Ухвала суду № 116595189, 25.01.2024, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3889/23

Провадження № 1-кп/201/302/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_4 розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_6

ОСОБА_7

обвинувачений ОСОБА_5

захисники ОСОБА_8

ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч. 3 ст. 27 п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України в якому відносно обвинуваченого обрано найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою.

На адресу суду від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 у виді тримання під вартою в обґрунтування якого прокурор посилався на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за який передбачено найсуворіше покарання у виді довічного позбавлення волі що в сукупності з воєнним станом свідчить про високий ступінь ризику уникнення від суду. Також прокурор вважає, що існує ризик вчинення іншого злочину, так як ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні ще одного особливо тяжкого злочину, який розглядається у іншому провадженні.

В судовому засіданні прокурор підтримав своє клопотання, наполягав на його задоволенні.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання посилаючись на те, що відносно нього вже обрано запобіжний у виді тримання під вартою у іншому провадженні, а тому всі ризики які назвав прокурор забезпеченні. Обрання ще одного запобіжного заходу є свавільним, а тому клопотання прокурора не підлягає задоволенню.

Захисники заперечували проти задоволення клопотання прокурора посилаючись на те, що ризики відсутні, адже відносно обвинуваченого вже обрано найсуворіший запобіжний захід у іншому провадженні, який забезпечує всі можливі ризики і обрання подвійного запобіжного заходу суперечить КПК.

Більш того, самі по собі ризики не доведені, адже прокурор посилається на те що обвинувачений був у розшуку, однак доказів цьому не надав, в той час як обвинувачений ніколи не ухилявся слідчого чи правосуддя і завжди виконує свої процесуальні обов`язки, зокрема виходить на зв`язок з судом. Сама по собі тяжкість обвинувачення не може обґрунтовувати ризик уникнення суду, а сам по собі ризик неминуче зменшується з плином часу проведеного в ув`язненні.

Введення воєнного стану, на думку захисту не підсилює, а послаблює ризик уникнення суду, так як в країні введено комендантську годину, заборонено виїзд чоловіків призовного віку за кордон, обмежено інші права людини, що зменшує можливість уникнення правосуддя.

В той же час обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, він утримує не лише свою дитину, а й своїх батьків, що нівелює ризик уникнення суду.

Ризик вчинення нового злочину також відсутній, так як саме по собі обвинувачення у вчиненні злочину не свідчить про винуватість.

Також захисники звернули увагу, що прокурором не доведено обґрунтованості підозри у вчиненні злочину ОСОБА_5 , що вже робить неможливим застосування будь-якого запобіжного заходу.

Заслухавши учасників, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України однією з підстав для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, однак так як кримінальне провадження перебуває на стадії судового провадження, підозра трансформувалсь в обвинувачення, обґрунтованість якого на стадії судового розгляду не перевіряється, так як суд до видалення до нарадчої кімнати за результатами розгляду кримінального провадження , не має право давати оцінку доказам і приходити до будь-якого висновку щодо обґрунтованості висунутого обвинувачення.

Тому доводи захисту про те, що прокурор не довів обґрунтованість обвинувачення суд до уваги не приймає. Посилання сторони захисту на рішення ЕСПЛ «Мамедов проти Азербайждану» яким, начебто, констатовано обов`язок суду перевіряти обґрунтованість підозри на будь-якій стадії кримінального провадження суд вважає нерелевантним, так як вказане рішення стосується досудового тримання під вартою ОСОБА_10 .

Згідно ч 2 ст. 177 КПК України другою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті.

Суд вважає доведеним ризик переховування від суду обвинуваченого, так як ОСОБА_5 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого злочину за який передбачена найсуворіше покарання з передбачених кримінальним кодексом і, розуміючи наслідки розгляду кримінального провадження, обвинувачений очевидно може спробувати уникнути суду.

Також ступінь ризику підсилюється наявністю воєнного стану на території України, під час якого уникнути суду легше ніж в мирний час.

Доводи захисту про те, що сама по собі тяжкість можливого покарання не може бути єдиною підставою для висновку про наявність ризику втечі суд приймає до уваги, однак обставини обвинувачення викладені в обвинувальному акті та воєнний стан в країні в своїй сукупності свідчать про наявність такого ризику.

Не виключений ризик і вчинення іншого злочину обвинуваченим, так як останній обвинувачується у цьому кримінальному провадженні у вчиненні двох злочинів, а також обвинувачується у кримінальному проваджені, яке перебуває в Шевченківському районному суді м. Києва у вчиненні особливо тяжкого злочину, що свідчить про наявність ризику продовження протиправної діяльності. І хоча в даний час ОСОБА_5 не визнаний винуватим у вчинені жодного злочину, однак саме по собі обвинувачення вже свідчить про наявність цього ризику.

Доходячи до висновку про наявність ризику, суд звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що обвинувачений може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.

Таким чином судом встановлено наявність ризиків визначених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому відносно обвинуваченого може бути застосовано запобіжний захід.

Вирішуючи питання доцільності продовження найсуворішого запобіжного заходу, суд враховує вік та стан здоров`я обвинуваченого, його соціальні зв`язки, який одружений і має малолітню дитину, не працює, не судимий, однак обвинувачується у вчиненні ряду особливо тяжких злочинів, один з яких посягає на життя. Також суд враховує обставини злочину, описані в обвинувальному акті, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, яке являється особливо тяжким, ризик повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений з огляду на суть обвинувачення, що в своїй сукупності з ризиками свідчить, що менш суворий запобіжний захід ніж тримання під вартою не здатний забезпечити встановлені ризики, суспільне небезпека в даному випадку превалює над правом особи на свободу, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого.

Разом з тим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України суд вважає за необхідне не визначити розмір застави

Доводи захисту про неможливість обрання запобіжного заходу, оскільки відносно обвинуваченого вже обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, суд не приймає до уваги, так як запобіжний захід обирається у межах одного кримінального провадження і закон не забороняє обирати запобіжний захід у іншому кримінальному провадженні, оскільки у різних провадженнях встановлюються різні ризики і, відповідно, ступінь цих ризиків. Гіпотетично Шевченківський районний суд м. Києва в будь-який момент може прийти до висновку про зменшення встановлених ризиків до такого ступеню, що запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути обраний, однак ця обставина не може свідчити, що ризики у цьому провадженні змінились.

Доводи захисту про відсутність ризиків так як обвинувачений вже тримається під вартою суд не приймає до уваги, так як наявність ризиків і їх ступінь оцінюються у кожному провадженні по різному і в разі, якщо суд у іншому провадженні дійде висновку, що ступінь ризиків знизилась наскільки, що тримання під вартою відносно обвинуваченого не доцільно продовжувати, то ступінь ризиків у цьому провадженні не знизився на стільки, щоб можна було обрати менш суворий запобіжний захід на сьогоднішній день.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178 199 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 23 березня 2024 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а обвинувачений в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали буде оголошено 29.01.2024 о 13:55 годин

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3