Ухвала суду № 11639636, 21.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-19875/08 Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач: Умнова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"21" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Умнової О.В.,

суддів: Кузьменко В.В., Данилової М.В.,

при секретарі: Олешко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційні скарги ПАТ «Коростенський м»ясокомбінат», Коростенської ОДПІ на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2009 року по адміністративній справі за позовом ПАТ «Коростенський м»ясокомбінат»до Коростенської ОДПІ

- про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.07.2008 року: №0000542301/0 про визначення податкового зобов»язання по податку на додану вартість на суму 806758 грн. та 420045 грн. штрафним (фінансовим) санкціям; №0000532301/0 про визначення податкового зобов»язання по податку на прибуток на суму 697511 грн. та 348455,50 грн. штрафним (фінансовим) санкціям.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2009 року вказаний позов задоволений частково визнані неправомірними та скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 29.07.2008 року: №0000532301/0 на суму 587764 грн. основного платежу та 293882 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000542301/0 на суму 470212 грн. основного платежу та 235106 штрафних санкцій. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду в частині відмови у задоволенні вимог позову, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач не погоджуючись з зазначеною вище постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з»явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 26.05.2008 року по 8.07.2008 року працівниками податкового органу була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2007 року по 31.03.2008 року, за результатами проведення якої складений акт від 15.07.2008 року №118/23-01/00443418.

Згідно висновків вказаного акту орган державної податкової служби встановив порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.8.2.2 п.8.2, пп. 8.6.1 п.8.6 ст. 8, пп. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.1 ст.4, пп. 7.3.1 п.7.3, пп. 7.4.1., пп. 7.4.3. п.7.4 ст.7, п.11.2 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого платником занижено податок на прибуток на 697511 грн., занижено податковий кредит по переробній декларації на 311547 грн. та занижено податкове зобов»язання по ПДВ на суму 806758 грн.

На підставі акту перевірки та встановлених в ході її проведення порушень податковий орган 29.07.2008 року виніс податкові повідомлення-рішення: №0000542301/0, яким визначив позивачу податкове зобов»язання по податку на додану вартість на суму 806758 грн. та 420045 грн. штрафним (фінансовим) санкціям; №0000532301/0, яким визначив податкове зобов»язання по податку на прибуток на суму 697511 грн. основного платежу та 348455,50 грн. штрафним (фінансовим) санкціям.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов виходив з того, що податковий орган дійшов неправильного висновку про заниження валового доходу підприємства в 1 кв.2007 року, необґрунтовано донарахував зобов»язання по ПДВ в сумі 470212 грн. (основний платіж) та застосував штрафні (фінансові) санкцій в сумі 235106 грн., та з податку на прибуток підприємств в сумі 587764 грн. основного платежу та 293882 грн. штрафних санкцій.

Висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо заниження позивачем валового доходу за 1 кв. 2007 року на різниці між звичайною ціною нерухомого майна (оцінка БТІ) та ціною передачі спростовуються встановленими судом першої інстанції фактичними обставинами справи.

Податковий орган не довів, що ціна договору відчуження позивачем нежитлових споруд не відповідає рівню звичайних цін. Безпідставно виходив лише з витягу БТІ про ціну нежитлових будівель товариства, без урахування висновків оцінки суб»єкта оціночної діяльності.

Позиція суду першої інстанції щодо обставин, зазначених вище ґрунтується на повному встановленні фактичних обставин справи, належній оцінці зібраних по справі доків та правильному застосуванні положень пп.1.20.1, 1.20.2, 1.20.6, 1.20.8 п.1.20 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування».

Доводи апеляційної скарги податкового органу не обґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами та нормами права, зазначеними вище.

Щодо інших порушень, встановлених державним податковим органом під час перевірки позивача слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач включив до декларації податку на прибуток за 1 кв. 2007 року до показника валового доходу всю суму виручки від реалізації основних засобів ТОВ «Ромекс»на суму 1363934 грн., а не позитивну різницю між сумою виручки та балансовою вартістю окремих об»єктів групи 1, у зв»язку із чим істотно завищив зобов»язання по вказаному платежу.

В ході перевірки податковий орган прийшов до висновку, з яким погодився суд першої інстанції, що позивач, не включивши в 1 кв. 2007 року до валового доходу та податкових зобов»язань по ПДВ передоплату за шкірсировину в сумі 166667 грн. згідно платіжного доручення №396 від 7.03.2007 року та проценти, умовно нараховані на суму поворотної допомоги, що залишилась не повернутою на кінець звітного періоду у відповідних періодах, порушив п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Податковим органом обґрунтовано не враховано зазначене вище завищення валового доходу платника за 1 кв. 2007 року та його вплив на розрахунок доходу наступних періодів 2007 року.

Висновки акту перевірки щодо не підтвердження суми декларованих витрат на поліпшення основних засобів у розмірі 227652 грн. належними документами відповідають фактичним обставинам справи та не спростовані позивачем в ході розгляду справи.

Суд першої інстанції, погоджуючись з висновками податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту звітного періоду на 311547 грн. у зв»язку з не проведенням розподілу сум ПДВ, які мали бути віднесені до податкового кредиту в кожному з видів обліку, вірно застосував норми пп.11.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів вважає, що позивач не правильно визначив податковий кредит в загальній декларації №3 на суму 338898 грн. щодо іншої діяльності за березень 2007 року по виконаним ремонтним роботам адмінбудівлі.

Посилання відповідача на те, що позивачем завищено амортизаційні витрати у зв»язку із застосуванням норм амортизації, які введені в дію після 1.04.2004 року до основних фондів, придбаних та введених в експлуатацію до 1.04.2004 року обґрунтовані, відповідають фактичним обставина справи та узгоджуються з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивачем не дотримано вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та допущено завищення амортизаційних нарахувань.

Згідно акту перевірки позивач занизив податкове зобов»язання з ПДВ на суму оплати за продаж магазину ПП Білоус на суму 150000 грн. в тому числі ПДВ 25000 грн.

Відповідач прийшов до вказаного висновку на підставі даних, зазначених в реєстрі виданих накладних за квітень 2007 року, в якому не відображено податкову накладну по зазначеній операції.

Даний висновок узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права.

Суд першої інстанції дав належну оцінку вищевказаним обставинам та наданим сторонами доказам, правильно застосував норми матеріального права, у зв»язку із чим, вирішив спір.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову, повно встановив обставини справи, вірно та об»єктивно оцінивши зібрані по справі докази, ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального права.

Доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наданими сторонами доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення. Правова позиція суду першої інстанції узгоджується з нормами чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини та підтверджується документально.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно встановив обставини справи, об»єктивно оцінив надані сторонами докази, правильно вирішив спір та ухвалив рішення, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги ПАТ «Коростенськтий м»ясокомбінат», Коростенської ОДПІ залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст рішення суду виготовлений 27.09.2010 року.

Головуючий суддя:

Судді: