Ухвала суду № 11639716, 05.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4092/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Зайцев М. П.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого суддіЗайцева М.П.

суддів: Собківа Я.М., Усенка В.Г.

при секретарі Губа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Арлес»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Арлес», звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкового повідомлення рішення №0000122304/2 від 14.07.2010 року та скасувати частково податкове повідомлення рішення №0000112304/2 від 14.07.2010 року в сумі 12370,83 грн. основного платежу та в сумі 6185,41 грн. штрафних санкцій.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач Державна податкова інспекція у Вишгородському районі Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Арлес»в задоволені позовних вимог повністю, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції всіх обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання зявилися представник товариства з обмеженою відповідальністю «Арлес»та представник Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ч.1 п.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.02.2010 року працівниками Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Арлес" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.09.2009 року.

За результатами виїзної планової перевірки було складено акт № 270/23-1/24735031 від 18.02.2010 року.

В акті встановлені наступні порушення:

1. пп. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.8, п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, в результаті чого TOB "Арлес" занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 12724,52 грн., у тому числі: за 1 квартал 2007року - 500,25 грн., за І півріччя 2007 року - 4506,49 грн., за 9 місяців 2007 року в сумі 8756,74 грн.; за 2007 рік 8794,41грн., за І квартал 2008 року в сумі 2100,00 грн., за І півріччя 2008р. в сумі 2165,02грн., за 9 місяців 2008 року в сумі 2321,26грн., за 2008 рік в сумі 3855,51грн., за І півріччя 2009р. в сумі 18,21грн., за 9 місяців 2009р. в сумі 74,60грн.

2. пп.7.4.5 п 7.4, п.п.7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону України від 03.04.97р.№168/97-ВР "Про податок на додану вартість", TOB «Арлес»занижено суми податку на додану вартість за березень 2007 року у сумі 26175,00грн. та завищення значення рядка 26 Декларації з ПДВ за березень 2007 року у сумі 493 грн.

3. пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп. "а" п.19.2 ст.19 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІУ "Про податок з доходів фізичних осіб", не утримано та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 475,88 грн; зокрема в червні 2007 року в сумі 4,66 грн; в грудні 2007 року в сумі 27,65 грн; в квітні 2008 року в сумі 10,10 грн; в червні 2008 року в сумі 33,86 грн; в липні 2008 року в сумі 12,00 грн; в серпні 2008 року в сумі 30,90 грн; в вересні 2008 року в сумі 71,17 грн; в жовтні 2008 року в сумі 6,79 грн; в листопаді 2008 року в сумі 227,33 грн; в червні 2009 року в сумі 13,15 грн; в вересні 2009 року в сумі 38,27 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.07.2010 за № 0000122304/2 за платежем податок на додану вартість на суму 9704,94 грн. з них: 6469,96 грн. - за основним платежем, 3234,98 грн. - за штрафними санкціями; № 0000112304/2 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 19086,78 грн. з них: 12724,52 грн. - за основним платежем, 6362,26 грн. - за штрафними санкціями.

09.03.2010 року TOB «Арлес»було подано до начальника ДПІ у Вишгородському районі Київської області скаргу на податкові повідомлення-рішення, в якій просило скасувати податкові від 01.03.2010 року № 0000122304/0, № 0000112304/0, № 0000011700/0.

06.05.2010 року рішенням про результати розгляду первинної скарги було залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 01.03.2010 року № 0000122304/0, № 0000112304/0 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.03.2010 року № 0000011700/0 у частині 225,00 грн. нарахованого податку з доходів фізичних осіб та в частині 450,00 грн. нарахованих штрафних санкцій, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

14.05.2010 року TOB «Арлес»було подано до начальника ДПА в Київській області повторну скаргу, в якій товариство просило скасувати повідомлення-рішення від 12.05.2010 року № 00001223-4/1, № 0000112304/1.

08.07.2010 року Державною податковою адміністрацією в Київській області було винесено рішення про результати розгляду повторної скарги, яким було залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 01.03.2010 р. №0000112304/0 та № 0000122304/0.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Підставою для донарахування податку на додану вартість згідно акту документальної перевірки, та викладені в апеляційний скарзі є порушення пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року, з яким TOB «Арлес»не погоджується, та вважає незаконним нарахуванням податку на додану вартість, та штрафних санкцій. Як випливає з акту документальної перевірки, та з апеляційної скарги відповідача, TOB «Арлес»не надало жодних документів, що підтверджують отримання податкової накладної із запізненням, а саме не надано поштового листа з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного штемпеля в березні 2007 року, внаслідок чого було не зараховано податковий кредит на суму 6962,96 грн.

Оскільки порядок включення до податкового кредиту регулюється статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року, та податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг ) і відповідно до пп. 7.4.5 ст. 7 даного Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених саме податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Інших обмежень, а тим більше підтвердження документами про надходження податкових накладних , а саме листів, конвертів, бандеролі чи іншої поштової документації в платника податку для включення до податкового кредиту даний Закон про податок на додану вартість не містить, що підтверджує і роз'яснення ДПА України (Лист від 11.08.2004 р. N 15316/7/15-2417 "Щодо порядку відображення в податковому обліку податкових накладних, отриманих із запізненням, та правомірності прирівнювання записів про такі податкові накладні до самостійно виправлених помилок" та і в інших аналогічних листах ДПА України № 8799/6/16-1515-10 від 10.08.2006 року , № 26652/7/15-0717 від 01.12.2009 року.

Посилання відповідача на п.7.2.6 Закону про податок на додану вартість про те, що платник не подав заяву зі скаргою на такого постачальника, то відповідно до даного пункту це є правом, а не обов'язком платника, та і дана заява подається якщо постачальник відмовляється надати податкову накладну, що не було ним зроблено.

Отже, законним є включення до податкового кредиту сум ПДВ на основі податкової накладної без підтвердження іншими документами про її надходження.

Згідно акту документальної перевірки товариству «Арлес»також донараховано податок на прибуток підприємства в сумі 12370,83 грн., по причині завищення валових витрат по транспортних послугах на загальну суму 49483,33 грн.

Порушення допущене товариством в акті перевірки встановлено по причині неправильного оформлення товарно-транспортних накладних: серія 02АБГ № 365691, серія 10ААА №050727, серія 12ААА №297700, серія 01ААТ № 185885, № 185894, № 185888 , серія 10ААА № 050747, серія 12ААА № 534876, що дає підстави для не зарахування транспортних витрат в валові витрати.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає валові витрати обґрунтованими, з наступних підстав.

В акті перевірки відповідачем підтверджено валові витрати відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами (в т.ч. рахунками за транспортні послуги, платіжними дорученнями про оплату транспортних послуг, актами здачі -приймання виконаних робіт) про надання транспортних послуг TOB «Арлес», до оформлення яких відповідач претензій не має. Як відомо товарно-транспортна накладна - не бланк суворої звітності, оскільки Інструкція про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом, та обліку транспортної роботи (затвердженої наказом Мінстатистики й Мінтранспорту від 07.08.1996 р. № 228/253), що наділяла ТТН цим статусом втратила чинність. Форма ТТН затверджена спільним наказом Мінтранспорту, та Мінстатистики від 29.12.1995 року № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Однак цей наказ не зареєстрований у Мін'юсті й тому не обов'язковий до застосування підприємствами й організаціями, що не входять до сфери управління органу, що видав даний нормативно-правовий акт (п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 року №731).

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ - 283/97-ВР від 22.05.1997 року (далі-Закон про прибуток) не містить спеціальних норм, що регулюють оподаткування операцій із вантажоперевезенням.

За загальними правилами податкового обліку, передбаченими ст.11 Закону про прибуток , валові витрати збільшують, або на дату списання коштів з банківського рахунку (чи день видачі готівки з каси), або на дату оприбуткування придбаних товарів (робіт, послуг). Це означає, що документально підтвердити необхідно якусь із вище перелічених подій. І якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі необхідні обов'язкові реквізити, установлені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (акт наданих послуг складений в довільній формі), тоді вимоги про документальне підтвердження витрат із пп..5.3.9 Закону про прибуток можна вважати виконаними й навіть без ТТН. Претензій з боку відповідача до оформлення актів виконаних робіт (наданих транспортних послуг) , фактів оплати за надані послуги згідно акту перевірки немає.

Слід зазначити, що згідно п. 5.11 ст. 5 Закону від 1994.12.28, «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97) заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі. Також відповідно до п. 5.2.1 Закону про прибуток до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), і як такі що підтверджені документально розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення саме податкового обліку.

Крім того доводи апелянта, про те що в товарно-транспортних накладних відсутні відомості про кількість товару, його ціну та вартість, а також дані про фактичне отримання товару покупцем, не відповідають дійсності, тому що всі ці дані в ТТН заповнені, а також підтверджені видатковими накладними підписаними Покупцем товару, а також виданими Покупцем Довіреностями на отриманий товар, крім того в Контрактах, та їх Додатках чітко сказано, що доставка товару до Покупця здійснюється за рахунок Продавця (TOB "Арлес"). А відсутні підписи водіїв-експедиторів по тій причині, що перевізники здійснювали тільки перевезення товару, та відповідали за своєчасну доставку товару, та дотримання температурного режиму, про що чітко вказано в Договорах-Заявках. А експедування товару здійснювалось працівниками TOB "Арлес" (і їх підписи є в ТТН), а саме: вони отримували мясосировину на мясопереробних підприємствам західних областей з одночасним завантаженням на заздалегідь замовлений автотранспорт, оформляли всі необхідні документи на отриманий товар, супроводжували товар до покупців, де здавали товар по кількості та якості, та оформляли всі необхідні документи.

Аналізуючи зазначене колегія суддів вважає, податкові повідомлення рішення від 14.07.2010 року № 0000122304/2 та № 0000112304/2 прийняті відповідачем, як субєктом владних повноважень, без відповідних правових підстав та в порушення вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

А тому, враховуючи, що оскільки позивачем не було порушено вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», то позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 14.07.2010р. № 0000122304/2 та частково податкове повідомлення-рішення 0000112304/2 з підстав, наведених позивачем у позовній заяві є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судова колегія вважає, що вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року по справі № 2-а-4092/10/2570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 08 жовтня 2010 року.