Ухвала суду № 11659767, 05.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2010 р. м. КиївК-22322/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівБрайка А.І.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

при секретарі судових засідань: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс"

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року

по справі № 2а-37626/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 23.03.2009 року № 00000191820/0 та від 23.03.2009 року №00000181820/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2009 року у даній справі позов задоволено повністю та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення з огляду на безпідставність їх прийняття.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2009 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідачем в акті перевірки встановлено порушення: ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які, на думку податкового органу, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Мега-Поліс-Плюс" з постачальником ТОВ "Компані Стріт" за договором поставки паливно-мастильних матеріалів від 24.07.2008 року №248.

Спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова №00000191820/0 від 23.03.2009 року згідно з п.п. «б»п.п. 4.2.2 ст.4, п.п. 17.1.3 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон №2181-III) за порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон № 334/94-ВР) визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток, у загальній сумі 332015,80 грн., в тому числі за основним платежем 289662,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 42353,80 грн.

Спірним податковим повідомленням-рішенням № 00000181820/0 від 23.03.2009 року згідно з п.п. «б»п.п. 4.2.2 ст.4 Закону №2181 за порушення п.п.7.4.1, п.7.4 ст. 7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, у загальній сумі 347595,00 грн., в тому числі за основним платежем 231730,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 115865,80 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з мотивів правомірності донарахування податкових зобовязань та штрафних санкцій з огляду на відсутність доказів, що підтверджують фактичне виконання зобовязання по договору, укладеному між ТОВ "Компані Стріт" та ТОВ "Мега-Поліс-Плюс" від 24.07.2008 року № 248, предметом якого є поставка паливно-мастильних матеріалів. Не задекларувавши податкові зобовязання з податку на додану вартість за березень-вересень 2008 року та валовий дохід за 9 місяців 2008 року, ТОВ "Компані стріт" тим самим ухилилось від виконання обовязків по їх сплаті, передбаченими вимогами п. 1.2, п. 1.11, ст.4 Закону №2181-III та ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", а відтак, на думку апеляційного суду, це є підставою для висновку про порушення позивачем ТОВ "Мега-Поліс-Плюс" вимог чинного податкового законодавства та настання для нього відповідних негативних правових наслідків.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Підставою для висновків відповідача про вчинення позивачем порушення вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" є висновок щодо ознак нікчемності правочину, укладеного між ТОВ "Мега-Поліс-Плюс" і ТОВ "Компані Стріт", як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таких висновків відповідач дійшов з огляду на те, що договір від 24.07.2008 року №248, а також видаткові накладні, податкові накладні, надані ТОВ "Компані Стріт" на адресу ТОВ "Мега-ПолісПлюс", підписані в.о. директора підприємства ОСОБА_5 Однак, в ході перевірки встановлено, що зазначена особа не обліковується у реєстраційних документах ТОВ "Компані Стріт". Таким чином, за висновками відповідача, з якими також погодився суд апеляційної інстанції, первинні документи, отримані ТОВ "Мага-Поліс-Плюс" від постачальника товарів ТОВ "Компані Стріт", складені останнім з порушенням п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.7, 2.12, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та положень Закону №168/97-ВР та не мають відповідної юридичної сили та доказовості, а отже не спричиняють настання відповідних правових наслідків, тобто не можуть бути підставою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства. Таким чином мета, з якою укладалась угода на підставі договору поставки, була такою що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а отже є нікчемною.

Водночас, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до протоколу № 2 від 20.12.2007 року загальних зборів учасників ТОВ "Компані Стріт" ухвалено призначити виконуючим обовязки директора Товариства ОСОБА_5 з 20.12.2007 р. на термін перебування директора ОСОБА_6 на лікарняному та згідно п. 8.7 Статуту Товариства надати йому право діяти від імені товариства. Наказом ТОВ "Компані Стріт" ОСОБА_6 № 3 від 20.12.2007 р. призначено ОСОБА_5 тимчасово з 20.12.2007 р. на термін перебування директора ОСОБА_6 на лікарняному виконуючим обовязки директора ТОВ "Компані Стріт" та надано йому право здійснювати від імені товариства будь-які фінансово-господарські операції.

Таким чином виконуючого обовязки директора ТОВ "Компані Стріт" ОСОБА_5 було призначено на посаду та наділено його відповідними повноваженнями, в тому числі на укладення договорів від імені товариства, у відповідності до вимог чинного законодавства", що було обґрунтовано взято до уваги судом першої інстанції.

Місцевим адміністративним судом також встановлено, що відсутність суперечності мети правочину, укладеного між позивачем і ТОВ "Компані Стріт", інтересам держави та суспільства, та його дійсність у повному обсязі підтверджується первинними документами (товарними і податковими накладними, платіжними дорученнями і банківськими виписками), надані відповідачу для перевірки, перелічені останнім в акті перевірки від 20.02.2009 р. №753/182/31634884 та містяться в матеріалах адміністративної справи. Також підтверджено наявність у позивача спеціально обладнаних складських приміщень для зберігання ПММ, матеріали справи містять докази перевезення товару у вигляді товаротранспортних накладних та всі необхідні первинні документи, що підтверджують факт відчуження товару у відповідній кількості третім особам.

У звязку з цим, як правильно встановлено судом першої інстанції, договір поставки, податкові та видаткові накладні, підписані уповноваженою особою та є первинними документами, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак віднесення позивачем, згідно вимог п. 5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР, вартості придбаного дизпалива до складу валових витрат на підставі зазначених первинних документів є законним.

Щодо висновків податкового органу, з яким погодився апеляційний суд, що невиконання законодавчо встановлених обовязків по сплаті податкових зобов'язань ТОВ "Компані Стріт" доводить факт порушення ТОВ "Мега-Поліс-Плюс" вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обовязки іншого платника податків.

Закон "Про податок на додану вартість" не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару. ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

Таким чином, з урахуванням вимог п. 1.3 ст. 1 та ст. 7 Закону №168/97, покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Такий висновок повністю узгоджується з положенням ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а відтак відсутні правові підстави для висновку про порушення ТОВ "Мега-Поліс-Плюс" вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.4.1, п.7.4 ст. 7, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" з тих підстав, що контрагент

позивача ухилився від виконання обовязків, передбачених вимогами п. 1.2, п. 1.11, ст. 4 Закону №2181 та ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування".

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 року скасувати та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.09.2009 року по справі № 2а-37626/09/2070.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Голубєва Г.К.

Судді підпис Брайко А.І.

підпис Карась О.В.

підпис Маринчак Н.Є.

підпис Рибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 07.10.2010р.