Постанова № 11636459, 20.04.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.12

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 квітня 2010 року Справа № 2а-1964/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Захарової О.В.

при секретарі: Шабаліній О.С.

за участю:

представника позивача: Стахової Т.П.(довіреність №01-02/2 від 11.01.2010)

представник відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Брянці Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Брянківське АТП №10963» про стягнення недоїмки по страховим внескам у сумі 661,93 грн., -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2010 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Брянці Луганської області звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Брянківське АТП №10963» про стягнення недоїмки по страховим внескам у сумі 661,93 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань , які спричинили втрату працездатності.

В порушення вимог ЗУ «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п.п. 4.12, 4.13, 4.14 Інструкції «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» страхові внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань ВАТ «Брянківське АТП 10963» перерахувало не повністю, в звязку з чим виникла заборгованість. Станом на 01.01.2010 загальна сума заборгованості по страховим внескам становить 8612,13 грн., в тому числі недоїмка, яка утворилась при виплаті заробітної плати, нарахованої до 09.09.2002 (дата порушення справи про банкрутство)-1678 грн., недоїмка, яка утворилась при виплаті заробітної плати, нарахованої після 09.09.2002 (поточна заборгованість) 3412,47 грн., несплачена пеня -114,61 грн., заборгованість по страховим внескам, строк сплати яких не настав 66,28 грн., заборгованість зі сплати страхових внесків, повязана з несвоєчасною виплатою заробітної плати -3340,08 грн.

Відповідно до розділу 30 Розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків за 2009 станом на 01.01.2010 загальна сума недоїмки становить 5091,16 грн. Із зазначеної суми 1678,69 грн. було заявлено 13.11.2002 в процедурі банкрутства та включено до реєстру вимог кредиторів. Сума недоїмки за період з 01.10.2002 по 01.08.2005 в розмірі 1956,24 грн. була стягнута за рішенням Господарського суду Луганської області від 15.11.2005 року в позовному провадженні, сума недоїмки за період з 01.08.2005 по 01.04.2007 в розмірі 794,30 грн. стягнута в адміністративному провадженні відповідно до постанови Господарського суду від 02.07.2007. Виходячи з цього, за період з 01.04.2007 до 01.01.2010 недоїмка по страховим внескам збільшилась на 661,93 грн.

У звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму недоїмки по страховим внескам у розмірі 661,93 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засядіння не прибув, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином, причини не явки суду не відомі.

Суд вирішив розглянути справу за відсутністю представника відповідача, на підставі доказів, наявних у матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що субєкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із Законом України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування» страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообовязкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Статтею 46 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон № 1105-XIV)регламентовано, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, здійснює збір та акумулювання страхових внесків.

Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідач Відкрите акціонерне товариство «Брянківське автотранспортне підприємство №10963» , і.к. 03115956 ( а.с.6) та згідно довідки з відділу статистики у м.Брянка ( а.с.26) значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України як юридична особа субєкт підприємницької діяльності.

У відповідності до ст.ст. 6, 7 Закону №1105-XIV юридичні особи або структурні підрозділи із відокремленим балансом є страхувальниками з обов'язкового страхування від нещасних випадків.

Відповідач у відповідності із вимогами статті 10 Закону 1105-XIV взятий на облік у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Брянці Луганської області як страхувальник, про що свідчить страхове свідоцтво № 1205000084 (а. с. 5).

Частиною 2 ст. 45 Закону встановлено, що роботодавець як страхувальник зобовязаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно із ч. 8 статті 47 Закону страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12.07.2007 № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134, затверджено Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі Інструкція).

Розділом 4 Інструкції встановлено порядок обчислення та строки сплати страхових внесків до Фонду.

Страхові внески сплачуються в день перерахування коштів на особові рахунки - страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків.

Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків. (п. 4.12 Інструкції).

Нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду (п. 4.13 Інструкції).

Згідно зі ст. 1, 2 Закону України 22 лютого 2001 року N 2272-III «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (із змінами і доповненнями) (далі Закон N 2272-III) структурним підрозділам встановлені страхові тарифи у розмірі фіксованих відсотків від фактичних витрат на оплату праці.

У відповідності до ст.1 Закону N 2272-III відповідачу встановлений страховий тариф (у відсотках до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників) 1,46 %.

Відповідно до п.5.1 Інструкції не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством.

При стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються.

Згідно розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за рік 2009, підписаної керівником та головним бухгалтером підприємства, недоїмка зі сплати страхових внесків становить 5091,16 грн. (а.с.7).

Сума недоїмки у розмірі 1678,69 грн. була заявлена 13.11.2002 в процедурі банкрутства, що підтверджується заявою про визнання кредитором по справі №9/120 б (а.с.12).

Сума недоїмки за період з 01.10.2002 по 01.08.2005 в розмірі 1956,24 грн. була стягнута за рішенням Господарського суду Луганської області від 15.11.2005 року в позовному провадженні ( а.с.9).

Сума недоїмки за період з 01.08.2005 по 01.04.2007 в розмірі 794,30 грн. стягнута в адміністративному провадженні відповідно до постанови Господарського суду від 02.07.2007

( а.с.10-11).

Таким чином сума недоїмки зі сплати страхових внесків за період з 01.04.2007 до 01.01.2010 становить 661,93 грн.( 5091,16-1678,69 -1956,24-794,30).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що сума недоїмки зі сплати страхових внесків у розмірі 661,93 грн. обґрунтована та підтверджена матеріалами справи.

З пояснень позивача вбачається, що Постановою господарського суду Луганської області від 09.09.2002 порушено справу про банкрутство ВАТ«Брянківське АТП №10963» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року N 2343-XII мораторій на задоволення вимог кредиторів визначено як зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Отже, дія мораторію поширюється виключно на боргові зобов'язання, що виникли до його введення судом.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача недоїмки по страховим внескам у розмірі 661,93 грн., що виникла за період з 01.04.2007 до 01.01.2010.

З огляду на наведені норми матеріального права, дія мораторію на ці зобов'язання не поширюється.

Крім цього відповідно до п.6 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Правовідносини, які виникають між управлінням Пенсійного фонду України як субєктом владних повноважень та юридичною особою субєктом підприємницької діяльності у звязку з несвоєчасною та не повною сплатою страхових внесків, не є цивільно правовими.

За таких обставин, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права, які діяли на момент виникнення правовідносин та розгляду справи по суті.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем- фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Законом України ”№1105-XIV від 23.09.1999 „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, ст.ст. 2, 17, 87, 94, 112, 136, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Брянці Луганської області до Відкритого акціонерного товариства «Брянківське АТП №10963» про стягнення недоїмки по страховим внескам у сумі 661,93 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Брянківське АТП №10963», і.к.03115956 на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Брянці Луганської області (Луганська область, м.Брянка, пл.Леніна,4, р/р 371736420001253, МФО 804013 в УДК м. Луганська, і.к. 25926916) недоїмку по страховим внескам в сумі 661,93 грн. (шістсот шістдесят одна гривня девяносто три копійки).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.В. Захарова