Ухвала суду № 11637365, 05.10.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № А-6/557-07 Головуючий у 1-й інстанції: Маляренко А.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"05" жовтня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Умнової О.В.,

при секретарі Киричуку Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підприємства громадської організації «Київська міська асоціація інвалідів по слуху «Призма»на постанову Господарського суду Київської області від 19.03.2008 у справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Обухівському районі Київської області про визнання недійсним рішення, -

В С Т А Н О В И В:

09.11.2007 позивач звернувся до Господарського суду Київської області із позовом про визнання ненедійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00000018220/0/1838 від 25.09.07, виданого Обухівською ОДПІ.

Постановою Господарського суду Київської області від 19.03.2008 у позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та компанією «KALISTER TRADING LIMITED, S.А.», яка є резидентом Республіки Панама, було укладено контракт № 08/09/06 від 08.09.06, згідно з яким продавець зобов'язувався поставити на користь позивача комплектуючі до побутової техніки на загальну суму 2236991,79 доларів США. Відповідно до умов контракту поставка повинна була бути здійснена в строк до 07.11.06.

Позивач 12.09.06, виконуючи умови п. 3.1 вищенаведеного контракту, на підставі проформи-інвойсу № 12/1 виставленого компанією «KALISTER TRADING LIMITED, S.А.», здійснив 100 % передоплату вартості товару, та перерахував 2236991,79 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 16.11.06.

Компанія «KALISTER TRADING LIMITED, S.А.»у строк передбачений контрактом №08/09/06 своїх обов'язків по поставці товару не виконала і в результаті чого 16.11.06 позивач та компанія «KALISTER TRADING LIMITED, S.А.»уклали угоду про розірвання контракту № 08/09/06 від 08.09.06.

Відповідно до умов вищенаведеної угоди Компанія «KALISTER TRADING LIMITED, S.А.»зобов'язувалась повернути отримані від позивача кошти в сумі 2236991,79 доларів США протягом 5 календарних днів, з дати укладення угоди, тобто до 21.11.06.

27.11.06 між позивачем та компанією «KALISTER TRADING LIMITED, S.А.»було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № К-58/11/2006-1, згідно із умовами якого, компанія «KALISTER TRADING LIMITED, S.А.»зобов'язалась продати позивачу векселі емітовані юридичною особою - нерезидентом за ціною 2236991,79 доларів США, а позивач зобов'язався сплатити їх вартість протягом 5-ти календарних днів, з дати укладення вищезазначеного договору.

Як вбачається із акту прийому-передачі від 27.11.06 компанія «KALISTER TRADING LIMITED, S.А.»передала позивачу відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів № К-58/11/2006-1 від 27.11.06 прості векселі на загальну суму 2236991,79 доларів США.

Згідно із угодою про залік зустрічних однорідних вимог № 06-12-06 від 06.12.06 укладеною між позивачем та компанією «KALISTER TRADING LIMITED, S.А.», сторони даної угоди (підприємство громадської організації «КМАІС «Призма»та компанія «KALISTER TRADING LIMITED, S.А.») домовились про взаємозалік зустрічних однорідних вимог, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України.

На виконання укладеної угоди № 06-12-06.від 06.12.06 позивач відмовився від грошових вимог на загальну суму 2236991,79 доларів США, у відповідності із вимогами контракту № 08/09/06 від 08.09.06, за яким компанія «KALISTER TRADING LIMITED, S.А.»була боржником та остання, в свою чергу, відмовилась від своїх вимог згідно із договором купівлі - продажу цінних паперів № К-58/11/2006-1 від 27.11.06, за яким позивач був боржником 2236991,79 доларів США.

У відповідності із вимогами п. 7.10 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою НБУ № 136 від 24.03.99 до відповідача надійшло повідомлення від ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК»№ 09/738 від 04.01.07, в якому йшлося про виявлені порушення позивача законодавчо встановлених термінів розрахунків за імпортною операцією.

Відповідно до направлень ДПІ в Обухівському районі № 000595/340 від 06.09.07 та № 000592/336 від 31.08.07 та п. 1 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»відповідач провів позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 08.09.06 по 31.08.07, про що складено відповідний акт № 001536/220/32045000 від 17.09.07.

На підставі вищевказаного акту та згідно з п. 4.2.2 ст. 4, п. 5.3.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІI «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідач прийняв рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 00000018220/0/1838 від 25.09.07 на загальну суму 11296252 грн. (а. с. 33).

Відповідач приймаючи оскаржуване рішення посилався на той факт, що позивач порушив приписи п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 «Про систему валютного контролю».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки здійснена позивачем попередня 100 % оплата згідно із вимогами контракту № 08/09/06 від 08.09.06 фактично трансформувалась в оплату за договором купівлі - продажу цінних паперів № К-58/11/2006-1 від 27.11.06, то така операція є інвестицією за кордон, а отже підпадає під дію вищенаведеної Інструкції.

Доводи апелянта аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та полягають у тому, що відповідач неправомірно застосував до нього санкції за порушення п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 «Про систему валютного контролю», а оскільки фактично інвестицій за кордон він не здійснював, а лише здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог, як передбачено ст. 601 ЦК України і в результаті йому не треба було отримувати індивідуальну ліцензію НБУ на здійснення інвестицій за кордон.

Крім того, апелянт звертає увагу на порушення вимог ст.ст. 11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» щодо порядку проведення перевірки.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що відповідачем дійсно були допущені порушення вимог ст.ст. 11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», однак погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, виходячи з того, що апелянтом не спростовано факту допущення порушень вимог податкового законодавства, що підтверджується наступним.

Так, відповідно до п. 1.1 Інструкції «Про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон», затвердженої Правлінням НБУ № 122 від 16.03.99 інвестиція за кордон це господарська операція, яка передбачає придбання суб'єктами інвестицій (резидентами) основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав, цінних паперів та їх похідних в обмін на валютні цінності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Згідно до п. 2 ст. 16 Декрету КМ України № 15-93 від 19.02.1993 «Про систему валютного контролю»за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії НБУ згідно із п. 4 ст. 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії НБУ до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються міри відповідальності у вигляді штрафу у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перераховані у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій.

Доводи апелянта про те, що фактично інвестицій за кордон він не здійснював, а лише здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог, як передбачено ст. 601 ЦК України і в результаті йому і не треба було отримувати індивідуальну ліцензію НБУ на здійснення інвестицій за кордон, то вони спростовуються наступним.

Вимоги Законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про порядок проведення розрахунків в іноземній валюті», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного контролю»та ЦК України не виключають можливість припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами, на фактичному здійсненні якого наполягає апелянт, але припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між суб'єктами при проведенні розрахунків за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог можливе лише за наявності виключного переліку умов, до яких відносяться: наявність заборгованості на момент зарахування зустрічних однорідних вимог; вимоги повинні бути зустрічними, що витікають із різних взаємних зобов'язань між двома сторонами і строк виконання по яких настав; вимоги повинні бути однорідними (грошові вимоги); припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог повинно здійснюватись у визначені Законом терміни.

Аналогічні висновки містить узагальнююче податкове розяснення, затверджене наказом ДПА України № 450 від 03.08.06 та лист Головного управління НБУ по м. Києву і Київській області № 10-105/13853 від 05.06.07.

Враховуючи, що матеріали справи свідчать про те, що позивач здійснив купівлю цінних паперів (простих векселів) емітованих юридичною особою - нерезидентом на загальну суму 11296252 грн. без наявної індивідуальної ліцензії Національного банку України (яка є в даному випадку обов'язковою), то відповідач правомірно згідно з п. 4.2.2 ст. 4, п. 5.3.1 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІI «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийняв оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 11296252 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, апелянтом не надано належних доказів на підтвердження правомірності своїх вимог та не спростована правомірність рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу підприємства громадської організації «Київська міська асоціація інвалідів по слуху «Призма»залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 19.03.2008 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 11.10.2010.