Ухвала суду № 11621269, 29.03.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2010 р. Справа № 57167/09/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді Шавеля Р.М.

Суддів Ліщинського А.М. , Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2009р. у адміністративній справі за позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в особі Газопромислового управління «Львівгазвидобування» до Державної податкової інспекції у м.Львові, третя особа Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», з участю прокуратури м.Львова, про зобовязання вчинити дії по припиненню податкової застави, визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі,-

В С Т А Н О В И Л А:

21.02.2007р. позивач Дочірня компанія /ДК/ «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії /НАК/ «Нафтогаз України» в особі Газопромислового управління /ГПУ/ «Львівгазвидобування» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи уточнених позовних вимог, просив зобовязати відповідача Державну податкову інспекцію /ДПІ/ у м.Львові подати державному реєстратору заяву про припинення податкової застави на всі активи ГПУ «Львівгазвидобування»; визнати нечинним рішення ДПІ у м.Львові в формі акту опису № 9/24-0/25560533 від 29.08.2006р.; визнати нечинним /недійсним/ податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Львові № 0000012401/0/1911 від 05.02.2007р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 1546240 грн. 98 коп. (Т.1, а.с.5-10, 112).

Справа розглядалася судами різних інстанції неодноразово (Т.1, а.с.118-122, 167-170, 235-237).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2009р. заявлений позов задоволено; зобовязано відповідача ДПІ у м.Львові подати державному реєстратору заяву про припинення податкової застави на всі активи ГПУ «Львівгазвидобування»; визнано нечинними рішення ДПІ у м.Львові в формі акту опису № 9/24-0/25560533 від 29.08.2006р. та податкове повідомлення-рішення № 0000012401/0/1911 від 05.02.2007р. (Т.2, а.с.81-82).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач ДПІ у м.Львові, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та винести нове судове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити (Т.2, а.с.84-86).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що податковий борг ГПУ «Львівгазвидобування» триває протягом усього часу діяльності підприємства і не переривався; всі активи останнього перебувають у податковій заставі. Майно ДК «Укргазвидобування» на законодавчому рівні не включено до складу обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації; у вказаних переліках не має дочірніх підприємств НАК «Нафтогаз України», через що обмеження щодо приватизації майна НАК «Нафтогаз України» не поширюється на майно, передане на праві повного господарського відання ДК «Укргазвидобування», яке є окремою юридичною особою.

В частині визнання неконституційними вимог п.1.17 ст.1 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вказує на те, що в рішенні Конституційного Суду України від 24.03.2005р. немає вказівки на зворотну дію в часі його положень, через що податкова застава на активи позивача продовжує існувати; також розмір податкового боргу в декілька разів перевищує вартість активів, які відчужені платником.

Окрім цього, підстави звільнення активів платника податків з податкової застави визначений пп.8.7.1 п.8.7 ст.8 вищевказаного Закону, серед яких не передбачено можливості звільнення активів платника податків з податкової застави при наявності в нього податкового боргу; також після прийняття рішення Конституційного Суду України жодних змін до вказаного Закону не внесено.

Щодо скасування акту опису активів, то податковий орган неодноразово звертався до позивача з проханнями про визначення черговості і складу продажу активів, однак жодної відповіді від ГПУ «Львівгазвидобування» не надходило і переліків майна представлено не було. За таких обставин позивач не скористався законодавчо встановленим правом самостійного визначення майна, що не підлягає приватизації, і на яке відповідно не поширюється податкова застава.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представників відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до п.1.17 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова застава це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:

а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні;

б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;

в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління (пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 цього Закону).

Підпунктом 17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.

Як слідує з матеріалів справи, згідно повідомлення № 11758/24-0 від 14.09.1999р. позивача було повідомлено про заборгованість перед бюджетом в сумі 31299474 грн. (Т.1, а.с.62).

Згідно витягу із Державного реєстру застав рухомого майна від 15.11.1999р. все рухоме майно та майнові права ГПУ «Львівгазвидобування» перебувають у податковій заставі, починаючи з 15.11.1999р. (Т.1, а.с.61).

Відповідно до Акту перевірки № 22/23-0/25560533 від 24.01.2007р. про результати виїзної планової перевірки філії ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» ГПУ «Львівгазвидобування» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005р. по 30.09.2006р. встановлено порушення позивачем вимог пп.8.6.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме проведення відчуження та списання майна, що перебувало у податковій заставі, без погодження з ДПІ у м.Львові (Т.1, а.с.71-81).

На підставі наведеного податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000012401/0/1911 від 05.02.2007р. про застосування штрафних санкцій в розмірі 1546240 грн. 98 коп. (Т.1, а.с.17, 65).

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до Закону України «Про перелік обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації» на майно позивача, в тому числі те, яке закріплено за ГПУ «Львівгазвидобування», не може поширюватися податкова застава; незважаючи на рішення Конституційного Суду України № 1-8/2005 від 24.03.2005р. відповідач відмовився внести зміни до обсягу майна, що перебуває в податковій заставі, покликаючись на відсутність законодавчо встановленого механізму, та положення наказу ДПА України № 216 від 16.06.2005р., згідно яких право податкової застави, що виникло до 24.03.2005р., продовжує існувати у попередньому обсязі, хоча вказаний наказ визнаний судом недійсним.

За таких обставин майно позивача не підлягало перебуванню у податковій заставі, а тому неправомірним є застосування до ГПУ «Львівгазвидобування» оскаржуваних штрафних санкцій.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ГПУ «Львівгазвидобування» є філією ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», не відноситься до юридичних осіб та використовує активи закріплені за нею на праві господарського відання. За таких обставин у позивача фактично відсутні активи в розумінні п.1.7, пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які могли б перебувати у податковій заставі, та які могли б бути використані як джерела погашення податкового боргу за рішенням податкового органу (Т.1, а.с.30-47, Т.2, а.с.29-36).

Окрім цього, відповідно до п.11.2 ст.11 вказаного Закону у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.

Підпунктом 7.3.1 п.7.3. ст.7 цього Закону встановлено, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення, зокрема, майно, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про заставу», дію якого поширено на податкову заставу наказом ДПА України № 338 від 28.08.2001р. «Про затвердження Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби», предметом застави не можуть бути обєкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами.

Згідно Закону України «Про перелік обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації» НАК «Нафтогаз України» включено до Переліку № 1 обєктів права державної власності, що не підлягають приватизації. Також до Переліку № 2 таких обєктів включені підприємства, правонаступником яких є позивач; йому було передано майно, яке забезпечувало виробничу діяльність підприємств-попередників, на їх базі були створені структурні філії на правах філії, в тому числі ГПУ «Львівгазвидобування».

Також наведені обставини знайшли своє підтвердження в судових рішеннях за участі ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (Т.1, а.с.22-24, Т.2, а.с.37-42), які колегія суддів враховує при розгляді наведеної справи.

Рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2005 від 24.03.2005р. у справі про податкову заставу визнані неконституційними положення пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині поширення податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.

Таким чином, починаючи з 25.03.2005р. податкова застава може поширюватися лише на активи, вартість яких відповідає сумі податкового боргу, що зумовлювало обовязок податкового органу індивідуалізувати податкову заставу позивача, тобто визначити конкретний перелік майна, вартість якого б відповідала сумі податкового боргу.

Натомість, в складеному Акті перевірки № 22/23-0/25560533 від 24.01.2007р. вказується на факти відчуження активів позивача без погодження із податковим органом в період після винесення рішення Конституційного Суду України у справі № 1-9/2005, яким визнано неконституційним пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині поширення податкової застави на будь-які види активів платника податків без урахування суми його податкового боргу.

За таких обставин висновок податкового органу про те, що активи, які наведені в Акті опису № 9/24-0/25560533 від 29.08.2006р. (Т.1, а.с.11-15) та Акті перевірки № 22/23-0/25560533 від 24.01.2007р. перебували у податковій заставі, не відповідає вимогам закону; також відповідачем не зареєстровано податкову заставу на наведені активи.

Не можуть прийматися до уваги й покликання апелянта на наказ ДПА України № 216 від 16.06.2005р. «Про затвердження податкового розяснення положення статті 8 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки останній визнаний недійсним постановою господарського суду м.Києва від 24.02.2006р. (Т.1, а.с.19-21, Т.2, а.с.116-118).

Також колегія суддів враховує й те, що 23.12.2009р. податковий керуючий ДПІ у м.Львові Челядин Р.В., призначений наказом ДПІ у м.Львові № 705 від 31.10.2005р., самостійно визначив перелік активів позивача, на які поширюється право податкової застави, склавши Акт опису № 12/25560533/24-0. На всі активи, які зазначені у вказаному Акті, та що перебувають в оперативному управлінні ГПУ «Львівгазвидобування», поширено податкову заставу, що засвідчується Витягами про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (Т.2, а.с.119-150).

За таких обставин, фактично на момент розгляду справи є два переліки майна, на які поширено податковим органом податкову заставу: на все майно і на майно, яке визначено в Акті опису № 12/25560533/24-0, що суперечить вимогам закону.

Таким чином, твердження апелянта про те, що право податкової застави, яке виникло до 24.03.2005р., продовжує існувати в період після 24.03.2005р. в повному обсязі та з поширенням такого права на всі активи платника податків, не відповідає вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а податковий орган, який наклав податкову заставу на активи платника податків, з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2005 від 24.03.2005р. у справі про податкову заставу повинен був скасувати таке рішення та застосувати податкову заставу лише на ту частину активів платника податків, що відповідає сумі податкового боргу, оскільки перебування всіх активів платника податків у податковій заставі фактично є застосуванням норми закону, що визнана неконституційною.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлені позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, через що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2009р. у адміністративній справі № 2а-1491/08/1370 залишити без задоволення, а згадану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя Шавель Р.М.

Судді Ліщинський А.М. , Каралюс В.М.

<Текст >