Ухвала суду № 116592097, 22.01.2024, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1031/24

Провадження № 1-кс/202/689/2024

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

22 січня 2024 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024040000000042 від 12.01.2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні СУ ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості щодо якого 12.01.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024040000000042 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється СУ ГУНП в Дніпропетровській області.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою.

19.01.2024 року до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024040000000042 від 12.01.2024 року.

Дане клопотання, згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, було передано слідчому судді 19.01.2024 року.

Згідно з матеріалами клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що 12.01.2024 о 19.00 год. до Павлоградського РВП звернулась з усною заявою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є дитиною-сиротою, мешкає разом з тіткою за адресою: АДРЕСА_1 , м. т. НОМЕР_1 , про те що, у період часу з кінця 2021 року по листопад 2023 року, співмешканець тітки (яка є законним опікуном), за адресою мешкання, систематично вчиняв щодо неї насильницькі дії сексуального характеру з використанням геніталій.

В рамках вказаного кримінального правопорушення здійснено допит у якості свідка ОСОБА_5 , яка пояснила що вона є опікуном неповнолітньої ОСОБА_4 , 2009 року народження з якою вона проживає разом з 2021 року після смерті її матері. Відношення були в сім`ї добрі. З 2023 року ОСОБА_4 попросила не контролювати її в навчанні і коли вчителька прислала ї оцінки, то побачила, що дитина стала погано навчатися. ОСОБА_5 вирішила забрати мобільний телефон у своєї підопічної дитини як покарання. 02.01.2024 приблизно о 08.30 год. ОСОБА_5 зайшла в кімнату до неповнолітньої ОСОБА_4 та побачила її відсутність вдома. Після чого вирішила подивитися її ноутбук, де побачила, що її донька спілкується з допомогою ноутбуку на порносайті. В подальшому ОСОБА_5 дізналася, що її підопічна дитина ОСОБА_6 розповіла своїм подругам як її неодноразово ґвалтував вітчим. У свою чергу, ОСОБА_7 не повірила в той факт, що ОСОБА_8 міг вчиняти сексуальні дії щодо неповнолітньої ОСОБА_4 .

Крім того, в ході досудового розслідування було допитано, в якості неповнолітнього свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який пояснив, що знайомий з дівчиною на ім`я ОСОБА_6 . З 15.12.2023 року. 05.01.2024 ОСОБА_10 в месенджері телеграм написала йому повідомлення, що в неї поганий настрій її вона розповість причину при зустрічі. Останній наполіг розповісти, що з нею трапилося і ОСОБА_6 розповіла, що її ґвалтує співмешканець ОСОБА_11 . Крім того, ОСОБА_6 розповіла, що її переписку перевіряє тітка.

На даний час, неповнолітню ОСОБА_4 тимчасово вилучено із сім`ї ОСОБА_5 та передано Службі у справах дітей Тернівської міської ради.

12.01.2024 у період часу з 21 год. 12 хв. по 21 год.46 хв., слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 , проведено обшук, за адресою: АДРЕСА_1 в ході проведення якого виявлено та вилучено:

- Мобільний телефон Redmi 9А чорного кольору imei1: НОМЕР_2 ; imei2: НОМЕР_3 з сім-карткою оператора «Водафон» (номер невідомий), якій поміщено до НОМЕР_4 та належить ОСОБА_4 та який остання використовувала для спілкування у т.ч. в мережі Інтернет, соціальних мережах та месенджерах.

- Ноутбук DELL чорного кольору , серійний номер НОМЕР_5 , якій поміщено до сейфпакетуSUD 4001959, та належить ОСОБА_4 та який остання використовувала для спілкування у т.ч. в мережі Інтернет, соціальних мережах та месенджерах.

- Мобільний телефон xiaomi 12 lite чорного кольору imei1: НОМЕР_6 , imei2: НОМЕР_7 з сім-карткою оператора «Київстар», номер: НОМЕР_8 , якій поміщено до НОМЕР_9 та належить ОСОБА_5 з допомогою якого могло відбуватися спілкування між ОСОБА_5 та її чоловіком ОСОБА_8

12.01.2024 року постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровської області вищезазначене вилучене майно визнано речовими доказами, як об`єкти, які зберегли на собі сліди вказаного кримінального правопорушення.

Прокурор в судове засідання не з`явився, до клопотання додав заяву, відповідно до якої просив розглянути клопотання без його участі, клопотання підтримав в повному обсязі.

В силу вимог ст. 172 КПК України, слідчий суддя доходить до висновку про можливість розгляду клопотання у відсутність учасників провадження, оскільки їх неявка не є перешкодою у розгляді.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів, що і потрібно під час даного досудового розслідування.

Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 КПК України. Згідно статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, що були знаряддям скоєння кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або утримують інші відомості, що можуть бути використані як доказ факту або обставин, що встановлюються під час проведення досудового розслідування.

Згідно зі ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 170-174 КПК України.

Виходячи з норм ч.1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у тому числі у реалізації права на збирання речових доказів.

Положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, серед іншого встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Нормами ч. 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В свою чергу вказані предмети. відповідають критеріям ст. 98 КПК України, оскільки є об`єктами кримінально протиправних дій. Слідчим винесено постанову про визнання їх речовими доказами у кримінальному провадженні, оскільки на теперішній час у слідства є достатньо підстав вважати, що вилучене під час вказаного вище огляду майно може бути використане у якості доказів у кримінальному провадженні.

Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, а саме зазначеного вище речового доказу, для виконання завдання арешту майна, встановленого ч. 1ст. 170 КПК України, щодо запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, а також для забезпечення проведення експертиз, наявні підстави у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження арешту.

У разі зволікання із наданням дозволу на арешт майна (речового доказу) виникає ризик його знищення або переховування, тощо.

З метою подальшого використання вилученого майна у кримінальному провадженні, виникла необхідність у накладенні на нього арешту.

Наведене зумовило прокурора звернутися із клопотанням до слідчого судді.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, вивчивши матеріали клопотання, приходжу до висновку, що на час розгляду клопотання є достатньо підстав вважати, що вилучене майно, на яке прокурор просить накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 170 КПК України арешт майна здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.

Згідно ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

На підставі ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя або суд під час досудового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу, зокрема, зберегло на собі сліди кримінального правопорушення, є засобом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна передбачає собою тимчасове позбавлення можливості відчужувати певне майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно ч. 4 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

З матеріалів провадження вбачається, що прокурор, в обгрунтування клопотання про арешт майна, додав до клопотання постанову про визнання речовими доказами від 12.01.2024 року, відповідно до якої речі та документи, які вилучені під час обшуку, визнано речовими доказами у цьому кримінальному проваджені.

Враховуючи вищевикладене, з метою збереження речовихдоказів тазабезпечення завданькримінального провадженняв цілому, виникає необхідність у застосуванні саме такого засобу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно, а тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, відповідає вимогам ст.171 КПК України і підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 98, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Накласти арешт із забороною на право відчуження, розпорядження та користування на майно, вилучене з квартири АДРЕСА_2 , в ході проведення обшуку від 12.04.2024 року в порядку, передбаченому ст.ст.233, 234, 237 КПК України, у зв`язку з невідкладним випадком, пов`язаним з врятуванням майна, що може бути визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а саме:

- Мобільний телефон Redmi 9А чорного кольору imei1: НОМЕР_2 ; imei2: НОМЕР_3 з сім-карткою оператора «Водафон» (номер не встановлено), який поміщено до сейфпакету SUD 1137947 та належить ОСОБА_4 .

- Ноутбук DELL чорного кольору, серійний номер НОМЕР_5 , якій поміщено до сейфпакету SUD 4001959, та належить ОСОБА_4 .

- Мобільний телефон xiaomi 12 lite чорного кольору imei1: НОМЕР_6 , imei2: НОМЕР_7 з сім-карткою оператора «Київстар», номер: НОМЕР_8 , якій поміщено до сейфпакету SUD 1137938 та належить ОСОБА_5

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.

Особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5-ти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1