Постанова № 11702788, 12.07.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2010 року № 3710/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Стародуба О.П. та Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2008р. у адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» до Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської обл. (Монастирське відділення) та Управління Державного казначейства України в Тернопільській обл., з участю прокуратури Тернопільської обл., про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобовязання відшкодувати суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

07.11.2008р. позивач Державне підприємство /ДП/ «Ковалівський спиртовий завод» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданої під час розгляду справи заяви про уточнення позовних вимог, просив скасувати податкове повідомлення-рішення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ Тернопільської обл. (Монастирське відділення) № 209/0003121500/0 від 27.10.2008р., яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/ за серпень 2008 року на суму 24317 грн.; зобовязати податковий орган відшкодувати позивачу ПДВ у розмірі 24317 грн. на розрахунковий рахунок; покласти на відповідача понесені судові витрати (а.с.3, 58).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2008р. в задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.63-64).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ДП «Ковалівський спиртовий завод», який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та судові витрати покласти на відповідача (а.с.66).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом безпідставно не застосовані положення пп.7.7.2 «а» п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в новій редакції, при цьому позивачем правомірно включено до складу бюджетного відшкодування за серпень 2008 року суми ПДВ, які фактично сплачені постачальникам товарів у попередніх податкових періодах за товари (роботи, послуги) в сумі 24317 грн.

В частині строків заявлення сум податку до бюджетного відшкодування апелянт керується положеннями пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими передбачено 1095-деннний строк для відшкодування податків з бюджету у випадках, передбачених законом.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, 22.09.2008р. позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2008 року із зазначенням суми бюджетного відшкодування ПДВ до повернення на рахунок підприємства 68714 грн., в тому числі 68714 грн. по податкових накладних, виданих контрагентами позивача, по яких сплата податку проведена у попередніх податкових періодах.

Протягом 09.10.2008р.-15.10.2008р. працівниками Бучацької МДПІ проведено невиїзну документальну перевірку достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2008 року ДП «Ковалівський спиртовий завод», по результатам якої складено Акт перевірки № 246-15/00375059 від 17.10.2008р. (а.с.5-22).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп.7.7.2., 7.7.7 «а» п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2008 року на 24317 грн.; підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування за вказаний період у розмірі 44397 грн.

Підставами для такого висновку відповідача слугувало те, що відємне значення ПДВ в сумі 24317 грн. сформувалося у платника податків в лютому 2007 року, вказана сума у серпні 2008 року не брала участі у розрахунку відємного значення згідно з пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», через що не може формувати бюджетне відшкодування за спірний період, хоча й була оплачена постачальникам товарів у складі вартості товарів протягом січня-травня 2007 року (а.с.23-37).

Таким чином, частина вказаних сум було оплачена до часу їх включення до складу податкового кредиту, частина сум сплачена після їх включення до податкового кредиту, решта в місяць їх включення до складу податкового кредиту.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 209/0003121500/0 від 27.10.2008р., яким позивачу зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ за серпень 2008 року на суму 24317 грн. (а.с.4).

Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що для формування бюджетного відшкодування з метою його розрахунку приймається до уваги податкове зобовязання та податковий кредит виключно звітного періоду. При цьому відємне значення різниці між цими величинами підлягає бюджетному відшкодуванню в частині, що є оплаченою у складі вартості придбаних товарів у попередніх податкових періодах. Зміни до Закону України «Про податок на додану вартість» стосуються виключно можливості включення до складу бюджетного відшкодування частини відємного значення, яке сформувалося не у попередньому періоді, а в попередніх періодах; сам же порядок визначення загальної суми відємного значення не змінився.

Також відповідно до пп.7.7.7 «а» п.7.7 ст.7 вищевказаного Закону у разі, якщо платник податку не скористався своїм правом заявити до відшкодування суми ПДВ у відповідному податковому періоді, то така дія розцінюється як добровільна відмова платника від отримання такої суми у якості бюджетного відшкодування. При цьому таку суму платник податку фактично не втрачає, вона зараховується у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів.

Між тим, з такими висновками суду погодитися не можна, з наступних підстав.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, діючій на момент виникнення спірних відносин):

пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 - якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно листа ДПА України № 14110/5/16-1116 від 28.11.2005р. залишок від'ємного значення податку після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню в послідуючих звітних періодах у разі проведення розрахунків за товари (послуги) в частині від'ємного значення податку.

Системний аналіз вищевказаних норм вказує на те, що чинне законодавство (як й діюче на момент виникнення спірних відносин) не ставить настання права на бюджетне відшкодування в залежність від звітного періоду та не обмежує суми бюджетного відшкодування звітним періодом, тобто не ставить настання бюджетного відшкодування в залежність від того, коли в отримувача товару виникло зобовязання перед постачальниками, а визначає, що суми податку на додану вартість мають бути сплачені у попередніх податкових періодах постачальникам товарів.

Наведеними нормами , що регламентують порядок розрахунку належної до сплати в бюджет суми ПДВ або її бюджетного відшкодування, встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина відємного значення різниці між показниками податкового зобовязання та податкового кредиту з ПДВ, який дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), а не частина суми оплаченого податкового кредиту за минулий податковий період. У вищевказаній нормі даного Закону не зазначається, що бюджетному відшкодуванню підлягають суми ПДВ, сплаченого в попередньому періоді виключно від здійснених у цьому періоді господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Таким чином, відповідно до вимог вищевказаного порядку розрахунку належної до сплати в бюджет суми ПДВ або її бюджетного відшкодування проведення бюджетного відшкодування визначається наступними обовязковими вимогами, а саме:

* наявністю відємного значення суми ПДВ, розрахованої згідно з пп.7.7.1 Закону;

* обмеженням при заявленні до бюджетного відшкодування відємного значення суми ПДВ в розмірі суми податку, фактично сплаченої отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Також податкове законодавство не містить норм, які б у спірному правовідношенні прямо вказували на порушення з боку платника податків формування податкового кредиту та дозволяли зменшувати суму бюджетного відшкодування.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України «Про податок на додану вартість» передбачає, що у разі фактичної несплати платником податку у попередніх звітних податкових періодах сум ПДВ, підтверджених виданими податковими накладними, такий платник податку втрачає право на бюджетне відшкодування в наступному податковому періоді з включенням цих сум до складу податкового кредиту; в подальшому при підтвердженні фактичної сплати бюджетне відшкодування є можливим.

Таким чином, ДП «Ковалівський спиртовий завод» не порушувало в частині суми 24317 грн. вимог пп.7.7.1, 7.7.7. п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які з достовірністю підтверджують доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовують неправомірність прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення.

В підтвердження наведеного колегія суддів враховує також зміст листа ДПА України № 20296/7/16-1417 від 12.10.2005р, згідно якого при заповненні рядка 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування платник податку може врахувати суми податкового кредиту попереднього податкового періоду, які фактично сплачені отримувачем товарів (послуг) у такому ж податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), включаючи й суми податку, які фактично були сплачені у такому ж попередньому податковому періоді при ввезенні на митну територію України товарів (супутніх послуг).

Окрім цього, приписами пп.15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Згідно матеріалів справи вказаний строк для заявлення сум ПДВ до відшкодування позивачем не пропущений, а тому правові підстави для висновку про втрату платником податку ДП «Ковалівський спиртовий завод» права на бюджетне відшкодування є відсутніми.

Також приписи пп.7.7.7 «а» п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» розглядуваного випадку не торкаються, а тому покликання податкового органу на них є безпідставним.

Інші висновки постанови суду колегія суддів вважає помилковими, оскільки такі не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, в частині позовних вимог про зобовязати відповідача відшкодувати на розрахунковий рахунок позивача суму податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, суд першої інстанції помилково виходив з того, що такі підлягають судовому розгляду в порядку адміністративного судочинства.

В имога про зобов'язання відповідача відшкодувати суми податку не є способом захисту прав платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. Через те, що в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, способом захисту має бути вимога про їх стягнення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З врахуванням наведеного, провадження в частині позовних вимог про зобовязання податкового органу відшкодувати на розрахунковий рахунок позивача суму податку , яка підлягає бюджетному відшкодуванню, підлягає закриттю.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, в частині вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Бучацької МДПІ № 209/0003121500/0 від 27.10.2008р. є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає у цій частині до задоволення; в решті позовних вимог провадження підлягає закриттю, з вищевикладених мотивів.

При цьому у порядку ст.94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 01 грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову і закриття провадження в частині позовних вимог, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.п.3, 4 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ч.1 ст.203, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» задоволити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.12.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» задоволити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Бучацької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської обл. (Монастирське відділення) № 209/0003121500/0 від 27.10.2008р. про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2008 року на суму 24317 грн.

В частині позовних вимог Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» про зобовязання податкового органу відшкодувати суму бюджетної заборгованості на банківський рахунок платника податків - провадження у справі закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод» понесені судові витрати у розмірі 01 (один) грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: О.П.Стародуб

В.М.Каралюс