Постанова № 11639906, 05.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8873/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2009 у справі за позовом прокурора Вишгородського району в інтересах держави в особі ДПІ у Вишгородському районі Київської області до проектно-вишукувального інституту «Укркурортпроект»про стягнення заборгованості в розмірі 3207,49 грн., -

В С Т А Н О В И В:

24.07.2009 прокурор Вишгородського району в інтересах держави в особі ДПІ у Вишгородському районі звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом про стягнення з підприємства Федерації професійних спілок України «Проектно-вишукувальний інститут «Укркурортпроект»на користь Державного бюджету Вишгородського району, банк УДК в Київській області МФО 821018 суму заборгованості у розмірі 3207,49 грн. на р/р 31111009700243, код платежу 11021000 (податок на прибуток).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2009 позов задоволено частково:

- звернуто стягнення на активи підприємства Федерації професійних спілок України «Проектно-вишукувальний інститут «Укркурортпроект»(ідентифікаційний код 02576164) на суму 3037,49 грн. для зарахування до місцевого бюджету;

- в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою ДПІ у Вишгородському районі подана апеляційна скарга, в якій вона просить змінити оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову та в цій частині задовольнити позов.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Вимоги апелянта про зміну оскаржуваної постанови не підлягають задоволенню, оскільки ні з матеріалів справи, ні навіть з доводів апеляційної скарги не вбачається підстав для цього, виключний перелік яких встановлено ст. 201 КАС України.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області були проведені перевірки своєчасності сплати податку на прибуток підприємства за І півріччя 2005 року та своєчасності подання податкової звітності з податку на прибуток підприємства за І квартал 2006 року.

У результаті перевірок були виявлені порушення норм податкового законодавства з питань своєчасності сплати податку на прибуток підприємства та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємства, а саме: п.п.5.3.1. п. 5.3. ст. 5, п.п. 4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», про що складені акти від 26.07.2006 № 176/7/15-116, від 26.07.2006 № 565/7/15-116/26521083/198.

На підставі актів перевірок позивачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 26.07.2006 № 9816471501/0 на суму 9325,40 грн. з податку на прибуток підприємств та від 26.07.2006 № 9816481501/0 на суму 170,00 грн. з податку на прибуток підприємств на загальну суму 9495,40 грн. Враховуючи, що зазначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства була частково сплачена відповідачем в розмірі 6871,33 грн., то залишок загального податкового зобов'язання становить 2624,07 грн. (2454,07 грн. за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємства, 170,00 грн. за несвоєчасність подання податкової звітності з податку на прибуток підприємства).

Крім цього, відповідно до ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивачем було нараховано пеню на суму несплаченого податкового боргу в сумі 583,42 грн.

На виконання вимог п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовим фондами»ДПІ у Вишгородському районі Київської області були винесені дві податкові вимоги: перша на суму 16195,49 грн. від 10.08.2005 № 1/725, друга на суму 30749,57 грн. від 21.09.2005 № 2/856, але вони не були отримані відповідачем, за відсутності його за адресою місцезнаходження, на яку вони були надіслані, а тому були розміщені на дошці податкових оголошень.

Також, податковим органом 21.10.2005 було прийнято рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

Штрафна санкція визначена податковим повідомленням-рішенням № 9816481501/0 від 26.07.2006 у розмірі 170,00 грн. застосована на підставі пп. 17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за неподання податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств у строки, визначені законодавством (зворот а. с. 24).

Дійшовши висновку про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що податкова заборгованість відповідача перед бюджетом дійсно становить 3037,49 грн. узгодженої суми податкового зобов'язання (2454,07 грн. за несвоєчасну сплату податку на прибуток підприємства, 583,42 грн. пеня, нарахована на суму несплаченого податкового боргу), доказів сплати якої відповідачем не надано.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в цій частині, враховуючи наступне.

Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації. Граничний строк подання податкової декларації визначений пп. 4.1.4 п. 4.1 ст.4 зазначеного Закону України.

Так, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), -протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами зазначеними у п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Згідно п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно до п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 зазначеного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. У разі коли податковий орган чи пошта не може вручити платнику податків податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, податковий орган розміщує податкові вимоги на дошці податкових оголошень. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

У відповідності до п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу України»податкові органи подають позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках, коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Із зазначених вимог законодавства вбачається правомірність звернення позивача із вимогами про стягнення з відповідача податкової заборгованості у сумі 3037,49 грн. та правомірність висновків суду першої інстанції в частині задоволення даних позовних вимог.

В свою чергу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням № 9816481501/0 від 26.07.2006 у розмірі 170,00 грн., застосованих на підставі пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за неподання податкової декларації з податку на прибуток приватних підприємств у строки, визначені законодавством, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що штрафні санкції за порушення порядку подання податкової звітності є адміністративно-господарськими санкціями та стягуються у строки, встановлені ст. 250 ГК України, які позивачем були порушені.

Зазначені висновки суду першої інстанції є неправомірними, оскільки згідно до абз. 1 преамбули Закону № 2181-ІІІ (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 20.02.2003 № 550-IV) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно пп. 19.6 ст.19 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-111 закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону.

В свою чергу, згідно пп. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону № 2181-ІІІ за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пп.15.2.1 п.15.2 ст.15 Закону № 2181-ІІІ у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке, неподання або її затримку.

В акті перевірки № 565/7/15-116/26521083/198 від 26.07.2006, на підставі якого приймалося податкове повідомлення-рішення № 9816481501/0 від 26.07.2006, зазначено, що декларація з податку на прибуток за перший квартал 2006 року подана відповідачем з порушенням вимог пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», подана 07.07.2006 по терміну подання 10.05.2006.

Судом першої інстанції не було враховано, що згідно до п. 17.3 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2009 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2009 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з підприємства Федерації професійних спілок України «Проектно-вишукувальний інститут «Укркурортпроект»на користь Державного бюджету Вишгородського району, банк УДК в Київській області МФО 821018 суму заборгованості у розмірі 170 грн. на р/р 31111009700243, код платежу 11021000 штрафних санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням № 9816481501/0 від 26.07.2006 та ухвалити в цій частині нову постанову, якою дані позовні вимоги задовольнити.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2009 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 11.10.2010.