Постанова № 11658773, 09.06.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2010 р. Справа № 2-а-558/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ємельянової В.І.

Суддів: Шевцової Н.В. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Карнаух А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2010р. по справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківський автогенний завод" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про часткове скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, після доповнення та уточнення позовних вимог, просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 12.01.2010р. №0000032302/0, в частині визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств на суму 207508,50 грн., з них в частині основного платежу - 138339,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 69169,50 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем при проведенні перевірки було зроблено невірний висновок про порушення позивачем пп. 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України „Про оприбуткування прибутку підприємств” при віднесенні до складу валових доходів та валових витрат курсову різницю та відсотки по кредиту, отриманому від нерезидента AS «Еlme Messer GAAS» (м. Таллін, Естонія) відповідно договору позики від 25.09.2007р. №01/07. Позивач вказав, що ВАТ „ХАЗ” за наслідками виконання власного зобовязання за договором поруки від 01.11.2007 року № 02/07 не мало збитків.

Відповідач проти позову заперечував вказавши, що перевіряючими було встановлено безпідставне включення позивачем до складу валових доходів та валових витрат курсову різницю та відсотки по кредиту, отриманому від нерезидента AS «Еlme Messer GAAS» відповідно договору позики від 25.09.2007р. №01/07, який використаний не за цільовим призначенням та не повязаний з господарською діяльністю підприємства. Такі дії позивача не відповідають п.5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.5, пп. 5.2.10, п. 5.2. пп. 5.3.9. п.5.3, пп. 5.5.1 п.5.5 ст.5, пп. 7.3.3. п.7.3 ст.7, п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, виходячи з чого позов задоволенню не підлягає.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2010 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем у період з 17.11.2009р. по 21.12.2009р. проведено планову виїзну перевірку ВАТ "Харківський автогенний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки складено Акт №7031/23-212/00204783 від 28.12.2009 року, в якому констатовано порушення позивачем п.5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.2.5, пп. 5.2.10, п. 5.2. пп. 5.3.9. п.5.3, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп. 7.3.3. п.7.3 ст.7, п.п.8.7.1 п.8.7 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме неправомірне включення до складу валових доходів та валових витрат курсову різницю та відсотки по кредиту, отриманого від нерезидента AS «Еlme Messer GAAS» відповідно договору позики від 25.09.2007р. №01/07, який використаний не за цільовим призначенням та не повязаний з господарською діяльністю позивача.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.01.2010р. № 0000032302/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 369 533,50 грн, у тому числі за основним платежем 240 902 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 128 631,50 грн.

Позивач оскаржив вказане повідомлення-рішення частково, а саме в частині визначення податкового зобовязання на суму 207508,50 грн., з них в частині основного платежу - 138339,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 69169,50 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що діючим законодавством не встановлено обмеження щодо використання у спірних правовідносинах коштів, отриманих в якості кредиту, а також висновок відповідача про те, що підприємство отримало збитки не відповідає дійсності, оскільки в даному випадку зменшення активів у вигляді грошових коштів було повністю компенсовано виникненням нового активу у вигляді дебіторської заборгованості ТОВ "Елме Мессер Україна", яке мало зустрічні вимоги до позивача.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що вони не відповідають чинному законодавству виходячи з наступного.

Відповідно до договору займу №01/07 від 25.09.2007 року позивачем було отримано кредит від AS«Еlme Messer GAAS» у розмірі 1000000 євро.

Згідно пункту 1.3 договору кредит надається на фінансування обігових коштів підприємства та придбання основних засобів.

При цьому, 14.11.2007 року ВАТ „ХАЗ” перерахувало 647900,00 євро на рахунок AS“ElmeMesserGaas” в якості забезпечення зобовязань ТОВ „Елме Мессер Україна”.

Колегія суддів погоджується з висновками відповідача, що позивач, по-перше, використав кредит не за призначенням, по-друге, з метою, яка не повязана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тобто з метою, яка не повязана з господарською діяльністю позивача.

Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Законодавець чітко повязав можливість віднесення до складу валових витрат процентів за кредитами лише у тому випадку, якщо такі виплати повязані із господарською діяльністю підприємства, отже дотримання такого звязку є обовязковим.

Стосовно твердження суду першої інстанції, що законодавством не встановлено обмеження для використання у спірних правовідносинах коштів, отриманих позивачем від AS “Elme Messer Gaas” в якості кредиту на фінансування обігових коштів, а також на свободу укладання будь-яких видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, колегія суддів зазначає наступне.

У даній справі предметом оскарження є не право позивача укладати договори із субєктами підприємницької діяльності - нерезидентами, або ж право на використання кредитних коштів за будь-яким призначенням за бажанням позивача.

Законодавством дійсно не передбачено обмеження права укладати договори, які були укладені господарюючими субєктами у даному випадку. Також немає обмежень щодо використання кредитних коштів у спосіб, яким їх використав позивач.

Проте, чинним законодавством встановлено певні правила ведення податкового обліку, а саме обмеження можливості віднесення витрат до складу валових у тому випадку, якщо вони не повязані із господарською діяльністю підприємства.

Колегія суддів вважає неправомріним посилання суду першої інстанції на ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 556, 601 Цивільного кодексу України, оскільки предметом даного спору є не право позивача на вчинення правочинів, а обовязок позивача дотримуватись правил нарахування валових доходів та валових витрат при веденні податкового обліку.

Відповідно до п. 1.32. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Колегія суддів погоджується з висновком відповідача про те, що операції з грошовими коштами, які були проведені позивачем на виконання договорів із AS «Еlme Messer GAAS» та ТОВ „Елме Мессер Україна” не мають на меті отримання доходу, досягнення економічних і соціальних результатів, а отже і не повязані з господарською діяльністю позивача.

При цьому, колегія суддів вважає таким, що не відповідає обставинам справи, висновок суду першої інстанції про те, що у позивача не виникло жодних збитків, оскільки зменшення активів у вигляді грошових коштів було повністю компенсовано виникненням нового активу у вигляді дебіторської заборгованості ТОВ "Елме Мессер Україна".

Колегія суддів погоджується з відповідачем, що позивач поніс збитки у звязку зі збільшенням пасивів підприємства у вигляді кредиторської заборгованості по кредиту та відсотках по ньому, оскільки кредитні кошти не були використані у господарській діяльності позивача.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального права, що відповідно до п.п. 3,4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для її скасування з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, пп. 3, 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.03.2010р. скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Харківський автогенний завод" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про часткове скасування податкового повідомлення - рішення № 0000032302/0 від 12.01.2010р. відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Ємельянова В.І.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Ємельянова В.І. Повний текст постанови виготовлений 14.06.2010 р.