Постанова № 11638413, 10.09.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 вересня 2010 р.Справа №2а-4614/10/8/0170 (12:56 год.) м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнова А.О. , при секретарі ГнатенкоІ.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовом Дочірнього підприємства "Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А. В. Казакевича"

до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

За участю представників:

від позивача: Меньшиков Анатолій Анатолійович, довіреність б/нвід 05.07.10; Агекян Лідія Тихонівна, довіреність б/н від 05.07.10

від відповідача: Османов Ескендер Рустемович, довіреність №1054/0/10 від 02.08.10

Суть спору: позивач Дочірнє підприємство «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича» Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-фінансова компанія «Поліком» звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 березня 2010р. №0000480023/2, яким ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим визначені податкові зобовязання по податку на прибуток у розмірі 66329 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21802,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що викладені в акті перевірки № 342/23/30933492 від 30.11.2009р. висновки ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим про заниження податкових зобовязань з податку на прибуток внаслідок неправильного відображення у податковому обліку господарських операцій по договору комісії, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, є безпідставними та суперечать чинному законодавству України.

Зокрема, зазначає, що ані чинне законодавство України не містить в собі вимог щодо того, які саме документи є підтверджуючими витрати і за умови надання яких комісіонер має право на відшкодування понесених ним у звязку з виконанням доручення комітента витрат, ані укладений позивачем з ТОВ «Паритет НП» договір комісії не визначає, які саме документи вважаються підтверджуючими витрати і на підставі та за наявності яких Комітент має відшкодовувати Комісіонеру витрати, понесені ним у звязку з виконанням доручення Комітента за договором комісії.

У звязку з цим, позивач вважає, що сторони договору комісії, а саме Комітент, вправі самостійно вирішувати, чи є надані Комісіонером документи такими, що підтверджують витрати, понесені Комісіонером у звязку з виконанням доручення Комітента, і чи має право Комісіонер на відшкодування понесених ним відповідних витрат.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору комісії Комісіонер передавав Комітенту звіти комісіонера про виконання робіт за договором № 26-11/07 від 26.11.2007р. за відповідні місяці, які розглядалися та приймалися Комітентом відповідно до умов чинного законодавства України та договору комісії. При цьому, на підтвердження понесених Комісіонером витрат, повязаних з виконанням доручення Комітента за договором комісії, відповідно до умов п.п. 3.1.8 договору комісії, Комісіонер надавав Комітенту підтверджуючі документи відповідні видаткові накладні, виписані Комісіонером, які, на думку позивача, можна вважати підтверджуючими документами, на підставі яких Комітент згідно п. 3.1.8 договору комісії відшкодував Комісіонеру витрати, понесені ним у звязку з виконанням доручення Комітента.

Висновки відповідача про те, що документи (копії) на придбання і оплату товарів у третіх осіб Комісіонером до звіту не надані, тим самим кількісні і вартісні показники товару, що підлягає передачі Комітентові власнику товарів не надані, що не дає підстав для визнання правомірності відображення компенсації витрат по придбанню товарів відповідно до вимог п. 3.1.8 договору комісії № 26-11/07 від 26.11.2007р., позивач вважає необґрунтованими.

При цьому зауважив, що по-перше, чинне законодавство України та договір комісії не містять в собі вимог про те, які саме документи мають бути надані комісіонером комітенту для підтвердження витрат комісіонера, як і не містять в собі вимог щодо обовязку комісіонера надати комітенту документи (копії) на придбання і оплату ним товарів у третіх осіб. По-друге, товари були фактично передані Комісіонером Комітенту, що вже, на думку позивача, дає можливість визначити кількісні показники товару, який був придбаний Комісіонером та переданий Комітенту. По-третє, позивач вважає, що Комісіонер міг придбавати товари у третіх осіб, виконуючи доручення не тільки Комісіонера за договором комісії, але і доручення інших комітентів, у звязку з чим вважає, що в документах на придбання і оплату товару Комісіонером може бути окремо і не визначено вартісні та кількісні показники товару, який придбавався саме для Комітента на підставі договору комісії.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону, то позивач вважає їх необґрунтованими, посилаючись на положення п.п. 8.4.1, 8.4.2 п. 8.4 ст. 8, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, а також п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

При цьому пояснив, що придбання матеріальних цінностей для будівництва та поліпшення його основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності здійснювалось через довірену особу комісіонера.

Але враховуючи, що відповідно до ЦК України товари, які придбаваються комісіонером за дорученням комітента, не є власністю комісіонера, але комісіонер несе відповідальність за їх збереження, то такі товари відображаються у бухгалтерському обліку комісіонера на забалансовому рахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні» та можуть передаватись комітенту за накладною типової форми «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма № М-11), при цьому передавання товарів комітенту повинно бути підтверджено довіреністю на отримання матеріальних цінностей (форма № М-2).

У звязку з цим, позивач вважає, що всі вимоги чинного законодавства України щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському та податковому обліках Комітентом дотримано, факт виконання договору комісії та передання матеріальних цінностей від комісіонера комітенту підтверджується видатковими накладними комісіонера та довіреностями комітента згідно чинного законодавства України, а відтак він, як Комітент, мав право збільшити балансову вартість відповідної групи основних фондів та нараховувати амортизацію на понесені ним витрати і, відповідно, мав право зменшувати скоригований валовий дохід на суму амортизаційних нарахувань.

Згідно з ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.04.2010р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4614/10/8/0170, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 05.07.2010р. позивач збільшив позовні вимоги та просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2009р. №0000480023/0 та податкове повідомлення-рішення від 25.12.2009р. № 0000480023/1 (а.с.112).

Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 187-188).

Зокрема, вказує, що Дочірнє підприємство «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім.А.В. Казакевича» ТОВ НФК «Поліком» збільшив балансову вартість основних фондів в сумі 5059333,00 грн. на вартість товарів та послуг комісії, отриманих від ТОВ «Паритет НП», використаних на будівництво «Бази відпочинку» та нарахував амортизацію, оскільки ТОВ «Паритет НП» на передані товари надав позивачу видаткові накладні на товар, що за висновком ДПІ, свідчить про порушення позивачем п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», адже документи на придбання і оплату товарів у третіх осіб Комісіонером до звіту не надані, тим самим кількісні і вартісні показники товару, що підлягає передачі Комітентові власнику товарів не надані, що не дає підстав для визнання правомірності відображення компенсації витрат по придбанню товарів відповідно до вимог п. 3.1.8 договору комісії № 26-11/07 від 26.11.2007р.

Таким чином, відповідач вважає, що вартість товару та послуг комісії, отриманих від ТОВ «Паритет НП», у сумі 5059333,00 грн. не підтверджена документами бухгалтерського та податкового обліку, що не дає підстав збільшити балансову вартість основних фондів 1 групи, що підлягає амортизації по ставці 2%.

У судовому засіданні 06.09.2010р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2009р. № 0000480023/0, від 25 грудня 2009р. № 0000480023/1 та від 29 березня 2010р. № 0000480023/2 в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 50088 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12547,30 грн.

При цьому пояснив, що всього сума донарахованого податку на прибуток згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням складає 66329,00 грн., а сума штрафних санкцій 21802,20 грн. Однак позивач, частково погоджуючись зі здійсненим донарахуванням податку на прибуток, неправомірним вважає донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток за порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» через висновок про завищення сум амортизаційних відрахувань.

Позивач зазначив, що сума завищених, на думку відповідача, амортизаційних відрахувань за даними відповідача склала 200350,00 грн., в тому числі в 1 кв. 2009р. 101187 грн., у 2 кв. 99163 грн., у звязку з чим сума донарахованого податку склала 50088 грн. (200350 грн. х 25%), в тому числі у 1 кв. 2009р. в розмірі 25297 грн. (101187 грн. х 25%) та у 2 кв. 2009р. 24791 грн. (99163 грн. х 25%), відповідно сума штрафних санкцій за донарахування податку у 1 кв. 2009р. склала 7589,10 грн. (25297 грн. х 30%), у 2 кв. 2009р. 4958,20 грн. (24791 грн. х 20%), а всього 12547,30 грн.

Слухання справи відкладалось в порядку ст. 150 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича» Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-фінансова компанія «Поліком» має статус юридичної особи з 19.04.2000р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А00 № 571273, виданим Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим (а.с. 100) та Статутом Дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича» Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-фінансова компанія «Поліком», державну реєстрацію якого проведено 26.09.2008р., номер запису №11231050026000035 (а.с. 101-105).

30.10-23.11.2009р. ДПІ в Бахчисарайському районі АРК проведена виїзна планова перевірка Дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім.А.В.Казакевича» Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-фінансова компанія «Поліком» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р., за результатами якої складено акт перевірки №342/23/30933492 від 30.11.2009р. (а.с. 13-85).

Перевіркою встановлено ряд порушень позивачем податкового законодавства України, в тому числі п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.4.1 п.8.4 ст. 8, п.п. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 287/97-ВР від 22.05.1997р., з наступними змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. у сумі 66329 грн., у тому числі за 3 квартал 2007р. в суму 14 грн., за 4 квартал 2007р. у сумі 222 грн., за 1 квартал 2008р. у сумі 8223 грн., за 2 квартал 2008р. у сумі 3586 грн., за 3 квартал 2008р. у сумі 2593 грн., за 4 квартал 2008р. у сумі 1589 грн., за 1 квартал 2009р. у сумі 25297 грн., за 2 квартал 2009р. у сумі 24805 грн.

Вказані висновки акту перевірки були покладені ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим в основу податкового повідомлення-рішення від 07 грудня 2009р. №0000480023/0 про визначення позивачу податкових зобовязань по податку на прибуток у розмірі 66329 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21802,20 грн. (а.с. 114).

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в порядку п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000р., з наступними змінами і доповненнями, до ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим, за результатами розгляду якої ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим винесено рішення за вих. № 2672/10/23 від 25.12.2009р, яким в задоволенні скарги було відмовлено та податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 201-202, 164-165).

У звязку з цим, 25 грудня 2009р. ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення № 0000480023/1 про визначення позивачу податкових зобовязань по податку на прибуток у розмірі 66329 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21802,20 грн. (а.с. 113).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем до ДПА в АР Крим, за результатами розгляду скарги ДПА в АР Крим винесено рішення за вих.№640/10/25-023 від 19.03.2010р., яким в задоволенні скарги було відмовлено та податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с. 205-208, 166-168).

У звязку з цим, 29 березня 2010р. ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим винесено податкове повідомлення-рішення № 0000480023/2 про визначення позивачу податкових зобовязань по податку на прибуток у розмірі 66329 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21802,20 грн. (а.с. 12).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Ч. 2 ст. 17 КАС України визначена юрисдикція адміністративних судів щодо розгляду адміністративних спорів, до якої віднесені: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Враховуючи субєктний склад та зміст виниклих між сторонами правовідносин, суд вважає, що спір за цією справою підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та способом, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що уточнені позовні вимоги Дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича» Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-фінансова компанія «Поліком» є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначено у п. 3.1.3 акту перевірки, висновки якого були покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2006р. по 30.06.2009р. в сумі 1528669 грн. на підставі таких документів: головних книг, оборотних відомостей по рахунку 10 (за субрахунками) встановлено завищення задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 07 Декларацій «Сума амортизаційних відрахувань» у сумі 200350 грн.

Також зазначено, що у порушення п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997р. зі змінами і доповненнями, ДП «ДОТП ім.А.В. Казакевича» ТОВ НФК «Поліком», у звязку з введенням в експлуатацію бази відпочинку сімейного типу в 4 кварталі 2008р. збільшив балансову вартість основних фондів 1 групи, що підлягає амортизації по ставці 2%, на суму 16765814,57 грн., у тому числі на вартість товару та послуги комісії, отриманих від ТОВ «Паритет НП» у сумі 5059333 грн. і завищив нарахування амортизаційних відрахувань на суму 200350 грн., у тому числі за 1 квартал 2009р. на суму 101187 грн., за 2 квартал 2009р. на суму 99163 грн.

За висновком відповідача, вартість товару та послуги комісії, отримані від ТОВ «Паритет НП» у сумі 5059333 грн. не підтверджена документами бухгалтерського та податкового обліку (а.с. 36-37).

Такий висновок відповідача базується на тому, що документи (копії) на придбання і оплату товарів у третіх осіб Комісіонером до звіту не надані, тим самим кількісні і вартісні показники товару, що підлягає передачі Комітентові власнику товарів не надані, що не дає підстав для визнання правомірності відображення компенсації витрат по придбанню товарів відповідно до вимог п. 3.1.8 договору комісії № 26-11/07 від 26.11.2007р.

Крім того, відповідач вважає, що оскільки відповідно до ст. 1018 ЦК України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента, то у комісіонера облік товарів, що придбані за рахунок комітента, повинен рахуватися на забалансовому рахунку 024 «Товари на комісії», тобто право на виписку та надання Комітенту видаткової накладної на придбаний і переданий товар відсутнє, а отже і підстави на оприбуткування товарів у Комітента на підставі таких видаткових накладних також відсутні (а.с. 60).

Присутній у судовому засіданні 27.08.10 свідок ОСОБА_4 головний державний податковий ревізор-інспектор відділу податкового контролю юридичних осіб, який проводив перевірку позивача, пояснив, що позивач уклав договір комісії з ТОВ «Паритет НП», який зобовязався придбати у третіх осіб товарно-матеріальні цінності та передати їх позивачу. За цю послугу позивач зобовязався сплатити 5% комісійної винагороди. Позивач прийняв товарно-матеріальні цінності за бухгалтерськими документами, виписаними від ТОВ «Паритет НП» на позивача та відповідно до звітів комісіонера розрахував винагороду комісіонеру. Суми винагороди були віднесені по бухгалтерському обліку до основних фондів, а за податковим обліком з 1 кварталу 2009р. нараховувалась амортизація. В ході перевірки було встановлено, що оскільки товарно-матеріальні цінності були придбані за рахунок позивача, то ним не надані документи, що підтверджують витрати комісіонера на придбання товарно-матеріальних цінностей, тому ДПІ не може стверджувати, що ці витрати понесені позивачем. Свідок також зазначив, що ТОВ «Паритет НП» видавав витратні накладні від свого імені, а повинен був надати документи, що підтверджують факт придбання ТМЦ за рахунок позивача, тим самим позивач не підтвердив, що ТМЦ придбані в такій кількості та на таку суму в рамках договору комісії.

Як свідчать матеріали справи, предметом спору у даній справі є правомірність нарахування позивачем на підставі п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сум амортизаційних відрахувань.

За даними відповідача, сума завищених амортизаційних відрахувань склала 200350,00 грн., в тому числі в 1 кв. 2009р. 101187 грн., у 2 кв. 99163 грн., у звязку з чим сума донарахованого податку склала 50088 грн. (200350 грн. х 25%), в тому числі у 1 кв. 2009р. в розмірі 25297 грн. (101187 грн. х 25%) та у 2 кв. 2009р. 24791 грн. (99163 грн. х 25%), відповідно сума штрафних санкцій за донарахування податку у 1 кв. 2009р. склала 7589,10 грн. (25297 грн. х 30%), у 2 кв. 2009р. 4958,20 грн. (24791 грн. х 20%), а всього 12547,30 грн.

Суд вказані висновки ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України, з наступних підстав.

Так, відповідно до п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Разом з тим, відповідно до п. 3.1 ст. 3 даного Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Таким чином, сума амортизаційних відрахувань зменшує суму скоригованого валового доходу і не включається до складу валових витрат.

П.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 даного Закону визначає, що амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

При цьому, відповідно до п.п. 8.2.1 даного Закону під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Облік витрат на будівництво та поліпшення обєктів основних засобів здійснюється у бухгалтерському обліку підприємства на рахунку 151 «Капітальне будівництво».

Як свідчать матеріали справи, рішенням Піщанівської сільської ради 12 сесії 5 скликання № 649 від 27.03.2007р., позивачу було надано дозвіл на виконання проектно-вишукувальних робіт з реконструкції існуючих будівель та будівництво нових корпусів на основній території позивача (а.с. 219).

На замовлення позивача, ТОВ «Паритет Спецстрой» був розроблений Проект реконструкції та благоустрою рекреаційної та пляжної зони ДОТ ім.А.В. Казакевича с.Піщане (а.с. 209), ФОП ОСОБА_5 розроблений Робочий проект «Реконструкція та будівництво гостьового комплексу в ДОТ ім.А.В. Казакевича в с. Піщане Бахчисарайського району» (а.с. 210), Підприємством «Плазма-98» був розроблений Робочий проект дахової котельної в дитячому оздоровчому таборі ім.А.В. Казакевича по вул.Набережній, 6 в с.Піщане Бахчисарайського району (а.с. 211) та Робочий проект газопостачання котельних ДОТ ім.А.В. Казакевича (а.с. 212).

Рішенням Виконавчого комітету Піщанівської сільської ради № 256 від 30.11.2007р. позивачу були узгоджені будівельні роботи з проекту реконструкції та благоустрою ДОТ ім. А.В. Казакевича (а.с. 220).

На підставі Акту Державної приймальної комісії з приймання в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту від 27.10.2008р., який було затверджено Розпорядженням Бахчисарайської районної державної адміністрації № 2200 від 10.11.2008р., Спальний корпус з магазином та господарськими спорудами комплексу «Реконструкція рекреаційної та пляжної зони» ДП ДОТ ім. Казакевича в с. Піщане по вул. Набережній, 6 прийнято в експлуатацію (а.с. 153-156, 222).

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами по суті, придбання матеріальних цінностей для будівництва та поліпшення основних фондів позивач здійснював через довірену особу комісіонера.

Так, 26.11.2007р. між ДП «ДОТ ім. А.В. Казакевича» ТОВ НФК «Поліком» (Комітент) та ТОВ «Паритет НП» (Комісіонер) був укладений договір комісії № 26-11/07 на придбання будівельних матеріалів, відповідно до п. 1.1 якого Комісіонер зобовязався за дорученням Комітента, від свого імені за відповідну плату (винагороду) укласти за рахунок Комітента угоди відносно придбання будівельних матеріалів для будівництва бази відпочинку на території Комітента (а.с. 86-87).

Згідно з п. 3.1.8 договору Комітент зобовязався на підставі підтверджуючих документів відшкодувати Комісіонеру витрати, понесені ним в ході виконання зобовязань за даним договором.

У п. 4.1 договору сторони обумовили, що передача товару Комісіонером Комітенту здійснюється відповідно до умов даного договору та підтверджується витратними накладними Комісіонера.

Товар, придбаний Комісіонером за рахунок Комітента, є власністю останнього (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору комісійна винагорода складає 5% від вартості фактично переданих Комітенту будівельних матеріалів в рамках даного договору.

До суми витрат Комісіонера по виконанню доручення Комітента входять також підтверджені відповідними документами наступні витрати: транспортні витрати, витрати по постачанню вантажів, розвантаженню, зберіганню майна Комітента, суми страхових платежів, інші витрати, обумовлені сторонами (п. 5.3).

Як свідчать матеріали справи, вказаний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався.

Вiдповiдно до ст. 1011 Цивiльного кодексу України (в редакції 2003р.), чинного протягом спірного періоду, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента (ст.1018 ЦК України).

В свою чергу, відповідно до ст.1013 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Якщо договором комісії розмір плати не визначений, вона виплачується після виконання договору комісії виходячи із звичайних цін за такі послуги.

Як свідчать матеріали справи та підтверджується актом перевірки (а.с. 59), на виконання умов даного договору, Комітент перераховував кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Паритет НП», а останній в свою чергу надавав Комітентові (позивачу по справі) наступні документи: видаткові накладні на товар, виписані від імені Комісіонера на адресу Комітента, податкові накладні, виписані від імені Комісіонера на адресу Комітента, звіти Комісіонера (а.с. 89-98, 119-152, 157).

По факту отримання даних документів, як було встановлено перевіркою, позивач відображав дані операції в бухгалтерському і податковому обліку наступним чином.

На підставі видаткових накладних позивач здійснював оприбуткування матеріальних цінностей у момент фактичного одержання бухгалтерським записом Дт 201, 205 Кр 631 без ПДВ, на підставі звітів Комісіонера відображав вартість нарахованої комісійної винагороди в момент фактичного одержання бухгалтерським записом Дт 15, Кр 631 без ПДВ, на підставі податкових накладних на товар і комісійну винагороду відображав у податковому кредиті в січні 2009р. (а.с. 59-60).

Ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

При цьому, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Міністерство фінансів України є уповноваженим державним органом по затвердженню національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів відносно ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Пункт 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 передбачає, що «первинні документи» - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд погоджується з доводами позивача про те, чинне законодавство України та наявний в матеріалах справи договір комісії не містять в собі вимог про те, які саме документи мають бути надані комісіонером комітенту для підтвердження витрат комісіонера, як і не містять в собі вимог щодо обовязку комісіонера надати комітенту документи (копії) на придбання і оплату ним товарів у третіх осіб.

Разом з тим, суд вважає, що надані позивачем до перевірки документи відповідають вимогам щодо первинних документів та є достатніми для відображення суми амортизаційних відрахувань, а тому визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як слідує з наданого відповідачем розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до позивача на підставі спірних податкових повідомлень-рішень, штрафні санкції в розмірі 12547,30 грн. застосовані на підставі п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, відповідно до якого у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Проте, враховуючи необґрунтоване донарахування відповідачем вищенаведених сум податкового зобовязання, нарахування штрафних санкцій також є неправомірним.

Ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів того, що донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено обгрунтовано, ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим суду не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн.

У звязку зі складністю справи, судом 10.09.2010р. проголошені вступна та резолютивна частини постанови, а 15.09.2010р. постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим від 07 грудня 2009р. № 0000480023/0, від 25 грудня 2009р. № 0000480023/1 та від 29 березня 2010р. № 0000480023/2 в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 50088 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12547,30 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат ім. А.В. Казакевича» Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-фінансова компанія «Поліком» (98431, АРК, Бахчисарайський район, с. Піщане, вул. Набережна, буд. 6) судовий збір у розмірі 03гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.