Ухвала суду № 11639955, 05.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12945/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"05" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2009 у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20.10.2009 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про визнання нечинними податкові повідомлення - рішення від 01.07.09 № 0000310220, від 27.07.09 № 0000310220/1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2009 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників судового процесу, які зявилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, інспекторами ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя проводилась перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Севастопольською філією приватного акціонерного товариства «Страхової групи «ТАС»вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.07.06 по 31.03.09, за результатами якої складно акт № 725/10/22-009/25750050 від 18.06.2009.

В акті перевірки зазначено, що згідно до вимог пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Ленінська регіональна дирекція ПАТ «Страхова група «ТАС»отримує доходи із джерел, інших ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 п. 7.2, які повинні оподатковуватись за ставкою 25 % до об'єкта оподаткування.

Позивачем була направлена скарга на податкове повідомлення-рішення від 01.07.2009 № 0000310220, у відповідь на яку отримано рішення про результати розгляду скарги від 27.07.2009 № 3964/10/25-010, яким було залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 01.07.2009 № 0000310220.

31.07.2009 позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення від 27.07.2009 № 0000310220/1 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4458,03 грн.

Направлену позивачем скаргу №Г.04.0.0/6004 від 04.08.2009, відповідачем було залишено без задоволення, про що повідомлено листом № 4237/10/25-010 від 11.08.2009.

За висновком акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток страхових організацій в розмірі 4458,03 грн. (з яких 2 972,02 грн. основний платіж, 1486,01 грн. штрафні санкції).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що витрати позивача на ведення справ, суми яких визначенні у акті перевірки, відносяться до страхового платежу і відповідно є доходом від страхової діяльності.

Доводи апелянта аналогічні тим, що викладені в акті перевірки № 725/10/22-009/25750050 від 18.06.2009.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про страхування»страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя, повинні міститись у Правилах страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Норматив витрат на ведення справ для кожного виду страхування включений в розрахунок страхового тарифу, який передбачає як оцінку ризику страховика так і його компенсаційні витрати, тобто у розрахованому страховому тарифі «норматив витрат на ведення справ»є його структурною складовою, відповідно без виділення цієї структурної складової у нарахованому страховому платежі за конкретним договором страхування.

Згідно до статті 28 цього ж Закону у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника (страховика, обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування) страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи. Тобто страховий платіж, який повинен бути повернутий страхувальнику, за умовами договору страхування, зменшується на його складову, тобто нормативні витрати на ведення справи.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операції, які були закладені у страховий тариф і суму яких не можна вичленити із звичайної ціни страхового тарифу.

Таким чином, всі операції із страхування не підпадають під дію п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якої прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Зазначене також вбачається із пункту 2 «Інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування»Форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, яка затверджено наказом ДПА України від 31.03.2003 № 146 (зі змінами і доповненнями, чинними на період перевірки), в якому у код рядків «показники»не включений доход від витрат на ведення справи по іншим видам страхування ніж страхування життя, як такий, що має особливий порядок оподаткування, тобто за ставкою податку 25 %.

Колегія суддів звертає увагу на те, що припинення дії договору страхування та повернення страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, не змінює правової та економічної суті такої частини страхових платежів як відрахування нормативних витрат на ведення справи.

В свою чергу, відповідно до 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при отриманні чи нарахуванні доходу у вигляді страхових платежів, у тому числі їх частину, що відповідає нормативу витрат на ведення справ, визначену при розрахунку страхового тарифу, оподатковується за ставкою 3 %.

Отже, проведення додаткового розрахунку податку згідно з актом перевірки за ставкою 25 % не відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»і призводить до подвійного оподаткування, що не було враховано апелянтом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, апелянт не довів правомірності податкові повідомлення - рішення від 01.07.09 № 0000310220, від 27.07.09 № 0000310220/1 та не спростував правомірність рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2009 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 11.10.2010.