Ухвала суду № 11677681, 07.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17522/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" жовтня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова марка «Соня»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2009 року ТОВ «Торгова марка «Соня» звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просило визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0001292380/0, № 0001631750/0 та № 0001302380/0 від 05 листопада 2009 року, а також першу податкову вимогу 1/3641 від 10 грудня 2009 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0001292380/0 та № 0001302380/0 від 05 листопада 2009 року, а також першу податкову вимогу 1/3641 від 10 грудня 2009 року.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що у діяльності контрагента позивача ТОВ «Т-Контур Трейд»наявні ознаки фіктивності, у звязку за операціями з вказаним товариством неможливо формувати податковий кредит і валові витрати.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Під час судового засідання представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2010 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТМ «Соня»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27 лютого 2007 року по 30 червня 2009 року, про що складено акт № 3396/23-/815-34875911 від 21 жовтня 2009 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення № 0001292380/0 від 05 листопада 2009 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 193361грн. 00 коп., з них 139497 грн. 00 коп. за основним платежем та 53864 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0001302380/0 від 05 листопада 2009 року, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 39819 грн. 00 коп., з них 26546 грн. 00 коп. за основним платежем та 13273 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно висновків акту перевірки № 3396/23-/815-34875911 від 21 жовтня 2009 року позивачем було допущено порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зокрема, відповідач вважає неправомірним формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих субєктом господарювання (ТОВ «Т-Контур Трейд»), в діяльності якого присутні ознаки фіктивності. Також, на думку відповідача, позивач не мав права відносити до складу валових витрат витрати, понесені ним на оплату договорів із таким субєктом господарювання.

Приймаючи рішення про задоволення вимог ТОВ «ТМ «Соня»суд першої інстанції виходив з того, що обставини, на які посилається відповідач, не є підставою для визнання здійснених ТОВ «Т-Контур Трейд»з іншими суб'єктами господарювання юридично значущих дій недійсними.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, що між ТОВ «ТМ «Соня»та ТОВ «Т-Контур Трейд» було укладено договір комісії № 01/07-07К від 01 липня 2007 року.

У звязку з виконанням вказаного договору ТОВ «Т-Контур Трейд» було видано позивачу податкові накладні № б/н від 10 липня 2007 року, № 2 від 05 вересня 2007 року, № 1 від 01 жовтня 2007 року, № 1 від 01 листопада 2007 року, № 1 від 03 грудня 2007 року, № 1 від 03 листопада 2008 року, № 1 від 05 січня 2009 року, № 1 від 02 березня 2009 року та № 1 від 01 квітня 2009 року н загальну суму 1487196 грн. 00 коп.

В акті № 3396/23-/815-34875911 від 21 жовтня 2009 року зазначено, що в ході перевірки податковим органом було отримано документи, з яких вбачається, що ТОВ «Т-Контур Трейд»має ознаки фіктивності, що документально підтверджується поясненнями громадянина ОСОБА_2, який згідно реєстраційної інформації по платнику податків та бази даних ДПС є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Т-Контур Трейд». Згідно пояснень вказаної особи він не здійснював реєстрації зазначеного товариства та нікому не доручав вчиняти такі дії.

Відповідач вважає, що податкові накладні № б/н від 10 липня 2007 року, № 2 від 05 вересня 2007 року, № 1 від 01 жовтня 2007 року, № 1 від 01 листопада 2007 року, № 1 від 03 грудня 2007 року, № 1 від 03 листопада 2008 року, № 1 від 05 січня 2009 року, № 1 від 02 березня 2009 року та № 1 від 01 квітня 2009 року на загальну суму 1487196 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 247866 грн. 00 коп. у звязку з вищевикладеним є недійсними.

З огляду на наведене ДПІ у Дніпровському районі м. Києва в акті перевірки закріплено висновок про те, що податковий кредит ТОВ «ТМ «Соня»на суму 247866 грн. 00 коп. є непідтвердженим та донараховано податкові зобовязання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів вважає, що дії позивача щодо включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 247866 грн. 00 коп. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Т-Контур Трейд», у повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, у відповідності до п. 1.7. ст. 1 вказаного Закону податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.4.5. Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як раніше зазначалося, позивачем було надано відповідачу на підтвердження податкового кредиту в сумі 247866 грн. 00 коп. відповідні податкові накладні.

Твердження апелянта про те, що позивач, посилаючись на податкові накладні № б/н від 10 липня 2007 року, № 2 від 05 вересня 2007 року, № 1 від 01 жовтня 2007 року, № 1 від 01 листопада 2007 року, № 1 від 03 грудня 2007 року, № 1 від 03 листопада 2008 року, № 1 від 05 січня 2009 року, № 1 від 02 березня 2009 року та № 1 від 01 квітня 2009 року як на підставу виникнення податкового кредиту, порушив вимоги Закону, колегією суддів визнається необґрунтованим з наступних підстав.

У відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як було встановлено судом першої інстанції, на час укладення та виконання договору комісії № 01/07-07К від 01 липня 2007 року ТОВ «Т-Контур Трейд» було зареєстроване як платник податку в податковому органі і йому було присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 3 ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З огляду на те, що на момент формування позивачем податкового кредиту на суму 247866 грн. 00 коп. на підставі податкових накладних № б/н від 10 липня 2007 року, № 2 від 05 вересня 2007 року, № 1 від 01 жовтня 2007 року, № 1 від 01 листопада 2007 року, № 1 від 03 грудня 2007 року, № 1 від 03 листопада 2008 року, № 1 від 05 січня 2009 року, № 1 від 02 березня 2009 року та № 1 від 01 квітня 2009 року ТОВ «Т-Контур Трейд»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, колегія суддів вважає що такі дії позивача не можуть вважатися правопорушенням та слугувати підставою для донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0001302380/0 від 05 листопада 2009 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Також ДПІ у Дніпровському районі м. Києва в акті перевірки № 3396/23-/815-34875911 від 21 жовтня 2009 року було зроблено висновок про те, що позивач не мав права включати до складу валових витрат ті витрати, які ним було понесено у звязку з оплатою договору комісії № 01/07-07К від 01 липня 2007 року, укладеного з ТОВ «Т-Контур Трейд».

Відповідач вважає, що вказаний договір є недійсним з огляду на фіктивну, на думку відповідача, діяльність ТОВ «Т-Контур Трейд».

У відповідності до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Придбання (виготовлення) товарів (робіт, послуг) здійснюється, зокрема, на підставі правочинів.

Правочин є недійсним в силу вимог закону та не потребує визнання його таким в судовому порядку у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України, якщо в момент вчинення такого правочину не було дотримано вимог, встановлених ч.ч. 1, 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідач, як на підставу недійсності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Т-Контур Трейд» фактично посилається на недотримання в момент його вчинення вимоги ч. 2 ст. 203 ЦК Украни. Проте, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин може бути визнаний недійсним у звязку із відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності особи на вчинення правочину лише в судовому порядку.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, на яку згідно ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обовязок доказування, не надала суду доказів того, що угода№ 01/07-07К від 01 липня 2007 року є нечинною чи визнана недійсною в судовому порядку.

Натомість позивачем на підтвердження укладення договору № 01/07-07К від 01 липня 2007 року було надано його копію, підписану та скріплену печатками сторін. На підтвердження реального виконання вказаних договорів позивачем надано копії актів прийому-передачі робіт, податкових та видаткових накладних.

За таких обставин судова колегія виходить з того, що угода № 01/07-07К від 01 липня 2007 року є чинною, а висновки акту перевірки про її недійсність є передчасними, не доведеними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Отже, судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0001292380/0 від 05 листопада 2009 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 26 січня 2010 року, та не можуть бути підставами для його скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2010 року без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2010 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Ухвала складена в повному обсязі 12 жовтня 2010 року.