Ухвала суду № 11640417, 01.07.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2010 р.Справа № 2-а-28/09/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "БІО ЛАТ" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2009р. по справі№2-а-28/09/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЛАТ" <Список ><Текст >

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2009 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БІО ЛАТ» (далі по тексту ТОВ «БІО ЛАТ») до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції ( далі по тексту Конотопська МДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Конотопської МДПІ №0000141512/0 від 05.02.2009 р. та №0000132311/0 від 10.02.2009 р. відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з даною постановою суду ТОВ «БІО ЛАТ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову від 15.04.2009 р. та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначило, що суд першої інстанції в оскаржуваній постанові прийняв позицію МДПІ, яка полягає в тому, що позивач зобовязаний подавати скорочену податкову декларацію з ПДВ так як останній перейшов на фіксований сіль господарський податок. Законом України №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі по тексту Закон України №168/97-ВР) передбачає випадки в яких особа підлягає обовязковій реєстрації як платник податку, перехід на фіксований сільськогосподарський податок не входить до даного переліку. Обовязковий перехід платника податку на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість Законом України №168/97-ВР та Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» №320-ХІУ ( далі по тексту Закон України «320-ХІУ) не передбачено, вважає, що це є правом, а не обовязком особи. При переході на фіксований сільськогосподарський податок особа звільняється від сплати податків та зборів, які чітко передбачені абз.2 ст. 1 Закону України №320-ХІУ, але даний перехід на спеціальний режим оподаткування не передбачає обовязку платника податку переходити на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість та подавати до податкового органу скорочену декларацію з ПДВ сільськогосподарського товаровиробника.

В акті перевірки відповідачем не зазначено норму Закону, яка передбачає, що податковий орган вправі вирішувати за платника податків питання користування пільгою з ПДВ. Відповідач не зазначив того, що ТОВ «БІО ЛАТ» користувалось чи ні пільгою, передбаченою п.11.29 ст. 11 Закону України №168/97-ВР.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якій просив залишити апеляційну скаргу ТОВ «БІО ЛАТ» без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.04.2009 р. без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «БІО ЛАТ» в порушення п.п.7.5, 7.7 ст. 7 та п.п.11.29 ст.11 Закону України №168/97-ВР віднесло до загальної декларації суму податкового зобовязання та податкового кредиту по операціям з поставки товарів (послуг) власного виробництва, які мали б бути віднесені до спеціальної декларації з ПДВ. Тому Конотопською МДПІ правомірно зменшено заявлене для відшкодування ПДВ в розмірі 1691488,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 6158,00 грн.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі по тексту КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що ТОВ «БІО ЛАТ» зареєстровано як платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 100015097, виданим 26.01.2007 (т.1 а.с. 149).

ТОВ «БІО ЛАТ» одержало від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продукції її переробки за 2007 рік суму, що становить 92,2% загальної суми валового доходу підприємства (т.1 а.с. 147-148).

23.01.2009 Конотопською МДПІ проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності подання податкової звітності ТОВ «БІО ЛАТ», про що було складено Акт № 13 (а.с. 7). Перевіркою встановлено порушення п.п.4.4.1 п.4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-111 стосовно не подання декларація по ПДВ (скорочена) за березень-грудень 2008 року.

На підставі акта перевірки № 13 від 23.01.2009 Конотопською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.02.2009 № 00001401512/0, яким визначено штрафну санкцію в розмірі 1700,00 грн. ( т.1 а.с. 14-15).

03.02.2009 Конотопською МДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «БІО ЛАТ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, заявлених у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по деклараціях за березень 2008р., травень 2008р., червень 2008р., липень 2008р., серпень 2008р., які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з лютого 2008р. по липень 2008р.

За результатами перевірки було складено акт № 27/23-5/34072544 від 03.02.2009 (т.1 а.с. 42-118). Перевіркою встановлено, що на порушення п.п.7.5.1 п.7.5 та п.7.7 ст.7; п.п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.4 п.1.2 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ» ТОВ «БІО ЛАТ» завищено заявлені суми бюджетного відшкодування на 1691488 грн., в т.ч.: за березень 2008р. на 508976 грн.; травень 2008р. на 38159 грн.; червень 2008р. на 246128грн.; липень 2008р. на 128171 грн. та серпень 2008р. на 770000 грн. Також на порушення п.п.7.5.1 п.7.5 та п.7.7 ст.7; п.п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.4 п.1.2 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ» ТОВ «БІО ЛАТ» завищено від'ємне значення різниці поточного (звітного) періоду, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 148543 грн., у тому числі за серпень 2008 року на суму 148543 грн.

На підставі акта перевірки № 27/23-5/34072544 від 03.02.2009 Конотопською

МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2009 № 0000132311/0

(а.с. 127-128), яким ТОВ «БІО ЛАТ» визначено податкове зобов'язання з ПДВ та

| зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 12316,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції

в розмірі 6158,00 грн.

Пунктом 11.21 статті 11 Прикінцевих положень Закону N 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, зокрема, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності | за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та і м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок і нарахування зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», до 1 січня 2009 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 1.0.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на| давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операції з І поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий ) рік, становить не менше 50 % загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів ( робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини ( затв. Постановою Кабінету Міністрів України №271 від 26.02.1999 р.) передбачено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку, сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробними підприємствами молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 «Загальні положення» Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, (затв. наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30.05.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за №250/2054), платники податку, у яких, згідно з чинним законодавством (пункт 11.21, 11.29 Закону «Про податок на додану вартість»), суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Отже, якщо результати діяльності сільськогосподарського товаровиробника відповідають критеріям, встановленим пунктами 11.21 та/чи 11.29 ст. 11 Закону №168/97-ВР, то такий сільськогосподарський товаровиробник при нарахуванні податку на додану вартість керується нормами цих пунктів.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що подання скороченої декларації по податку на додану вартість не є пільгою для платника ПДВ, а його обовязком. А отже висновки суду першої інстанції , щодо відмови в задоволенні позовних вимог, є вірними.

Доводи апеляційної скарги, щодо відсутності обовязку у позивача користуватися пільгою по податку на додану вартість встановленою для сільськогосподарських товаровиробників є помилковими з вище зазначених підстав і висновків суду першої інстанції не спростовують.

Доводи апеляційної скарги, щодо однобічного розгляду справи через безпідставне обєднання двох справ є безпідставними, оскільки судом першої інстанції були повно та всебічно досліджені всі обставини по справі, а тому підстави для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БІО ЛАТ" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року по справі№2-а-28/09/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 02.07.2010 р.