Постанова № 11657406, 05.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3270/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Енергодарі Запорізької області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2009 у справі за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»до Державної податкової інспекції у м. Енергодарі Запорізької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Національна атомна енергетична компанія «Енергоатом»в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»звернулась до суду першої інстанції з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Енергодарі №0003701501/0, №0003711501/0 №0003711501/0 №0003721501/0, №0003731501/0, №0003741501/0, №0003751501/0, №0003761501/0, №0003771501/0, №0003781501/0, № 0003791501/0 від 16.10.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2009 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників судового процесу, які зявились у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, щодо ДП «НАЕК «Енергоатом», в т.ч. ВП «Запорізька АЕС»неодноразово здійснювалось порушення у справі про банкрутство та вводився одночасно мораторій на задоволення вимог кредиторів, а саме :

- з 21.09.01 по 29.10.01 ухвалою Господарського суду у м. Києва № 24/586-Б;

- з 12.03.02 по 17.05.02 ухвалою Господарського суду у м. Києва № 23/179;

- з 21.05.02 по 11.10.02 ухвалою Господарського суду у м. Києва № 23/237;

- з 11.10.02 по 06.02.03 ухвалою Господарського суду у м. Києва № 23/367-Б;

- з 07.02.03 по 29.10.03 ухвалою Господарського суду у м. Києва № 23/157-Б;

- з 01.12.03 по 04.02.08 ухвалою Господарського суду у м. Києва № 43/167;

- з 03.06.08 по 14.07.08 ухвалою Господарського суду у м. Києва № 43/475.

На підставі акту перевірки № 334/15-208/19355964 від 07.10.2008 про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин, земельного податку та відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ДПІ у м. Енергодар прийняла податкові повідомлення-рішення від 16.10.2008: № 0003771501/0 на суму 364418,77 грн. (50 % штраф зі збору за спеціальне водокористування); № 0003781501/0 на суму 111584,94грн. (20 % штраф зі збору за спеціальне водокористування); № 0003791501/0 на суму 324861,27грн. (10 % штраф зі збору за спеціальне водокористування); № 20003711501/0 на суму 3272,4грн (10 % штраф зі збору за геологорозвідувальні роботи); № 0003711501/0 на суму 401,27грн. (20 % штраф зі збору за геологорозвідувальні роботи); № 0003721501/0 на суму 5913,16грн. (20 % штраф з земельного податку); № 0003731501/0 на суму 30882,82 грн. (10 % штраф з земельного податку); № 0003701501/0 на суму 5108,54 грн. (20 % штраф з комунального податку); № 0003741501/0 на суму 17,29 грн. (50 % штраф з податку з власників транспортних засобів); № 0003751501/0 на суму 26193,83 грн. (20 % штраф з податку з власників транспортних засобів); № 0003761501/0 на суму 453,58 грн. (10 % штраф з податку з власників транспортних засобів).

Дійшовши висновку про задоволення позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем були пропущені встановлені статтею 250 ГК України строки застосування адміністративно-господарських санкцій.

Колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Зазначені висновки суду першої інстанції є неправомірними, оскільки згідно до абз. 1 преамбули Закону № 2181-ІІІ (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 № 550-IV) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно пп. 19.6 ст.19 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-111 закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

В свою чергу, згідно пп. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону № 2181-ІІІ за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону № 2181-ІІІ у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Згідно пп.17.1.7 п 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних дніє включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податково зобов'язання 20 % погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1.-17.1.6 цього пункту чи ні.

Судом першої інстанції не було враховано, що згідно до п. 17.3 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 16.10.2008 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплачу узгоджених податкових зобов'язань (податків, які передбачені вимогами статей 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування»№ 3904-ХП від 02.02.1994 та пп.17.1.7. п.17.1. ст.17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ), не є адміністративно-господарськими санкціями, а отже на ці правовідносини не поширюється строк застосування визначений ст. 250 ГК України, як помилково вважав суд першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що по податковому повідомленню-рішенню № 0003721501/0 від 16.10.2008р на суму 5913,16 грн. (20 % штраф з земельного податку) строк застосування навіть менше строку передбаченого ст. 250 ГК України, а саме термін сплати становить 48 днів, граничний термін сплати 30.05.2008, дата сплати 28.08.2008.

По податковому повідомленню-рішенню № 0003751501/0 від 16.10.2008 на суму 26193,83 грн. (20 % штраф з податку з власників транспортних засобів) строк застосування також менше строку передбаченого ст. 250 ГК України, а саме термін сплати становить 56-70 днів, граничний термін сплати від 14.01.2008 по 08.02.2008, дата сплати від 31.03.2008 по 14.04.2008.

По податковому повідомленню-рішенню № 0003761501/0 від 16.10.2008 на суму 453,58 грн. (10 % штраф з податку з власників транспортних засобів) строк застосування знову ж таки менше строку передбаченого ст. 250 ГК України, а саме термін сплати становить 4-9 днів, граничний термін сплати від 08.04.2008 по 14.04.2008, дата сплати від 14.04.2008 по 23.04.2008.

Отже, навіть застосовуючи ст. 250 ГК України, суд першої інстанції безпідставно визнав нечинним зазначені податкові повідомлення-рішення, що свідчить про те, що суд не в повній мірі зясував обставини справи.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач по вищезазначеним видам податків не своєчасно сплачував узгоджені суми податкових зобовязань, в звязку з цим, ДПІ у м. Енергодар відповідно до вимог пп.17.1.7 п 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. № 2181-111 прийняла податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій в залежності від строків сплати (10 %, 20 % та 50 %).

Колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду України № 06/36 від 23.05.2006 зазначено, що положення статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобов'язань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі ст. 1 Закону, де наведене саме визначення мораторію.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХП «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Крім того, колегія суддів погоджується з положеннями Методичних рекомендацій щодо погашення податкового боргу платників податків, відносно яких порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, затверджених наказом ДПА України від 27.12.2006 № 820 та з положеннями роз'яснення ДПА України № 11440/7/10-1117/1589 від 04.06.2008, в яких зазначено, що якщо погашення податкового боргу, який виник до початку та/або під час провадження у справі про банкрутство, відбулося після припинення такого погашення, то розрахунок штрафних санкцій, визначених пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181-ІІІ, у такому випадку здійснюється виходячи з кількості днів існування податкового боргу, без врахування кількості днів, протягом яких тривало провадження у справі про банкрутство.

Виходячи із змісту вищезазначених норм права мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.

Отже, нарахування відповідачем штрафних санкцій, як застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) ґрунтується на законі, що, доречі, взагалі не досліджувалось судом першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Енергодарі Запорізької області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2009 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2009 скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 11.10.2010.