Ухвала суду № 11709727, 08.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-5357/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Мацький Є.М.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Петрика І.Й., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника позивача Ратушного С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Коростенської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року у справі за позовом Малого приватного підприємства «Нафтасоюз»до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Мале приватне підприємство «Нафтасоюз»звернулося до суду з адміністративним позовом до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень рішень від 18.02.2009 року № 0000062301/0, № 0000072301/0, складені Коростенською ОДПІ.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та винести нову постанову, посилаючись на неповне зясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що з 19.12.2008 р. по 27.01.2009 р. працівниками Коростенської ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка МПП "Нафтосоюз" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.04.2007 р. по 30.09.2008 р., про що був складений акт № 43/23-01/31650398 від 3.02.2009 року.

Під час перевірки були встановлені порушення:

- пп.5.3.9 п.5.3., п.5.1. ст.5, пп.8.4.8 п.8.4. ст.8, пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств" - позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2007 рік в сумі 86843 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 61277 грн., у тому числі: за період з 1.04.2007 р. по 31.12.2007 р. на 59949 грн., за 3 квартал 2008 р. занижено на 1328 грн.;

п.4.1 ст.4, пп.7.3.1. п.7.3., пп.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість" - позивачем занижено ПДВ на загальну суму 82149 грн., у тому числі за травень 2007 р. в сумі 58128 грн., за квітень 2008 р. - 24021 грн.

За наслідками перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення:

1.№ 0000062301/0 від 18.02.2009 р., яким донараховано податок на прибуток в сумі 61277 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 30639 грн.

2.№ 0000072301/0 від 18.02.2009 р., яким донараховано податок на додану вартість в сумі 82149 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 41075 грн.

Судом встановлено, що 11.05.2007 року МПП "Нафтосоюз" та СВК "Вівсяницький" с.Вівсяники Козятинського р-ну Вінницької області уклали договір поставки, відповідно до умов якого продавець /СВК "Вівсяницький"/ здійснює поставку сільгосппродукції. Ціна і сума поставки були визначені в протоколах узгодження і додаткових угодах. Згідно протоколу узгодження № 1 від 16.05.2007 р. до договору від 11.05.2007 року визначено:

пп.1.1 найменування продукції - цукор.

пп.1.3. кількість - 121100 кг. -2422 мішків.

пп.2.1. ціна за 1 кг - 2,375 грн., ціна 1 мішка порожнього 1,25 грн. загальна сума поставки 348768 грн. і включає в себе вартість продукції, ПДВ, мішкотару і є незмінною на період взятих на себе зобов'язань.

пп.3.1. Товар надається в розпорядження покупця на умовах франко-склад с.Вівсяники до 23.05.2007 р.

Згідно видаткової накладної № 539/102 від 23.05.2007 року позивач отримав цукор в кількості 121100 кг на загальну суму 348768 грн.

Розрахунки з постачальником проведені в безготівкової формі через розрахунковий рахунок 26003055902590 в Житомирському РУ "Приватбанк" згідно платіжних доручень:

1.№ 295 від 24.05.2007 р. в сумі 175000 грн.

2.№ 302 від 29.05.2007 р. в сумі 173768 грн.

В платіжних дорученнях зазначено, що це є оплата за отриманий цукор згідно накладної № 539 від 23.05.2007 р.

Частину отриманого цукру в кількості 60100 кг. по ціні 1,675 грн. за 1 кг та мішкотару в кількості 1202 шт. по ціні 0,0834 грн. за 1 шт. на загальну суму 100767,75 грн. позивачем було реалізовано в той же день і ця реалізація була проведена через розрахунково-касовий апарат, що підтверджується даними контрольної стрічки № 0315:

- чек № 192 від 23.05.2007 року на суму 120921,30 грн. в т.ч. ПДВ -20153,55 грн.

Частину отриманого цукру в кількості 60100 кг. по ціні 1,75 грн. за 1 кг та мішкотару в кількості 1220 шт. по ціні 0,0834 грн. за 1 шт. на загальну суму 106851,75 грн. було реалізовано згідно накладної № 417 від 23.05.2007 р. ПП "Промінь".

Вказаний факт засвідчується видатковою накладною, платіжними дорученнями, карткою рахунку 631 МПП "Нафтосоюз".

Задовольняючи позовні вимоги щодо правомірного включення позивачем до валових витрат, витрат, понесених у звязку з придбанням цукру за договором від 11.05.2007 року, суд 1-ої інстанції вірно зазначив, що договір від 11.05.2007 р., укладений між МПП "Нафтосоюз" та СВК "Вівсяницький", видаткова накладна, складені за результатами проведеної операції за вказаним договором, - є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) та відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»належать до складу валових витрат.

У звязку з чим колегія суддів погоджується з тим, що висновок відповідача, якій міститься в акті перевірки від 3.02.2009 р. про те, що позивач включив до складу валових витрат витрати, понесені у зв'язку з придбанням цукру за договором від 11.05.2007 р. з порушенням вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необгрунтованим, оскільки вказані витрати підтверджені документально, тобто з дотриманням вимог зазначеної норми Закону. Відповідно, відсутні підстави для висновку про заниження у зв'язку з цим позивачем валових витрат, так як відсутні і підстави для донарахування податку на додану вартість у цій частині.

При цьому слід зазначити, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація; вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) відносяться до складу валових витрат, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 статті 5 на підставі підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону.

Господарська діяльність згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Таким чином, господарська діяльність передбачає проведення діяльності, спрямованої на отримання доходу.

Положеннями підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено обмеження щодо врахування у складі валових витрат сум збитків платника податку при здійсненні окремих господарських операцій, а саме: "не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам".

МПП "Нафтосоюз" та СВК "Вівсяницький" не є пов'язаними особами, а так як Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97 встановлено обмеження щодо формування валових витрат при здійсненні операцій з продажу товарів (робіт, послуг) або обміну за цінами, що нижчі за звичайні, для пов'язаних з таким платником податку особам, однак не передбачено жодних обмежень щодо осіб, непов'язаних з таким платником податку, тому Коростенською обєднаною державною податковою інспекцією помилково визначено суму податкового зобовязання за основним платежем 61277 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 30639 грн.

Задовольняючи позовні вимоги щодо ненарахування позивачем податкового зобовязання з ПДВ при реалізації автомобіля «Фольксваген Туарег»за квітень 2008 року на 24021 грн., суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставним висновок відповідача щодо порушення позивачем п.4.1, пп.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що на отриманий платником податку від продажу товарів пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу та реалізація автомобіля, продажна вартість якого встановлена платником на рівні звичайної ціни в розміри 151500 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ., з огляду на наступне.

Пункт 4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому "звичайна ціна" встановлюється за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами

Отже, позиція податкової інспекції про те, що розміщення оголошення в Інтернеті та оголошення в газеті "Aviso" від 31.03.08р. №13, про реалізацію вказаного автомобіля, де було зазначено умови продажу та ціну в розмірі 30000 доларів, не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що розміщення зазначеного оголошення щодо реалізації автомобіля є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

На підставі викладеного відповідач не довів, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України правомірності прийнятих ним податкових повідомлень рішень від 18.02.2009 року № 0000062301/0, № 0000072301/0, які не відповідають вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

У задоволенні апеляційної скарги Коростенської обєднаної державної податкової інспекції відмовити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В.Земляна

Суддя І.Й.Петрик