Ухвала суду № 11694607, 10.06.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2010 р.Справа № 2-а-13720/08/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Гуцал М.І.

при секретарі Трофімова Н.С.

за участю:

представника позивача Максимчук І.Т.

представників відповідача Плескач І.С., Гіль А.В., Марченко В.І., Лупівок О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2009 року по справі № 2-а-13720/08/2070

за позовом Страхової компанії «Лемма»у формі акціонерного товариства закритого типу

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, СК «ЛЕММА», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків м. Харкова № 0000130851/0 від 20.08.08 р. та № 0000130851/1 від 19.09.08 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.09 р. по справі № 2-а-13720/08/2070 позов був повністю задоволений.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.09 р. по справі № 2-а-13720/08/2070 і відмовити у задоволенні позову, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000130851/0 від 20.08.08 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток страхових організацій в сумі 10152575,02 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 8738782,46 грн. є акт № 1686/50-2/22623173 від 08.08.08 р. невиїзної документальної перевірки компанії позивача з питань правильності визначення суми валових внесків, сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентами та правильності визначення суми податку за ставкою 3% за період з 01.04.07 р. по 31.03.08 р.

Як свідчать надані до матеріалів справи документи, позивач скористався правом оскарження податкового повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження, для чого ним до відповідача була подана первинна скарга від 01.09.08 р., по якій було прийняте рішення від 18.09.08 р. про відмову у задоволенні скарги платника.

Проте відповідачем було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0000130851/1 від 19.09.08 р. з тою ж сумою податкового зобовязання і розміром штрафних санкцій, що вказані в оскарженому податковому повідомленні-рішенні.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що порядок та підстави прийняття нового податкового повідомлення-рішення врегульовані ст. 6 закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» і дана норма визначає це можливим лише в разі часткового задоволення скарги платника податків або донарахування податкового зобовязання та/або застосованих штрафних санкцій. Оскільки первинна скарга позивача була залишена без задоволення, а будь-якого донарахування не проводилося, то у відповідача не існувало законних підстав для прийняття нового податкового повідомлення-рішення № 0000130851/1 від 19.09.08 р.

Таким чином відповідач діяв всупереч приписам спеціального Закону, а тому позовні вимоги в цій частині судом першої інстанції були правомірно задоволені.

В акті перевірки вказано, що вона проводилася перевіряючою на підставі її службового посвідчення, дозволу на проведення перевірки № 357/50-222 від 07.08.08 р. та п. 1 ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні».

Суд першої інстанції в обґрунтування висновків про невідповідність вказаного акту перевірки вимогам чинного законодавства та неприйняття його в якості доказу по даній справі, послався на положення абз. 2 п. 1.3 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.05 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205, де записано, що акт це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Колегія суддів вважає доцільним зазначити, що в п. 1 ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»записано, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Таким чином, дана норма визначає загальні права органу ДПС здійснювати перевірки, тоді як підстави та порядок призначення та проведення перевірок встановлені ст. 11-1 та ст. 11-2 цього Закону. Доказів дотримання відповідачем приписів вказаних норм ні до матеріалів справи, ні до апеляційної скарги відповідачем не надано.

Також слід зауважити, що відповідно п. 1 ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні»документальні невиїзні перевірки проводяться на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі, але в акті (арк. справи 25) вказано, що при перевірці були використані матеріали акту перевірки № 1595/50-2/22623173 від 25.07.08 р. та податкове розяснення, надане листом ДПА України № 13932/7/15-0517 від 11.07.08 р.

Дані записи свідчать про те, що відповідачем не були виконані приписи п. 1 ст. 11 Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», а перевірка була проведена на підставі документів, що не відносяться до податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином при призначенні та проведенні даної перевірки відповідач діяв не на підставі, ні в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством, а тому дана перевірка є неправомірною.

Також колегія суддів вказує на те, що при використанні листа ДПА України, яким було надане розяснення щодо порядку відображення в податковому обліку страховика розрахунків за договорами перестрахування з страховиками-резидентами шляхом заліку зустрічних вимог, відповідачем не було взято до уваги те, що роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається. При цьому податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

У наведеній нормі також записано, що не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Оскільки лист ДПА України датований 11.07.08 р., а доказів його оприлюднення у встановленому порядку відповідачем не надано, то у відповідача не існувало законних підстав розповсюджувати його дію на період, що передував цій дані, тобто з 01.04.07 р. та до моменту його оприлюднення.

Як вказує відповідач, при проведенні перевірки були виявлені порушення позивачем вимог п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», повязані з тим, що у період, що перевірявся, підприємством припинені зобов'язання по сплаті страхових платежів по договорах перестрахування шляхом заліку грошових зобов'язань на загальну суму 338419167,43 грн., тоді як відповідно наведеної норми право платника податків зменшувати оподатковуваних дохід від страхової діяльності на суми сплачених премій за договорами перестрахування.

При цьому відповідач посилається на те, що в ст. 1 Закону України «Про страхування»визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових прав інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Відповідно ст. 10 Закону України «Про страхування», страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) визначається як плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування. Згідно ст. 19 цього Закону страхувальники згідно з укладеними договорами мають право вносити платежі лише у грошовій одиниці України, а страхувальник-нерезидент - іноземній вільноконвертованій валюті або у грошовій одиниці України у випадках, передбачених чинним законодавством України, з урахуванням положень ч. 4 цієї статті при укладанні договорів страхування життя. Відповідно ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня.

Згідно ст. 12 Закону України «Про страхування»перестрахування - це страхування одним страховиком (цементом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на те, що відповідно п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі - сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду з договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Як вбачається з судового рішення, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на висновках судово-економічної експертизи № 6321 від 14.08.09 р., на розгляд якої судом були поставлені питання: чи є сплаченими виходячи із даних бухгалтерського та економічного змісту проведених АТЗТ СК «ЛЕММА»операцій суми перестрахової премії у розмірі 338419167,43 грн. за період з 01.04.07 р. по 31.03.08 р., у чому полягає різниця між операціями зарахування зустрічних однорідних вимог, проведених АТЗТ СК «ЛЕММА»щодо сум перестрахової премії у розмірі 338419167,43 грн. та операціями проведення безготівкових розрахунків шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог виходячи із даних бухгалтерського обліку та економічного змісту таких операцій, чи може вважатись сума страхових платежів сплаченою страховиком за договорами перестрахування з резидентом, якщо відсутнє перерахування грошових коштів, а збільшення обсягу перестрахування здійснено шляхом взаємозаліку?

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що поставлені перед експертом питання є суто правовими і не відносяться до компетенції судового експерта-економіста, а тому у суду першої інстанції не було підстав приймати дані висновки судово-економічної експертизи № 6321 від 14.08.09 р., оскільки роблячи висновки про те, що виходячи із даних бухгалтерського обліку та економічного змісту проведених АТЗТ СК «ЛЕММА»операцій суми перестрахової премії у розмірі 338419167,43 грн., зобов'язання по сплаті яких були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, є сплаченими; різниця між кінцевим результатом операцій з зарахування зустрічних однорідних вимог, проведених АТЗТ СК «ЛЕММА» щодо сум перестрахової премії у розмірі 338419167,43 грн. та операцій проведення безготівкових розрахунків шляхом перерахування грошових коштів за зобов'язаннями, виходячи із даних бухгалтерського обліку та економічного змісту таких операцій, відсутня; виходячи з економічного змісту проведення операції зарахування зустрічних однорідних вимог та порядку відображення їх в бухгалтерському обліку, при відсутності перерахування грошових коштів за страховими платежами через розрахунковий рахунок але при здійсненні збільшення обсягу перестрахування шляхом взаємозаліку, сума страхових платежів за договорами перестрахування з резидентом вважається сплаченою, так як економічний результат взаємної сплати грошових коштів та припинення зобов'язання по їх сплаті шляхом зарахування є однаковим, експерт дав правову оцінку операціям.

Слід вказати на те, що відповідно ст. 601 ЦК України зобов'язання сторін припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Відповідно до матеріалів справи АТЗТ СК «ЛЕММА»було здійснено зарахування зустрічних грошових вимог. Оскільки чинне законодавство не встановлює обмежень щодо порядку оплати, в т.ч за договорами перестрахування, а лише вказує на те, що дані операції є оплатними, то у відповідача не було належних підстав самостійно доповнювати законодавчі норми щодо форми платежу.

Суд першої інстанції вказав на те, що постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.09.08 р. по справі № 3-19747/08 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.163-1 КУпАП Чернишова С.І., президента СК «ЛЕММА», було закрито провадження по адміністративній справі. У ході розгляду справи Дзержинським районним судом м. Харкова був встановлений факт відсутності порушення ведення податкового обліку СК «ЛЕММА», що визначене у акті перевірки № 1686/50-2/22623173 від 08.08.08 р. Постанова Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.09.08 р. по справі № 3-19747/08 набрала законної сили, оскільки постановою Апеляційного суду Харківської області від 14.11.08 р. вона залишена без змін.

Відповідно ч. 4 ст. 72 КАС України постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалена постанова суду, лише в питаннях чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що суми премії за договорами перестрахування, зобов'язання по сплаті яких припинено СК «ЛЕММА»шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, у розмірі 338419167,43 грн. за період з 01.04.07 р. по 31.03.08 р. є сплаченими у розумінні п. 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та правомірно віднесені СК «ЛЕММА»до складу витрат, що зменшують оподаткований дохід від страхової діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.09 р. по справі № 2-а-13720/08/2070 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2009 року по справі № 2-а-13720/08/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2009 року по справі № 2-а-13720/08/2070 за позовом Страхової компанії «Лемма»у формі акціонерного товариства закритого типу до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом місяця з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

М.І. Гуцал

Повний текст ухвали виготовлений 15.06.2010 р.