Постанова № 11639670, 30.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 10/36 Головуючий у 1-й інстанції: Ковзель П.О. Суддя-доповідач: Данилова М. В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М.В.,

суддів: Бистрик Г.М., Кучми А.Ю.,

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна», Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна»звернулось до суду з позовом, у якому, посилаючись на порушення відповідачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», просило скасувати рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №8522305 від 02.07.2008 про застосування штрафних санкцій та податкове повідомленнярішення № 000536230710 від 02.07.2008.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2009 року позов задоволено частково, а саме, суд постановив: скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №000536230710 від 02.07.2008; скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про застосування штрафних(фінансових) санкцій №8522305 від 02.07.2008 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 3 409 961,3 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вищевказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вищевказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна позивача задоволенню не підлягає, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню з наступних підстав.

За результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 31.12.2007 складений акт № 328/23-7/30113927 від 23.06.2008 (даліакт), на підставі якого, 02.07.2008 відповідачем винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 8522305 (далі - рішення), якими до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 4 961 195,75 грн. та податкове повідомлення-рішення за № 000536230710 від 02.07.2008 (далі - рішення), згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем «податок на прибуток»в розмірі 344 520,00 грн., з яких основний платіж 239 250,00 грн. та штрафні санкції 105 270,00 грн.

В акті перевірки встановлено, порушеня позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994, внаслідок чого занижено скоригований валовий дохід за 4 квартал 2006 року на суму 191 400 грн., за 2007 рік на суму 765 600 грн., в зв'язку з не врахуванням доходів (у вигляді роялті) за безоплатне користування торгової марки Motors».

Крім того, позивач надавав послуги щодо реалізації автомобілів, за готівкові та безготівкові кошти, а також з оформленням договорів (форма договорів додається), сума передплата по договору складає 1% від вартості автомобілів, яка, згідно договору, враховується при остаточному розрахунку за придбані автомобілі.

В результаті операцій повернень грошових коштів за перевіряємий період з 02.10.2006 по 29.12.2007 було здійснено на загальну суму 992,2 тис. грн. без реєстрації розрахункових операцій.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»в частині не проведення розрахункових операцій через РРО за період з 02.10.2006р. по 23.07.2007р.

Як встановлено судом першої інстанції, при поверненні підприємством готівкових коштів фізичним особам, які розривають вищезазначені договори, операція проводиться через центральну касу підприємства з оформленням видаткових касових ордерів, що суперечить вимогам ст.2 Закону України; № 265/96-ВР від 06.07.1995 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами та доповненнями, де розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних жетонів тощо, за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги) оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

В результаті операцій повернень грошових коштів за перевіряємий період з 02.10.2006 по 29.12.2007 було здійснено на загальну суму 992,2 тис. грн.

Так, позивач надає послуги щодо реалізації автомобілів, за готівкові та безготівкові кошти, а також з оформлення договорів (форма договорів додана до матеріалів справи). Сума передоплати по договору складає 1% від вартості автомобіля, яка згідно договору, враховується при остаточному розрахунку за придбаний автомобіль.

З прийняттям підприємством передоплати за автомобіль від фізичної особи в розмірі 1% від повної вартості, згідно договору купівлі-продажу, між підприємством та покупцем фактично було укладено угоду щодо надання послуги продажу автомобіля та здійснено її реалізацію.

Передбачена законодавством можливість повернення грошових коштів у разі відмови покупця від товару чи послуги означає, що здійснення розрахункової операції під час реалізації товарів (послуг) не вимагає збігу в часі розрахункової операції, зокрема, з фактами реалізації товарів. Необхідною умовою для здійснення розрахункової операції є реалізація послуги, тобто її надання внаслідок вчиненого продавцем і покупцем правочину.

За визначенням абзацу 15 ст. 2 Закону України № 265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Пунктом 3.1 Положення про форму і зміст розрахункового документа (далі - Порядок) затвердженого наказом ДПА України Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 614 від 01.12.2000 передбачено, що фіскальний чек на товари (послуги) - це розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій під час проведення розрахунків за товари (послуги). Обов'язковим реквізитом фіскального касового чека є, зокрема, кількість, вартість товару (послуги), найменування товару (послуги), порядковий номер касового чека, дата і час проведення розрахункової операції та напис "фіскальний чек".

Як випливає з п. 4.4 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000, реєстрація продажу товару (оплати послуги) через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ повинен видаватися покупцеві не пізніше завершення розрахункової операції. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяг уведено в режимі реєстрації.

Відповідно до п.1, п.2, п. З ст. З Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95-ВР від 06.07.1995 суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

-проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання

послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій;

- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу бо відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно ч. 1 ст. 15 та ч.ч. 1, 2, 3 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України. Контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону. Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку. Будь-яке податкове або адміністративне нарахування, здійснене з порушенням цього правила, вважається незаконним та не підлягає виконанню.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведения розрахункових операцій через реєстратори розрахункови операцій у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єкта господарської діяльності застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

Таким чином, відповідачем у акті перевірки вірно визначені порушення щодо непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій за період з 02.10.2006 по 23.07.2007.

Судова колегія вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що передбачені ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»штрафні санкції є по-суті адміністративно-господарськими, а отже податковим органом порушено строки застосування до позивача таких санкцій, з таких підстав.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Розділом У Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачена відповідальність субєктів підприємницької діяльності за порушення приписів вказаного Закону. За зазначені в Законі порушення за рішенням відповідних органів державної податкової служби України до субєктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції в установлених даним Законом розмірах.

Такі санкції зараховуються до бюджету і за своєю економічною суттю мають ознаки податкових надходжень в доходи бюджетів.

Таким чином, для стягнення таких фінансових (штрафних) санкцій застосовуються механізми, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а не норми ГПК в частині застосування адміністративно-господарських санкцій.

Судова колегія також не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушення позивачем п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з огляду на таке.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено поняття валовий доход, як загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону); доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами; доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону; доходи від спільної діяльності та у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, володіння борговими вимогами, а також доходів від здійснення операцій лізингу (оренди); доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді; доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у випадках, передбачених Законом.

Відповідно до 4.2.2. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

На підставі вказаної норми відповідач визначив суму податкового зобовязання за невірне визначення суми, враховуючи, що позивач не набував доходи у вигляді роялті за безоплатне користування торговою маркою.

Відповідно до п.17.1.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Підставою для визначення суми податкового зобов'язання, за Податковим повідомленням-рішенням, є пункт 9.2. Дилерського договору, укладеного між ТОВ «Ніко»(імпортер автомобілів марки itsubishi Motors») та позивачем на поставку автомобілів. Згідно з вказаним договором ТОВ «НІКО»у зазначеному пункті надавав Позивачу право застосовувати знак »при реалізації поставлених автомобілів.

Використання TOB «НІКО-Україна»торгової марки засвідчується застосуванням її на товарах (автомобілях), у рекламі (на щитах, журналах при демонстрації експонатів) на виставках, що проводились в Україні, в проспектах та іншій документації, пов'язаної з введенням вказаних товарів (автомобілів) в господарській обіг. Тобто фактично TOB «НІКО-Україна»використовувало торгову марку I MOTORS»в своїй господарській діяльності, виконуючи умови п. 9.2. Дилерського договору.

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР роялті є платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

В ході перевірки TOB «НІКО-Україна»не було надано жодних документів, що свідчать про придбання права використання торгової марки HI MOTORS»при тому, що TOB «НІКО-Україна»безоплатно використовувало у своїй діяльності торгову марку (логотип) MOTORS»та не сплачувало платежі у вигляді роялті.

Відповідно до вимог аб.З п. 1.31. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацією, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

У перевіреному періоді, Товариство використовувало Торговельну марку »в якості складової частини найменування свого підприємства, продукції, та сплачувало Концерну «НІКО»платежі за використання Торговельної марки », за свідоцтвом № 31937 від 15.05.2003р. згідно з укладеним субліцензійним договором про передачу права на використання торговельної марки (знака для товарів і послуг) від 03.05.2007р. Сплата платежів за цим договором визначена в розмірі 63 800 грн. за місяць користування.

Відповідно до пп. 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 p. № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Згідно з пп. 1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник.

Оскільки при здійсненні реалізації автомобілів марки I MOTORS»Товариство використовувало обидві торгові марки, для визначення розміру одержаних від використання торгової марки (логотипу) MOTORS»доходів (у вигляді роялті) приймається звичайна (у зв'язку із продажем ідентичних товарі) ціна аналогічна сплаті платежів (роялті) за використання торгової марки », що була здійснена Товариством у перевіряємому періоді в адресу Концерну «НІКО».

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі відповідача доводи обґрунтованими і такими, що повністю спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва порушив вищевказані норми процесуального права, апеляційну скаргу належить задовольнити, а постанову суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 206, 212 КАС України, колегія судів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна»- залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2009 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування рішення про застосування штрафних санкцій відмовити повністю.

Повний текст постанови виготовлено 05 жовтня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді: