Ухвала суду № 11659795, 05.10.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2010 р. м. КиївК-21168/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

СуддівБрайка А.І.

Карася О.В.

Маринчак Н.Є.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 року

по справі № 2-а-8859/08/1570

за позовом Виробничо-комерційної фірми «Хвиля»у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобовязання утриматися від накладення штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-комерційна фірма «Хвиля»звернулась до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 16.05.2008 року № 0001362301/0, зобовязання ДПІ у Київському районі м. Одеси утриматися від накладення штрафних санкцій щодо сплати ПДВ за договором купівлі-продажу між ТОВ "Лексан СЛВ" та "Виробничо-комерційної фірми "Хвиля" у вигляді ТОВ від 01.09.2006 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду 13.07.2009 року у задоволенні позову відмовлено з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; визнано недійсним та скасовано спірне податкове повідомлення рішення №0001362301/0 від 16.05.2008 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційного адміністративного суду відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, вважаючи незаконним, та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду 13.07.2009 року, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ДПІ у Київському районі м. Одеси була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ВКФ "Хвиля" у вигляді TOB з питань взаєморозрахунків з TOB "Лекссан СЛВ" у жовтні 2006 року, за результатами якої складено акт № 949-23-02-13878224/84 від 05.05.2008 року, згідно висновків якого, в порушення п.1.3, п.1.8, ст.1, п.п. 7.2.3 п.п.7.2. ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР), позивачем до складу податкового кредиту було неправомірно віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 48346.40 грн.

В результаті податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 16.05.2008 року № 0001362301/0, яким позивачу за порушення п.п. 1.3, 1.8, ст. 1, п.п.7.2.3. п. 7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 72519,60 грн., у тому числі за основним платежем - 48346,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 24173,20 грн.

Також встановлено, що TOB "Лекссан CJIB" у жовтні 2006 року відвантажило для ВКФ "Хвиля" у вигляді TOB профіль дверний та віконний та виписало податкову накладну № 131 від 31.10.2006 року на суму 241738 грн., ПДВ - 48346,40 грн.

Вищезазначена сума податку на додану вартість включена позивачем до складу податкового кредиту, відображена у книзі придбання за жовтень 2006 року та у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006 року, яку було надано до ДПІ у Київському районі м. Одеси 17.11.2006 року. За отримані матеріали ВКФ "Хвиля" передала простий вексель серії АА №0600190 TOB "Лекссан СЛВ" складений 14 жовтня 2006 року на суму 290078,40 грн., термін погашення векселя 13 жовтня 2015 року.

Для підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначеної суми податку на додану вартість, ДПІ у Київському районі м. Одеси було надіслано запит до ДПІ у Приморському районі м. Одеси на проведення зустрічної перевірки TOB "Лекссан СЛВ".

Згідно відповіді ДПІ у Київському районі м. Одеси провести зустрічну перевірку TOB "Лекссан СЛВ" неможливо, оскільки згідно бази даних АІС-РПП - підприємство припинено 06.06.2007 року, дата скасування реєстрації в РВК 08.12.2006 року. Підприємство звітувало до податкового органу з нульовими показниками декларації по ПДВ за жовтень 2006 року, а відтак, за висновками податкового органу, TOB "Лекссан СЛВ" не включило у декларації по ПДВ до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість за проданий товар для ВКФ "Хвиля" по вищевказаній податковій накладній.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним та таким, що відповідає вимогам закону.

Однак з таким висновком обґрунтовано не погодився апеляційний суд, виходячи з наступного.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено порядок обчислення та сплати ПДВ, у т.ч. і податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Разом з тим Закон № 168/97-ВР не забороняє включати до податкового кредиту і суми нарахованого ПДВ за правилом першої події, визначеному у п. 7.5 ст. 7 цього Закону.

Цим же Законом визначено дві окремі підстави для виникнення права на податковий кредит: фактична сплата коштів постачальнику в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), в т.ч. і ПДВ та факт отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг), в якій зазначено суми ПДВ, тобто при нарахуванні податкового кредиту без фактичної сплати вартості товарів (робіт, послуг). При цьому нормами цього Закону визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства та її виписки особою, що має на це право.

Відповідно до п.п.7.2.4, п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, право на нарахування та складання податкової накладної надається особам, які зареєстровані як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 вказаного Закону, відповідно до якої, реєстрація платника податку діє до дати її анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на час видачі податкової накладної, відповідно до вище наведених положень Закону ТОВ "Лексан СЛВ" мало права на нарахування та складання податкової накладної.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії своїх контрагентів. Закон не пов'язує право платника податку на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ із фактом дотримання податкової дисципліни його постачальниками та з проведенням будь-яких зустрічних перевірок, та не ставить таке право в залежність від сплати податку іншими учасниками по всьому ланцюгу товарообігу.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2010 року по справі № 2-а-8859/08/1570 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Голубєва Г.К.

Судді підпис Брайко А.І.

підпис Карась О.В.

підпис Маринчак Н.Є.

підпис Рибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 07.10.2010р.