Ухвала суду № 11703261, 09.09.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2010 року № 16400/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Заверухи О.Б., Любашевського В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2009 року у справі за позовом Комунального підприємства «Луцьк-водоканал» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2008 року Комунальне підприємство «Луцьк-водоканал» звернулось до суду з позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що податкова інспекція самостійно змінила призначені платежі визначені комунальним підприємством, які направлялися платником податку на сплату податку на додану вартість за конкретний період та спрямовувала вказані платежі на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів. Після цього відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання граничних строків сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань за період з 3 березня 2008 року до 16 липня 2008 року, за результатами якої був складений акт перевірки № 388/15-115/03339489 від 16.07.2008 року. 14.10.2008 року відповідачем на підставі висновків акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004081601/1, яким на підставі пунктів 5.3, 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосований штраф в сумі 91137,29 грн. в розмірі 10% за затримку сплати на 30 календарних днів узгодженого податкового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 911372,72 грн. та податкове повідомлення-рішення №0004071601/1, яким на підставі пунктів 5.3, 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосований штраф в сумі 128824,86 грн. в розмірі 20% за затримку сплати на 59 календарних днів узгодженого податкового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 644124,28 грн. Позивач вважає, що податкова інспекція не вправі була самостійно змінювати призначенні платежі, які направлялися платником податку на сплату податку на додану вартість за конкретний період та спрямовувати вказані платежі на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів, а тому просить податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 14 жовтня 2008 року №0004081601/1 про сплату 91137,29 грн. штрафу в розмірі 10% за платежем «Податок на додану вартість» та №0004071601/1 про сплату 128824,86 грн. штрафу в розмірі 20% за платежем «Податок на додану вартість» визнати нечинними.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2009 року адміністративний позов Комунального підприємства «Луцьк-водоканал» задоволено повністю, а саме податкові повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 14 жовтня 2008 року №0004081601/1 про сплату 91137,29 грн. штрафу в розмірі 10% за платежем «Податок на додану вартість» та №0004071601/1 про сплату 128824,86 грн. штрафу в розмірі 20% за платежем «Податок на додану вартість» визнати нечинними.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач Луцька обєднана державна податкова інспекція, подавши на неї апеляційну скаргу.

Апелянт просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2009 року, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову Комунального підприємства «Луцьк-водоканал», покликаючись на порушення суду першої інстанції норм матеріального та процесуального права і невідповідність висновків обставинам справи, що призвело до її неправильного вирішення.

В апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до п.п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року (далі Закон № 2181-ІІІ), визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Аналізуючи дану норму, слід вважати, що у разі наявності в платника податку податкового боргу, він зобов'язаний спочатку сплатити борг, а вже потім всі інші податкові зобов'язання. Тобто, платник податку позбавлений в даній ситуації права вибору черговості сплати свого податкового зобов'язання, а не права вибору його джерел погашення, передбаченого п. 7.1 ст. 7 Закону № 2181-ІІІ, як зазначено в оскаржуваному рішенні (1 абз., 3 стор.), а тому зобов'язаний в першу чергу сплачувати податковий борг.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) державні податкові інспекції в районах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тому, апелянт вважає що, є обґрунтованою позиція податкового органу про те, що за наявності в платників податків податкового боргу - всі поточні платежі зараховуються в його погашення.

Окрім того, на думку апелянта, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку про те, що відповідачем було безпідставно змінено призначення платежу, оскільки такого факту не було. Позивач сплачував кошти вказуючи у платіжних дорученнях їх призначення: «податок на додану вартість», а податковий орган відповідно їх приймав та зараховував як сплату ПДВ тільки в погашення боргу за минулі періоди.

Крім того, позивачем не заперечувався факт наявності податкового боргу на момент нарахування штрафних санкцій та факт того, що самостійно цей борг ним не сплачувався.

Також апелянт вважає, що судом не було всебічно та об'єктивно досліджено всіх доказів по справі. Зокрема в оскаржуваному рішенні (8 абз., 3 стор.) вказано, що податковий орган при здійснені перевірки повинен був встановити, за яким розрахунком виникли податкові зобов'язання та їх сума, строк сплати та термін прострочення.

Згідно описової частини акту перевірки від 30.07.2008 встановлено, що в результаті перевірки виявлено порушення граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань протягом 2008 року по сплаті податку на додану вартість.

Детальний перелік виявлених порушень був викладений в додатках (розрахунках штрафних санкцій) до акту від 30.07.2008 року, в яких саме і були зазначені розрахунки виниклих податкових зобов'язань, їх суми та строки сплати.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи в адміністративному позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання граничних строків сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань за період з 03 березня 2008 року до 16 липня 2008 року, за результатами якої складений акт перевірки № 388/15-115/03339489 від 16.07.2008 року.

14.10.2008 року відповідачем на підставі висновків акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004081601/1, яким на підставі пунктів 5.3 , 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосований штраф в сумі 91137,29 грн. в розмірі 10% за затримку сплати на 30 календарних днів узгодженого податкового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 911372,72 грн. та податкове повідомлення-рішення №0004071601/1, яким на підставі пунктів 5.3 , 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» до позивача застосований штраф в сумі 128824,86 грн. в розмірі 20% за затримку сплати на 59 календарних днів узгодженого податкового зобов'язання податку на додану вартість в сумі 644124,28 грн.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, передбачених вказаним підпунктом. Тобто, дана правова норма передбачає застосування штрафів у разі коли платник податку не сплачує саме узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції державних податкових інспекцій, у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів

На виконання покладених на податковий орган функцій ДПА України було затверджено Інструкцію про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України.

Ні Інструкція, яка була затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 12.05.1994 р. № 37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 03.09.2001 р. № 342, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2001 р. за № 887/6078) і яка діяла до 13.08.2005 р., ні Інструкція, яка набрала чинності з 13.08.2005 р. (наказ Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 р. № 276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123) не містять у собі положень щодо прав податкового органу змінювати призначення платежу визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Згідно п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення податкових зобов'язань відповідно п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону.

Строки сплати узгодженого податкового зобов'язання визначені у п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до пп. 5.3.1 якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Так, за лютий 2008 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість на суму 352786 грн. з терміном сплати вказаного податку до 31.03.2008 року. За платіжними дорученнями згідно поданого реєстру з 14.03.2008 року до 31.03.2008 року та платіжних доручень сплачено вказаного податку на суму 312786 грн. та з 4.04.2008 року до 9.04.2008 року сплачено 40000 грн. податку. Відповідач за вказаний період рахує позивачу за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 235084,77 грн. та нараховує штрафні санкції на суму 23508,49 грн. та за затримку на 59 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 28381,23 грн. та нараховує штрафні санкції на суму 23540,25 грн.

За березень 2008 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість на суму 339077 грн. з терміном сплати вказаного податку до 30.04.2008 року. За платіжними дорученнями згідно поданого реєстру за 30.04.2008 року та платіжних доручень сплачено вказаного податку на суму 339077 грн. Відповідач за вказаний період рахує позивачу за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 178352,20 грн. та нараховує штрафні санкції на суму 17835,22 грн. та за затримку на 59 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 160724.80 грн. та нараховує штрафні санкції на суму 32144,96 грн.

За квітень 2008 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість на суму 255482,20 грн. з терміном сплати вказаного податку до 30.05.2008 року. За платіжними дорученнями згідно поданого реєстру з 27.05.2008 року до 30.05.2008 року та платіжних доручень сплачено вказаного податку на суму 300000 грн. Відповідач за вказаний період рахує позивачу за затримку на 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 27932,76 грн. та нараховує штрафні санкції на суму 2793,28 грн. та за затримку на 59 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 227549.24 грн. та нараховує штрафні санкції на суму 45509,85 грн.

Таким же чином проведено нарахування штрафних санкцій податковою інспекцією за червень 2008 року.

Отже, податкова інспекція не вправі була змінювати призначенні платежі визначені комунальним підприємством, які направлялися платником податку на сплату податку на додану вартість за конкретний період та спрямовувати вказані платежі на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів. Заборгованість підприємства по податку на додану вартість виникла в 2008 році в результаті зміни податковою інспекцією призначення платежів та спрямування вказаних платежів на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів.

Податковий орган при здійсненні перевірки повинен був встановити, за яким розрахунком виникли податкові зобов'язання та їх суму, строк сплати та термін прострочення.

На підставі акту перевірки судом встановлено, що податковий орган при перевірці не використовував розрахунки по податку на додану вартість на підставі якого виникли у платника податку податкові зобов'язання, не вказав заборгованості по податку на додану вартість за конкретний період та строки сплати.

Оскільки податковий орган у акті перевірки не визначив податкові періоди, строки сплати податкових зобов'язань відповідно вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», то такий акт не приймається судом як доказ порушення платником податку встановлених цим Законом строків сплати податків та визнає нечинними податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 14 жовтня 2008 року №0004081601/1 про сплату 91137,29 грн. штрафу в розмірі 10% за платежем «Податок на додану вартість» та №0004071601/1 про сплату 128824,86 грн. штрафу в розмірі 20% за платежем «Податок на додану вартість».

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального і процесуального права та є правильними.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення суду по даній справі скасуванню не підлягає.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Луцької обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2009 року у справі № 2а-1523/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В.Ніколін

Судді О.Б.Заверуха

В.П. Любашевський