Рішення № 116440176, 17.01.2024, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/10556/23 2/335/420/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Геєць Ю.В., за участю секретаря судового засідання Шарової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Працевитого Геннадія Олександровича до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

30.10.2023 року ОСОБА_1 в особі представника адвоката Працевитого Г.О. звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т.Л., в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 4560 від 30.05.2018, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором № 25838051 від 10.12.2013 в розмірі 66 112,28 грн., також просив стягнути судовий збір у розмірі 1610,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 13 611,23 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 10.12.2013 року між позивачем ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» було укладено кредитний договір № 25838051, за умовами якого позичальнику було надано кредит.

З сайту «Автоматизована система виконавчого провадження» позивачу стало відомо про внесення до реєстру боржників інформації щодо позивача, в зв`язку з виконанням виконавчого провадження № 57970824.

26.09.2023 року між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «ЮРКОНСАЛТ» Геннадія Працевитого» було укладено договір про надання правової допомоги.

Адвокатом було направлено адвокатські запити до приватного виконавця з метою отримання копії виконавчого напису та документів, на підставі яких його було вчинено.

Приватним виконавцем на запит адвоката було надано відповідь, з якої було встановлено, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Зі змісту наданих документів було встановлено, що 30.05.2018 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис № 4560 про стягнення на користь стягувача: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 25838051 від 10.12.2013 року в розмірі 66 112,28 грн.

В подальшому на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження, накладено арешт на всі рахунки боржника та звернуто стягнення на заробітну плату.

Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, в зв`язку з чим він підлягає скасуванню, з тієї підстави, що на момент вчинення виконавчого напису законом не було передбачено права його вчиняти на кредитних договорах.

Судом проведено такі процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з розглядом в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. Водночас, цією ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву - 15 днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою суду від 31.10.2023 року з метою забезпечення позову ОСОБА_1 зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 4560, вчиненого 30.05.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С.

Станом на 17.01.2024 року від відповідача відзив на позовну заяву та пояснення від третіх осіб до суду не надходили.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223 ч. 4, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

30.05.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. було вчинено виконавчий напис № 4560 про стягнення на користь стягувача: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 25838051 від 10.12.2013 року в розмірі 66 112,28 грн.

За вказаним виконавчим написом постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Т.Л. від 27.12.2018 було відкрито виконавче провадження ВП № 57970824.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін.

Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Отже, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10.12.2014 року, втратила чинність (у частині) 22.02.2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14.

Відтак, вчиняючи 30.05.2018 року виконавчий напис 4560, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. неправомірно керувалась пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови № 662, яка на той час вже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 № 23.

Аналогічний правовий висновок наведено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27.03.2017, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису № 4560 від 30.05.2018 року таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такий висновок суду повністю узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року )».

Оскільки суд дійшов висновку про невідповідність оскаржуваного виконавчого напису вимогам закону з підстав недотриманням приватним нотаріусом під час його вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, що відповідає правовому висновку Верховного Суду, тому судом не надавалась оцінка іншим аргументам позовної заяви (п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України).

Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 91073,60 грн. сплачений ним за подання позовної заяви та 536,80 грн. сплачений ним за подання заяви про забезпечення позову.

Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13611,23 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 цієї статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази.

У матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги від 26.09.2023 року, ордер на надання правової допомоги, акти про надані послуги від 26.09.2023 та рахунки від 26.09.2023 року на суму 7000 грн., 6611,23 грн.

Згідно з частинами 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вбачається, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на такі види послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; об`єм та кількість доказів, які необхідно зібрати; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд має оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката (правничу допомогу), якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

У іншому рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визначити розмір правничої допомоги, що підлягає відшкодуванню, виходячи з критерію їх розумної необхідності.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (консультації з правових питань, збір доказів, необхідність складання заяв по суті справи та інших документів для підготовки правової позиції в справі), те, що розгляд зазначеної категорії справ відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, принцип співмірності та розумності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 5000 гривень.

Керуючись ст.ст. 19, 89, 141, 244-245, 259, 264, 265, 272-273, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Працевитого Геннадія Олександровича до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 4560 від 30.05.2018, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором № 25838051 від 10.12.2013 в розмірі 66 112,28 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору розміром 1610,40 грн.

Вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати (витрати на правничу допомогу) у розмірі 5000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 22.01.2024.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, адреса місцезнаходження: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 01054;

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, офіс 215, м. Київ, 01034;

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна, адреса: вул. Златоустівська, буд. 55, офіс 61, м. Київ, 01135.

Суддя Ю.В.Геєць