Рішення № 117046866, 14.02.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2024 р. справа № 300/8448/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Белей Оксана Богданівна, до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 29, м. Івано-Франківськ, 76000 про визнання дій неправомірними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач), в інтересах якого діє представник - адвокат Белей Оксана Богданівна (представниця позивача), звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (відповідач), в якому просить:

- .визнати неправомірними дії щодо невстановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи згідно з п. 11 ч.2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 23.03.2023;

- зобов`язати надати пільги та компенсації, встановлені для осіб з інвалідністю 3 групи згідно з п. 11 ч.2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", починаючи з 23.03.2023;

- стягнути моральну шкоду в розмірі 200000 грн.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що 02.03.2023 позивач звернувся із заявою щодо надання статусу та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII, додавши до заяви документи згідно з переліком. 23.03.2023 відповідач встановив позивачу статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В подальшому позивач декілька разів звертався на Урядову гарячу лінію щодо надання йому Департаментом соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи згідно з пунктом 11 частини 2 статті 7 вищевказаного Закону, адже його інвалідність пов`язана саме із захистом Батьківщини, про що було вказано у довідці МСЕК, яку було подано відповідачу 02.03.2023. Також його безпосередня участь у АТО підтверджується довідками військових частин, відповідні записи наявні і у військовому квитку.

Відповідно до відповіді від 05.10.2023 №С/6925/1 позивач дізнався, що 18.09.2023 на засіданні комісії з питань встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, члена сім`ї загиблого Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради питання надання статусу особи з інвалідністю було розглянуто повторно та встановлено позивачу відповідний статус згідно з п.11 ч.2. ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивач вважає неправомірними дії відповідача щодо непризначення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи згідно з пунктом 11 частини 2 статті 7 зазначеного Закону з 23.03.2023, оскільки це призвело до постановлення ОСОБА_1 на квартирний облік тільки з 03.11.2023, а не з 14.06.2023 -дати громадської комісії з житлових питань. Крім того, зазначає, що відповідач своїми неправомірними діями завдав позивачу моральних страждань, які проявилися у розчаруванні діяльністю Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради через некомпетентність осіб, що здійснювали опрацювання його звернення від 02.03.2023 щодо надання статусу та видачі посвідчення особи з інвалідністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, в порядку визначеному статтею 262 КАС України.

01.02.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач вимоги позовної заяви не визнає з огляду на таке. Питання надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни розглядалося на засіданні комісії з питань встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, члена сім`ї загиблого Департаменту соціальної політики 23.03.2023 відповідно до поданої заяви та доданих документів.

Відтак, відповідно до поданих документів ОСОБА_1 встановлено статус та видано посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» безтерміново.

Зазначає, що не погодившись із рішенням комісії, ОСОБА_1 неодноразово звертався із відповідними листами щодо встановлення статусу та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, позивачем не було подано документів, які підтверджують, що захворювання після травми одержано під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Для встановлення статусу ОСОБА_1 згідно з пунктом 11 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» відповідач звертався із відповіднним запитом до ДУ «ТМО МВС України в Івано-Франківській області» щодо підстав отриманого позивачем захворювання.

Згідно з відповіддю від 07.09.2023 №33/29-1455 інформацію щодо отриманого захворювання після травми під час безпосередньої участі в АТО підтверджено. Відтак, відповідно до рішення комісії з питань встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, члена сім`ї загиблого Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради позивачу було встановлено статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи відповідно до п.11 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» безтерміново. Щодо стягнення моральної шкоди відповідач заперечує, оскільки позивачем жодним доказом такі вимоги не підтверджено.

06.02.2024 від представниці позивача надійшла відповідь на відзив. В обґрунтування відповіді вказує, що відповідачем не спростовано тверджень та аргументів стосовно суті позовних вимог, викладених у позовній заяві, відповідно, твердження та міркування відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, не визнаються позивачем повністю та підлягають, на її думку, відхиленню з огляду на таке.

Відповідачем не спростовано, що позивачем до заяви від 02.03.2023 не додано усіх копій документів згідно з переліком, а отже відповідач дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не було надано довідки, що підтверджує безпосередню участь в зоні бойових дій.

Крім того, зважаючи, що у військовому квитку було зазначено про безпосередню участь позивача у АТО, відповідач не був позбавлений можливості одразу звернутися до ТУ «ТМО МВС України в Івано-Франківській області» за роз`ясненням про те, чи захворювання позивача пов`язане із захистом Батьківщини та одержане під час безпосередньої участі в АТО.

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, представниця зазначає, що випискою №00975 із медичної карти стаціонарного хворого, виданої ДУ «ТМО МВС України по Івано-Франківській області» від 11.01.2024, підтверджується перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 12.12.2023 по 22.12.2023 із діагнозом гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності. Відтак, обставина звернення за медичною допомогою сама по собі свідчить про погіршення стану здоров`я позивача, що пов`язано з відчуттям тривоги, напруженості, нервуванням, тобто наявний причинний зв`язок між погіршенням стану здоров`я позивача і протиправними діями відповідача, внаслідок чого ОСОБА_1 змушений звертатися до суду за захистом своїх прав.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим Головним управлінням Національної гвардії України від 12.06.2015 (а.с.16).

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 брав безпосередню участь в проведенні АТО (а.с. 27- 28)

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 східного оперативно-територіального об`єднання Національно гвардії України припинено (розірвано) із позивачем контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено із списків особового складу в/ч та всіх видів забезпечення, та вказано періоди про безпосередню участь в проведенні Антитерористичної операції, її забезпеченні та проведенні і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності у м. Слов`янськ Донецької області та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганських областях, забезпеченні їх здійснення (а.с.29).

Згідно з довідками військових частин Національної гвардії України від 20.03.2015 №2143, від 06.08.2015 №1035, від 15.04.2016 №2925, від 25.042017 №2/1674, від 15.02.2022 №40/35/9/1-423, від 15.02.2022 №40/35/9/1-424, від 28.04.2023 №40/35/9/1-5362, від 28.04.2023 №40/35/9/1-5363, від 28.04.2023 №40/35/9/1-5364 зазначено, що ОСОБА_1 дійсно безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції, в зоні ООС, в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України (а.с.39-47).

Відповідно до довідки МСЕК від 30.01.2023 серії 12 ААВ №756447, позивачу при повторному огляді встановлено ІІІ групу інвалідності, із зазначенням причини інвалідності: «захворювання, так, пов`язані з проходженням військової служби» без переогляду (а.с.17).

02.03.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачу відповідного посвідчення (а.с.30)

Відповідно до витягу з протоколу №5 від 23.03.2023 ОСОБА_1 вирішено надати статус та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи відповідно до п.1 ч.2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії і соціального захисту" безтерміново (а.с.31).

У відповідь на звернення позивача, як ВПО та особи з інвалідністю 3 групи, щодо постановлення його на квартирний облік, ОСОБА_1 отримано лист виконкому Івано-Франківської міської ради від 21.06.2023 №756594 про відмову у постановленні на облік, оскільки п. 8 ч. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 р. № 470 зі змінами, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни: внутрішньо переміщені особи з числа осіб з інвалідністю внаслідок війни, визначених у пунктах 10-14 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Після цього позивач неодноразово звертався на Урядову гарячу лінію щодо надання йому відповідачем статус та посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи відповідно до п.11 ч.2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії і соціального захисту" .

11.08.2023 Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради листом від 11.08.2023 № 3698/45.12.-11/11 звернувся до медичної військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Івано-Франківській області" про роз`яснення: чи захворювання ОСОБА_1 пов`язане із захистом Батьківщини, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (а.с.32)

Згідно з листом ДУ «ТМО МВС України по Івано-Франківській області" від 07.09.2023 №33/29-1455 вказано, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане із захистом Батьківщини, що призвело до встановлення йому статусу з інвалідністю внаслідок війни 3 групи, дійсно одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (а.с.33).

Відповідно до витягу з протоколу №29 від 18.09.2023 відповідачем вирішено звернутися із листом до РУП ГУ НПУ в Івано-Франківській області, чи знайдено посвідчення учасника бойових дій позивача; після отримання відповіді, видати йому вкладку до посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи відповідно до п.11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» безтерміново (а.с.34).

Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради листом від 18.09.2023 №4294/45.12-11/11 звернувся до Івано-Франківського районного управління поліції в Івано-Франківській області про надання інформації, чи було знайдено та чи вручено заявнику посвідчення учасника бойових дій (а.с.35).

Івано-Франківське районне управління поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області надало відповідь від 27.09.2023 №16172/108/46/0-2023 про те, що на момент закінчення перевірки встановити місце знаходження втраченого посвідчення учасника бойових дій, виданого на ім`я ОСОБА_1 не представилося за можливе та рекомендовано відновити втрачене посвідчення учасника бойових дій (а.с.36).

Відповідно до протоколу №31/1 від 09.10.2023 комісією з питань встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, члена сім`ї загиблого відповідача вирішено замінити посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи згідно з п.11 ч.2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с.38)

18.09.2023 ОСОБА_1 видано посвідчення особи з інвалідністю 3 групи на підставі п. 11 ч.2 ст. 7 (а.с.37).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невстановлення з 23.03.2023 статусу особи з інвалідністю 3 групи внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, що призвело до затримки постановлення ОСОБА_1 на квартирний облік , позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

За приписамистатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно достатті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовий статус ветеранів війни, що забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, визначенийЗаконом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII(далі - Закон №3551-XII).

За приписами статті 4Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно з частиною 1статті 7 Закону № 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Пунктом 11 частини 2 статті 7Закону №3551передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, до забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, під час забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Згідно з частиною 3статті 7 Закону № 3551-XIIпорядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пунктах 11-14 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог частини 3статті 7 Закону № 3551-XIIпостановою Кабінету Міністрів України № 685 від 08.09.2015затверджено Порядок надання статусу інваліда війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі - Порядок 685).

Абзацом другим пункту 2 Порядку № 685 визначено, що статус особи з інвалідністю внаслідок війни надається військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, поліцейським, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Порядку № 685 підставою для надання особам статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є:

1) для осіб, зазначених в абзацах другому і четвертому пункту 2 цього Порядку:

довідка медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності;

документи про безпосередню участь особи, яка захищала незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України та брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з Довідкою МСЕК від 30.01.2023 серії 12 ААВ №756447 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності із зазначенням причини інвалідності: «захворювання, так, пов`язані з проходженням військової служби (а.с.17).

Пунктом 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, передбачено, що особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Причинами інвалідності є: загальне захворювання; інвалідність з дитинства; нещасний випадок на виробництві (трудове каліцтво чи інше ушкодження здоров`я); професійне захворювання; поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

- одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання;

- одержані у неповнолітньому віці внаслідок воєнних дій громадянських і Другої світової воєн та в повоєнний період;

- пов`язані з участю у бойових діях та перебуванням на території інших держав;

- пов`язані з виконанням службових обов`язків, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами;

- одержані внаслідок політичних репресій;

- пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій;

- одержані під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 р. по 21 лютого 2014 р. за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (у Революції Гідності);

поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України;

захворювання:

- отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях;

- пов`язані з впливом радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Пунктом 21.5 глави 21 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402 (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності) визначено, що Постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

б) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії;

д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.

Згідно зі Свідоцтвом про хворобу №137/НГ/Д/Зв від 25.05.2015 по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв зазначено, що захворювання позивача пов`язане із проходженням військової служби (а.с.66).

Крім того, відповідно до постанови Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ "ТМО МВС України по Івано-Франківській області" від 23.11.2022 №379 щодо причинного зв`язку захворювання вказано "Так, пов`язане із захистом Батьківщини."

Судом встановлено, що до заяви від 23.03.2023 позивачем подано перелік документів, встановлений відповідачем для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, зокрема, додано виписку із медичної карти стаціонарного хворого терапевтичного відділення №566 лікарні з поліклінікою м. Краматорськ ДУ "ТМО МВС України по Донецькій області", в якій зазначено, що 07.03.2015 під час проходження військової служби одержав травму (за даними медичної документації)(а.с.69-70). Окрім довідок МСЕК., ВЛК позивачем було долучено до заяви довідки про безпосередню участь в зоні АТО, ООС та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, що не спростовується відповідачем.

Щодо доводів відповідача, що позивачем не додано документів, які підтверджують, що захворювання після травми одержано під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, суд зазначає про таке.

Позивачем до заяви про встановлення статусу особи з інвалідністю 3 групи було додано копію військового квитка та копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 про виключення зі списків особового складу від 08.04.2022 №92, якими підтверджено те, що позивач безпосередньо брав участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсіч і стримування збройної агресії.

Крім того, у довідці МСЕК серії 12 ААВ №756447 зазначено причина інвалідності «захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини»

Суд звертає увагу на те, що зазначена у довідці МСЕК причина інвалідності «захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини» не суперечить положенням пункту 11 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина 2 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Як встановлено судом вище, позивач безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, отримав у цей період захворювання, яке в подальшому призвело до інвалідності, що підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Натомість, відповідачем не обґрунтовано, чому надані документи, які підтверджують участь позивача, зокрема, у проведенні антитерористичної операції та отримання ним поранення в цей період, яке призвело до інвалідності, а також довідка МСЕК із зазначенням причини інвалідності «захворювання, так, пов`язане із захистом Батьківщини» та одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не є достатньою підставою для встановлення позивачу статусу статусу особи з інвалідністю 3 групи відповідно до п.11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Крім того, відповідач не був позбавлений можливості своєчасно звернутися із запитом щодо причинного зв`язку отриманого позивачем захворювання.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС Украни в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вищевказаних обставин, суд вважає, що дії відповідача щодо невстановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи згідно з п. 11 ч.2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 23.03.2023 слід визнати неправомірними.

Щодо позовної вимоги стосовно зобов`язаннянадати ОСОБА_1 пільги та компенсації, встановлені для осіб з інвалідністю внаслідок війни 3 групи згідно з пунктом 11 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд зазначає про таке.

Встановлення статусу особам, передбаченим статтею 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачає надання пільг, встановлених цим законом.

Оскаржені дії відповідача не містять його відмови у ненаданні позивачу пільг та компенсацій з 23.03.2023.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються: чи були і ким порушені, не визнані або оспорювані права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Згідно із частиною 7 статті 246 КАС України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Системний аналіз, зазначених норм КАС України дає підстави дійти висновку про те, що в порядку адміністративного судочинства здійснюється захист уже порушених прав особи (при цьому, між сторонами уже виникли правовідносини, з яких у свою чергу виник публічно-правовий спір), а не захист від можливих порушень прав.

В той же час, в спірних правовідносинах позивач фактично вказує про захист від можливого порушення його прав та не надає суду доказів порушення таких прав при зверненні до суду.

При цьому, суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є саме наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18.

Отже, у разі наявності порушення вимог закону рішеннями, діями суб`єкта владних повноважень, зазначене не є достатньою і самостійною підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання таких протиправними є доведеність позивачем порушених його прав цими рішеннями/діями.

Адміністративний позов як і матеріали позовної заяви не містять будь-яких аргументів і доказів, які б свідчили про порушення прав позивача внаслідок ймовірного ненадання відповідачем йому пільг та компнсацій, після виконання даного рішення суду.

Відтак, позовна вимога про зобов`язання надання пільг та компенсацій, встановлених для осіб з інвалідністю внаслідок війни 3 групи згідно пунктом 11 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 23.03.2023 є передчасною.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Відтак, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив такий правовий висновок:

…повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким."

Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.2 ст. 9 КАС України).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що для для належного та ефективного захисту прав позивача, з метою набуття ним можливості отримання пільг, встановлених чинним законодавством, з моменту порушення його прав збоку відповідача, слід зобов`язати Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи відповідно до пункту 11 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 23.03.2023.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200000 грн, суд виходить з такого.

Відповідно дост. 1167 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з положеннямист. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4"Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 цієї жпостановиПленуму №4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Суд зауважує, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі та гідності, тощо. Наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.

Представниця позивача обґрунтовує наявність моральної шкоди неправомірними діями відповідача, яка пов`язана із моральними стражданнями, оскільки позивач відчув певні негативні емоції та дискомфорт, що погіршило стан його здоров`я, і не зважаючи на свій поважний вік, будучи учасником бойових дій, змушений звертатися до суду за захистом свої прав. Крім того, зазначає, що випискою №000975 із медичної картки стаціонарного хворого, виданої ДУ «ТМО МВС України по Івано-Франківській області» від 11.01.2024, підтверджується перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 12.12.2023 по 22.12.2023 із діагнозом (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності. Звертає увагу, що обставина звернення за медичною допомогою сама по собі свідчить про погіршення стану здоров`я позивача, що пов`язано з відчуттям тривоги, нервування, напруженості, тобто наявний причинний зв`язок між погіршенням стану здоров`я позивача і протиправними діями відповідача, внаслідок чого позивач змушений звертатися до суду за захистом своїх прав.

Проте, суд погоджується з представником відповідача, що існування зазначених обставин не може безумовно вважатися завданням особі моральної шкоди.

При цьому зібраними у справі доказами неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок між будь-якими моральними стражданнями позивача та діями Департаменту соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради..

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що відповідачем заподіяно позивачу моральну шкоду, оскільки матеріали справи не містять таких доказів (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням позивачеві шкоди). Крім того, сам факт протиправної поведінки відповідача не свідчить про завдання позивачеві моральної шкоди.

За таких обставин, суд відмовляє в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст. 90 КАС України).

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, позов належить до часткового задоволення.

Розподіл судових витрат згідно зі ст. 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно із п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Департаменту соціальної полатики виконкому Івано-Франківської міської ради щодо невстановлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни 3 групи згідно з пунктом 11 частини 2 статті 7 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 23.03.2023.

Зобов`язати Департамент соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 36733431, вул. Грушевського, 29, м. Івано-Франківськ, 76000) встановити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 23.03.2023.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гомельчук С.В.