Постанова № 11636528, 23.06.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2010 року Справа № 2а-4079/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Захарової О.В.

при секретарі: Шабаліній О.С.

за участю сторін:

представник позивача: не прибув

представник відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 17.05.2010 ВП № 13890655 про арешт грошових коштів , -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2010 року Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області звернулося до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 17.05.2010 ВП № 13890655 про арешт грошових коштів.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 17.05.2010 державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Топольськовою І.С. винесено постанову ВП № 13890655 про арешт коштів боржника на суму 1672,19 грн. на розрахунковому рахунку № 35218039000088, що належить Управлінню праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради в Управлінні Державного казначейства України у м. Стаханова Луганської області.

Виконати рішення суду неможливо у звязку з тим, що на даний момент відсутні кошти на виконання рішень суду. Стягнення грошових коштів зі спеціалізованого розрахункового рахунка для виконання рішень суду неможливо, оскільки кошти на вказаному розрахунковому рахунку призначені для виплати допомоги на поточний 2010 рік. Кошти з Державного бюджету виділено для виплати допомоги лише за 2010 рік, а додаткові кошти для виплати допомоги за минулі роки відсутні.

З огляду на зазначене, позивач вважає постанову про арешт грошових коштів боржника необґрунтованою та просив її скасувати.

Представник позивача у судове засідання не прибув, просив розглядати справу без його участі, про що надав заяву.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача субєкта владнихповноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З цих підстав суд вважав можливим розглядати справу без участі представника відповідача, на підставі доказів, наявних у матеріалах адміністративної справи.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Стахановського міського суду стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради на користь ОСОБА_2 суми недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі 1510,00 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

На підставі даного рішення 21.05.2009 був виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження №13890655.

17.05.2010 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника - Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області у межах суми 1672,19 грн., які міститься на рахунку: р/р 35218039000088,КПК 2501250, УДК м.Стаханова, ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 03196788 (а.с. 5).

Згідно із винесеною відповідачем постановою про арешт коштів боржника від 17.05.2010 сума коштів складається із суми стягнення за рішенням суду 1510,00 грн., з виконавчого збору у розмірі 10% від стягнутої суми 151, 00 грн., витрат на проведення виконавчих дій 11,19 грн. в загальній сумі 1672, 19 грн.

Відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» та за своєю природою є адміністративно-правовими.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження” від 21.04.99 № 606-ХІУ ( далі Закон № 606-ХІУ) , передбачено, що виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та у межах повноважень, визначених даним Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до даного Закону та інших законів.

Згідно вимог ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів (що і має місце у даному випадку) або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника визначено статтею 50 зазначеного Закону, пунктом 4 якої визначено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Крім того, ч.6 ст.59 зазначеного закону передбачено, що стягнення на грошові кошти та інші цінності фізичних чи юридичних осіб, що знаходяться у банку, може бути звернене за виконавчими документами, передбаченими законами України.

Відповідно до ст.1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Аналізуючи наведені правові норми та враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що постанова про накладення арешту на кошти боржника є незаконною лише в частині включення до постанови про накладення арешту на кошти боржника в установах банку суми виконавчого збору та суми витрат на проведення виконавчих дій, як це має місце в оскаржуваній постанові, оскільки відповідач не довів законність та обгрунтованість своїх дій та обгрунтування включення цих сум до оскаржуваної постанови.

Суд не приймає до уваги посилання позивача щодо неможливості виконання рішення суду у звязку з відсутністю коштів на цільовому рахунку, призначених на виплату сум допомоги за минули роки та які не передбачені Державним бюджетом, оскільки відсутність таких коштів на цільових рахунках не може бути підставою для невиконання обовязку виконавчої служби щодо забезпечення виконання судового рішення, прямо передбаченого чинним законодавством України. Крім того, вимоги Закону України «Про виконавче провадження», яким керується державна виконавча служба у своїй діяльності щодо права накладення арешту, не обмежують це право наявністю чи відсутністю цільових рахунків.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги вимоги ч.2 ст.19 Контистуції України, п.1 ч.3 ст.2, ч.1 ст.9 КАС України, відповідно до яких органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо включення до постанови про накладення арешту на кошти боржника в установі банку суми виконавчого збору та суми витрат на проведення виконавчих дій не грунтуються на Законі.

Згідно ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надані докази правомірності своїх дій в частині включення до постанови про накладення арешту на кошти боржника в установі банку суми виконавчого збору та суми витрат на проведення виконавчих дій.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про скасування постанови про арешт грошових коштів боржника в частині включення до постанови про накладення арешту на кошти боржника в установі банку суми виконавчого збору та суми витрат на проведення виконавчих дій.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 59 Законом України «Про банки та банківську діяльність», ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області задовольнити частково.

Постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про арешт грошових коштів Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області скасувати в частині включення до постанови про накладення арешту на кошти боржника в установі банку суми виконавчого збору та суми витрат на проведення виконавчих дій.

В задоволенні іншої частини позовних вимог Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області відмовити за необгрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено і підписано 23 червня 2010 року.

Суддя

О.В. Захарова