Ухвала суду № 11621454, 20.09.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10076/09/1/0170

20.09.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄланської О.Е.,

суддів Курапової З.І. , Санакоєвої М.А. секретар судового засіданняСипало Т.Й.

за участю сторін:

представник позивача - Закритого акціонерного товариства "Кримвтормет" у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

представник відповідача - Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя - Зінченко Юлія Віталіївна, посвідчення № 061213, довіреність № 7318/10/10 від 02.09.08 року;

представник третьої особи - Інкерманської міської ради у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 24.11.09 року у справі №2а-10076/09/1/0170

за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримвтормет" (вул. Суворовський спуск, 5, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя (вул. 7 Листопада, 3, м. Севастополь, 99042)

третя особа Інкерманська міська рада (вул. Шовкопляса, 37, м. Інкерман, 99703)

про скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонере товариство «Кримвтормет» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя про скасування податкового повідомленнярішення № 0000621503/0/167 від 15.07.2009 року, яким позивачу нараховане податкове зобовязання на загальну суму 55676,95 гривень, з яких 42828,43 гривень сума основного платежу з орендної плати за землю та 12848,52 гривень сума штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою суду першої інстанції від 26.08.2009 року було залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Інкерманська міська рада.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24 листопада 2009 року (суддя Трещова О.Р.) у справі № 2а-10076/09/1/0170 був задоволений адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Кримвтормет" до Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя, третя особа Інкерманська міська рада про скасування податкового повідомлення-рішення. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя № 0000621503/0/167 від 15.07.2009 року, яким позивачу нараховано податкове зобовязання на загальну суму 55676,95 гривень, з яких 42828,43 гривень сума основного платежу з орендної плати за землю та 12848,52 гривень сума штрафних (фінансових) санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Кримвтормет” судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з рішенням суду ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя надала апеляційну скаргу, в який просить скасувати постанову суду від 24.11.2009 року та у задоволенні позовних вимог ЗАТ «Кримвтормет»відмовити.

За розпорядженням Голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду, суддю Дадінську Т.В. у звязку з поважними причинами було замінено на суддю Курапову З.І.

У судове засідання 20.09.2010 року представник представник позивача та третьої особи не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши пояснення на апеляційну скаргу представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 17.11.04 року між Закритим акціонерним товариством “Кримвтормет” та Інкерманською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення № 89/04 загальною площею 8,0538 га., (а.с.21-25), який 08.12.04 року був зареєстрований Севастопольським міським управлінням земельних ресурсів у книзі реєстрації договорів оренди землі під №4-1-01 (а.с.24).

Розділом 4 вищевказаного Договору оренди землі, визначена величина річної орендної плати за користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м.Инкерман, Сімферопольське шосе, 4, у розмірі 616541,81 грн., що щорічно станом на 01 січня уточнюється ЗАТ «Кримвтормет»на коефіцієнт індексації, відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про плату за землю».

Розмір орендної плати розрахований на підставі виписки з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2004 року, в якому грошова оцінка зазначена в розмірі 13700929 (а.с.25).

30.01.2009 року за вх. № 886 ЗАТ "Кримвтормет" надало до ДПІ у Балаклавському районі м. Севастополя податкову декларацію за 2009 рік з орендної плати за земельну ділянку від із зазначенням суми податкового зобовязання 755698,44 гривень, де щомісячний платіж - 62974,87 гривень(а.с.39-40).

03.07.2009 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя була проведена невиїзна документальна перевірка ЗАТ “Кримвтормет” з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати орендної плати за землю за квітень 2009 року, за результатами якої був складений акт № 75/224/15-341/00190638 (а.с.16-18) в якому були відображені виявлені порушення ЗАТ “Кримвтормет” ст. 7 Закону України “Про плату за землю” від 03.07.1992 року № 2535 ХІІ із змінами та доповненнями, та ст. 21 Закону України “Про плату за землю”, що призвело до заниження орендної плати за землю за квітень 2009 року в сумі 42878,43 гривень з тих підстав, що Рішенням Севастопольської міської ради від 19.10.05 року № 4046 було введена в дію нова нормативна грошова оцінка земель м. Севастополя в адміністративних межах міста. На підставі зазначеного рішення Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів видана нова виписка з технічної документації нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2006 року, в якому грошова оцінка зазначена в розмірі 23824420

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення від 15.07.09 року № 0000621503/0 про нарахування ЗАТ "Кримвтормет" податкового зобовязання у сумі 55676,95 гривень, з яких 42828,43 гривень сума основного платежу з орендної плати за землю та 12848,52 гривень сума штрафних (фінансових) санкцій (а.с.20).

Апелянт вважає, що згідно до вищевказаного рішення Севастопольської міської Ради, річна орендна плата за землю за вищевказаним договором оренди повинна бути розрахована ВАТ «Кримвтормет»самостійно, виходячи з нормативу грошової оцінки землі 2382440 грн.

Отже, колегія судів не погоджується з вказаними висновками податкової інспекції у звязку з наступним.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в України є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом (ч.2 ст. 4 Закону України “Про оренду землі”).

Частиною 2 статті 21 Закону України “Про оренду землі” розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про оренду землі” зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно до ст. 13 Закону України “Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 19 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Відповідно до п. 4.1 договору оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 17.11.04 року № 89/04, укладеного між Закритим акціонерним товариством “Кримвтормет” та Інкерманською міською радою, річна оренда плата встановлюється у розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, ніяких змін до договору оренди земельної ділянки щодо збільшення розміру орендної плати за землю не вносились, додаткові угоди не укладались та не реєструвались у відповідному порядку. Інших умов збільшення розміру орендної плати законами України не передбачено, у тому числі і за рішенням податкового органу.

Зміна розміру орендної плати є безумовно зміною умов договору, тому така зміна може бути здійснено лише за взаємним погодженням сторін по договору, а саме ЗАТ «Кримвтормет»та Інкерманською міською Радою.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що орендна плата за землю, незважаючи на віднесення її до обовязкових загальнодержавних податків і зборів, має іншу правову природу ніж інші податки та збори, розмір та порядок сплати яких встановлюється нормативними актами тому її збільшення органами державної податкової служби всупереч умовам договору є втручанням державних органів в діяльність органу місцевого самоврядування. Розмір орендної плати не може бути підвищений автоматично при зростанні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки це не відповідає нормам Закону України “Про оренду землі” та Закону України “Про плату за землю”.

Зазначений факт також встановлений постановою окружного адміністративного суду АР Крим по справі № 2-а-3220/09/7/0170 за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримвтормет" доДержавної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя, третя особа Інкерманська міська рада, яка набрала чинності 13.08.2009 року згідно з ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, встановлені судовими рішеннями, що набрали чинності обставини стосовно того, що розмір орендної плати за землю може змінюватися виключно на підставі внесення змін до договору оренди, не підлягають доказуванню.

Відносно застосування Рішення Севастопольської міської ради ХХІV скликання ХІХ сесії від 19.10.2005 року № 4046, яким з 01.01.2006 року введено нормативну грошову оцінку земель Севастополя в адміністративних межах міста, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що воно не підлягає застосуванню для встановлення нормативної грошової оцінки земель на території м. Інкерман з наступних підстав.

Рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської ради від 08.02.1977 року №3/93 затверджені межі міста Білокамянська.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 26.02.1991 року №787-ХІІ місто Білокамянськ Севастопольської міської ради перейменовано на місто Інкерман.

Відповідно до положень ч.1 ст.133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Враховуючи зазначені вище акти у м. Інкерман є встановлені межі і він є визначеною адміністративною територіальною одиницею держави.

21.05.1997 року прийнятий Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”, який набрав чинності 14.06.1997 року та є спеціальним законом стосовно організації та діяльності органів місцевого самоврядування і його положення повинні застосовуватися та є обовязковими на території України з 14.06.1997 року.

Вказаний закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Одним з принципів місцевого самоврядування, встановлених ст. 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, є правова організаційна та матеріально фінансова самостійність в межах повноважень, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до положень ст. 1 вказаного закону, представницьким органом місцевого самоврядування є виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Згідно до частин 1, 3, 5, 6 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.

Відповідно до пунктів 35, 36 статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Частиною 1 статті 60 Закону України “Про місцеве самоврядування України” встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності в тому числі на землю.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обєктами комунальної власності (ч. 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження (ч. 1 ст. 71 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”).

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські, районні в містах, районні, обласні ради після набрання чинності цим Законом здійснюють повноваження, передбачені Конституцією України і цим Законом.

Частиною 1 ст. 15 Закону України “Про оцінку земель” встановлено, що підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 23 вказаного закону встановлено, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

З аналізу викладених норм законів випливає, що рішення щодо встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, які знаходяться в межах міста, можуть приймати лише органи місцевого самоврядування (ради), повноваження яких розповсюджуються на територію міста.

Таким чином, повноваження щодо розпорядження та встановлення нормативів грошової оцінки земельних ділянок на території м. Інкерман належать органу місцевого самоврядування цього міста, тобто Інкерманській міській раді, а ні Севастопольській міськраді.

Доводи відповідача щодо відсутності таких повноважень у третій особи у звязку з невизначеністю меж міста Інкерман суд до уваги не приймає, оскільки це спростовується рішенням виконкому Севастопольської міської ради від 08.02.1977р. №3/93 (а.с.141-144) та витягом з технічної документації Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів, відповідно до яких земельна ділянка, що надана позивачу в оренду знаходиться в межах м. Інкерман, а ні м. Севастополь.

Твердження відповідача про те, що м. Інкерман входить в межі м. Севастополь та це підтверджується грошовою оцінкою земель м. Севастополь, виконаного Державним інститутом проектування міст “Гіпроград”(а.с.123), суд до уваги не приймає у звязку з наступним.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” районні та обласні ради це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст.

Частиною 2 ст. 5 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що у містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Частиною 2 статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Вказані норми свідчать, що адміністративно територіальний устрій України не передбачає входження до складу районів в містах інших міст, а також входження до складу міст інших міст.

Це також не відповідає положенням ч. 1 ст. 133 Конституції України, згідно з якою систему адміністративно територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Таким чином, з аналізу вказаних норм випливає, що повноваження районної ради в місті або міськради не можуть розповсюджуватися на територію іншого міста.

Районні ради, про які йдеться в статті 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” це ради, повноваження яких розповсюджується на територію, на якій можуть бути розташовані декілька сіл, селищ, міст, а не райради у містах.

При таких обставинах та відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що рішення Севастопольської міськради не можуть розповсюджуватися та бути обовязковими для застосування Інкерманською міською радою та на території м. Інкерман або бути підставою для їх застосування іншими органами в м. Інкерман.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковими до виконання на відповідній території.

Згідно до ч. 2 ст. 140 Конституції України особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України.

Таким чином, враховуючи, що на цей час законами України не встановлені особливості місцевого самоврядування в м. Севастополі, на територію м. Інкерман не можуть розповсюджуватися рішення Севастопольської міськради, в тому числі щодо встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, оскільки територія м. Інкерман не є територією м. Севастополя.

Також суд вважає необхідним вказати на те, що відповідно до п.34, 35 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до повноважень органів місцевого самоврядування (ради) віднесені повноваження в галузі земельних відносин, в які, згідно з діючим законодавством, входить розпорядження землями комунальної власності, затвердження відповідно до закону ставок земельних податків, визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками, встановлення та зміна цільового призначення земель (ст. 20 ЗК України), вилучення земельних ділянок, передача їх в державну власність та інше.

При цьому, законами України не визначено, що частина повноважень (у даному випадку щодо встановлення норм грошової оцінки земельної ділянки) може належати іншим органам місцевого самоврядування, повноваження яких на територію відповідної громади не розповсюджуються.

Матеріли справи свідчать, що земельна ділянка, надана позивачу в оренду, знаходиться на території м. Інкерман і повноваження щодо розпорядження нею та встановлення нормативної грошової оцінки є невідємними складовими частинами повноважень в галузі земельних відносин, наданих Інкерманській міськраді Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” (п. 34 ст. 26) та іншими нормативними актами України.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено на підставі норм матеріального та процесуального прав тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Балаклавському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 24.11.09 року у справі №2а-10076/09/1/0170, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 24.11.09 року у справі №2а-10076/09/1/0170, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 вересня 2010 р.

Головуючий суддяпідписО.Е.Єланська

Судді підпис З.І.Курапова підпис М.А.Санакоєва З оригіналом згідно

Суддя О.Е.Єланська