Ухвала суду № 11658931, 05.07.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2010 р.Справа № 2-а-46892/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Донець Л.О. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2010р. по справі№2-а-46892/09/1670

за позовом Відкритого Акціонерного Товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних санкцій

,

ВСТАНОВИЛА:

14.09.2009 року, Відкрите акціонерне товариство „Кременчуцький міськмолокозавод” (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2009 року №0024561702/0/2557, яким позивачу була визначене податкове зобовязання з податку доходів фізичних осіб на загальну суму 17574,36 грн., у тому числі за основним платежем 5858,12 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11716,24 грн.; скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.08.2009 року № 0000312200/0/2556, яким позивачу застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів надходження товару по імпортних контрактах у розмірі 645473,15 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2010 року позовні вимоги було задоволено.

Скасовані податкове повідомлення-рішення від 18.08.2009 року №0024561702/0/2557, яким позивачу була визначене податкове зобовязання з податку доходів фізичних осіб на загальну суму 17574,36 грн., у тому числі за основним платежем 5858,12 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11716,24 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.08.2009 року № 0000312200/0/2556, яким позивачу застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів надходження товару по імпортних контрактах у розмірі 645473, 15 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР, Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, Закону України „ По порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач знаходиться на податковому обліку у відповідача та пройшов процедуру державної реєстрації.

Працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.03.209 року, про що складений акт від 07.08.2009 року № 4565/23-209/00446782.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні, зокрема, ст.2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 року №185/94-ВР, а саме: порушенні термінів надходження товару по імпортних контрактах: №1825 від 17.03.2008 року „CSI INDUSTIES B.V.” Нідерланди: на 9 днів в сумі 711143,00 євро за період з 22.09.2008 року по 30.09.2008 року; на 3 дні в сумі 239593,00 євро за період з 01.10.2008 року по 03.10.2008 року; на 4 дні в сумі 711143,00 євро за період з 18.11.2008 року по 21.12.2008 року; на 12 днів в сумі 671981,00 євро за період з 12.03.2009 року по 23.03.2009 року.

№5413/11.03.08 від 06.10.2008 року „Naaraharju Ou”, Фінляндія: на 13 днів в сумі 539492,00євро за період з 01.10.2008 року по 13.10.2008 року; на 1 день в сумі 451522,10 євро за період за 14.10.2008 року; на 1 день в сумі 378914,90 євро за період за 15.10.2008 року; на 2 дні в сумі 539491,90 євро за період з 26.03.2009 року по 27.03.2009 року.

Крім цього, порушенні п.п.8.1.1п.8.1 ст.8, пп.9.12.2п.9.12ст.9, абз. ”а” п.19.2 ст.19 Закону України „Про податок з фізичних осіб”, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у періоді, що перевірявся, на суму 6299,75 грн., у тому числі за квітень 2008 року - 1325,78 грн., травень 2008 року 150,00 грн., червень 2008 року 1879,81 грн., липень 2007 року 150,00 грн., серпень 2008 року 59,85 грн., вересень 2008 року 150,00 грн., жовтень 2008 року 152,24 грн., листопад 2008 року 612,89 грн., грудень 2008 року 6,30 грн., лютий 2009 року 510,00 грн., березень 2009 року 1302,88 грн.

За результатами перевірки було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.08.2009 року № 0000312200/0/2556, яким позивачу застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів надходження товару по імпортних контрактах у розмірі 645473.15 грн.; повідомлення-рішення від 18.08.2009 року № 0024561702/0/2557, яким позивачу була визначене податкове зобовязання з податку доходів фізичних осіб на загальну суму 17574,36 грн., у тому числі за основним платежем 5858,12 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із приписів Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”, яким визначено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включається прибуток, одержаний само зайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону, та приписів Митного Кодексу України, якими визначено терміну митне оформлення, а саме: засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів, що переміщуються за митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Таким чином, оскаржувані рішення відповідача не відповідають наведеним вимогам Закону, тому підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.2 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку, звітності субєктів малого підприємництва” від 03.07.1998 року №727/98 субєкти малого підприємництва фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для субєктів малого підприємництва фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць. У разі коли фізична особа - субєкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

На підставі пп..4.325п.4.3ст.4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу не включається прибуток, одержаний само зайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону.

Як свідчать матеріали справи, у своїй господарській діяльності позивач, що мав взаємовідносини з субєктами підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 під час укладання угоди купівлі-продажу медикаментів, та ОСОБА_2, яким були надані послуги відповідального зберігання .

Податковим органом ставиться до вини позивачу неперерахування податку з доходів фізичних осіб з доходу, отриманого зазначеними контрагентами позивача від виду діяльності, що не передбаченій у їх заявах про надання свідоцтва платника єдиного податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не може в даному випадку виступати податковим агентом для субєктів підприємницької діяльності фізичних осіб платникам єдиного податку та утримувати податок з доходів таких осіб, оскільки це може призвести до подвійного оподаткування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Стосовно частини позовних вимог про визнання протиправним та скасування штрафних (фінансових) санкцій за порушення термінів надходження товару по імпортних контрактах, то колегія суддів зазначає наступне.

Позивач у своїй господарській діяльності мав взаємовідносини з „CSI SNDUSTRIES B. V.” (Нідерланди) на поставку автоматизованої системи укладки молочної продукції на піддони на загальну суму 2094177,00 євро або 15697995,63 грн., яка надійшла, що підтверджено вантажно-митною декларацією та міжнародним транспортними накладними, які містять штамп „під митним контролем” з відповідною датою, яка засвідчує факт та дату перетину митного кордону України.

Податковим органом до вини позивача визначено порушення термінів надходження обладнання за імпортними контрактами, виходячи із зазначеної дати імпорту товару, а саме: дати фактичного перетину позивачем кордону, що підтверджується проставленням відтиску штампа „під митним контролем” на товаросупровідних документах з обовязковим оформленням вантажно-митної декларації типу ІМ-40.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

У відповідно до ст.4 наведеного вище Закону, порушення резидентів строків, передбачених статями1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.1991р. № 959-ХІІ (зі змінами та доповненнями) моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Відповідно до ст. 44 Митного кодексу України товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби, якими вони переміщуються через митний кордон, а також документи на ці товари і транспортні засоби предявляються для контролю митним органам у незмінному стані в пунктах пропуску через митний кордон України та в інших місцях митної території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів і транспортних засобів у пункт пропуску або таке місце.

Відповідно до ч.3 ст. 71 Митного кодексу України митне оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України резидентами (крім громадян), крім випадків переміщення товарів і транспортних засобів через територію України у режимі транзиту, здійснюється митними органами, у зонах діяльності яких розташовані ці резиденти.

Разом з тим, відповідно до ст. 92 Митного кодексу якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів у повному обсязі відповідно до їх митного режиму здійснюється не в місці перетинання митного кордону, митному органу у пункті пропуску на митному кордоні України подаються транспортні, комерційні та інші супровідні документи, що містять відомості про товари і транспортні засоби, достатні для прийняття рішення про можливість їх пропуску через митний кордон України.

Також згідно з ч.1 ст. 95 Митного кодексу переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України здійснюється через пункти пропуску на митному кордоні України, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 ВМД є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України або зміну митного режиму щодо цих товарів.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та мету їх переміщення через митний кордон України і засвідчує субєкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим і підтверджує, а не встановлює права і обовязки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських операцій, тобто перебування під митним контролем товарів неможливе без їх фактичного ввезення в Україну, при цьому, первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа (CMR), проставлення на якому відбитка штампа «під митним контролем» з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України. За таких обставин датою імпорту є не дата оформлення ВМД, а дата фактичного перетину митного кордону.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та визначення податкового зобов”язаннчя не відповідає наведеним критеріям, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно до п.1 ч.1ст. 198 КАС України, за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року по справі № 2а-46892/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Донець Л.О. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 09.07.2010 р.