Ухвала суду № 11621192, 25.08.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-10854/08 Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" серпня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Вівдиченко Т.Р.,

Суддів: Літвіної Н.М.,

Федорової Г.Г.,

при секретарі:Демченко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства «Фірма «Електросервіс»на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року по справі за позовом приватного підприємства «Фірма «Електросервіс»до Державної податкової інспекції в м. Житомирі про визнання недійсним рішення від 04.06.2008 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПП «Фірма «Електросервіс»звернулось до суду з позовом до ДПІ в м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000026/22/0 від 04.06.2008 року про застосування штрафних санкцій за порушення терміну розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 178 924,55 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2009 року в позові відмовлено.

На вказану постанову суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмових заперечень проти неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що відповідачем ДПІ у м. Житомирі була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог чинного законодавства при взаємовідносинах з ООО Торговий дом «Агрозапчасть»(Росія) за період з 22.05.2008 року по 28.05.2008 року, за наслідками якої складено акт перевірки за № 2908/22/32412061 від 31.05.2008 року.

З висновків вказаного акту перевірки вбачається, що внаслідок виконання позивачем умов експортноого контракту № 1/2006 від 01.12.2006 року, укладеного з ООО Торговий дом «Агрозапчасть»(Росія) на поставку нерезиденту зєднувача електричного зафіксовані слідуючі порушення: станом на 16.08.2007 року у позивача по контракту рахувалась непрострочена дебіторська заборгованість в сумі 1410537,00 рос.руб.; у перевіряємому періоді дебіторська заборгованість ліквідована шляхом надходження коштів від нерезидента на валютний рахунок підприємства в загальній сумі 1410537,00 рос.руб., що в еквіваленті становить 289571,00 грн. та які надійшли з порушенням термінів розрахунків, а саме: 384819,00 рос.руб. на 90 днів, 18127,00 рос.руб. 86 днів, 498650,00 рос.руб. 96 днів, 299550,00 рос.руб. 103 дні, 60391,00 рос.руб. 110 днів.

Крім того, висновками вказаного акту перевірки зафіксовано, що за перевіряємий період позивачем відвантажено продукцію на підставі вантажних митних декларацій на загальну суму 4239125,60 рос.руб., що в еквіваленті становить 855285,66 грн., кошти за відвантажену продукцію надійшли від нерезидента на валютний рахунок підприємства в загальній сумі 3529671,60 рос.руб., з них з порушенням термінів розрахунків надійшли: 211201,61 рос.руб. на 87 днів, 499251,12 рос.руб. 93 дні, 434961,27 рос.руб. 104 дні, 565038,73 рос.руб. 86 днів, 204281,87 рос.руб. 3 дні, 70454,00 рос.руб. 23 дні.

За наслідками проведеної перевірки позивача, ДПІ в м. Житомирі прийняла оспорюване податкове повідомлення-рішення № 000026/22/0 від 04.06.2008 року про застосування до ПП «Фірма «Електросервіс»штрафної санкції за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у сумі 201443,27 грн.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на слідуюче.

Порядок та строки, взаємовідносини резидентів та нерезидентів в галузі здійснення розрахунків в іноземній валюті в Україні визначаються Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року № 185/94-ВР (далі Закон № 185\94-ВР).

Частиною 1 статті 2 Закону № 185\94-ВР (в редакції, що діяла до 01.01.2008 року) передбачалось, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

01.01.2008 року набула чинності нова редакція вказаної частини 1 ст. 2 Закону № 185\94-ВР, згідно із Законом України від 31.05.2007 року № 1108-V «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якою передбачено збільшення законодавчо встановленого терміну розрахування відстрочення імпортних поставок до 180 днів.

Вимогами ч. 1 ст. 4 Закону № 185\94-ВР передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп надано офіційне тлумачення вказаної норми та зазначено, зокрема те, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи, стосується людини і громадянина (фізичної особи) і не поширюється на юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актом може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це законі або іншому нормативно-правовому акті.

Закон України від 31.05.2007 року № 1108-V «Про внесення змін до Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не містить вказівки про те, що цей Закон має зворотню дію в часі.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши зазначені норми матеріального права та вивчивши наявні докази в матеріалах справи, судова колегія приходить до висновку, що приймаючи оспорюване податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Житомирі діяла на підставі, у межах та у спосіб, передбачений податковим законодавством України.

Так як в матеріалах справи не вбачається доказів того, що на час проведення перевірки діяльності позивача ним були дотримані зазначені вимоги ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», тому підстав для визнання неправомірним оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідача у апеляційного суду немає.

Вимогами ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не грунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, слід визнати, що оскаржувана постанова суду прийнята відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а підстав для її скасування або зміни у апеляційного суду немає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Фірма «Електросервіс»залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя: ______Т.Р. Вівдиченко

Судді:______Н.М. Літвіна

______Г.Г. Федорова

Повний текст рішення виготовлений 31 серпня 2010 року