Постанова № 11639645, 28.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 32/378-А Головуючий у 1-й інстанції: Хрипун О.О. Суддя-доповідач: Умнова О.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.

суддів: Василенко Я.М., Кузьменко В.В.,

при секретарі: Скопенко Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Господарського суду м. Києва від 10.10.2007 року по адміністративній справі за позовом ТОВ, що повністю належить іноземним інвесторам «СК Джонсон»до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, ДПА України

- про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП від 27.12.2006 року №0000641630/0, від 31.01.2007 року №0000641630/1, від 12.04.2007 року №0000641630/2, від 5.06.2007 року №0000641630/3, та рішення ДПА України від 5.06.2007 року №5397/6/25-0115 про результати розгляду скарги.

Постановою Господарського суду м. Києва від 10.10.2007 року вказаний позов задоволений у повному обсязі.

Відповідач СДПІ по роботі з ВПП, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 20.12.2006 року працівниками податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства стосовно сплати авансового внеску податку на прибуток у зв»язку з нарахуванням та сплатою у 2004 році дивідендів нерезидентам, за результатами проведення якої складений акт від 20.12.2006 року №861/1630/00146137.

Згідно висновків вказаного акту орган державної податкової служби встановив порушення позивачем пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: відсутність сплати підприємством у встановлені терміни (станом на 11.06.2004 року) авансового внеску податку на прибуток в сумі 1995750 грн. на суму нарахованих та виплачених дивідендів нерезидентам.

На підставі даного акту перевірки та встановленого в ході її проведення порушення податковий орган 27.12.2006 року виніс податкове повідомлення-рішення №0000641630/0, яким відповідно до пп. «б»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4, пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків пере бюджетами та державними цільовими фондами»застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 3991500 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження платником даного податкового повідомлення-рішення податковий орган виніс аналогічні за змістом останньому податкові повідомлення рішення від 31.01.2007 року №0000641630/1, від 12.04.2007 року №0000641630/2, від 5.06.2007 року №0000641630/3. Рішенням ДПА України від 5.06.2007 року №5397/6/25-0115 скарга позивача на податкові повідомлення-рішення залишена без змін.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що в червні 2004 року позивач нарахувало та виплатило дивіденди за 2003 рік нерезидентам: Нідерландській корпорації «СК Джонсон Європа БВ»в сумі 1485000 дол. США та Американській корпорації «СК Джонсон і Син Інк»в сумі 15000 дол. США. На нараховану суму дивідендів у розмірі 1500000 дол. США (7983000 грн.) позивач не нарахував та не сплатив до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток. В рядку 20 «авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів»декларації з податку на прибуток за півріччя 2004 року ТОВ «СК Джонсон»стоїть прочерк.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимог позову та наявності правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень про накладення на позивача штрафних санкцій, виходячи з наступного.

Пунктом 1.9 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства, платіж, який виплачується власнику сертифіката фонду операцій з нерухомістю в результаті розподілу доходу фонду операцій з нерухомістю. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.

Відповідно до пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств», емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. У разі виплати дивідендів у формі, відмінній від грошової (крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту), базою для нарахування авансового внеску згідно з абзацом першим цього підпункту є вартість такої виплати, розрахована за звичайними цінами. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Згідно пп.7.8.3 п.7.8 ст.7 цього ж Закону, платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 7.2 статті 7 чи пунктом 10.2 статті 10 цього Закону.

Підпунктом 7.8.4 п.7.8 ст.7 Закону встановлено, що у разі коли за наслідками звітного періоду сума податкових зобов'язань платника податку має від'ємне значення, сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів, додається у збільшення такого від'ємного значення. У разі коли сума такого авансового внеску перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення податкового зобов'язання такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, сплачений у зв'язку з нарахуванням (сплатою) дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 13 цього Закону або міжнародних договорів України. (пп.7.8.8 п.7.8 ст.7 Закону)

Відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку на доходи громадян, сум внесків на соціальні заходи, податків, зазначених у пункті 7.8, пункті 10.2 та статті 13 цього Закону, несуть платники податку, які провадять відповідні виплати. Перерахування податків, зазначених в пункті 7.8 та статті 13, здійснюється до/або разом із здійсненням таких виплат. (п.16.13 ст.16 Закону)

Виходячи з положень вищевказаних норм, позивач зобов»язаний був сплатити авансовий внесок до виплати або разом із виплатою дивідендів нерезидентам.

Відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Зі змісту даної норми вбачається, що передбачені нею штрафні санкції застосовуються незалежно від стану розрахунку платника податків з бюджетами, існування податкового боргу чи переплати платника податків по податкам (зборам, обов»язковим платежам).

Сплата (стягнення) штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум. (п.17.3 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Відповідно до пп.4.4.2 «г»п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'яснення не має сили нормативно-правового акта.

Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками (пп.4.4.2 «д»п.4.4 ст.4 Закону)

Листом ДПА України від 29.05.2006 року №5938/6/23-5016 позивача, на його запит від 17.04.2006 року №21/21-36, повідомлено, що на момент виплати ним у червні 2004 року дивідендів нерезидентам питання застосування пп.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було законодавчо врегульовано та вказано на необхідність нарахування ним авансового внеску на суму дивідендів, призначених для виплати власникам корпоративних прав, за ставкою 25% і його сплати до бюджету до/або під час такої виплати.

Листом ДПА України від 29.06.2006 року №7112/6/15-0316, позивачу була надана відповідь на його запит від 2.06.2006 року №21/21-38, та повідомлено, що останній з урахуванням того, що діяв відповідно до отриманого від СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП роз»яснення, яке суперечило пізніше отриманому податковому роз»ясненню ДПА України, звільняється від застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону.

Разом з тим, належних та допустимих доказів наявності податкового роз»яснення, наданого СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП позивачем не надано. Його доводи щодо належності усних роз»яснень норм податкового законодавства, наданих окремими працівниками податкового органу, до податкових роз»яснень не обґрунтовані та не узгоджуються з вищевказаними нормами чинного законодавства. Відповіді окремих працівників податкового органу, надані на запитання платника податків не є офіційним оприлюдненням розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючим органом у межах його компетенції.

Суд першої інстанції не врахував вищевказані обставини, дав невірну оцінку наданим сторонами доказам та їх доводам, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв»язку із чим невірно вирішив спір.

Відповідачі, як суб»єкти владних повноважень довели, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду скарги прийняті ними на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття таких рішень, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення.

Позиція відповідачів ґрунтується на вірному трактуванні норм матеріального права та фактичних обставинах справи.

Доводи апеляційної скарги спростовують встановлені судом першої інстанції обставини, підтверджуються зібраними по справі доказами та нормами чинного законодавства, зазначеними вище.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 10.10.2007 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ, що повністю належить іноземним інвесторам «СК Джонсон»у задоволенні позову до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, ДПА України про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлений 4.10.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді: