Постанова № 11636315, 29.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2010 р. справа № 2а-14696/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-37

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Стойки В.В.

при секретаріДальгіс Н.О.

за участю представника позивача- Балберової Я.С.,

представника відповідача - Новожилової М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Добропільська ремонтно-експлуатаційна служба «Довіра» про стягнення адміністративного-господарської санкції за невикористання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 15 213,64 грн., пені у сумі 214,32 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до приватного підприємства «Добропільська ремонтно-експлуатаційна служба «Довіра» про стягнення адміністративного-господарської санкції за невикористання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 15 213,64 грн., пені у сумі 214,32 грн.

Мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, що наданий відповідачем до відділення Фонду, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 22 особи. Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 № 875-XII (далі Закон №875-XII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Таким чином у 2009 році на ПП «Добропільська ремонтно-експлуатаційна служба «Довіра» повинно бути працевлаштовані 1 інваліда, фактично за даними звіту, на підприємстві не працювало жодного інваліда. Отже відповідач не виконав норматив по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів.

Згідно розрахунку, сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році становить 15213,64 грн.

Відповідачем адміністративно - господарські санкції несплачені, тому на підставі ч. 2 ст. 20 Закону та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 “Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, порушення термінів сплати, тягне за собою нарахування пені, яка складає 214,32 грн.

Таким чином, з урахуванням пені, позивач просить стягнути суму боргу у розмірі 15427,96 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позові.

Представник відповідача заперечувала проти позову, просила відмовити у повному обсязі, зазначивши, що підприємство щомісяця, протягом всього 2009 року повідомляло звітами за формою державної статистичної звітності №3-ПН міський центр зайнятості про наявність вільних робочих місць, на яких можна використовувати працю інвалідів та приймало усі можливі заходи зі своєї сторони для виконання вимог Закону №875-XII.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі надані докази за внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач, Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради, з 24.03.09, включене до ЄДРПОУ, ідентифікаційний код 13492430.

Відповідач, приватне підприємство «Добропільська ремонтно-експлуатаційна служба «Довіра», зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Добропільської міської ради, включене до ЄДРПОУ.

Відповідно до поданого звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складає 22 особи, однак жодного інваліда на підприємстві не працювало.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 19 Закону №875-XII у відповідача в 2009 році повинно бути працевлаштовано 1 - інваліда.

Разом з тим, судом зясовано, що відповідачем на протязі 2009 року до Добропільського міського центру зайнятості направлялась інформація про наявність вакансій для інвалідів, що підтверджується листом з Добропільського міського центру зайнятості № 03-2321 від 20.09.2010 року (а.с.51). Крім того, як вбачається з вказано листа Добропільським міським центром зайнятості було видано два направлення по вакансії «двірник», однак у працевлаштуванні підприємством було відмовлено, оскільки направлені особи не відповідали вимогам.

Слід зазначити, що статтею 18? Закону №875-XII передбачено, що пошук відповідної роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Відповідно до ст. 18 Закону №875-XII забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Отже, на відповідача покладено обовязок лише створення робочих місць та інформування про це органів зайнятості у випадку, встановленому вищезазначеним нормативним актом.

Таким чином, фактично на підприємстві місця для інвалідів були вакантними, у звязку з не направленням уповноваженими органами інвалідів для працевлаштування, які б відповідали вимогам вакантної посади. Водночас, на протязі 2009 року підприємством було 2 рази відмовлено у працевлаштуванні інвалідів, оскільки вони не відповідали вимогам вакантної посади. Більше не виявлено випадків відмови у прийнятті на роботу інвалідів приватним підприємством «Добропільська ремонтно-експлуатаційна служба «Довіра».

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином обовязок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжуються його обовязком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-XII установлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обовязковим платежем), обовязкова сплата яких передбачена Конституцією та Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 №1251-ХІІ, а є заходом впливу у сфері господарювання у звязку з учиненням правопорушення.

Крім того, відповідно ч.1 ст.218 Господарського кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

У ч.2 наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведене, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач вимоги закону виконав, а адміністративний позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Добропільська ремонтно-експлуатаційна служба «Довіра» про стягнення адміністративного-господарської санкції за невикористання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 15 213,64 грн., пені у сумі 214,32 грн. відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 29 вересня 2010 року в присутності представників сторін.

Постанова виготовлена в повному обсязі 04 жовтня 2010 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її виготовлення у повному обсязі через Донецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стойка В. В.