Ухвала суду № 11657427, 05.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-33369/08 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко Л.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М У Х В А Л А Іменем України

"05" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Новотекс»та Новоград-Волинської обєднаної Державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.07.2009 у справі за позовом ТОВ «Новотекс»до Новоград-Волинської ОДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

18.12.2008 ТОВ «Новотекс»звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.07.2008 № 0003732209/0, від 16.07.2008 № 0003732209/1, від 06.10.2008 № 0003732209/2, від 09.01.2009 № 0003732209/3 в частині загальної суми 269732 грн. 52 коп., а саме: основний платіж 89910, 74 грн., фінансові санкції в розмірі 179821,48 грн.;

- скасувати рішення про застосування штрафних санкцій форми «С» від 02.07.2008 року № 0003752209/0, від 16.07.2008 р. № 0003752209/1, від 06.10.2008 р. № 0003752209/2, від 09.01.2009 р. № 0003752209/3 на загальну суму 680 грн.;

- скасувати рішення про застосування штрафних санкцій форми «С» від 02.07.2008 року № 0003742209/0, від 16.07.2008 року № 0003742209/1, від 06.10.2008 року № 0003752209/2, від 09.01.2009 року № 0003752209/3 на загальну суму 10077 грн.;

- визнати неправомірним та скасувати акт від 20.06.2008 № 624/05-53/23-10/32579002 в частині п. 1 висновків.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.07.2009 позов задоволено частково:

- скасовано рішення Новоград Волинської ОДПІ про застосування фінансових санкцій форми «С»від 02.07.2008 за № 0003752209/0, від 16.07.2008 за № 0003752209/1, від 06.10.2008 за № 0003752209/2 на загальну суму 680 грн.;

- скасовано рішення Новоград-Волинської ОДПІ про застосування штрафних санкцій від 02.07.2008 за № 0003742209/0, 16.07.2008 за № 0003742209/1, від 06.10.2008 за № 0003742209/2 на загальну суму 10077 грн.;

- в решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою сторонами подані апеляційні скарги, в яких позивач просить скасувати оскаржувану постанову частково та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю, а відповідач просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем укладено договір позики з компанією «Ready Garment Tecnology S.R.L.»№ 01/08-05 від 25.07.05 про отримання не поновлюваної позикової лінії з лімітом 1000000 євро починаючи з 01.08.05. Повернення позики проводиться починаючи з 01.07.07 рівними частинами щомісячних виплат по 16666,70 євро. В перевіряємому періоді ТОВ «Новотекс»сплатило кредит на загальну суму 99999,99 євро, що становить 708169,63 грн. та відсотки за кредит в еквіваленті 899107,44 грн.

Новоград-Волинською ОДПІ відповідно до направлень проведено виїзну комплексну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Новотекс»за період з 01.07.2006 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт.

На підставі акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 02.07.2008 за № 0003732209/0 на загальну суму 272499 грн. 36 коп. щодо порушення п. 13.2, 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»за № 0003742209/0 на суму 10077 грн. щодо порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та рішення про застосування штрафних санкцій форми «С»№ 0003752209/0 на суму 680 грн. щодо порушення ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 1319 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами». Податкове повідомлення рішення форми «Р»від 02.07.2008 за № 0003732209/0 позивач оскаржує в межах загальної суми 269732,52 грн. (основний платіж - 89910,74 грн., фінансових санкцій - 179821,48 грн.), в решті податкове зобов'язання визнає.

Дійшовши висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2008 № 0003732209/0, від 16.07.2008 № 0003732209/1, від 06.10.2008 № 0003732209/2, від 09.01.2009 № 0003732209/3, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем дійсно допущено порушення вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а в решті дані податкові повідомлення-рішення не оспорюються.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій частині, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться у гривнях), зобов'язані утримувати під час виплати такого доходу та додатково сплачувати податок на репатріацію доходів у розмірі 15 % від суми такого доходу за рахунок такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Порядок звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 470. Відповідно до п. 4 цього Порядку визначено підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п. 5,6 цього Порядку особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Згідно п. 1 ст. 11 Конвенції укладеної між Урядом України і Урядом Румунії про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходу капіталу від 29.03.1996 р., проценти, що виникають в одній Договірній державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають відповідно до законодавства цієї Держави. Пунктом 2 статті 11 цієї Конвенції передбачено, що такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 % від загальної суми процентів.

При цьому, механізм усунення подвійного оподаткування передбачено ст. 24 Конвенції, а саме відповідно до п. б) ст. 24 Конвенції якщо резидент Румунії отримує статті доходу, які згідно з положеннями ст. 10, 11, 12 можуть оподатковуватись в Україні, Румунія дозволяє вирахування з податку на доходи такого резидента суми, що дорівнює податку, який сплачується на Україні.

Випадки, коли проценти, які виникають у другій Договірній Державі повинні звільнятись від оподаткування в цій Державі, передбачено п. 3 ст. 11 Конвенції.

На момент перевірки довідка, що підтверджує статус резидента Румунії-контрагента позивача, надана. Отже, відсотки, які виплачуються ТОВ «Новотекс»оподатковуються відповідно до законодавства України, з урахуванням норм міжнародної угоди щодо максимального розміру ставки податку, тобто 10 %. Положення ст. 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Румунії не можуть трактуватись як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки це б суперечило ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування».

Отже, позивач допустив порушення п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням Конвенції не сплатив до бюджету податок з доходу нерезидентів із джерела походження з України в розмірі 89910,74 грн., що вірно встановлено судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимоги про скасування рішення Новоград-Волинської ОДПІ про застосування фінансових санкцій форми «С»від 02.07.2008 за № 0003752209/0, від 16.07.2008 за № 0003752209/1, від 06.10.2008 за № 0003752209/2 на загальну суму 680 грн., а також рішень Новоград-Волинської ОДПІ про застосування штрафних санкцій від 02.07.2008 за № 0003742209/0, 16.07.2008 за № 0003742209/1, від 06.10.2008 за № 0003742209/2 на загальну суму 10077 грн., виходячи з наступного.

Так, відповідач вважав, що позивачем порушено вимоги ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», відповідно до якої виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Крім того, відповідач посилається на положення ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 № 1319 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», відповідно до яких суб'єктам підприємницької діяльності України, незалежно від форм власності, у десятиденний строк:

- продекларувати у Національному банку України наявність (або відсутність) з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України;

- подати Головній державній податковій інспекції України декларацію щодо сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України.

- надалі декларування суб'єктами підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, наявності належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, здійснюється щоквартально.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції та не враховано відповідачем, позивачем не було допущено порушення встановлених граничних термінів надходження валютної виручки, оскільки ця обставина підтверджується наявним в матеріалах справи актами виконаних робіт, підписаних сторонами згідно договорів про надання послуг з обробки предметів одягу. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що саме акти виконаних робіт є первинним документом, що засвідчує факт виконання робіт. При цьому, відповідач безпідставно приймав до уваги комерційні інвойси.

Більш того, суд першої інстанції правомірно посилався, як на підставу задоволення позовних вимог в цій частині на те, що відповідачем були пропущені встановлені ст. 250 ГК України строки застосування адміністративно-господарських санкцій по рішенням про застосування штрафних санкцій форми «С»від 02.07.2008 року № 0003742209/0, від 16.07.2008 року № 0003742209/1, від 06.10.2008 № 0003752209/2, від 09.01.2009 № 0003752209/3 на загальну суму 10077 грн., а також по рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій форми «С»від 02.07.2008 № 0003752209/0, від 16.07.2008 № 0003752209/1, від 06.10.2008 № 0003752209/2, від 09.01.2009 № 0003752209/3 на загальну суму 680 грн.

При цьому, безпідставними є доводи апелянта про те, що зазначені мотиви суду першої інстанції є неправомірними, а дані правовідносини начебто регулюються Законом України від 21.12.2000 № 2181-ІІI «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», враховуючи наступне.

Так, згідно до абз. 1 преамбули Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІI «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що до правовідносин щодо застосування податковими органами штрафних санкцій за здійснення господарської діяльності, не повязаної з оподаткуванням (тобто в даному випадку), засовуються положення ст. 250 ГК України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Крім того, посилання представника Новоград-Волинської ОДПІ на ст. 37 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», якою начебто встановлено, що вищезазначені санкції можуть бути застосовані до позивача протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства, є безпідставними, враховуючи наступне.

Так, згідно до ч. 2 ст. 37 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Отже, по-перше, відповідач згідно до положень зазначеної статті Закону України № 959-XII не являється тією особою, до повноважень якої віднесено застосування санкцій, зазначених у цій статті, по-друге, з наявних у матеріалах справи копій податкових-повідомлень-рішень (т. 1, а. с. 43-51) вбачається, що жодне з них не встановлює санкції, визначені статтею 37 Закону України від 16.04.1991 № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність».

В свою чергу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції із закриттям провадженням у справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про задоволення позовних вимог про визнання неправомірним та скасування акту від 20.06.2008 № 624/05-53/23-10/32579002 в частині п. 1 висновків, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6.2 чинного розяснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»№ 02-5/35 від 26.01.2000 не можуть оспорюватися в господарському суді акти ревізій, документальних перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок тощо, оскільки ці акти не мають обовязкового характеру. При цьому акт опису активів не має обовязкового характеру.

Згідно до ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів не поширюється на позовні вимоги в цій частині, а відповідно до ст. 104 цього ж Кодексу позивач не має права звернення із такими вимогами, оскільки акт опису активів не порушує права, свободи чи інтереси позивача чи інших осіб, не породжує для будь-кого жодних прав та обовязків та не має обовязкового характеру.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 203 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує її і закриває провадження по справі з підстав, визначених ст. 157 КАС України.

В свою чергу, згідно п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 195, 196, 198, 200, 203, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Новотекс»та Новоград-Волинської обєднаної Державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.07.2009 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірним та скасування акту від 20.06.2008 № 624/05-53/23-10/32579002 в частині п. 1 висновків та провадження у справі в цій частині закрити.

В іншій частині постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.07.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 11.10.2010.