Постанова № 11636495, 25.05.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2010 року Справа № 2а-2714/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді Захарової О.В.

при секретарі судового засідання Шабаліній О.С.

за участю сторін:

від позивача: Богданова Р.К. (довіреність №1-3/1д-7 від 10.12.2010)

від відповідача: Березниченко О.О. (довіреність № 8753/100 від 29.12.2009)

розглянувши у судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Державного підприємства «Ровенькиантрацит» до Державної податкової інспекції у м.Ровеньки Луганської області про визнання дій субєкта владних повноважень протиправними,

В С Т А Н О В И В:

08 квітня 2010 року Державне підприємство «Ровенькиантрацит» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Ровеньки Луганської області про визнання дій ДПІ в особі начальника Скубака А.А. щодо прийняття рішення про застосування адміністративного арешту активів платника податків №62 від 30.03.2010 протиправними та скасування рішення про застосування адміністративного арешту платника податків.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 30 березня 2010 року начальником Державної податкової інспекції в м. Ровеньки Луганської області Скубаком А.А. було прийнято рішення №62 про застосування адміністративного арешту активів платника податків, а саме заборонити відвантаження вугільної продукції підприємствам споживачам, крім відвантаження на електростанції України.

Позивач вважає прийняте рішення необґрунтованим, та таким, що порушує права та інтереси державного підприємства «Ровенькиантрацит».

У судовому засіданні представник позивача відмовився від позовної вимоги щодо скасування рішення ДПІ в м.Ровеньки Луганської області про застосування адміністративного арешту платника податків №62 від 30.03.2010.

Ухвалою суду від 22.04.2010 провадження у частині позовних вимог щодо скасування рішення про застосування адміністративного арешту платника податків №62 від 30.03.2010, закрито у звязку з відмовою позивача від цієї позовної вимоги.

Позовні вимоги щодо визнання дій ДПІ в м.Ровеньки в особі начальника Скубака А.А. по прийняттю рішення про застосування адміністративного арешту активів платників податків №62 від 30.03.2010 протиправними, представник позивача підтримав у повному обсязі. Суду пояснив, що підстави для прийняття рішення про умовний адміністративний арешт активів були відсутні. Рішення ДПІ про застосування адміністративного арешту необґрунтоване, прийнято на підставі відомостей про відвантаження енергетичного та сортового вугілля зі збагачувальних фабрик ДП «Ровенькиантрацит» та даних, отриманих з митниці по АС «Аудит», які не можна вважати доказами, які підтверджують здійснення дій по переводу активів за межі України. Як в рішенні, так і поданні взагалі не зазначено, які активи переводяться за межі України. Вугільна продукція є товаром, та підприємство має право на продаж готової продукції у межах здійснення підприємницької діяльності платника податків, навіть за наявності податкової застави. Рішенням про застосування умовного арешту шляхом заборони відвантаження вугільної продукції підприємствам споживачам, крім відвантаження на електростанції України, фактично зупиняється діяльність підприємства.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та зазначив, що станом на 30.03.2010 ДП «Ровенькиантрацит» є боржником перед бюджетом та має податковий борг у сумі 85100,6 грн. За березень 2010 року підприємством було нараховано 36206,30 грн., а сплачено 4005,20 грн., що призвело до виникнення в поточному місяці новоствореного податкового боргу. З метою забезпечення його погашення 30 березня 2010 року було застосовано умовний адміністративний арешт активів на підставі обставин, зазначених в п.9.1.2 «е» п.9.1 ст.9 Закону №2181 та викладених в поданні начальника ДПІ м.Красний Луч від 30.03.2010 №2876/7/26-1216, а саме посадовими особами ДП «Ровенькиантрацит при наявності податкового боргу станом на 25.03.2010 в сумі 85457,70 грн. здійснюються дії по переводу активів за межі України. Подання було прийнято на підставі матеріалів, які зясовують обставини, передбачені п.п.9.1.2 «е» п.9.1 ст.9 Закону №2181 (відомості про відвантаження енергетичного та сортового вугілля зі збагачувальних фабрик ДП «Ровенькиантрацит» станом на 20.03.2010, 21.03.2010, 22.03.2010, 23.03.2010 та 24.03.2010) та на підставі даних, отриманої з АС «Аудит» (митниця).Вважає, що відповідно до п.п.9.1.3 п.9.1 ст.9 Закону України №2181 арешт може бути накладений на будь-які активи юридичної особи.Станом на 01.03.2010 за ДП «Ровенькиантрацит» рахується дебіторська заборгованість по комерційним структурам за відвантажене вугілля в межах України у сумі на експорт у сумі 49367 грн. та дебіторська заборгованість щза відвантаження вугілля на експорт у сумі 2973 грн. По ДП «Вугілля України» за відвантажене вугілля електростанціям України ДП «Ровенькиантрацит» має кредиторську заборгованість (попередня сплата 70823 грн.). Позивач, в порушення п.п.4 п.2 Указу Президента України від 25.05.2004 №576/2004 «Про невідкладні заходи щодо завершення погашення заборгованості із заробітної плати» здійснювало відвантаження вугілля не всім підприємствам споживачам на підставі попередньої оплати, що призвело до виникнення дебіторської заборгованості та неспроможності позивача своєчасно виконувати податкові зобовязання, що призвело до збільшення податкового боргу перед державою. На думку відповідача, за наявності таких обставин, ДПІ в м.Ровеньки при застосуванні до позивача умовного адміністративного арешту діяла правомірно, та в порядку, передбаченому Законом №2181.Зазначив, що 30.03.2010 ДП «Ровенькиантрацит» був наданий дозвіл на відвантаження вугілля споживачам у звичайному режимі до спливу терміну дії умовного арешту з метою недопущення зриву виробництва та запобігання додаткових витрат за простій завантажених вагонів. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Державне підприємство «Ровенькиантрацит», і.к. 32320704 зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Ровеньківської міської ради Луганської області 17.03.2003 за №13891200000000007, перебуває на обліку в ДПІ м.Ровеньки Луганської області в якості платника податків.

Судом встановлено, що 30 березня 2010 року Начальником державної податкової інспекції в м.Ровеньки Луганської області Скубаком А.А., на підставі подання начальника головного відділу податкової міліції ДПІ м.Красний Луч Чернявського О.Б., було винесено рішення №2340/240 про застосування адміністративного арешту активів платника податків ДП «Ровенькиантрацит» строком на 96 годин, а саме заборонити відвантаження вугільної продукції підприємствам споживачам, крім відвантаження на електростанції України (а.с.5).

Листом №6/237 від 30 березня 2010 року позивач просив ДПІ в м.Ровеньки Луганської області надати згоду на відвантаження вугілля з 30.03.2010 до закінчення строку умовного адміністративного арешту.

30.03.2010 року за 2369/240 відповідачем надана згода на здійснення операцій з активами, за підписом начальника ДПІ в м.Ровеньки Скубака А.А.

Відповідно до ч. 1 ст.19 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Частиною 5 ст.19 Господарського кодексу України, незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються та згідно ч.3 ст. 67 Господарського кодексу України, підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.п. 9.1.1. п. 9.1 ст.9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу.

За приписами п.п.9.1.2 а) цієї норми арешт активів може бути застосовано, якщо зясується, що платник податків порушує правила відчуження активів, визначені п.8.6 ст.8 цього Закону.

Відповідно п.п. 8.6.1. п. 8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема, купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні.

Таким чином, наведені норми встановлюють право суб'єкта господарської діяльності на вільне здійснення такої діяльності та обов'язок його щодо виконання своїх зобов'язань по укладеним господарським договорам, при цьому продаж готової продукції у межах здійснення підприємницької діяльності платника податків не потребує письмового узгодження з податковим органом, навіть за наявності податкової застави.

При цьому, має місце дія норм, які встановлюють право суб'єкта господарської діяльності на здійснення такої діяльності та обов'язок його щодо виконання своїх зобов'язань по укладеним господарським договорам, та дія норм, які відповідно до накладеного адміністративного арешту забороняють вчиняти платнику податків дії щодо виконання своїх договірних зобов'язань відносно реалізації готової продукції.

З цих підстав суд вважає, що контролюючий орган накладаючи заборону на відчуження готової продукції, унеможливлює отримання платником податків коштів для погашення податкових зобов'язань.

Відповідно п.п. 4.4.1. п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

При прийняті рішення №62 від 30.03.2010, на підставі якого було накладено адміністративний арешт на всю вугільну продукцію ДП «Ровенькиантрацит» вказана норма п.п. 4.4.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДПІ в м.Ровеньки до уваги не приймалася.

Суд вважає, що заборона здійснення відвантаження вугільної продукції ДП «Ровенькиантрацит» унеможливлює здійснення останнім своєї основної виробничої діяльності, тобто по суті є обмеженням або зупиненням діяльності суб'єкта господарювання, що не передбачено ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

При цьому пп. 7.1.1. п. 7.1 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», встановлює одним з джерел самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків кошти, отримані від продажу товарів (робіт, послуг).

Таким чином, прийняття оспорюваного рішення також суперечить виконанню функції органів державної податкової служби щодо здійснення контролю за повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків і зборів, бо унеможливлює застосування одного з джерел погашення податкових зобов'язань.

Крім того, Конституційний Суд України рішенням від 24.03.2005 року за № 2-рп/2005 по справі № 1-9/2005 вирішив, що право податкової застави розповсюджується не на всі активи платника податків, а в залежності від розміру його податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в рішенні від 9 грудня 2008 року, вказала що рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 року № 2-рп/2005 неконституційним підпункт 8.2.2. пункту 8.2 статті 8 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ в частині поширення права податкової застави на будь-які активи платника податків без врахування суми його податкового боргу, а також те, що розмір податкової застави не може перевищувати розмір податкового боргу незалежно від того, на яку статтю зазначеного закону посилається ДПІ, враховуючи загальні принципи права та конституційні вимоги розміреності і справедливості. Також зазначено, що поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, тобто є неадекватною, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

Як зазначено в Рішенні №62, обставиною для застосування адміністративного арешту активів було те, що посадові особи ДП «Ровенькиантрацит» при наявності податкового боргу станом на 25.03.2010 в сумі 85457,70 грн. здійснили дії по переводу активів за межі України. Умовний адміністративний арешт активів платника податків був застосований шляхом заборони відвантаження вугільної продукції.

Суд дійшов до висновку, що дії відповідача по застосуванню умовного адміністративного арешту активів платника податків шляхом заборони відвантаження вугільної продукції, унеможливлюють роботу підприємства та виконання ним не лише договірних зобов'язань, а й виконання поставлених Міністерством вугільної промисловості завдань з відвантаження енергетичного вугілля.

Згідно п.п. «а» п.1.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ при узгодженні операцій із заставленими активами платника податків, активи якого перебувають у податковій заставі, платник має право здійснювати вільне розпорядження ними, якщо майно використовується у підприємницькій діяльності, а саме готової продукції, що також підтверджує незаконність дій з боку податкових органів.

Відповідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем необґрунтовано та без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав позивача та цілями на досягнення яких спрямоване це рішення, оскільке не сприяло сплаті податкового боргу, а лише перешкоджало діяльності позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та незаконність дій начальника державної податкової інспекції в м. Ровеньки Скубака А.А. щодо винесення Рішення № 62 від 30.03.2010 про застосування умовного адміністративного арешту активів ДП «Ровенькиантрацит».

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно квитанції (а.с.1) позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Державного підприємства «Ровенькиантрацит» задовольнити.

Визнати дії начальника державної податкової інспекції в м.Ровеньки Луганської області Скубака А.А. щодо винесення Рішення № 62 від 30 березня 2010 року про застосування адміністративного арешту активів платника податків незаконними.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Ровенькиантрацит» судові витрати із сплати судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано 28 травня 2009 року.

СуддяО.В. Захарова