Постанова № 11638838, 14.09.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 вересня 2010 року <Час проголошення >№ 2а-10696/10/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі Шкребтій І.П., за участю представників сторін:

від позивача: Тяглого Д.А., представника,

від відповідача: не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмісьбуд 1»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва

про визнання протиправним та скасування рішення.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмісьбуд 1» звернулося з позовом, в якому просить суд :

- визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дарницькому районі щодо винесення акту від 31.07.2009 року за № 3813/2305/35262441 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрміськбуд-1»(код ЄДРПОУ 35262441) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.07.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 17.07.2007 року по 31.03.2009 року в частині порушення п.п. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

- скасувати акт Державної податкової інспекції у Дарницькому районі від 31.07.2009 року за № 3813/2305/35262441 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрміськбуд-1»(код ЄДРПОУ 35262441) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.07.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 17.07.2007 року по 31.03.2009 року в частині порушення п.п. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

- скасувати Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 0002722305/0/34762 від 11.08.2009 року, винесене на підставі акту Державної податкової інспекції у Дарницькому районі від 31.07.2009 року за № 3813/2305/35262441.

- скасувати Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 0002722305/1/46803 від 28.10.2009 року, винесене на підставі акту Державної податкової інспекції у Дарницькому районі від 31.07.2009 року за № 3813/2305/35262441.

- скасувати Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва № 0001152305/3/13988 від 20.04.2010 року, винесене на підставі акту Державної податкової інспекції у Дарницькому районі від 31.07.2009 року за № 3813/2305/35262441.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийняте оспорюване рішення, є неправомірними. Зокрема, позивач стверджує, що ним правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість виконаних робіт при будівництві нерухомого майна, оскільки такі обєкти не використовувались позивачем, укладеними угодами не передбачається переходу права власності до позивача.

Відповідачем відзиву на позов не надано.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Протягом 20 липня 2009 року по 28 липня 2009 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва була проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Укрміськбуд-1»(далі позивач), за результатами якої складено акт від 31 липня 2009 року № 3813/2305/35262441 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрміськбуд-1»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17 липня 2007 року по 31 березня 2009 року (далі акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки 11 серпня 2009 року, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва (далі відповідач) винесено податкове повідомлення рішення № 0002722305/0/34762 яким позивачу, за порушення п.п. 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»було визначено податкові зобовязання зі сплати податку на прибуток в розмірі 16243,60 грн., з яких 12 642,00 грн. основного платежу та 3 601,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами апеляційного узгодження податкового зобовязання, вказане податкове повідомлення рішення залишено без змін, скарги позивача без задоволення, а відповідачем прийнято рішення №0002722305/1/46803 від 28.10.2009р., № 0001152305/3/13988 від 20.04.2010р.

Прийняття оскаржуваних рішень мотивовано висновками акту перевірки про те, що, в порушення п.п.5.3.2 п. 5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 №283/97 зі змінами та доповненнями, позивачем завищено скориговані валові витрати всього у сумі 6'137'500,00 грн., у тому числі за І квартал 2008 року в сумі 1 666 667,00 грн., за II квартал 2008 року в сумі 2 129 166,00грн, за III квартал 2008 року в сумі 333 334, 00 грн., за IV квартал 2008 року 1 758 333, 00 грн., та за І квартал 2009 року в сумі 250 000,00 грн. по об'єктам незавершего будівництва за проектно-вишуквальні роботи, а саме: - топогеодезичні роботи по об'єкту; - нанесення меж земельних ділянок; - інженерно-геологічні вишукування; - роботи по організації розгляду та підготовки до погодження проектної документації щодо будівництва; - перенесення на місцевість будівельних вісей; - інженерно-геологічні вишукування на ділянці; - виконання робіт по погодженню генплану; - передпроектні проробки та інші.

Зазначене порушення, яке було встановлено відповідачем, полягало в наступному.

Актом перевірки було встановлено, а сторонами не спростовується, що згідно договору про передачу прав замовника на капітальне будівництво №07/08-2607, укладеного між ТОВ „Фірма Девєлопер" та позивачем, ТОВ „Фірма Девєлопер" передає, а ТОВ „Укрміськбуд -1" приймає функції Замовника на будівництво об'єктів нерухомого майна.

Актом перевірки було сформульовано висновок, що, оскільки об'єкти незавершеного будівництва, балансова вартість яких складається з нарахованих витрат на створення таких об'єктів, до введення їх в експлуатацію не використовуються в господарській діяльності платника податків, то такі об'єкти до цього моменту не вважаються основними фондами на підставі п.п.8.2.1.,п.8.2, ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та , з метою оподаткування, об'єкти незавершеного будівництва не підпадають під визначення „основних фондів", і витрати на придбання та будівництво до введення таких об'єктів в експлуатацію амортизації не підлягають.

Також актом перевірки було сформульовано висновок про те, що до введення в експлуатацію об'єктів капітального будівництва та/або їх використання в господарській діяльності, або реалізації витрати на їх створення не зменшують об'єкт оподаткування шляхом нарахування амортизації та не включаються до складу валових витрат.

Суд з правомірністю зазначених висновків не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначення основних фондів та їх груп наведено в пункті 8.2 вказаного Закону. Отже, саме вказаний розділ названого Закону встановлює єдине визначення термінів та критеріїв, які застосовуються в даному Законі.

Так, підпунктом 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 встановлено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Таким чином, для відповідності визначенню основного фонду обєкт має відповідати певним критеріям :

-призначення для використання у господарській діяльності платника податку (тобто конкретного платника податку, який придбаває обєкт, а не будь якої особи);

-термін використання такого обєкту має перевищувати 365 календарних днів з дня введення в експлуатацію матеріальних цінностей (ідентифікуючою є дата введення в експлуатацію конкретного обєкта будь яким платником податку)

-вартість обєкта має перевищувати встановлений розмір та поступово зменшуватись.

Оскільки у нормі підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не застосовано визначення «або», натомість, застосовано визначення «та»і коми, суд доходить висновків, що для надання якомусь обєкту статусу основних фондів він має відповідати всім вищезазначеним критеріям.

Позивач стверджував, що ним не планувалося використання обєктів нерухомого майна в господарській діяльності протягом року, позивач взагалі не має намір ставати власником побудованого майна.

Отже, нерухоме майно, яке будується позивачем, не є основними фондами позивача.

Актом перевірки встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат суми, сплачені за проектно-вишукувальні роботи, а саме: топогеодезичні роботи по об'єкту; - нанесення меж земельних ділянок; інженерно-геологічні вишукування; роботи по організації розгляду та підготовки до погодження проектної документації щодо будівництва; перенесення на місцевість будівельних вісей; інженерно-геологічні вишукування на ділянці; виконання робіт по погодженню генплану; передпроектні проробки та інші.

До матеріалів справи залучено копії договорів та актів приймання здачі виконаних робіт, на підставі яких позивачем було оплачено вищезазначені роботи.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, вищезазначеними нормами прямо передбачено включення до складу валових витрат будь яких витрат за виключенням встановлених у самому Законі обмежень.

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Отже, згідно з вищезазначеною правовою нормою встановлено обмеження для віднесення до складу валових витрат, витрати, які підлягають амортизації.

Оскільки судом встановлено, що обєкти нерухомого майна не є основними фондами позивача, витрати на їх поліпшення не підлягають амортизації позивачем.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Оскільки визначення платежів, які відносяться до валових витрат є частиною порядку обчислення оподатковуваного прибутку, судом вбачається неправомірним застосування норм інших нормативно правових актів до визначення кола валових витрат, в тому числі застосування Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Згідно з нормами «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. №327, акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (п.1.3).

Отже, висновки акту перевірки є службовим документом, є носієм доказової інформації, проте, акт не може бути визнаний рішенням чи дією субєкта владних повноважень.

Вирішуючи питання можливого закриття провадження у справі, суд враховує наступне.

Перелік підстав для можливого закриття провадження у справі, визначений частиною першою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Відповідно до частини другої зазначеної правової норми, у випадку, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Закриття провадження судом вбачається можливим тільки у випадку відсутності владних повноважень відповідача, або у випадку прямого визначення Законом іншої юрисдикції заявлених вимог.

Оскільки іншого порядку оскарження дій органів ДПС України чинним законодавством не встановлено, суд доходить висновків про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

В процесі розгляду справи судом не встановлено неправомірних дій відповідача, права органів податкової служби на проведення перевірок, складання актів та винесення рішень за наслідками проведених перевірок прямо передбачені чинним законодавством.

На підставі вищевикладеного, судом вбачається, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрміськбуд-1" задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі №000272305/0/34762 від 11.08.2009р., №0002722305/1/46803 від 28.10.2009р., № 0001152305/3/13988 від 20.04.2010р.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян