Рішення № 117046867, 15.02.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2024 р. справа № 300/7770/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Гомельчука С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018 про визнання бездіяльності та рішення протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області,в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 092850017888 від 13 липня 2023 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, яким не зараховано періоди роботи з 15.06.1994 по 22.12.2003 на території російської федерації;

- визнати протиправною бездіяльність комісії при ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо неврахування при обчислення пільгового страхового стажу періодів роботи з 07.05.1984 по 01.07.1984,з 14.12.1990 по 22.04.1994;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 13.01.2023, зарахувавши до стажу пільгові періоди роботи (з 07.05.1984 по 01.07.1984, з 14.12.1990 по 22.04.1994) та період роботи в російській федерації (з 15.06.1994 по 22.12.2003) та здійснити нарахування пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 13.01.2023 він звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням ГУ ПФУ у Запорізькій області №092850017888 від 21.01.2023 позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Згідно з вказаним рішенням страховий стаж позивача становить 24 роки 6 днів при необхідному - 29 років. Не погоджуючись із таким розрахунком стажу, позивач звернувся із заявою про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням від 22.06.2023 про результати розгляду заяви підтверджено стаж роботи на пільгових умовах, що дає право на зарахування стажу в пільговому обчисленні. На виконання рішення Комісії при ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 22.06.2023 було здійснено перерахунок страхового стажу з урахуванням кратності. Однак, при здійсненні перерахунку відповідачем не було взято до уваги раніше зарахований страховий стаж за періоди роботи з 15.06.1994 по 22.12.2003. Відтак, відповідачем взято до уваги страховий стаж тривалістю 14 років 5 місяців 28 днів, який з урахуванням кратності становить 20 років 5 місяців 28 днів. З такими діями відповідача позивач не погоджується та зазначає, що неврахування раніше нарахованих періодів роботи до страхового стажу є необґрунтованим та незаконним.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

03.01.2024 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому щодо задоволення позовних вимог відповідач заперечує. Зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.01.2023 №09285001788 позивачу відмовлено в призначенні пільгової пенсії. Рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22.06.2023 розглянуто заяву позивача про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії та комісія прийняла рішення про підтвердження стажу роботи на пільгових умовах за період з 13.07.1984 по 13.12.1990 термістом на нагрівальних печах, що дає право на зарахування стажу в пільговому обчисленні. На виконання рішення комісії при ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 22.06.2023 відповідачем прийнято рішення від 13.07.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю загального та пільгового стажу роботи. Відтак, загальний стаж роботи позивача становить 14 років 5 місяців 28 днів (з урахуванням кратності 20 років 5 місяців 1 день). Пільговий стаж роботи становить 6 років 5 місяців 1 день. Відповідач зазначає, що оскільки записи трудової книжки не підтверджують зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, приймається уточнююча довідка, передбачена п. 20 Порядку підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р № 637. Крім того, вказав, що обов`язковість подання такої довідки під час звернення за пенсією за віком передбачена пп.2 п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому уточнююча довідка є доповненням до трудової книжки, в якій конкретизовано вищезазначені вимоги, проте така довідка позивачем не надавалась. Щодо періоду роботи з 15.06.1994 по 22.12.2003 відповідач зазначив, що такий період не зарахованіи до страхового стажу, оскільки позивач працював на території російської федерації. Враховуючи припинення участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення, згідно з якою проводилося взаємне визнання та зарахування стажу, спірний період роботи не може бути врахованим. Отже, оскільки позивач не має необхідного страхового та пільгового стажу роботи, то право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1 у нього відсутнє.

Суд, розглянувши у відповідності до вимогстатті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив таке.

13.01.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 21.01.2023 №092850017888 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.7).

Відповідно до вказаного рішення страховий стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 6 днів при необхідному для призначення пенсії за віком на пільгових умовах - 29 років.

На звернення позивача про підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято рішення від 22.06.2023 про підтвердження стажу роботи ОСОБА_1 на пільгових умовах відповідно до Списку № 1, розділу ХІ, підрозділу 3, затвердженому РМ СРСР №1173 від 22.08.1986, з 13.07.1984 по 13.12.1990 термістом на нагрівальних печах, що дає право на зарахування стажу в пільговому обчисленні (а.с.10)

Вказаним рішенням не зараховано періоди з 14.12.1990-09.07.1993, 18.10.1993 -22.04.1994 на посаді електрозварника ручної зварки, у зв`язку із відсутністю уточнюючої довідки.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за наслідками чого прийнято рішення від 13.07.2023 №092850017888 про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з рішенням від 13.07.2023 №092850017888 до страхового стажу відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.10.1980 не зараховано періоди роботи з 15.06.1994 по 22.12.2003 на території російської федерації, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, стаж на території даної держави враховано по 31.12.1991 (а.с.5).

Відтак, стаж роботи позивача за Списком 1 становить 6 років 5 місяців 1 день (а.с.5).

Позивач не погоджуючись з даною відмовою відповідача звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (надалі також - Закон №1058-ІV).

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 1 частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років (абзац 3 частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV).

Згідно зі статтею 114 Закону №1058-ІV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці засписком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням нормстатті 28цього Закону.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці засписком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в поряду встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (надалі також -Порядок №637) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до Списків № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (надалі також - Порядок № 383).

Згідно із пунктом 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, із викладених правових норм вбачається, що основним документом, який підтверджує наявність в особи відповідного стажу роботи, є трудова книжка, а за відсутності відомостей в ній - уточнюючі первинні документи.

Судом встановлено, що згідно із записом №5 трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 04.05.1984 відповідно до назаку №474/2 від 07.05.1984 прийнятий на роботу учнем терміста в цех, відповідно до запису № 6 йому присвоєно 2 розряд терміста на нагрівальних печах 13.07.1984, згідно із записом №7 присвоєно 3 розряд терміста на нагрівальних печах, № 8 - з 14.12.1990 присвоєно другий розряд електрозварника ручної зварки, за записом № 9 з 01.04.1991 присвоєно 3 розряд електрозварника, №10 -23.03.1992 переведений електрозварником ручної зварки 3 розряду та у відповідності до запису №11 звільнений з роботи 09.07.1993 за ст. 38 КЗпПУ.

Відповідно до запису №12 трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач 18.10.1993 прийнятий на роботу електрозварником ручної зварки третього розряду та 22.04.1994 звільнений з роботи за ст. 38 КЗпПУ (за власним бажанням) у відповідності до запису №13.

Згідно із записом № 14 та № 15 позивач 15.06.1994 прийнятий на роботу вальщиком лісу лісозаготівельної ділянки та 22.12.2003 звільнений за власним бажанням (а.с. 11-12).

Крім того, відповідно до акту №0900-1103-1/4334 від 09.06.2023 встановлено пунктом 3, що в особових картках форми Т-2 табельні номери не відображено, на ім`я ОСОБА_1 є записи про призначення, переведення, звільнення, які відповідають даним, які вказані у довідці №01.7-01/81 від 13.02.2023 на гр. ОСОБА_1 за періоди роботи з 07.05.1984 по 09.07.1993 та з 18.10.1993 по 22.04.1994.

Відповідно до пункту 4 зазначено, що в особових рахунках про нарахування заробітної плати за 1984 по 1994 роки на гр. ОСОБА_1 відображено посади, а саме 1984 уч. терміста 2р.; 1985р. терміст 2р., терміст 3р.; 1986-1989рр.- терміст 3р.; 1990-1991 рр.-терміст 3 р., електрозварник 3 р.; 1992-1994рр.- електрозварник 3р.

Дані, які відображені в архівній довідці від 13.02.2023 №01.7-01/83 на гр. ОСОБА_1 про перебування у відпустках без збереження заробітної плати за періоди 1984-1994 роки відповідають даним особових рахунків, даним картки форми Т-2 на гр. ОСОБА_1 (а.с.8-9).

Отже, позивачем підтверджено періоди з 07.05.1984 по 09.07.1993 та з 18.10.1993 по 22.04.1994 належними документами, а саме трудовою книжкою серії НОМЕР_1 та архівною довідкою №01.7-01/81 від 13.02.2023, що і було встановлено актом №0900-1103-1/4334 від 09.06.2023.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем для обчислення пенсії позивача враховано до пільгового стажу періоди роботи з 13.07.1984 по 13.12.1990 термістом на нагрівальних печах згідно рішення Комісії №1 від 22.06.2023, що дає право на зарахування стажу в пільговому обчислені.

Загальносоюзним класифікатором професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів, затверджених постановою Державного комітету СРСР по стандартам від 27.08.1986, введеного в дію з 01.01.1987, передбачено, зокрема, професію терміст (код професії 19100), терміст на установках СВЧ (код професії 19104).

Відповідно до підрозділу 3 «Термічна обробка» розділу XI «Металообробка» Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах із шкідливими умовами праці і в гарячих цехах, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956№ 1173, підрозділу 3 «Термічна обробка» розділу XI «Металообробка» Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, підрозділу 3 «Термічна обробка» розділу XI «Металообробка» Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, право на пенсію за Списком №1 мають термісти на нагрівальних печах і їх підручні і помічники, 1110300а-19100 термісти, постійно зайняті біля печей на гарячих роботах та 1110300а-19100 термісти, які працюють на ціанистих, свинцевих ваннах і у ваннах з розплавленими солями, відповідно.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10 пунктом 5 розділу ХІ 1110400а-19906 передбачено, що електрозварники ручного зварювання (електрогазозварники), зайняті електрозварюванням виробів з підігрівом включено до Списку №1.

Крім того, відповідно до роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України № 01-3/406-02-2 від 10.05.94 «Про порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах» пунктом 7 визначено, що у випадках, коли в Списках № 1 і 2 передбачені робітники, які виконують певні роботи, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі робітники незалежно від назви їх професії, які виконують ці роботи. Наприклад, до розділу II Списку № 1 включені робітники, зайняті на дробленні, подрібнюванні, помелі, сортуванні і збагаченні руди чорних металів, нерудних копалин і гірничо хімічної сировини, що містять у пилу 2 проценти і більше кристалічного (вільного) двоокису кремнію. В цьому випадку право на пенсію на пільгових умовах мають всі робітники, зайняті на таких роботах, незалежно від назви їх професії.

Відповідно до п. 8 Роз`яснень зазначено, якщо до Списків включені професії робітників під загальною назвою, то право на пільгове пенсійне забезпечення мають робітники всіх найменувань цих професій, в тому числі головні, старші, їх помічники.

Відтак, робота позивача у періоди з 07.05.1984 по 01.07.1984 учнем терміста та з 14.12.1990 по 09.07.1993, 18.10.1993 по 22.04.1994 електрозварником ручної зварки, які підтверджені трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , відноситься до професійної діяльності (професій), що належать до Списку №1.

Суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві просить зарахувати до страхового стажу пільговий період з 14.12.1990 по 22.04.1994, однак ОСОБА_1 не надано доказів щодо підтвердження проміжкового періоду роботи з 10.07.1993 по 17.10.1993. Як зазначалось вище, відповідно до запису №11 трудової книжки позивач звільнений з роботи електрозварника 09.07.1993 та за записом №12 він прийнятий на роботу електрозварником ручної зварки третього розряду лише 18.10.1993 та 22.04.1994 звільнений з роботи за ст. 38 КЗпПУ (за власним бажанням) у відповідності до запису №13. Відтак, підстави для зобов`язання зарахування вищевказаного періоду відсутні.

Враховуючи встановлені у справі обставини та наведені норми права, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача зарахувати періоди роботи позивача з 07.05.1984 по 01.07.1984, з 14.12.1990 по 09.07.1993, 18.10.1993 по 22.04.1994 до його страхового стажу, що дає право для призначення пільгової пенсії за Списком №1.

Щодо посилань відповідача про неможливість зарахувати до стажу позивача періоди роботи з 15.06.1994 по 22.12.2003 на території російської федерації, суд зазначає про таке.

Судом встановлено, що згідно із записами №14-15 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , з 15.06.1994 він прийнятий на роботу вальщиком лісу лісозаготівельної ділянки та 22.12.2003 звільнений за власним бажанням (а.с. 11-12).

При цьому, відповідно до оскаржуваного рішення, відповідачем не було зараховано період роботи з 15.06.1994 по 22.12.2003 до страхового стажу позивача, оскільки з 1 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.

Суд зазначає, що частиною 2 статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

13 березня 1992 року Україна стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (надалі - Угода від 13.03.1992).

Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Отже дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

У силу положень статті 6 Угоди від 13.03.1992, призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Відповідно до абзаців 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

При цьому судом враховано, що 29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Також доручено Міністерству закордонних справ України в установленому порядку повідомити депозитарію про вихід з цієї Угоди.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 за №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

01 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст.417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м.Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року №140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Проте суд зазначає, що відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. До того ж, як зазначалось судом вище, Угода від 13.03.1992 припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Отже, до цієї дати Україна, як держава-учасниця Угоди, виконує зобов`язання, взяті згідно із такою Угодою.

Отже, оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.

При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

А відтак суд зазначає, що відповідачем було протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 15.06.1994 по 22.12.2003 з тих підстав, що з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Зважаючи на наведене вище, суд доходитьвисновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.07.2023 №092850017888 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 суперечить чинному законодавству, у зв`язку з чим у суду наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Оскільки відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у призначенні пенсії, то порушені права підлягають відновленню судом.

Частиною 3 статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до підпункту «а» частини 1 статті 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку: а) пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Аналогічні положення містяться в пункті 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відтак, оскільки позивач звернувся до пенсійного органу не пізніше трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку, з урахуванням висновків Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20, суд вважає, що ОСОБА_1 має право пенсію на пільгових умовах за Списком № 1 з 13.01.2023.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає таке.

Відповідно достатті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(Право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді розтлумачили, що "дискреційні повноваження" означають повноваження, що залишає адміністративному органу деяку міру свободи що стосується рішення, яке буде прийнято, що дозволяє йому вибрати з кількох юридично допустимих рішень, те, яке знаходить найбільш підходящим.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другоюстатті 19 Конституції України«органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України».

Суд зауважує, що оскільки у разі настання визначених законодавством умов, пенсійний орган зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву особи у встановленомузакономпорядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. ПФУ не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у даному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно іззакономіснує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень., а підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначенізакономобставини.

Верховний Суд у у справі №580/1617/19 зазначив, що :

-. Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4ст. 245 КАС Українивизначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначенізаконом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив такий правовий висновок:

«…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким."

При винесенні рішення у цій справі суд також застосовує надане йому повноваження п. 10 ч. 2ст. 245 КАСУ, а саме: У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням викладеного, належним способом порушеного права позивача є визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №092850017888 від 13.07.2023 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах, яким не зараховано періоди роботи з 15.06.1994 по 22.12.2003 на території російської федерації та визнання протиправною бездіяльності комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неврахування при обчисленні пільгового страхового стажу періодів роботи з 07.05.1984 по 01.07.1984, з 14.12.1990 по 09.07.1993, з 18.10.1993 по 22.04.1994 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківські області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 13.01.2023, зарахувавши до стажу пільгові періоди роботи з 07.05.1984 по 01.07.1984, 14.12.1990 по 09.07.1993, 18.10.1993 по 22.04.1994 та з 15.06.1994 по 22.12.2003.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

При цьому, суд звертає увагу, що у рішенні від 10.02.2010у справі «Серявін та інші проти України» Європейський Суд з прав людини наголосив, що «... Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9.12.1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 1.07.2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 року)».

Відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3статті 139 КАС України)

Отже, до стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 належать судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1932,48 грн (90%), понесення яких підтверджується квитанцією від 10.11.2023, яка міститься серед матеріалів справи.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 13.07.2023 №092850017888 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.

Визнати протиправною бездіяльність комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо неврахування при обчисленні пільгового страхового стажу періодів роботи з 07.05.1984 по 01.07.1984, з 14.12.1990 по 09.07.1993, з 18.10.1993 по 22.04.1994.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 13.01.2023, з урахуванням стажу роботи на пільгових умовах з 07.05.1984 по 01.07.1984, з 14.12.1990 по 09.07.1993, з 18.10.1993 по 22.04.1994 та зарахувавши до страхового стажу період роботи з 15.06.1994 по 22.12.2003 та здійснити нарахування пенсії.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1932,48 грн (одна тисяча дев`ятсот тридцять дві гривні сорок вісім копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.