийняте податкове повідомлення-рішення №002212626/1, яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування по ПДВ за серпень 2003 року - на 10618 грн., за листопад 2003 року - на 505666,80 грн., за січень 2004 року - на 295,30 грн., за лютий 2004 року - на 229,20 грн. та за березень 2004 року - на 736321 грн.

Зазначене рішення позивач також оскаржив в адміністративному порядку, проте його скарга залишена без задоволення, а рішення - без змін.

За результатами розгляду повторної скарги позивача прийнято рішення № 1546/6/25-1115 від 23.02.2005, яким скарга його залишена без задоволення та прийняті у зв'язку з цим податкові повідомлення-рішення від 01.02.2005 року № 002212626/2 та від 01.03.2005 року № 002212626/3.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Що стосується визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 002212626/1 від 30.09.2004 року, № 002212626/2 від 01.02.2005 року; № 002212626/3 від 01.03.2005 року, то апеляційна інстанція виходить з наступного:

Згідно пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

TOB «Євротрансакції»зареєстровано за юридичною адресою: м. Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 120, корп. 1, однак, за даними ГВПМ ДПІ у Голосіївському районі м. Києва за даною адресою зареєстровано близько 1500 підприємств, тому з метою проведення перевірки з питань достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування з ПДВ, працівниками ДПІ було здійснено виїзд на вказану адресу та не встановлено там ні посадових осіб, ні майна TOB «Євро трансакції», про що було складено акт про відсутність за місцезнаходженням.

З викладених причин підтвердити платнику податковий кредит, заявлений до відшкодування, не вбачається за можливе, оскільки до перевірки не були надані первинні документи, на підставі яких він формувався.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на вимогу суду сулу першої інстанції були надані податкові накладні на підтвердження податкового кредиту. Оскільки до перевірки вони не надавались, то Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.06.2005 року №32/166 у справі була призначена судово-бухгалтерська експертиза.

Висновком судово-бухгалтерської експертизи від 16.08.2005 року встановлено, що заявлений до відшкодування позивачем податковий кредит повністю підтверджується податковими накладними.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.07.2009 року справу після вирішення її в Господарському суді м. Києва, Київському апеляційному господарському суді, було направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 вказаної статті визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи основною причиною формування у позивача податкового кредиту було придбання природного газу у серпні, листопаді 2003 року та січні, лютому, березні 2004 року, однак, в матеріалах справи містяться також податкові накладні, виписані TOB «Євротрансакції»при реалізації природного газу у тих же звітних періодах.

При розгляді справи в суді першої інстанції представниками ДПІ зазначалось, що за умов придбання товару та його реалізації в одному звітному періоді, декларування від'ємного значення з ПДВ TOB «Євротрансакції»є необґрунтованим та незаконним.

Також, слід зазначити, що судом першої інстанції не встановлено причини виникнення у позивача від'ємного значення ПДВ.

Стосовно висновку експертизи, необхідно зазначити, що згідно його змісту експерт не досліджував реалізацію позивачем природного газу у періодах його придбання, не зробив розрахунки, які б підтверджували правильність виникнення у позивача бюджетного відшкодування, оскільки за наявності податкових накладних немає підстав заперечувати право TOB «Євротрансакції»на податковий кредит, однак, є заперечення щодо достовірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування, оскільки при реалізації товару у платника виникають податкові зобов'язання, які власне мають відповідати сумі податкового кредиту при придбанні товару, якщо тільки такий товар не реалізовувався нижче ціни придбання. Жодних відомостей щодо придбання позивачем іншого товару, що вплинуло б на виникнення від'ємного значення з ПДВ до суду позивачем не надавалось.

Окрім того, ні експертом, ні судом не було досліджено чи сплачено позивачем податок на додану вартість в ціні товару, адже в матеріалах справи відсутні як платіжні доручення, так і банківські виписки.

Що ж стосується задоволеної вимоги про скасування рішення ДПА України про результати розгляду скарги, то слід зазначити наступне:

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії.

Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб.

Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права, і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації, за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рішеннями податкових органів, які несуть для платника юридичні наслідки, є податкові повідомлення та податкові вимоги.

Такі рішення приймаються з урахуванням пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та ст. 17 вказаного Закону.

Отже, рішення ДПА України в силу зазначеної норми є інформаційним листом про результати розгляду скарги платника, і не може вважатися правовим актом індивідуальної дії, оскільки безпосередньо не стосується прав і обов'язків платника податків, не містить обов'язкового для нього припису, а відтак не може бути оскаржене до адміністративного суду.

Рішення податкового органу про результати розгляду скарги платника є лише підставою для винесення податкового повідомлення-рішення з відповідним дробом за результатами узгодження сум податкового зобов'язання в апеляційному порядку, передбаченому пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону №2181.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Ч. 1 ст. 203 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду та постановлення нової.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації України задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2010 року скасувати.

Постановити нову постанову, якою в частині визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 002212626/1 від 30.09.2004 року, № 002212626/2 від 01.02.2005 року; № 002212626/3 від 01.03.2005 року в позові відмовити, а в частині скасування рішення Державної податкової адміністрації України від 23.02.2005 № 1546/6/25-1115 провадження по справі - закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 18.10.2010 року.