Ухвала суду № 11659077, 05.07.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2010 р.Справа № 2-а-42057/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2010р. по справі№2-а-42057/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків Хімпром" <Список ><Текст >

до Головного управління Державного казначейства України у Харківській області, Управління державного казначейства в Харківському районі Харківської області, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Харків Хімпром” (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Харківської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області (далі відповідач-1), Головного управління Державного казначейства України в Харківській області (далі відповідач-2), Управління Державного казначейства України в Харківській області (далі відповідач-3),в якому просив суд, стягнути з Державного казначейства України суму заборгованості по бюджетному відшкодуванню з податку на додану вартість за липень 2008 року в розмірі 128652,00 грн., за жовтень 2008 року в розмірі 182842,00 грн., за листопад 2008 року в розмірі 198344,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2010 року позовні вимоги було задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Харків Хімпром” 381186 грн.

Відповідач-1, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач-1 посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матерільного та процесуального права, а саме: Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР, Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач знаходиться на податковому обліку у відповідача-1.

19.08.2008 року подав до відповідача-1 декларацію з податку на додану вартість за липень 2008 року, де зазначив загальну суму податкового відємного значення 69001,00 грн., і був відображений показник відємного значення попереднього звітного податкового періоду, тобто червня 2008 року в розмірі 128652,00 грн.

Зазначені вище суми були заявлені у декларації та в заві про повернення суми бюджетного відшкодування до відшкодування на рахунок платника у банку.

Працівниками відповідача-1 за наслідками проведення перевірки позивача з питання достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2008 року було складено довідку від 16.09.2008 року № 3299/16-008/33120146, відповідно до висновків якої підтверджено правомірність бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року в розмірі 128652,00 грн.

Висновком відповідача-1 від 02.02.2010 року № 000000256 на користь позивача перераховано суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2008 року в розмірі 128652,00 грн.

20.11.2008 року позивач подав до відповідача-1 декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, де зазначив показник різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду 198349,00 грн. був відображений в декларації, як показник відємного значення попереднього звітного податкового періоду, тобто вересня 2008 року.

Крім цього, показник відємного значення попереднього звітного податкового періоду в розмірі 182842,00 грн. згідно з декларацією та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування був заявлений до відшкодування на рахунок платника у банку.

21.11.2008 року копія наведеної декларації з відміткою податкового органу про її прийняття була подана позивачем до відповідача-2, відповідача-3.

За наслідками перевірки працівниками відповідача-1 питання достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 року, був складений акт від22.01.2009 року №147/16-008/33120146, який підтвердив правомірність бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2008 року в розмірі 182842,00 грн.

23.01.2009 року відповідачем-1 було складено висновок № 000000062 про відшкодування позивача з бюджету суми податку на додану вартість в розмірі 182842,00 грн., який 26.01.2009 року був наданий до відповідача-2, відповідача-3.

На час розгляду справи зазначена вище сума бюджетного відшкодування не була відшкодована позивачу.

22.12.2008 року позивач подав до відповідача-1 декларацію з податку на додану вартість за листопад 2008 року де зазначив показник різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту звітного податкового кредиту 5073,00 грн. в був відображений у декларації, за жовтень 2008 рок, показник відємного значення попереднього звітного податкового періоду, тобто жовтня 2008 року в розмірі 198349,00 грн., який відповідно до декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 198344,00 грн., був заявлений до відшкодування на рахунок платника у банку.

22.12.2008 року копія зазначеної вище декларації з відміткою податкового органу про її прийняття була подана позивачем і до відповідача-2, відповідача-3.

Працівниками відповідача-1 була проведена перевірка позивача з питань достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2008 року, про що був складений акт від 18.02.2009 року ;498/16-008/33120146, відповідно до висновків якого підтверджено правомірність бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2008 року в розмірі 198349,00 грн.

25.02.2009 року відповідачем-1 було складено висновок №0000000156 про відшкодування позивачу з бюджету суми податку на додану вартість в розмірі 198344,00 грн., який 22.02.2009 року був наданий до відповідача-2 та відповідача-3.

На час розгляду справи позивачем не було отримана сума бюджетного відшкодування наведена вище.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що розмір бюджетного відшкодування за липень 2008 року був отриманий позивачем під час розгляду справи у суді, тому в цій частині позову слід відмовити.

З приводу залишеної частини позовних вимог, то підстав для відмови у задоволенні позову відсутні, оскільки податковий орган не заперечує правомірність даних вимог позивача, а матеріали справи свідчать про правомірність та обґрунтованість вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Зігдно до п.1.7 ст.1 Закону „Про податок на додану вартість”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Відповідно до п.1.8 ст.1 вказаного закону, бюджетне відшкодування суми,що підлягають поверненню платнику податку з бюджету у зв”язку з надмірною сплатою податку, і в момент, коли платник податку заявляє до відшкодування розраховану відповідно до Закону про податок на додану вартість суму, вартість товару, яка містить в особі ПДВ, повинна бути сплачена і підтверджена відповідними платіжними документами.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) плаником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв”язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.5 ст.7 зазначеного Закону передбачено, що датою виникнення платника податку в оплату податку товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,послуг).

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого)податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

У відповідності до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетного відшкодування, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значені суми, розрахованої у відповідності з підпунктом 7.7.1 даного пункту, така сума належить сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Як свідчать матеріали справи, позивач подав заяви про бюджетне відшкодування надмірно сплачену суму податку на додану вартість за жовтень та листопад 2008 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи підтверджують позицію податкового органу про правомірність вимог позивача про бюджетне відшкодування.

Стосовно доводів апеляційної скарги про відсутність вини податкового органу у порушенні прав позивача, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч.2 , 3 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих цього положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; стягнення з відповідача коштів.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Постанова суду першої інстанції не містить висновку про протиправність дій податкового органу.

Крім цього, поновлення порушених прав позивача достатньо шляхом стягнення з Державного бюджету України на його користь суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, наведені доводи апеляційної скарги колегія суддів, вважає необґрунтованими.

Суд першої інстанції під час вирішення спору правильно врахував положення Закону України „Про податок на додану вартість”, не допустив порушення норм процесуального права, тому постанову суду не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно до п.1 ч.1ст. 198 КАС України, за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першоїінстанціїсуд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 березня 2010 року по справі № 2а-42057/09/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Кононенко З.О.

Судді<підпис >

<підпис >Донець Л.О. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 09.07.2010 р.