Ухвала суду № 11639957, 05.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12591/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"05" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2009 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія»до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними дій ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо невизнання податкової звітності як податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009 року, -

В С Т А Н О В И В:

12.10.2009 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про визнання неправомірними дій відповідача щодо невизнання його податкової звітності як податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року та зобов'язання відповідача визнати податкову декларацію за серпень 2009 року такою, що подана своєчасно та відповідно до вимог чинного законодавства України.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2009 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до відповідача 18.09.2009 податкову декларацію з ПДВ за серпень 2009 року з додатками №№ 1 та 5.

Відповідач своїм листом № 44530/10/15-111 від 23.09.2009 повідомив позивача, що подана ним податкова звітність за серпень 2009 року вважається не визнаною як податкова декларація, оскільки заповнена всупереч вимогам наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання»№ 166 від 30.05.1997 (із змінами і доповненнями) та який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.09.1997 за № 250/2054.

Крім того, в листі зазначено, що при відпрацюванні податкової звітної декларації з ПДВ за серпень 2009 року ТОВ «СП «Голографія», за результатами аналізу показників податкової звітності, виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим обсягам поставки та згідно засідання робочої групи ДПІ у Печерському районі м. Києва по відпрацюванню податкової звітності, декларація з ПДВ за серпень 2009 року підлягає поверненню.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що п.п. 4.3 п. 4 Порядку (в редакції від 21.01.2009 р. № 8) визначено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

З зазначеної норми вбачається, що підставою для невизнання контролюючим органом податкової звітності як податкової декларації є не зазначення в ній обов'язкових реквізитів, не підписання декларації відповідними посадовими особами та не скріплення печаткою платника податків.

Податкова декларація з податку на додану вартість, подану підприємством «Голографія» до ДПІ у Печерському районі м. Києва 18.09.2009 за вх. №438617, містить обов'язкові реквізити підприємства, має підпис керівника Вишниченко І.А., головного бухгалтера Ткаченко О.П. і скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване підприємство «Голографія»ідентифікаційний код 30675977.

Повертаючи податкову декларацію підприємству, відповідач у своєму листі не вказав, які саме вимоги Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість підприємством «Голографія»були порушені.

Крім того, в листі відповідач зазначивши, що за результатами аналізу показників податкової звітності виявлено нарахування податків неадекватних задекларованим обсягам поставки, знову ж таки, не зазначив якими саме показниками відображена «неадекватність».

В свою чергу, суд першої інстанції звернув увагу на те, що відповідно до п. 7 Порядку податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників. Задекларовані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці. За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку. Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації. За наявності достатніх підстав уважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого самого строку провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 8 Порядку, у разі коли платник податку на додану вартість не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, а також коли контролюючий орган за результатами проведеної ним перевірки визначає суму заниження податкового зобов'язання (завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту чи суми бюджетного відшкодування), задекларованого платником у податковій звітності з податку на додану вартість, такий платник податку несе відповідальність згідно з чинним законодавством.

З наведених обставин суд першої інстанції вважає, що ДПІ у Печерському районі м. Києва неправомірно відмовила ТОВ «СП «Голографія»у прийнятті податкової декларації за серпень 2009 року.

Доводи апелянта аналогічні тим, що викладені в листі № 44530/10/15-111 від 23.09.2009.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Пп. 4.1.2 ст. 4 Закону України № 2181 встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 вищезазначеного Порядку.

Пунктом 3.4 встановлено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Абзацами «б», «в»пункту 4.2.2 статті 4 Закону 2181 встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

- дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

- контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Розділ 7 Порядку передбачає:

7.1. Податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників.

7.2. Зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці.

7.3. За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку

7.4. Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.

За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого самого строку провести позапланову виїзну (документальну) перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги законодавства та той факт, що податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2009 року та додатки до неї заповнені з дотриманням вимог розділу 5 наказу ДПА від 30.05.97 № 166 дії відповідача щодо невизнання податкової звітності позивача як податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року є неправомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач не довів правомірності своїх дій щодо невизнання податкової звітності позивача як податкової декларації з ПДВ за серпень 2009 року.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 11.10.2010.