Постанова № 11636496, 20.05.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 травня 2010 року Справа № 2а-2089/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Захарової О.В.

секретаря судового засідання: Лисенко Є.М.

представника позивача: Морєвої О.Є. (довіреність №24057/10-028 від 31.12.2009)

представник відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області до приватного науково-виробничого підприємства «Євразія» про зобовязання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2010 року позивач - Державна податкова інспекція в м.Сєвєродонецьку Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до приватного науково-виробничого підприємства «Євразія» про зобовязання виконати законні вимоги, а саме допустити фахівців по даткової інспекції до проведення планової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого за конодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2008 та надати до перевірки фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи, які необхідні для проведення перевірки за вказаний період.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, перебуває на обліку в ДПІ м.Сєвєродонецька Луганської області з 02.09.1999.

Згідно плану графіка проведення документальних перевірок на 1-й квартал 2009 року була призначена документальна перевірка ПНВП «Євразія» з питань дотримання податкового та валютного законодавства у період з 12.01.2009 до 23.01.2009.

29.12.2009 відповідачу було надіслано повідомлення про проведення перевірки, яке він отримав 30.12.2009.

13.01.2009 посадові особи ДПІ в м.Сєвєродонецьку Луганської області прибули до відповідача з метою проведення перевірки з направленням №36/01-16 від 12.01.2009. Директор ПНВП «Євразія» Морозова О.А. відмовила у допуску до перевірки, мотивуючи тим, що нею до ДПІ направлений лист щодо незаконності направлення на перевірку.

20.02.2009 Сєвєродонецьким міським судом директора ПНВП «Євразія» притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 163-3 КУпАП за невиконання законних вимог посадових осіб ДПІ.

28.10.2009 інспектори ДПІ прибули до відповідача з направленням на перевірку №1053/01-16 від 28.10.2009, але перевірку не здійснили у звязку з відсутністю посадових осіб ПНВП «Євразія», про що був складений акт №186/23-23473630 від 28.10.2009.29.10.2009 позивачем так само не вдалось здійснити перевірку у звязку з відсутністю уповноважених осіб підприємства, про що складений відповідний акт.

30.09.2009 новий директор ПНВП «Євразія» ОСОБА_3 ознайомився з направленням, але надавати будь-які документи відмовився та виїхав з підприємства, про що складений акт про відмову від допуску до перевірки.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями порушив Закон України «Про державну податкову службу в Україні». Орган державної податкової служби є субєктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції по проведенню документальної планової перевірки на підставі законодавства.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі, дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив суд зобовязати ПНВП «Євразія» виконати законні вимоги ДПІ у м.Сєвєродонецьку, повязані з допуском та проведенням планової виїзної документальної перевірки, та зобовязати відповідача надати до перевірки всі необхідні для проведення перевірки документи.

У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд вважав можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Позивач у справі орган владних повноважень, якому чинним законодавством надане право на здійснення планової виїзної перевірки на підставі та у спосіб, визначені чинним законодавством України.

Приватне науково-виробниче підприємство «Євразія» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 12.10.1995.

В якості платника податків в ДПІ у м.Сєвєродонецьку перебуває з 02.09.1999 року за №139.

Розпорядженням Дер жавної податкової інспекції у м.Сєвєродонецьку Луганської області №3-р від 12.01.2009 «Про проведення комплексної документальної перевірки згідно плану графіку» призначено перевірку ПНВП «Євразія» (а.с.9-10).

Перевірка відповідача передбачена планом - графіком проведення комплексних перевірок на 1-й квартал 2009 року (а.с.5).

29.12.2008 на адресу відповідача позивачем було відправлене повідомлення №22677/23-505 від 26.12.2008 про проведення перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства у період з 12.01.2008 по 23.01.2008 (а.с.6).

Повідомлення одержано відповідачем 30.12.2008 (а.с.7).

Листом від 12.01.2009 №440/23 ДПІ повідомила відповідача про допущену в повідомленні описку, а саме щодо невірного зазначення терміну перевірки, зазначивши термін перевірки з 12.01.2009 по 23.01.2009 (а.с.8).

13.01.2009 на підставі направлення №36/01-16 від 12.01.2009, фахівці ДПІ у м.Сєвєродонецьку Луганської області прибули за фактичним місцезнаходженням відповідача для проведення вказаної перевірки.

Директор ПНВП «Євразія» Морозова О.А. відмовила у допуску до перевірки, мотивуючи тим, що направлення не відповідає вимогам закону, про що позивачем складений акт №5/23-23473630 про відмову від допуску до перевірки від 13.01.2009 (а.с.12).

13.01.2009 директор ПНВП «Євразія» звернувся до позивача з листом, в якому зазначила, що посадові особи ДПІ нею до перевірки були недопущені у звязку з невідповідністю направлення вимогам чинного законодавства (а.с.13).

Листом 14.01.2009 №734/23-505 позивач повідомив відповідача про відповідність направлення №36/01-16 від 12.01.2009 вимогам закону з попередженням щодо надання згоди на проведення перевірки (а.с.14-15).

Лист відповідачем був отриманий 14.01.2009 (а.с.16).

Постановою Сєвєродонецького міського суду від 20.02.2009 у справі №3-185/09 директор ПНВП «Євразія» Морозова О.А. визнана винною у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.163-3 ч.1 КУпАП, а саме вчинення дій, що заважали здійсненню повноважень державними особами податкової служби по проведенню перевірки ПНВП «Євразія» з накладенням адміністративного стягнення у вигляді попередження (а.с.17).

Слід зазначити, що ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу України» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ передбачено, що надання документів з порушенням вимог, передбачених частиною 1 цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової перевірки.

Відповідач не допустив перевіряючи до перевірки, так як на його думку направлення не відповідає вимогам закону.

Суд вважає, що у даному випадку відповідач діяв в межах наданих йому законом повноважень.

28.10.2009 на підставі направлення №1053/01-16 від 28.10.2009 (а.с.18) при виході перевіряючих за місцезнаходженням відповідача був складений Акт № 186/23-23473630 про неможливість вручення направлення у звязку з відсутністю посадових осіб відповідача (а.с.19).

Так само, 29.10.2009 у звязку з відсутністю посадових осіб ПНВП «Євразія» за місцезнаходженням за адресою: м.Сєвєродонецьк, вул.Леніна,3, складений Акт № 188/23-23473630 про неможливість вручення направлення у звязку з відсутністю посадових осіб відповідача (а.с.20).

30.10.2009 направлення про проведення перевірки було вручено засновнику ПНВП «Євразія» ОСОБА_3 під підпис, однак планова перевірка не здійснена, у звязку з тим, що останній відмовився надавати документи для перевірки та поїхав з підприємства, про що перевіряючи ми був складений Акт про відмову від допуску до перевірки №196/23-23-23173630 (а.с.21).

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону Украї ни від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон України № 509).

Згідно зі ст. З зазначеного Закону органи державної податко вої служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Повноваження та права органів державної податкової служби визначені статтями 10, 11, 11-1 Закону України № 509.

За змістом ст. 11-1 Закону України №509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Проведення планових виїзних перевірок здійснюється органами державної податкової служби одночасно з іншими органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

Порядок координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), визначається Кабінетом Міністрів України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомлений у встановлений законодавством спосіб про проведення планової перевірки.

З системного аналізу норм чинного законодавства, яке регулює порядок проведення планових виїзних перевірок, вбачається, що такий вид перевірок проводиться за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби, інших підстав для проведення такої перевірки чинним законодавством не передбачене.

КАС України передбачені випадки для звернення субєктів владних повноважень з позовними заявами до суду, які встановлені законом.

Права, функції та основні напрямки діяльності органів податкової служби визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, положеннями п.11 ст.10 якого державним податковим інспекціям надане право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; п. 17 ст. 11 цього Закону передбачене право податкових органів звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, ч. 8 ст. 11 Закону надане право звернення до суду з позовом про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки.

З системного аналізу норм чинного законодавства, зокрема, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, податкового законодавства України вбачається, що податковим органам не надане право на звернення до суду з позовними заявами про надання дозволу на проведення планових перевірок.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, звертаючись до адміністративного суду з зазначеною позовною заявою, податкова інспекція діяла не у встановлений законодавством спосіб та з перевищенням повноважень, наданих їй чинним законодавством України.

Слід також зазначити, що у разі недопущення до проведення позаплано вої виїзної перевірки платника податків податковий орган має право вжити до такого платника податків інших, передба чених законом, заходів впливу, зокрема, застосувати адміні стративний арешт активів згідно з пп. «г» пп. 9.1.2 п. 9.1 ст. 9 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІП «Про порядок пога шення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, наданих позивачем доказів, системного аналізу положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати відповідно до ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 11, 26 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку Луганської області до приватного науково-виробничого підприємства «Євразія» про зобовязання вчинити дії, за необґрунтованістю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 25 травня 2010 року

Суддя

О.В. Захарова