Постанова № 11708321, 12.10.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-4391/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.,

при секретарі Кузьменко М.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Мовчан Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2010 року позивач Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_4звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією (далі Кременчуцька ОДПІ) була проведена документальна невиїзна перевірка СПД ОСОБА_4 з податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2010 року. За результатами перевірки був складений акт перевірки № 39/17-117/1934417626 від 07.07.2010 року. На підставі даного акту Кременчуцькою ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0056481701/0/1623 від 26 липня 2010 року про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4918,33 грн., з них за основним платежем 3783,33 грн. та штрафні санкції в сумі 1135 грн. Позивач вважає вказане рішення винесене з порушенням вимого чинного законодавства та просить суд скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні та у письмових запереченнях представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, у запереченні на позовну заяву посилається на те, що перевірка проведена відповідно до вимог законів України та відомчих нормативних актів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

07 липня 2010 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальна невиїзна перевірка СПД ОСОБА_4 з податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2010 року.

За наслідками перевірки складено акт № 39/17-117/1934417626 від 07.07.2010 року (далі Акт), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97 ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого позивачем неправомірно віднесено суму податку на додану вартість в розмірі 3783,33 грн. до складу податкового кредиту.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення № 0056481701/0/1623 від 26 липня 2010 року про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 4918,33 грн., з них за основним платежем 3783,33 грн. та штрафні санкції в сумі 1135 грн..

Позивач скористався право оскарження спірного податкового повідомлення-рішення до Кременчуцької ОДПІ відповідно до вимог пп.5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами розгляду скарги позивача винесено рішення № 8866/М/25-010 від 30.09.2010 року щодо залишення скарги без задоволення.

Позивач не погодився з даним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Досліджуючи питання правомірності визначення Кременчуцькою ОДПІ податкових зобов`язань з податку на додану вартість, суд встановив наступне.

Згідно ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(далі Закон України № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невинні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку та його установ.

Підпунктом 7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно пп. 1.7. п. 1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі Порядок) факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до пп. 2.3.4 п. 2.3 п. 2 Порядку не допускається відображення в акті необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб`єкта господарювання.

Згідно п. 1.32. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно абзацу «в»пп. 4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо внаслідок проведення камеральної перевірки контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем замість того, щоб провести камеральну перевірку, проведено документальну невиїзну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість.

Документальна невиїзна перевірка податкової звітності з податку на додану вартість проводиться на підставі пункту 1 ст. 11 Закону України № 509 і триває протягом 30 днів від дати віднесення платника до другої категорії за результатами автоматизованого співставлення, а саме виявлено розбіжності при звірці показників податкової звітності контрагентів, внаслідок яких задекларовано податкових зобов'язань менше, ніж податкового кредиту контрагентами, у тому числі: платником ПДВ включено суми ПДВ до податкового кредиту на підставі документів, виписаних суб'єктом господарювання, незареєстрованим платником ПДВ, або виписаних платником ПДВ, що не подає податкову звітність з ПДВ. Результати автоматизованого співставлення даних податкової звітності з податку на додану вартість та проведений за ними розподіл платників ПДВ за категоріями враховуються при визначенні категорії уваги суб'єкта господарювання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, яка отримана відповідачем 16 травня 2010 року.

Таким чином, відповідач повинен був провести перевірку податкової звітності з податку на додану вартість протягом тридцяти днів, в період з 16 травня 2010 року по 16 червня 2010 року.

Згідно акту перевірки Кременчуцької ОДПІ перевірка податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2010 року проведена 07 липня 2010 року. Отже, відповідачем порушений строк проведення перевірки.

В акті перевірки перевіряючі також посилаються на вимоги «в»пп. 4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що стосуються проведення камеральної перевірки, а не документальної невиїзної перевірки.

Таким чином, внаслідок проведення камеральної перевірки податкової декларації податковий орган може виявити тільки два види помилок - арифметичну або методологічну.

Розуміння арифметичної і методологічної помилок викладено у листі ДПА України від 06.07.2001 р. №9018/7/23-3317. Під арифметичною помилкою податкові органи розуміють помилки або описки, допущені платником податку при заповненні декларацій (розрахунків) або додатків до них, зокрема, при виконанні арифметичних дій (додавання, віднімання, множення, ділення, вирахування відсотків, частки), передбачених при обчисленні об'єкта оподаткування з метою визначення податкових зобов'язань з податку, збору, обов'язкового платежу, а також описки, допущені при перенесенні даних із додатків, на підставі яких заповнюються відповідні рядки декларації (неправильно поставлена кома при застосуванні одиниці виміру, неправильно перенесений підсумок з додатка тощо). Методологічна помилка полягає у неправильному застосуванні або незастосуванні ставок оподаткування чи коефіцієнтів при визначенні податкового зобов'язання з того чи іншого податку, збору (обов'язкового платежу).

Інших помилок під час проведення камеральної перевірки податкові органи не можуть фіксувати.

Якщо податковий орган виявляє недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, і платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту, то податковий орган за цією підставою має право провести позапланову виїзну перевірку ( п. З ст. 111 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»).

В акті про результати документальної невиїзної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 07.07.2010р. № 39/17-117/1934417626 зазначено, що при перевірці використані: Декларація по ПДВ за квітень 2010 року з додатками та комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи.

У Висновку акта про результати документальної невиїзної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість від 07.07.2010р. № 39/17-117/1934417626 зазначено, що в результаті перевірки, проведеної на підставі пп. «в»4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-Ш «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(із змінами та доповненнями) встановлено порушення п.п 7.4.1, 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) СПД ОСОБА_4 до складу податкового кредиту в квітні 2010 року було неправомірно віднесено суму ПДВ в розмірі 3 783,33 грн.

Під час проведення перевірки податкової звітності з податку на додану вартість Кременчуцька ОДПІ мала право застосовувати штрафні санкції тільки за виявлені арифметичні або методологічні помилки.

Враховуючи, що Кременчуцька ОДПІ вважає неправомірним віднесення суми ПДВ по контрагенту ПП «Полімер Форт»до складу податкового кредиту, тобто недостовірними дані, що містяться у податковій декларації, вона не мала право самостійно визначати податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), а повинна була провести позапланову виїзну перевірку з об'єктивним дослідженням фактів.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом б. 1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Позивачем при придбанні устаткування для використання в сфері технічного обслуговування та ремонту автомобілів у ПП «Полімер Форт»(код ЄДРПОУ 36179779, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 361797716033, номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість 100158369) було оплачено вартість обладнання на зальну суму з ПДВ 22 700.00 грн., ПДВ - 3 783,33 грн., про що свідчить виписка з банку від 12.04.2010 р., видаткова накладна від 12.04.2010 р.№1681 та податкова накладна від 12.04.2010 р.№1681 (копії документів додаються).

При цьому податковий кредит сформовано відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168 виходячи із договірної вартості обладнання, не вище рівня звичайних цін, та складається із сум податків, сплачених за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням обладнання з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про ПДВ” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, запишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами...»

Тобто, зазначений в акті перевірки від 07.07.2010р. № 39/17-117/1934417626 порушений пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку не підтверджені податковими накладними, в той час як у позивача наявна на момент перевірки податкова накладна виписана платником податку на додану вартість ПП «Полімер Форт»№ 1681 від 12.04.2010р. на зальну суму з ПДВ 22 700.00 грн.,ПДВ- 3 783,33 грн.

Використання зазначеної в акті перевірки від 07.07.2010р. № 39/17-117/1934417626 системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту як підстави для встановлення факту завищення податкового кредиту по податку на додану вартість не передбачено в Законі України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями). Дані системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту можуть бути лише аналітичним матеріалом для податкового органу, а не доказом порушення.

Закон №168 чітко визначає процедуру нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість, яка позивачем повністю дотримана.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що позивач не мав права складати податковий кредит відповідно до наданої йому податкової накладної від ПП «Полімер Форт», оскільки останній не подав до органі податкової служби податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року. .

Законодавець чітко визначив дві підстави виникнення у платника податків права на податковий кредит, жодним законодавчим актом України не передбачена така підстава для не включення до податкового кредиту сум, як встановлення реальності укладених договорів.

Аналогічні вимоги містяться і в п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037), який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення № 0056481701/0/1623 від 26 липня 2010 року є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0056481701/0/1623 від 26 липня 2010 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції № 0056481701/0/1623 від 26 липня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 жовтня 2010 року.

СуддяГ.В. Костенко