Постанова № 11636325, 21.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2010 р. справа № 2а-14432/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Голуб В.А.

при секретаріПітель В.М.

за участю:

представників позивача Должикової Г.В., Лемешка Л.М.,

представників відповідача Рехтік Р.М., Яценка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про скасування рішення від 18 лютого 2010 року № 47 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 1 056 443,82 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно зі Статутом Комунального підприємства «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька», затвердженого розпорядженням Донецького міського голови від 15.11.2006 року № 1249, а саме п. 1.1 Статуту, Комунальне підприємство «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» підпорядковується Управлінню житлового господарства Донецької міської ради та відповідно до п. 1 Статуту управління підприємством від імені міської ради здійснюється Управлінням житлового господарства Донецької міської ради.

Позивач вказує, що посилання у рішенні відповідача на завищення нарахування плати за послуги з вивезення твердих побутових відходів (далі ТПВ) за рахунок невірного застосування правил заокруглення кінцевої плати у 2009 році є безпідставним, так як згідно з листом Управління житлового господарства Донецької міської ради № 05/1-1282 від 03.12.2008 року, який ґрунтується на рішенні Донецької міської ради від 20.05.2008 року № 19/10 та від 20.05.2008 року № 19/12 з 01.12.2008 року розмір плати за послуги по вивозу твердих побутових відходів для населення з урахуванням вивозу крупногабаритного сміття ТОВ «Грінко-Дон» складає 4,66 грн. щомісяця на 1 особу в упорядкованому житлі, виходячи з норми вивозу 1, 71 м3 та 7, 14 грн. щомісяця на 1 особу в неупорядкованому житлі з пічним опаленням, виходячи з норми вивозу 2, 62 м3. Таким чином, розрахунки по вивозу ТПВ на одну особу були здійснені житловою організацією на підставі рішення органу місцевого самоврядування, що не суперечить діючому законодавству України.

Також позивач вказує, що в рішенні № 47 від 18 лютого 2010 року відповідачем було вказано на порушення запроваджених методів регулювання по вивезенню ТПВ та великогабаритного сміття у 2009 році. В своїх запереченнях до акту перевірки № 56 від 12.02.2010 року КП «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» посилалась на лист Управління житлового господарства № 05/1-1287 від 11.12.2008 року, в якому були надані роз'яснення, що в статтю витрат «Інші витрати» вивіз великогабаритного сміття не включений, що було включено в рішення Донецької міської ради № 19/12 від 20.05.2008 року «Про затвердження норм накопичення твердих побутових відходів для об'єктів житлової забудови, громадського, адміністративного та культурно-побутового призначення м. Донецька».

В своєму рішенні Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області

послалась на порушення житловою організацією вимог п.п. 3 п. 2 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка трактує, що виробник зобов'язаний проводити в порядку, встановленому Кабінету Міністрів України, відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості. Однак позивач вважає, що відповідачем невірно визначені повноваження позивача в сфері житлово-комунальних послуг. Рішенням Донецької міської ради № 24/30 від 16.01.2006 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг житлового фонду місцевих рад м. Донецька» визначено - виконавцями послуг по утриманню будинків, прибудинкових територій, централізованому теплопостачанню, гарячому та холодному водопостачанню, водовідведенню: житлово-експлуатаційні організації, які є балансоутримувачами житлового фонду. Тобто, на думку позивача, вищевказана стаття Закону застосована в рішенні № 47 від 18.02.2010 року неправомірно.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, надали обґрунтування позову, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача позовні вимоги у судовому засіданні не визнали, надали заперечення на позов, в якому зазначено наступне.

Рішенням Донецької міської ради від 20.05.2008 року № 19/12 «Про затвердження норм накопичення твердих побутових відходів для обєктів житлової забудови, громадського адміністративного та культурно-побутового призначення м. Донецька» затверджені наступні норми накопичення ТПВ: для упорядкованого житла - 1,55 м3 на рік на 1 особу; для неупорядкованого житла 2,38 м3 на рік на 1 особу. Рішенням також затверджена норма накопичення великогабаритних відходів у розмірі 10 % від тимчасових норм накопичення ТПВ. Таким чином, норма утворення відходів з урахуванням великогабаритних відходів складає для упорядкованого житла - 1,705 м3, для неупорядкованого житла - 2,618 м3.

Послуги з вивезення ТПВ здійснює ТОВ «Грінко-Дон» за тарифами згідно договору у розмірі 32,68 грн. з ПДВ за 1 м3 для населення, затвердженими рішенням Донецької міської ради від 20.05.2008 року № 19/10 «Про внесення змін і доповнень до рішення міської ради від 11.09.2006 року № 4/2 «Про приведення тарифів на комунальні послуги відповідно до вимог енергопостачальних організацій» у частині послуг з вивезення, розміщення та захоронення твердих побутових відходів та рідких нечистот». Також п.4 рішення зазначено «нарахування населенню плати з вивезення твердих побутових відходів, яке є прибутковою частиною житлових підприємств, не входить у тариф на послуги з утримання житла та є окремою комунальною послугою».

Відповідно до листа Управління житлового господарства від 11.01.2007 року № 05/1-13 «Про перерахунок плати за послуги по утриманню будинків та прибудинкових територій», а також розрахунку витрат по видам послуг, здійсненого УЖГ відповідно до рішення Донецької міської ради № 6/27 до переліку витрат «Інші витрати» включені витрати з технічної інвентаризації, ремонту вибоїн в асфальтових тротуарах дворів, вивіз змету з прибудинкової території та великогабаритного сміття та інше.

Також п. 3 рішення Донецької міської ради від 20.05.2008 року № 19/12 «Про затвердження норм накопичення твердих побутових відходів для обєктів житлової забудівлі, суспільного, адміністративного та культурно-побутового призначення м. Донецька» зазначено, що норми накопичення ТПВ для житлових будинків включають обсяги утворення змету та відходів з площі зелених насаджень на прибудинковій території.

Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначається без урахування витрат з вивезення ТПВ. Наказом міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.01.2006 року № 7 «Про затвердження норм утворення твердих побутових відходів для населених пунктів України» затверджені відповідні норми утворення ТПВ у населених пунктах України. Пунктом 4.8 норм визначено: норми утворення твердих побутових відходів для житлових будинків включають обсяги утворення змету та відходів з площі зеленого насадження на прибудинковій території.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529 «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» послуга з вивезення побутових відходів може бути визначена згідно з рішенням органу місцевого самоврядування як окрема комунальна послуга. У такому разі тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначається без урахування витрат з вивезення побутових відходів.

На підставі викладеного, представники відповідача просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

У період з 26.01.2010 року по 12.02.2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Донецькій області проведена планова перевірка Комунального підприємства «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» з питання дотримання суб'єктом господарювання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529 та за результатами перевірки складений акт від 12 лютого 2010 року № 56 (а.с.56-69).

Перевіркою встановлено порушення порядку формування, встановлення та застосування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та на послуги з вивезення твердих побутових відходів. А саме, включення у вартість послуг фактично виконаних не в повному обсязі робіт з технічного обслуговування ліфтів; включення у вартість послуг фактично не виконаних послуг з вивезення ТПВ та великогабаритних відходів, а саме витрати з вивезення змету та великогабаритних відходів двічі включені до тарифу з утримання житла та прибудинкової території та до тарифу на вивіз ТПВ; застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання, а саме завищення тарифу на вивезення ТПВ та великогабаритних відходів за рахунок невірного заокруглення їх розміру.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте спірне рішення про застосування до позивача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 18 лютого 2010 року № 47, яким передбачено вилучення у підприємства безпідставно отриманої суми виручки в результаті порушення державної дисципліни цін у розмірі 352147,94 грн., а також застосування штрафу у двократному розмірі необґрунтовано отриманої суми виручки 704295,88 грн. Загальна сума економічної санкції складає 1056443,82 грн. (а.с.19).

Правовою підставою прийняття відповідачем рішення про застосування економічних санкцій є норма пункту 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» від 3 грудня 1990 року № 507-XII, відповідно до якої вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Згідно з пунктом 17 Положення «Про Державну інспекцію з контролю за цінами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Держцінінспекція та її територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатки із своїм найменуванням. Державна інспекція з контролю за цінами у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції і законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінекономіки та цим Положенням. У межах своєї компетенції Інспекція організує виконання актів законодавства і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією, узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та вносить їх на розгляд Міністру економіки.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань:

проводить моніторинг цін і тарифів на товари і послуги споживчого ринку, узагальнює його результати, готує пропозиції щодо вжиття заходів до стабілізації цінової ситуації;

у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;

надає органам виконавчої влади, підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності методичну допомогу і рекомендації з питань додержання порядку формування, встановлення і застосування цін;

у межах своєї компетенції вносить пропозиції щодо скасування прийнятих органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим і органами місцевого самоврядування рішень з питань формування, встановлення та застосування цін і тарифів, що суперечать законодавству;

надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій обовязкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;

бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів з питань контролю за цінами, а також методичних рекомендацій та розяснень щодо порядку їх застосування;

вживає відповідно до законодавства заходів за порушення підприємствами, установами та організаціями порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами;

розробляє плани та організує роботу своїх територіальних органів, надає їм методичну та практичну допомогу, контролює їх діяльність, вживає заходів до усунення виявлених недоліків і порушень, а також підвищення ефективності здійснення цього контролю;

здійснює заходи щодо професійної підготовки та перепідготовки кадрів;

вносить відповідним органам, уповноваженим вирішувати питання ціноутворення, пропозиції щодо вдосконалення порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;

здійснює заходи щодо створення інформаційних систем і компютеризації робіт у центральному апараті Держцінінспекції та її територіальних органах;

у межах своєї компетенції забезпечує реалізацію державної політики щодо державної таємниці та контроль за її збереженням;

організовує роботу з надання висновків щодо розрахунків економічно обґрунтованих планованих витрат, повязаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням теплової енергії, наданням послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, централізованого опалення і постачання гарячої води, вивезення побутових відходів та технічного обслуговування ліфтів.

У судовому засіданні встановлено, що позивач при нарахуванні плати за послуги з вивезення ТПВ та великогабаритних відходів користується тарифом на 1 особу на місяць згідно листа Управління житлового господарства від 03.12.2008 року № 05/1-1282, відповідно до якого при наданні послуги з вивозу твердих побутових відходів для населення з урахуванням великогабаритних відходів ТОВ «Грінко-Дон» для упорядкованого житла та житла з підвищеною ступеню благоустрою, розмір плати на місяць з 1 особи складає 4,66 грн. (з урахуванням ПДВ); для неупорядкованого та частково упорядкованого житла з пічним опаленням -7,14 грн. (з ПДВ).

Суд не погоджується з висновком відповідача, про порушення позивачем вимог постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.1996 року № 1002 та листа Міністерства економіки України від 13.09.1996 року № 27-22/87, щодо невірного застосування правил заокруглення кінцевої плати у 2009 році, з наступних підстав.

Листом Управління житлового господарства Донецької міської ради № 05/1282 від 03.12.2008 року, надісланого на адресу позивача, останньому було доведено до відому, що з 01.12.2008 року розмір плати за послуги по вивозу ТПВ для населення з урахуванням вивозу великогабаритного сміття згідно з рішеннями Донецької міської ради від 20.05.2008 року № 19/10 та від 20.05.2008 року № 19/12 для упорядкованого житла та житла з підвищеною ступеню благоустрою на місяць з 1 особи складає 4,66 грн. (з урахуванням ПДВ); для неупорядкованого та частково упорядкованого житла з пічним опаленням -7,14 грн. (з ПДВ). Також позивача зобовязано проводити нараховування з урахуванням оплати вивезення великогабаритного сміття (а.с.23).

Відповідно до п.1.2 Статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька», управління підприємством від імені міської ради здійснюється Управлінням житлового господарства Донецької міської ради.

Згідно пункту 3 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня № 1819, основними завданнями Державної інспекції з контролю за цінами є організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.

Отже, відповідач у межах своєї компетенції вносить пропозиції щодо скасування прийнятих органами місцевого самоврядування рішень з питань формування, встановлення та застосування цін і тарифів, що суперечать законодавству. Однак матеріалами справи не підтверджено вжиття з боку відповідача заходів щодо усунення порушень законодавства, якщо вони є, з боку Управління житлового господарства Донецької міської ради.

Позивач застосовує тарифи, з урахуванням вимог саме Управління житлового господарства Донецької міської ради, оскільки, як зазначено вище, керівництво здійснюється саме ним.

Крім того суд зазначає, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вся необґрунтовано отримана підприємством сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін, підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету. Проте відповідно до п. 2 Рішення Донецької міської ради від 11.09.2006 року № 4/2, замовник (КП «Керуюча компанія Калінінського району міста Донецька») проводить перерахування зібраних коштів від населення виконавцю. З матеріалів справи вбачається, що виручка, отримана з населення за послуги з вивезення великогабаритного сміття та твердих побутових відходів, перерахована виконавцям зазначених послуг.

Рішенням Донецької міської ради від 20.05.2008 року № 19/12 «Про затвердження норм накопичення твердих побутових відходів для обєктів житлової забудівлі, суспільного, адміністративного та культурно-побутового призначення м. Донецька» затверджені наступні норми накопичення ТПВ: для упорядкованого житла норма складає 1,55 м3 на рік на 1 особу; для неупорядкованого житла - 2,38 м3 на рік на 1 особу. Рішенням також затверджена норма накопичення великогабаритних відходів у розмірі 10 % від тимчасових норм накопичення ТПВ. Таким чином, норма утворення відходів з урахуванням великогабаритних відходів складає для упорядкованого житла - 1,705 м3 для неупорядкованого житла - 2,618 м3.

Відповідно до вищевказаного рішення № 19/12 норма накопичення великогабаритних відходів на 1 людину на рік становить для неупорядкованого житла 0,155 м3, для впорядкованого житла 0,238 м3. Таким чином, загальний обсяг великогабаритного сміття відповідно до норм накопичення за 2009 рік складає 9731,59 м3.

Тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначається без урахування витрат з вивезення ТПВ. Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.01.2006 року № 7 «Про затвердження норм утворення твердих побутових відходів для населених пунктів України» затверджені відповідні норми утворення ТПВ у населених пунктах України. Пунктом 4.8 норм визначено: норми утворення твердих побутових відходів для житлових будинків включають обсяги утворення змету та відходів з площі зеленого насадження на прибудинковій території.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» послуга з вивезення побутових відходів може бути визначена згідно з рішенням органу місцевого самоврядування як окрема комунальна послуга. У такому разі тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначається без урахування витрат з вивезення побутових відходів.

Суд вважає також неправомірним висновок відповідача про завищення позивачем вартості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за рахунок нездійснення в період з лютого 2009 року по лютий 2010 року за фактично не надані або надані послуги не в повному обсязі послуги з вивезення змету та великогабаритного сміття у 2009 році, з наступних підстав.

Рішенням Донецької Міської ради № 6/27 від 10.11.2006 року «Про затвердження тарифів на послуги за змістом будинків, споруд і прибудинкової території» був затверджений «Перелік що становить тарифи (структури) на послуги за змістом будинків і споруд, і прибудинкової території», в якому є стаття витрат № 17 - "Інші витрати". Жодного розшифрування, що пояснює структуру (складові) цієї статті витрат Донецька міська рада не затверджувала.

УЖГ Донецької міської ради, листом № 05/1-1287 від 11.12.2008 року надало розшифрування статті витрат п. № 17 «Інші витрати», де однією із складових є - вивезення змету (листя) з прибудинкової території (а.с.24).

У пункті 4 рішення № 19/12 від 20.05.2008 року зазначено, що опале листя не входить в норму накопичення ТПВ. З цього випливає, що в послуги за утримання будинків і прибудинкових територій в розділ "Інші витрати" включено вивезення опалого листя, а не змету та великогабаритних відходів.

Відповідно до рішення Донецької міської ради № 18/15 від 09.02.2005 року «Про затвердження Правил благоустрою, санітарного змісту територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Донецьку» муніципальні відходи - це тверді побутові відходи, великогабаритне сміття, будівельне сміття, змети з доріг і дворових територій, листя і так далі. Таким чином суд приходить до висновку, що КП «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» не робить подвійного нарахування на вивезення змету, оскільки в норми накопичення ТПВ входить вивезення змету, а в квартплату - опале листя. Також суд зазначає, що у лист Управління житлового господарства Донецької міської ради від 11.01.2007 року № 05/1-13, на який відповідач посилається в акті, були внесені зміни листом Управління житлового господарства Донецької міської ради № 05/1-1287 від 11.12.2008 року. Зміни відбулись саме в частині розшифрування «Інших витрат», що відповідач залишив поза увагою.

Підпунктом 2 пункту «а» статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачені власні повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, до яких належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг відноситься, у тому числі, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до Закону.

Таким чином, повноваження по встановленню тарифів на комунальні послуги належать органам місцевого самоврядування, тому дії позивача, який застосовував тарифи на підставі рішень Донецької міської ради та листів Управління житлово-комунального господарства Донецької міської ради, якому підприємство підпорядковано, є правомірними.

До того ж відповідачем при розрахунку одержаної необґрунтованої виручки Комунальним підприємством «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька», при застосуванні відсотків оплати населенням послуг за 2009 рік, не було враховано оплату населення її дебіторської заборгованості. Тому суд приходить до висновку, що розрахунок, наведений в акті, з урахуванням вищенаведеного, не може відповідати дійсності.

Щодо завищення позивачем вартості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за рахунок нездійснення в період з лютого 2009 року по лютий 2010 року за фактично не надані або надані послуги не в повному обсязі послуги з обслуговування ліфтів в січні, квітні та листопаді 2009 року, то в цій частині суд відмовляє в задоволені позову, оскільки представником позивача у судовому засіданні та матеріалами перевірки фактично підтверджено наявність цього порушення. Про наявність зазначеного порушення позивач наводив також у своїх запереченнях № 06/173 від 16.02.2010 року до акту перевірки (а.с.25).

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного та враховуючи принципи ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд дійшов висновку, що відповідач в частині не довів правомірності застосування економічних санкцій.

Тому позовні Комунального підприємства «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про скасування рішення підлягають частковому задоволенню. А саме, рішення відповідача від 18 лютого 2010 року № 47 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 1 056 443,82 грн. підлягає скасуванню в частині неправомірно встановленого завищення вартості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за рахунок нездійснення в період з лютого 2009 року по лютий 2010 року перерахунків за фактично ненадані або надані не в повному обсязі послуги з вивезення змету та великогабаритного сміття у 2009 році та нараховану за це санкцію у сумі 337963, 20 грн., а також завищення нарахування плати за послуги з вивезення ТПВ за рахунок невірного застосування правил заокруглення кінцевої плати у 2009 році та нараховану за це санкцію у сумі 13883, 08 грн. В частині встановлення завищення вартості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за рахунок не здійснення перерахунків за фактично ненадані або надані не в повному обсязі послуги з обслуговування та ремонту ліфтів, а також витрат по електроенергії ліфтів в січні, квітні та листопаді 2009 року, рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області від 18 лютого 2010 року № 47 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 2 грн. 26 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» до Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області про скасування рішення задовольнити частково.

Скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Донецькій області від 18 лютого 2010 року № 47 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в частині неправомірно встановленого завищення вартості послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території за рахунок нездійснення в період з лютого 2009 року по лютий 2010 року перерахунків за фактично ненадані або надані не в повному обсязі послуги з вивезення змету та великогабаритного сміття у 2009 році та нараховану за це санкцію у сумі 337963, 20 грн., а також завищення нарахування плати за послуги з вивезення ТПВ за рахунок невірного застосування правил заокруглення кінцевої плати у 2009 році та нараховану за це санкцію у сумі 13883, 08 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 22090200, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька» витрати по сплаті судового збору у сумі 2 грн. 26 коп. (дві гривні двадцять шість копійок).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 21 вересня 2010 року. Постанову у повному обсязі виготовлено 26 вересня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голуб В. А.