Ухвала суду № 11621433, 12.10.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-7915/09/1570 Категорія:2.11.3Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.,

суддів Бітова А.І.

Милосердного М.М.

при секретарі Конопляної М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська пивна компанія Одеса»до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2009 року ТОВ «Українська пивна компанія Одеса»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову зазначалося, що під час здійснення перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Моділ" за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року, ДПІ необґрунтовано прийшла до висновку про наявність порушень п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 169760,00 гривень. Також відповідно неправомірно було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001502300/0 від 07.11.2008 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 237664 гривень (169760 гривень за основним платежем, 67904 гривень - штрафна (фінансова) санкція).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська пивна компанія Одеса" до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001502300/0 від 07.11.2008 року, за яким ТОВ „Українська пивна компанія Одеса" визначена сума податкового зобов'язання у сумі 237664 гривень (169760 гривень за основним платежем, 67904 гривень - штрафна (фінансова) санкція). Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001502300/1 від 03.12.2008 року, за яким ТОВ „Українська пивна компанія Одеса" визначена сума податкового зобов'язання у сумі 237664 гривень (169760 гривень за основним платежем, 67904 гривень - штрафна (фінансова) санкція). Скасовано податкове повідомлення-рішення №0001502300/2 від 13.02.2009 року, за яким ТОВ „Українська пивна компанія Одеса" визначена сума податкового зобов'язання у сумі 237664 гривень (169760 гривень за основним платежем, 67904 гривень - штрафна (фінансова) санкція).

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ „Українська пивна компанія Одеса" зареєстроване Виконкомом Теплодарської міської ради Одеської області 04.07.2005 року, свідоцтво про державну реєстрацію серії АОО №287833, перебуває на податковому обліку в ДПІ у Біляївському районі.

На підставі направлень від 07.10.2008 року №567 та від 21.10.2008 року №603 працівником податкової служби з 07.10.2008р. по 27.10.2008р. була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „Моділ" за період з 01.10.2006 року по 31.12.2007 року, про що складений Акт №887/23/33591324 від 30.10.2008 року. В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 20169760,00 гривень.

ТОВ не погодилось з висновками Акту перевірки та направило ДПІ свої заперечення, які були ДПІ відхилені.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Біляївському районі Одеської області прийняте податкове повідомлення-рішення №0001502300/0 від 07.11.2008 року про донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 237664 гривень (169760 гривень за основним платежем, 67904 гривень - штрафна (фінансова) санкція).

Дане рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку. За наслідками розгляду його скарг прийняті податкові повідомлення-рішення №0001502300/1 від 03.12.2008 року, №0001502300/2 від 13.02.2009 року, якими визначені позивачу податкове зобов'язання з податку прибуток у сумі 169760 гривень та нараховані штрафні санкції у сумі 67904 гривень, скарги ТОВ залишена без задоволення.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у ДПІ не було підстав для твердження в Акті перевірки про наявність у позивача безнадійної заборгованості перед ТОВ «Моділ»по векселям та відповідно необхідності зазначення її позивачем як безповоротної фінансової допомоги у складі валового доходу.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, та вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за і межами.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, ТОВ „Українська пивна компанія Одеса" уклало з ТОВ «Моділ»агентський договір за №156 від 25.12.2006 року, договір про надання юридичних послуг №116 від 01.10.2006 року, договір постачання товарно-матеріальних цінностей №170 від 25.07.2006 року. На виконання умов угод виписані накладні (акти виконаних робіт) та податкові накладні. Станом на 01.10.2006 року кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Моділ»складала 633540,00грн. У період з 01.10.2006 року по 31.12.2006 року ТОВ «Моділ»надавала позивачу юридичні послуги на суму 10500,00грн. та послуги по пошуку клієнтів на суму 35000,00грн. Всього заборгованість позивача перед ТОВ «Моділ»склала 670040,00грн. ТОВ „Українська пивна компанія Одеса" здійснено розрахунки за відвантажений товар, надані роботи, послуги простими векселями на суми 45500грн., 233000грн., 200000грн., 200540грн. (всього на суму 679040грн), акти передачі від 30.07.2007року, строк погашення 2012рік. Емітентом виданих простих векселів є ТОВ „Українська пивна компанія Одеса".

Відповідно до статті 21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити визначену суму векселедержателю після настання строку платежу.

Статтею 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, запровадженого Конвенцією від 07.06.1930, яка набрала чинності для України з 06.01.2000 (далі по тексту Уніфікований Закон) визначено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11-20); строку платежу (статті 33-37); платежу (статті 38-42); права регресу у разі неплатежу (43-50, 52-54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59-63); копій (статті 67, 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70, 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73, 74).

Згідно з частинами 1 та 3 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Відповідно до частини 1 ст. 38 Уніфікованого Закону, держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Це положення так само, як, зокрема і положення щодо індосаменту застосовуються і до простих векселів, що передбачено ст. 77 зазначеного Закону.

З огляду на положення цього Закону щодо індосаменту / статті 11-20 / держателем векселя може бути не тільки особа, якій чи сплатити наказу якої видано вексель, а й інша особа, до якої права, що випливають з векселя, перейшли за індосаментом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.12.2007 року по справі №Б-48/164-07, затверджено ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс ТОВ «Моділ», відповідно до якої ліквідатором було проведено інвентаризацію цінностей банкрута, в результаті якої майнових активів підприємства виявлено не було, про що свідчать акти інвентаризації від 03.12.2007 року.

Крім того, крім того, як встановлено матеріалами справи, 08.11.2008 року за договором купівлі - продажу цінних паперів №Б 10-08 вищезазначені прості векселі, загальною номінальною вартістю 679040,00грн. були передані від ТОВ «СЕРФЛЕКС»у власність позивача, факт чого підтверджується актом прийому - передачі векселів від 24.11.2008 року та актом виконаних робіт від 24.11.2008 року за договором №Б10-08 від 17.11.2008 року.

Отже, з урахуванням вище наведенного, колегія суддів вважає, що висновок контролюючого органу про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 169760 грн. та відповідно про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 237664 грн. є необгрунтованим, про що правомірно зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Інші доводи апелянта колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони ґрунтуються на помилковому застосуванні відповідачем норм матеріального права, які регулюють питання оподаткування прибутку підприємств.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та винесено обґрунтоване та законне рішення.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 13 жовтня 2010 року.

Головуючий:

Судді: