Ухвала суду № 11621359, 23.09.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2010 р.Справа № 2-а-9240/09/1570 Категорія:2.11.3Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шеметенко Л.П.

судді Золотнікова О.С.

судді Запорожана Д.В.

при секретарі Олійник Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс Плюс»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мавекс Плюс»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень, з урахуванням уточнень позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення №0012102310/0 від 27.11.2008 р., №0012102310/1 від 24.01.2009 р., № 0012102310/2 від 01.04.2009 р., №0012102310/3 від 07.07.2009 р. та №0012092310/0 від 27.11.2009 р., №0000282310/1 від 24.01.2009 р., №0000282310/2 від 01.04.2009 р., № 0000282310/3 від 07.07.2009 р.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2009 р. на підставі поданої заяви представника позивача закрито провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс Плюс»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0012092310/0 від 27.11.2009 р., яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних фінансових санкцій) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс Плюс»по податку на прибуток у розмірі 672378,00 грн. (за основним платежем - 548792,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 123586,00 грн.).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що не відповідають дійсності висновки відповідача про те, що після 27.04.2007 року договорів або додаткових угод до договору постачання нафтопродуктів №П-021/2006 від 27.04.2006 р., який укладено між позивачем та TOB «Платінум Індастріз», не укладалось, а тому позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку від сум авансів, що були перераховані на користь TOB «Платінум Індастріз», по яких не вбачається подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, оскільки між зазначеними сторонами 25.04.2007 р. укладено додаткову угоду до вказаного договору постачання нафтопродуктів №П-021/2006, за якої термін дії основного договору подовжено до 31.12.2009 р. З огляду на вказане та посилаючись на положення ст.ст. 651, 653, 654 ЦК України, п.7.4.1. ст. 7.4., п.7.5.1 ст. 7.5. Закону України «Про податок на додану вартість», позивач вважає, що ним правомірно включено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку у розмірі 2387000 грн. Також позивач вважає, що ним правомірно віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку у розмірі 918391,89 грн. від сум авансової сплати, яка була перерахована останнім на користь TOB «Рубітекс»в межах договору комісії №01/03-08/МП від 01.03.2008р., так як зазначеним Товариством була надана податкова накладна №080513000000066 від 13.05.2008 р. на вказану суму та право на таке віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту прямо передбачено положеннями п. 4.7. ст. 4 та п. 7.3.1. ст. 7.3. Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивач зазначає в наданих письмових поясненнях (а.с. 203), що 08.08.2008 р. TOB «Рубітекс»повернуло йому грошові кошти у розмірі 5510351,37 грн. (в т.ч. ПДВ - 918391,89 грн.) як зайво перераховані кошти у якості авансу по договору комісії №01/03-08 МП від 01.03.2008 р., у зв'язку з чим TOB «Рубітекс»проведено коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №080513000000066 від 13.05.2008 р. Вказане коригування відображено позивачем в податковій декларації з ПДВ серпень 2008 року, в результаті чого у останнього зменшено податковий кредит в серпні 2008 року на 918391,89 грн. Позивач вважає, що за період з березня по серпень 2008 року фактичне недонадходження по ПДВ за господарськими операціями комісійної торгівлі по договору комісії №01/03-08 МП від 01.03.2008 р. в державний бюджет не відбулося.

Крім того, позивач вказує на протиправність висновку відповідача про те, що відсутній зв'язок між витратами по сплаті авансів на користь TOB «Платінум Індастріз»та господарською діяльністю позивача, так як відсутній документ, який би продовжував термін дії договору №П-021/2006 від 25.04.2007 р., оскільки, між зазначеними сторонами 25.04.2007 р. укладено додаткову угоду до вказаного договору постачання нафтопродуктів №П-021/2006. Також безпідставні посилання відповідача на те, що не встановлено факту використання нафтопродуктів, що мали придбаватись позивачем у вказаного товариства у власній господарській діяльності. Так, відповідно до положень п. 2.2. договору №П-021/2006 поставка товарів покупцеві здійснюється на протязі 12 календарних місяців з моменту отримання повної передплати за товар, але станом на теперішній час позивачем повністю не сплачено суму передплати, тому й постачання нафтопродуктів не відбулося. Положеннями ж п. 5.1. ст. 5, пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5, пп. 11.2.1. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»прямо передбачено, що датою збільшення валових витрат може вважатися дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), якщо вона сталась раніше за оприбуткування платником податку товарів.

Відповідач адміністративний позов не визнав, надавши до суду письмові заперечення, де зазначив, що позивачем у податковій декларації по податку на прибуток за три квартали 2007 року та за весь 2007 рік не були враховані висновки акту попередньої виїзної планової перевірки (акт відповідача №9697/23-10/31428311 від 30.10.2007 р.), стосовно завищення ним від'ємного значення об'єкта оподаткування у першому півріччі 2007 року на суму 45513 грн. (заниження суми податку на прибуток на 11378 грн.).

Відповідач вказує, що позивачем помилково не враховано самостійне зменшення нарахованого податку за попередній звітній період на суму 34713 грн., що призвело до заниження суми податку на прибуток, який належить до сплати за три квартали 2007 року на суму 34713 грн. Виходячи з вказаного позивачу правомірно донараховано 46090 грн. податкових зобов'язань з податку на прибуток, які до того ж останнім не оскаржуються.

Кошти у розмірі 12822000 грн., які були перераховані у якості авансу TOB «Платінум Індастріз»неможливо кваліфікувати як аванси по договору №П-021/2006 від 27.04.2006 р., оскільки до дати закінчення дії даного договору (27.04.2007 р.) та після цієї дати ні додаткових угод, ні інших договорів між даними сторонами не укладалось та, крім того, оприбуткування товарів протягом перевіряємого періоду не відбувалося. Додаткова угода ж від 25.04.2007 р., на яку посилається позивач, не була надана до перевірки та взагалі не позначена як відповідний додаток до договору. Зважаючи на вказані фактичні обставини та положення п.п. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.1. ст. 5, позивачем занижено податок на прибуток на суму 489261 грн. З огляду на те, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ від сум авансів у розмірі 14322000 грн., по яких не вбачається подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, то і податковий кредит з ПДВ, який входить до складу авансових платежів не може бути відображений у податковому обліку позивача.

Крім того, відповідач зазначає, що грошові кошти у розмірі 5510351,42 грн., що були сплачені позивачем TOB «Рубітекс», не можна вважати поставкою комісіонером комітенту компенсації вартості проданих комісійних товарів, так як позивачем було реалізовано товар ТОВ «Рубітекс»на загальну суму 51358418,22 грн., а грошові кошти перераховані позивачем за вказаний реалізований товар у розмірі 56868769,64 грн., що перевищує загальну вартість реалізованого товару. Зважаючи на вказане та положення п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, ч.2 п. 4.7. ст. 4 та п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем занижено податок на додану вартість у вказаному випадку на 918392 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс Плюс»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0000282310/1 від 24.01.2009 р.; №0000282310/2 від 01.04.2009 р. та №0000282310/3 від 07.07.2009 р., якими визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс Плюс»по податку на прибуток у розмірі 656250,00 грн. (за основним платежем - 535352,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 120898,00 грн.) в частині визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс Плюс»по податку на прибуток у розмірі 587112,7 грн. (за основним платежем 489261,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 97852 грн.).

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №0012102310/0 від 27.11.2008 р., №0012102310/1 від 24.01.2009 р.; №0012102310/2 від 01.04.2009 р. та №0012102310/3 від 07.07.2009 р. якими визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс Плюс»по податку на додану вартість у розмірі 4958088,00 грн. (за основним платежем - 3305392,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 1652696,00 грн.).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси, не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій апелянт, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Мавекс Плюс»повністю.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Мавекс Плюс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2008р., про що складено акт №11669/23-3/31428311 від 11.11.2008 р. (а.с. 22-54).

Згідно висновків вказаного акту перевіркою встановлено порушення:

-пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 та п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вимог Наказу Державної податкової адміністрації України №143 від 29.03.2003 р. «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 548792 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року в сумі 46091 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 502701 грн.

-пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9715865 грн. за 1-е півріччя 2008 року.

-пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3305392 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів: грудень 2007 р. - 250000 грн., березень 2008 р. -2037000 грн., травень 2008 р. - 1018392 грн.

27.11.2008 р. на підставі акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси було прийняте податкове повідомлення-рішення №0012102310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ТОВ «Мавекс Плюс»податку на додану вартість у розмірі 4958088,00 грн. (за основним платежем 3305392,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 1652696,00 грн.) (а.с. 104) та податкове повідомлення-рішення №0012092310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) останнього по податку на прибуток у розмірі 672378,00 грн. (за основним платежем - 548792,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 123586,00 грн.) (а.с. 107).

За результатами розгляду скарг позивача №456 та №457 від 10.12.2008 р. на вказані податкові повідомлення-рішення (а.с. 55-62), відповідачем прийнято рішення про розгляд первинних скарг №2363/10/25-012 від 19.01.2009 р. (а.с. 63-69), згідно якого скасовано податкове повідомлення-рішення №0012092310/0 в частині 13440 грн. податку на прибуток та 2688,30 грн. застосованих по цьому податку штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення та податкове повідомлення-рішення №0012102310/0 від 27.11.2008 р. залишено без змін.

За наслідками розгляду вказаних скарг позивачу були надіслані податкові повідомлення-рішення №0012102310/1 від 24.01.2009 р., яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) останнього по податку на додану вартість у розмірі 4958088,00 грн. (за основним платежем 3305392,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 1652696,00 грн.) (а.с.105) та податкове повідомлення-рішення №0000282310/1 від 24.01.2009 р., яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток у розмірі 656250,00 грн. (за основним платежем - 535352,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 120898,00 грн.) (а.с. 108).

За результатами розгляду повторних скарг позивача №28, 29 від 28.01.2009 р. та №45,46 від 06.02.2009 р. (а.с. 70-86) на зазначені податкові повідомлення-рішення, Державною податковою адміністрацією в Одеській області прийнято рішення №9914/10/25-0007 від 26.03.2009 р. про результати розгляду повторної скарги (а.с. 87-90), яким зазначені скарги залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення №0012102310/1 та №0000282310/1 від 24.01.2009 р. без змін. За наслідками розгляду зазначених скарг позивачеві були надіслані податкові повідомлення-рішення №0012102310/2 від 01.04.2009 р., яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) останнього по податку на додану вартість у розмірі 4958088,00 грн. (за основним платежем - 3305392,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 1652696,00 грн.) (а.с. 106) та податкове повідомлення-рішення №0000282310/2 від 01.04.2009 р., яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток у розмірі 656250,00 грн. (за основним платежем - 535352,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 120898,00 грн.) (а.с. 109).

За результатами розгляду скарги позивача №111 від 07.04.2009 р. (а.с. 96-101) на зазначені податкові повідомлення-рішення Державною податковою адміністрацією прийнято рішення про результати розгляду повторних скарг №5482/6/25-0515 від 11.06.2009 р. (а.с. 102-103), яким зазначені скарги залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення без змін.

За наслідками розгляду вищезазначеної скарги позивачеві були надіслані податкові повідомлення-рішення №0012102310/3 від 07.07.2009 р., яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) останнього по податку на додану вартість у розмірі 4958088,00 грн. (за основним платежем -3305392,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 1652696,00 грн.) (а.с. 142) та податкове повідомлення-рішення №0000282310/3 від 07.07.2009 р., яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на прибуток у розмірі 656250,00 грн. (за основним платежем - 535352,00 грн., за штрафними фінансовими санкціями - 120898,00 грн.) (а.с. 143).

Судом встановлено, що 27.04.2006 р. між ТОВ «Мавекс Плюс»та ТОВ «Платінум Індастріз»укладено договір поставки нафтопродуктів №П-021/2006 (а.с. 13-14), згідно якого останнє зобов'язалось передати в обумовлені сторонами строки бензин марки А-95 у кількості 2000 тонн, а позивач зобов'язався прийняти та сплатити за товар суму договору у розмірі 8880000 грн., включаючи ПДВ - 20%. Відповідно до п. 2.2. Договору поставка товару здійснюється на протязі 12 календарних місяців з моменту отримання повної передплати за товар. Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 27.04.2007 р. (п. 6.1. Договору). Також, відповідно до п. 8.2. Договору, його сторони є платниками податків на загальних умовах.

25.04.2007 р. між позивачем та ТОВ «Платінум Індастріз»укладено додаткову угоду до договору поставки нафтопродуктів №П-021/2006 (а.с. 15), відповідно до якої пункт 6.1. зазначеного договору викладено в новій редакції, а саме дію договору було продовжено до 31.12.2009 р.

28.12.2007 р. позивач на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №П-021/2006 від 27.04.2006 р. та згідно платіжного доручення №10144 (а.с. 199) перерахував ТОВ «Платінум Індастріз»аванс за паливно-мастильні матеріали у розмірі 1500000 грн. (в т.ч. ПДВ - 250000 грн.). Частину суми зазначеного авансу у розмірі 1041667 грн. включено ТОВ «Мавекс плюс»до складу валових витрат у 2-му кварталі 2008 року (а.с. 31). ТОВ «Платінум Індастріз»видало позивачу податкову накладну №071228000000007 від 28.12.2007 р. на загальну суму 1500000 грн. (в т.ч. ПДВ -250000 грн.) (а.с. 195).

01.03.2008 р. між ТОВ «Мавекс Плюс»та ТОВ «Платінум Індастріз»укладено додаткову угоду про внесення змін в договір поставки нафтопродуктів №П-021/2006 (а.с. 16), відповідно до якого положення останнього були доповнені п.п. 1.2.1., 1.4.1., 1.5.1., 1.6.1. та викладено в новій редакції п. 1.7., а саме найменування товару за Договором доповнено дизельним паливом (ДП) марки Л - 0,50 - 40, встановлено його ціну за одну тонну у розмірі 5500 грн. без ПДВ та 6600 грн. з ПДВ. Також було збільшено суму договору до 30000000 грн., включаючи ПДВ - 20%.

Позивачем на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №П-021/2006 від 27.04.2006 р. та згідно платіжних доручень №324 від 28.03.2008 р. та №566 від 29.04.2008 р. (а.с. 200, 201) перераховано ТОВ «Платінум Індастріз»аванс за паливно-мастильні матеріали у загальному розмірі 12822000 грн. (в т.ч. ПДВ - 2137000 грн.). Суму зазначених авансових платежів включено ТОВ «Мавекс Плюс»до складу валових витрат у 2-му кварталі 2008 року (а.с. 28). ТОВ «Платінум Індастріз»видало ТОВ «Мавекс Плюс»податкові накладні №080328000000034 від 28.03.2008 р. на загальну суму 12222000 грн. (в т.ч. ПДВ 2037000 грн.) та №080429000000020 від 29.04.2008 р. на загальну суму 600000 грн. (в т.ч. ПДВ - 100000 грн.) (а.с. 196, 197).

Суми податку на додану вартість по вищевказаних податкових накладних №071228000000007 від 28.12.2007 р., №080328000000034 від 28.03.2008 р. та №080429000000020 від 29.04.2008 р. на загальну суму 2387000 грн. виданих ТОВ «Платінум Індастріз»позивачем віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ (а.с. 38-39).

01.03.2008 р. між ТОВ «Мавекс Плюс»та ТОВ «Рубітекс»укладено договір комісії №01/03-08/МП (а.с. 17-19), згідно якого позивач зобов'язався за дорученням ТОВ «Рубітекс»за винагороду здійснити від свого імені, але за рахунок останнього, угоди по реалізації паливно-мастильних матеріалів, шляхом їх продажу за готівковим та безготівковим розрахунком. Паливно-мастильні матеріали передавались на комісію для роздрібної реалізації з наступною видачею через мережу АЗС та оптової реалізації. Відповідно до п.1.2. Договору, розмір комісійної винагороди встановлюється сторонами в додатковій угоді за результатами місяця. Строк оплати комісійної винагороди встановлюється за додатковою згодою сторін. Також згідно п. 1.3. Договору, поставка комітентом паливно-мастильних матеріалів на АЗС комісіонера проводиться подекадно, починаючи з місяця укладення даного договору на підставі заявок комісіонера. Паливно-мастильні матеріали, які поступили до комісіонера від комітента у зв'язку з виконанням даного договору, є власністю комітента.

17 та 18 березня 2008 року між позивачем та ТОВ «Рубітекс»укладено додаткові угоди №1 та №2 до договору комісії №01/03-08/МП від 01.03.2008 р. (а.с. 20. 21).

Загальний обсяг комісійного товару, реалізованого комісіонером (ТОВ «Мавекс Плюс») склав у перевіряємому періоді 51358418,22 грн. Загальний обсяг грошових коштів, перерахованих позивачем на користь ТОВ «Рубітекс»за реалізований комісійний товар, склав у перевіряємому періоді 56868769,64 грн. (а.с. 41).

На суму авансової сплати за договором комісії №01/03-08/МП від 01.03.2008 р. у розмірі 5510351,37 грн. (в т.ч. ПДВ - 918391,89 грн.) перерахованої позивачем на користь комітента - ТОВ «Рубітекс», останнім була видана податкова накладна №080513000000066 від 13.05.2008 р. (а.с. 198). Суму податку на додану вартість у розмірі 918391,89 грн. по зазначеній податковій накладній віднесено позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ у травні 2008 року (а.с. 41).

08.08.2008 р. ТОВ «Рубітекс»повернуто ТОВ «Мавекс Плюс»грошові кошти у розмірі 5510351,37 грн. (в т.ч. ПДВ - 918391,89 грн.) як зайво перераховані кошти у якості авансу по договору комісії №01/03-08 МП від 01.03.2008 р., у зв'язку з чим 08.08.2008 р. ТОВ «Рубітекс»проведено коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №080513000000066 від 13.05.2008 р. (а.с. 204). Вказане коригування відображено позивачем в податковій декларації з ПДВ за серпень 2008 року (а.с. 205-210), в результаті чого у останнього зменшено податковий кредит в серпні 2008 року на 918391,89 грн. Вказана скоригована податкова декларація з ПДВ з додатками подана відповідачеві в електронній формі, реєстраційний номер 167879 (а.с. 211).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, вважав правомірним донарахування відповідачем позивачеві 46090 грн. податкових зобовязань з податку на прибуток, оскільки ТОВ «Мавекс Плюс»у податковій декларації по податку на прибуток за три квартали 2007 року та за весь 2007 рік не були враховані висновки акту попередньої виїзної планової перевірки (акт Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси №9697/23-10/31428311 від 30.10.2007 р.) стосовно завищення ним від'ємного значення об'єкта оподаткування у першому півріччі 2007 року на суму 45513 грн., в результаті чого останнім було завищено валові витрати на вказану суму та занижено суму податку на прибуток на 11378 грн. Крім того, позивачем помилково не враховано самостійне зменшення нарахованого податку за попередній звітний період на суму 34713 грн., яке відбулося внаслідок подання до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань за перше півріччя 2007 року та призвело до заниження суми податку на прибуток, який належить до сплати за три квартали 2007 року, на суму 34713 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат суми авансів у розмірі 12822000 грн. та 1041667 грн., що були сплачені ТОВ «Платінум Індастріз»на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №П-021/2006 від 27.04.2006 р. (зі змінами внесеними додатковими угодами до вказаного договору від 25.04.2007 р. та від 01.03.2008 р.) та вважав безпідставним посилання відповідача на те, що оприбуткування товарів від ТОВ «Платінум Індастріз»протягом перевіряємого періоду не відбувалося, оскільки останнє є платником податків на загальних умовах (п. 8.2 Договору поставки нафтопродуктів №П-021/2006 від 27.04.2006 р.), а тому датою збільшення валових витрат позивача вважається дата списання коштів з банківських рахунків останнього на оплату товарів (робіт, послуг). Судом не прийнято до уваги, як документально не підтверджені доводи відповідача, стосовно не надання до перевірки додаткової угоди від 25.04.2007 р. до договору поставки нафтопродуктів № П-021/2006 від 27.04.2006 р.

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку по податкових накладних №071228000000007 від 28.12.2007 р., №080328000000034 від 28.03.2008 р. та №080429000000020 від 29.04.2008 р. на загальну суму 2387000 грн., які видані ТОВ «Платінум Індастріз»в результаті сплати авансів на виконання умов договору поставки нафтопродуктів №П-021/2006 від 27.04.2006 р., одночасно суд не прийняв до уваги, як документально недоведені, доводи відповідача щодо відсутності зв'язку витрат по сплаті авансів на користь зазначеного товариства з господарською діяльністю ТОВ «Мавекс Плюс».

Судом першої інстанції спростовано висновки відповідача щодо завищення ТОВ «Мавекс Плюс»податкового кредиту з ПДВ, оскільки останнім в результаті коригування власних податкових зобовязань сума податку на додану вартість в розмірі 918391,89 грн. фактично не була віднесена до складу податкового кредиту.

Колегія суддів вважає вказані висновки суду першої інстанції обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 5, 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В апеляційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначає, що письмовий договір між ТОВ «Мавекс Плюс»та ТОВ «Платінум Індастріз»після 27.04.2007 р. не укладався, відсутній звязок понесених витрат позивачем з його господарською діяльністю, статус платника податку на прибуток ТОВ «Платінум Індастріз»встановити неможливо. Оприбуткування позивачем товарів від ТОВ «Платінум Індастріз»протягом перевіряємого періоду не відбувалося, у звязку з чим кошти, перераховані ТОВ «Мавекс Плюс»на адресу ТОВ «Платінум Індастріз»неможливо кваліфікувати як аванси по договору від 27.04.2006 р. № П-021/2006.

Колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарською діяльністю, згідно п. 1.32 ст. 1 вказаного Закону, є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищевказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Так, відповідно до п.5.3.9. п. 5.3 ст.5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В п.п. 11.2.1. та 11.2.3. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказано, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його суб'єктами згідно із законодавством, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Будь-яка особа, визначена абзацом "б" цього підпункту, зобов'язана при укладенні договору з платником податку за його вимогою зазначати у такому договорі про те, що така особа має статус платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом. Якщо така особа не зазначає у такому договорі про такий статус або якщо товари (послуги) надаються без укладення письмових договорів, то з метою визначення дати збільшення валових витрат покупця вважається, що такі товари" (послуги) були надані особами, звільненими від оподаткування цим податком. Якщо особа, яка не має статусу платника цього податку на загальних умовах, передбачених цим Законом, зазначає у договорі, що вона є таким платником податку, то вважається, що така особа умисно ухиляється від оподаткування у розмірі отриманого нею авансу (попереднього платежу). При цьому платник податку - покупець товарів (послуг) не несе відповідальності за збільшення валових витрат, здійснених за датою попередньої оплати (авансування) вартості товарів (послуг) на підставі недостовірної інформації про статус платника податку, зазначеної у договорі.

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, що прямо передбачено п. 5.11. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З матеріалів справи вбачається, що в додатковій угоді від 25.04.2007 р. до договору постачання нафтопродуктів № П-021/2006 від 27.04.2006 р. п. 6.1 Договору викладено в новій редакції та подовжено термін дії договору до 31.12.2009 р.

Згідно акта перевірки, єдиною підставою встановлення відповідачем порушень ТОВ «Мавекс Плюс»вищезазначених статей Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є відсутність звязку витрат стосовно сплати авансів та користь ТОВ «Платінум Індастріз»з господарською діяльністю ТОВ «Мавекс Плюс», оскільки відсутній документ, який би продовжував термін дії Договору від 27.04.2006 р. № П-021/2006.

Однак, вказані доводи апелянта спростовуються наявністю додаткової угоди від 25.04.2007 р. до договору постачання нафтопродуктів від 27.04.2006 р. № П-021/2006, якою, як зазначено вище, п.6.1 було викладено в новій редакції та продовжено термін дії договору до 31.12.2009 р.

Доводи апелянта щодо ненадання позивачем до перевірки вказаної додаткової угоди з посиланням на те, що факт її ненадання підтверджується відсутністю на останній сторінці акту перевірки зауважень до зазначеного акту, є безпідставними, оскільки, як встановлено в суді апеляційної інстанції, зазначений акт був направлений позивачу поштою. Окрім того, після отримання вказаного акту перевірки позивачем було направлено на адресу відповідача зауваження до акту перевірки та надано засвідчену копію вказаної додаткової угоди, що не спростовується відповідачем.

Таким чином, зазначена додаткова угода мала місце, що підтверджується наявністю взаєморозрахунків між сторонами, складанням податкових накладних, та внесення сторонами змін до договору 01.03.2008 року, тобто, неможливо вносити зміни до договору, дія якого вже закінчилась.

Крім того, як свідчать умови п.2.2 наявного в матеріалах справи договору постачання нафтопродуктів № П-021/2006 від 27.04.2006 р., «Поставка товару «Покупцю»здійснюється на протязі 12 календарних місяців з моменту отримання повної передплати за товар. Дата поставки товару визначається сторонами по даті накладної».

Як встановлено судом, документи, які б підтверджували факт надходження нафтопродуктів від ТОВ «Платінум Індастріз»за договором постачання нафтопродуктів № П-021/2006 від 27.04.2006 року та факт використання нафтопродуктів у ТОВ «Мавекс Плюс»відсутні, оскільки станом на момент проведення перевірки ТОВ «Мавекс Плюс»повністю не було сплачено суму передплати, що передбачена п.1.7 Договору № П-021/2006 від 27.04.2006 р., постачання нафтопродуктів від постачальника до покупця не відбувалось в звязку з тим, що термін для постачання нафтопродуктів по договору не настав.

Отже, позивачем правомірно включено до складу валових витрат суми авансів в розмірі 12822000 грн. та 1041667 грн., сплачених ТОВ «Платінум Індастріз»на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № П-021/2006 від 27.04.2006 р. (зі змінами внесеними додатковими угодами до вказаного договору від 25.04.2007 р. та від 01.03.2008 р.), що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Стосовно доводів апелянта щодо невірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту перевіряємого періоду суми ПДВ від сум авансів, що були перераховані на користь ТОВ «Платінум Індастріз»в сумі 14322000 грн., по яких не вбачається подальше використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а також заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати до бюджету на загальну суму 918392 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту за травень 2008 р. ПДВ у складі грошових коштів, перерахованих на користь ТОВ «Рубітекс»за договором комісії від 01.03.2008 р. № 01/03-08/МП, колегія судів зазначає наступне.

Положеннями п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до положень пп. 7.5.1. п. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського, рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту за нормами ч. 3 пп. 7.2.3. та пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 вищевказаного Закону.

Зі змісту пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 зазначеного Закону вбачається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів, з огляду на зазначені правові норми, наведені та встановлені вище судом обставини справи, вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо неможливості відображення у податковому обліку позивача податкового кредиту, який входить до складу авансових платежів, з посиланням на те, що перевіркою встановлено факт відсутності звязку витрат по сплаті авансів на користь ТОВ «Платінум Індастріз»з господарською діяльністю ТОВ «Мавекс Плюс».

Доводи апелянта щодо заниження позивачем суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати до бюджету на загальну суму 918392 грн. внаслідок включення до складу податкового кредиту за травень 2008 р. ПДВ у складі грошових коштів, перерахованих на користь ТОВ «Рубітекс»за договором комісії від 01.03.2008 р. № 01/03-08/МП, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з п. 4.7 ст. 4 Законом України "Про податок на додану вартість" у випадках коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з договору комісії від 01.03.2008 р. № 01/03-08/МП, укладеного між ТОВ «Мавекс Плюс»та ТОВ «Рубітекс», позивач здійснював діяльність з реалізації паливно-мастильних матеріалів в межах зазначеного договору безпосередньо з АЗС ТОВ «Мавекс Плюс»так і оптовими покупцями.

Сума авансової сплати в розмірі 5510351,37 грн., в тому числі ПДВ 918391,89 грн., що отримана від оптових покупців комісійного товару, була перерахована комісіонером ТОВ «Мавекс Плюс»на адресу комітента ТОВ «Рубітекс». Отримавши податкову накладну, позивач вказану суму ПДВ від суми авансової сплати відніс до складу податкового кредиту з ПДВ в травні 2008 року.

В подальшому, 08.08.2008 р. ТОВ «Рубітекс» повернуто ТОВ «Мавекс Плюс»грошові кошти у розмірі 5510351,37 грн. (в т.ч. ПДВ - 918391,89 грн.) як зайво перераховані кошти у якості авансу по договору комісії №01/03-08 МП від 01.03.2008 р., у зв'язку з чим 08.08.2008 р. ТОВ «Рубітекс»проведено коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №080513000000066 від 13.05.2008 р. Вказане коригування відображено позивачем в податковій декларації з ПДВ за серпень 2008 року, в результаті чого у останнього зменшено податковий кредит в серпні 2008 року на 918391,89 грн.

Приймаючи до уваги вказані положення ст.4.7 ст.4, ст.7.3 Закону України «Про податок на додану вартість», наведені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про спростування висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ в зазначеній частині.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2009 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мавекс Плюс» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Повний текст судового рішення складений 28.09.2010 року.

Головуючий суддя:Л.П. Шеметенко

Суддя:О.С.Золотніков

Суддя:Д.В.Запорожан