Постанова № 11636801, 04.10.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 жовтня 2010 р. № 2-а- 5157/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Венглюк Т.В.

за участю:

представника позивача - Шафран О.Г.

представника відповідача - Голіка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЛАКСАН"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

провизнання податкового повідомлення-рішення нечинним ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕЛАКСАН" (надалі позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова (надалі відповідач), в якому просить суд визнати не чинними у повному обсязі податкові повідомлення - рішення, складені ДПІ у Московському районі м. Харкова від 03.11.2009 р. № 0000221800/0; від 01.12.2009 р. № 0000221800/1; від 03.02.2010р. № 0000221800/2; від 26.04.2010 р. № 0000221800/3 про нарахування податку на прибуток підприємств в сумі 92 339,70 грн., у тому числі 61 559,80 грн., за основним платежем та ЗО 779,90 грн. - за штрафними санкціями, та від 03.11.2009 р. № 0000211800/0; від 01.12.2009 р. № 0000211800/1; від 03.02.2010р. № 0000211800/2, 26.04.2010 р.; № 0000211800/3 про нарахування податку на додану вартість в сумі 71 268,00 грн., у тому числі 47 512,00 грн. - за основним платежем та 23 756,00 грн. - за штрафними санкціями.

Позовні вимоги ТОВ "РЕЛАКСАН" обґрунтовує тим, що оскаржені податкові повідомлення - рішення не відповідають чинному законодавству України. Підприємство скористалось своїм правом на адміністративне оскарження даних податкових повідомлень - рішень, проте за наслідками розгляду скарг ДПІ в Московському районі м. Харкова, ДПА в Харківській області та ДПА України були прийняті рішення про відмову у задоволенні скарг ТОВ "РЕЛАКСАН" та податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Позивач не погоджується з висновками відповідача про те, що витрати підприємства, понесені на придбання рекламно-інформаційних послуг у ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" на загальну суму 246236,36 грн. не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та зазначає, якщо підприємство розмістило рекламу товарів (робіт, по слуг), які реалізує платник податків, то згідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вона може бути включена до складу валових витрат такого платника. Первинним документом, що підтверджує факт надан ня рекламних послуг ППФ"АЛІСАН-УКРАЇНА" є двосторонній документ акт виконаних робіт. Витрати ТОВ "РЕЛАКСАН" на рекламно-інформаційні послуги, що надані ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" підтверджені необхідними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення подат кового обліку.

Взагалі позивач вважає необґрунтованим твердження податко вого органу про фіктивний (удаваний) характер угоди, укладеної між ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" та ТОВ "РЕЛАКСАН", та такою, що не спричиняє реа льного настання правових наслідків, оскільки в силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його дійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, за змістом ст. 204 ЦК Украї ни правочин, укладений між вказаними суб'єктами господарювання, є дійс ним та правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена зако ном. Жодні докази того, що вказаний правочини визнаний недійсним згідно рішення суду або в силу закону, податковим органом не надані. Отже, включення ТОВ "РЕЛАКСАН" вартості отриманих від ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" послуг до валових витрат є правомірним.

Позивач також не погоджується з висновком податкового органу про те, що ПДВ з витрат підприємства, понесених на отримання інформаційно-рекламних послуг у ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" на загальну суму 47 512,00 грн. не підлягає включенню до складу податкового кредиту. ТОВ "РЕЛАКСАН" мало достатні підстави - у вигляді належним чином складених та оформлених податкових накладних для формування податкового кредиту з ПДВ за операціями з отримання послуг від ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА ", а тому висновок податкового органу про завищення ТОВ "РЕЛАКСАН" суми податкового кредиту та, відповідно, заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, є безпідставним.

ТОВ "РЕЛАКСАН" мало всі законні підстави для форму вання податкового кредиту з ПДВ за операціями з отримання послуг від ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА", Тож, висновок податкового органу про завищення ТОВ"РЕЛАКСАН" суми податкового кредиту є хибним, а тому не може бути підставою для прийняття податковим органом жодних рішень за наслідками перевірки підприємства. Сторони належним чином оформили договірні правовідносини та відповідно до вимог податкового законодавства належним чином оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Таким чином, ТОВ "РЕЛАКСАН" вважає включення вартості отрима них від ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА " послуг до валових витрат та формуван ня податкового кредиту з ПДВ за операціями з отримання послуг від ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА " правомірним.

Враховуючи наведене позивач просив суд задовольнити позов та визнати не чинними вищезазначені податкові повідомлення - рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, посилаючись на обставини, викладені в позові, та безпідставність висновків податкової інспекції, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях на позов зазначив, що позовні вимоги ТОВ "РЕЛАКСАН" необґрунтовані як нормативно, так і документально.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав письмові заперечення на позов, наполягав на відмові у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, дійшов до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Приписами ст. ст. 8. 9, 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначені функції органів державної податкової служби, до яких належить, зокрема здійснення контролю за додержанням законодавства про податки, інші платежі; контроль своєчасності подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому порядку, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, застосуванням у випадках, передбачених законодавством фінансової санкції до субєктів підприємницької діяльності за порушення законодавства, тощо.

Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов"язкових платежів) встановлені статтею 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "РЕЛАКСАН" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, одержало Свідоцтво про державну реєстрацію № 498904 серії А00 від 14.10.2003р., на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться в ДПІ у Московському районі міста Харкова.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду не має сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

З 25.09.2009року по 15.10.2009 року працівниками ДПІ у Московському районі міста Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.06р. по 30.06.09р.

Результати перевірки оформлені актом від 22.10.2009 р. №6242/18/32675759, висновки якого стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Як зясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень слугували відображені в Акті від 22.10.2009 р. № 6242/18/32675759 висновки відповідача про порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за № 334 та завищення витрат, понесених на придбання рекламно-інформаційних послуг у ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА " на загальну суму 246236,36 грн., а також порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168 та завищення податкового кредиту на 47512,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 47512,00 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача і прийняті на їх підставі спірні правові акти індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного:

В ході перевірки податковим органом було встановлено, що між ТОВ "РЕЛАКСАН" (замовник) та ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" (виконавець) було укладено договір № 1/011206 від 01.12.2006р. про організацію рекламно-інформаційних послуг терміном до грудня 2007р., згідно якого ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" зобов'язується здійснювати рекламно-інформаційні послуги в області розвитку ТОВ "РЕЛАКСАН" (статичне розміщення рекламного банеру на пошуковій Інтернет-сторінці „МЕТА. иа" розміром 240*350 (1/4 показів)).

При проведенні перевірки були використані матеріали кримінальної справи № 16080047, порушеної СВ ПМ ДПА у Харківській області за ознаками злочину передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, стосовно посадових осіб ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА", згідно яких встановлено, що ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА", було переоформлено на ім'я ОСОБА_3 (що підтверджується актом прийому-передачі від 08.09.2006р. та випискою з реєстру для реєстрації для нотаріальних дій за 2006р.). Господарська діяльність на ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" не здійснювалась. Від імені директора зазначеного підприємства підозрюваною по кримінальній справі ОСОБА_4 надававсь підприємствам м. Харкова первинні документи, які надають право на податковий кредит та валові витрати. Надалі підприємства перераховували грошові кошти на розрахунковий рахунок ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" за товари та послуги, які нібито були придбані та надані. Зазначені грошові кошти ОСОБА_4 знімала з розрахункового рахунку, утримувала 1-1,5 % та передавала цим підприємствам, але ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" ніколи ніяких товарів з кінця вересня 2006 року не поставляло та послуг не надавало.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2008р. по справі № 2а-2944/08 визнано недійсними з моменту видачі отримані ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 29894253 від 30.10.2006р. та № 100047057 від 16.06.2007р., а також встановлено недійсність правочину з реалізації ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" та правові наслідки, пов'язані з такою недійсністю.

Таким чином, перевіркою було встановлено відсутність у ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань з ТОВ "РЕЛАКСАН" та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру у ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" створення правових наслідків. Податковою було зроблено висновок, що діяльність ТОВ "РЕЛАКСАН" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом, який не виконував своїх податкових зобов'язань.

Отже, перевіркою не було встановлено наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.

Враховуючи, що позивачем придбавались послуги у ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА", а всі правочини, які укладались ним з його контрагентами, в силу закону є нікчемними, відповідачем було зроблено висновок про неправомірність включення ТОВ "РЕЛАКСАН" до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість.

Оскільки перевіркою було встановлено, що позивачем при здійсненні господарської діяльності було занижено суми податку на прибуток за перевіряємий період у розмірі 61559, 81 грн., ДПІ у Московському районі м. Харкова за результатами перевірки здійснила донарахування позивачу податку на прибуток у розмірі 61559,80грн. Також, в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 03.11.2009 р. № 0000221800/0 на підставі п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 зазначеного Закону, було визначено суму штрафних санкцій у розмірі 30779,90 грн.

Окрім того, при проведенні перевірки було виявлено, що позивачем при здійсненні підприємницької діяльності було занижено податкове зобов'язання за січень - жовтень 2007 року, у зв'язку з чим ДПІ у Московському районі м. Харкова на підставі п.п.4.2.2 („б") п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами" в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні визначило суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 71268,00 грн., у тому числі: основний платіж - 47512,00грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 23756,00грн., розраховані на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері спільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Підставою недійсності правочину відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недотримання під час здійснення правочину стороною (сторонами) вимог, що встановлені ч.ч. 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин повинен бути здійснений у формі, що встановлена законом, та бути направлений на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Ст. 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної особи або юридичної особи, держави, автономної республіки Крим, територіальної громади , незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

П. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу визначено, що доходи бюджету - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти (ст. 9 Бюджетного кодексу). Згідно з ч. 2 ст. 9 Бюджетного кодексу податковим надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Отже, якщо підприємство перераховує кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування валових витрат, та податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Тобто, укладений підприємством правочин суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 ЦК України порушує публічний порядок, оскільки був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним. Необхідність визнання таких договорів недійсними у судовому порядку не потрібно, оскільки їх недійсність (нікчемність) уже встановлено чинним законодавством.

Перевіркою було встановлено відсутність у ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" адміністративно - господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань з ТОВ "РЕЛАКСАН" та відсутність фактичних дії, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що в свою чергу свідчить про відсутність наміру у ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" створення правових наслідків. Тобто така угода носить фіктивний характер.

Таким чином, діяльність ТОВ "РЕЛАКСАН" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом, який не виконував своїх податкових зобов'язань. Відповідно до вимог чинного законодавства, фінансово - господарські взаємовідносини ТОВ "РЕЛАКСАН" з ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" слід кваліфікувати як такі, що не несуть настання фактичних юридичних наслідків.

Оскільки первинні документи, у тому числі договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні, отримані від ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" не спричиняють реального настання правових наслідків, вони не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток.

Відповідно до вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами та доповненнями, не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За таких обставин, витрати підприємства, понесені на придбання рекламно - інформаційних послуг у ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами та доповненнями, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Окрім того, відповідно до п. 18 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", затвердженим Наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 р. за № 233/2037 із змінами та доповненнями, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Отже первинні документи: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні отримані від ППФ "АЛІСАН-УКРАЇНА" не спричиняють реального настання правових наслідків, вони не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на додану вартість.

Відповідно до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/07- ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтвердженими податковими накладними.

Враховуючи наведене, суд погоджується з висновками податкового органу, які відображені в Акті перевірки від 22.10.2009 р. №6242/18/32675759, які слугували підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Позивачем вказані висновки не спростовані.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, наявність у спірних правовідносинах правової підстави, з посиланням на яку субєктом владних повноважень було прийнято рішення чи вчинено діяння, а також обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відмічає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами ч.2 ст.71 КАС України довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів винесення спірних податкових повідомлень - рішень.

Більш того, позивачем заявлено вимогу про визнання актів індивідуальної дії не чинними, що не є адекватним засобом захисту, оскільки не чинним може бути визнано лише нормативно-правовий акт.

Розподіл судових витрат по даній адміністративній справі належить здійснити відповідно до ч.2 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Релаксан" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним - відмовити.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Харківського апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 08 жовтня 2010 року.

<Текст ><Сума задоволення ><Текст >

Суддя Панченко О.В.