Постанова № 11618992, 14.09.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2010 р. справа № 2а-12302/08/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Галатіної О.О.

при секретарі< Призвище секретаря >

Мичак О.С.

за участю

представника позивача Козлович С.М.,

представників відповідача Петрова А.Г., Бурих К.В., Левчук Н.О.,

розглянувши в судовому засіданні в залі судового засідання адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідачем було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.10.2004 року по 30.09.2007 року за результатами якої складено акт від 15.04.2008 рік № 730/23-5/24656946.

На підставі акту перевірки, податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

-податкове повідомлення-рішення № 0001322340/0 від 05.05.2008, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 47965 грн., у тому числі за основним платежем 31977,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15988,50 грн.;

-податкове повідомлення рішення № 0001332340/0 від 05.05.2008, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 64327,50 грн., у тому числі за основним платежем 42885 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 21442,50 грн.;

-податкове повідомлення-рішення № 0001392340/0 від 05.05.2008, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначено до сплатити суму податку у розмірі 9306,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 4653 грн.;

-податкове повідомлення-рішення № 0006261740/0 від 05.05.2008, яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 1693,50 грн., у тому числі за основним платежем 564,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1129 грн.;

-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001532344 від 05.05.2008, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 33251,85 грн. за порушення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»;

-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001402340 від 05.05.2008, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5355,19 грн. за порушення «Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей».

Позивач не погодився із зазначеними рішеннями податкового органу та вважає їх такими, що порушують, права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин та не відповідають вимогам чинного законодавства, у звязку з чим просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 5 травня 2008 року № 0001322340/0, № 0001332340/0, № 0001392340/0, № 0006261740/0, визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 5 травня 2008 року № 0001532344 та № 0001402340/0.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позовну заяву. Вважають, що під час проведення перевірки перевіряючи діяли в межах повноважень та у спосіб передбачений законом. Просили відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Крім того, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.10.2008 у справі було призначено судово-економічну експертизу.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» є юридичною особою, зареєстроване 03.03.1997 виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код 24656946, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 312855.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» здійснює свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого протоколом загальних зборів учасників № 12 від 31.03.2008.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» за період з 01.10.2004 року по 30.09.2007 року за результатами якої складено Акт від 15.04.2008 рік № 730/23-5/24656946.

На підставі акту перевірки, податковим органом були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

-податкове повідомлення-рішення № 0001322340/0 від 05.05.2008, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 47965 грн., у тому числі за основним платежем 31977,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15988,50 грн.;

-податкове повідомлення рішення № 0001332340/0 від 05.05.2008, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 64327,50 грн., у тому числі за основним платежем 42885 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 21442,50 грн.;

-податкове повідомлення-рішення № 0001392340/0 від 05.05.2008, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначено до сплатити суму податку у розмірі 9306,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 4653 грн.;

-податкове повідомлення-рішення № 0006261740/0 від 05.05.2008, яким визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму 1693,50 грн., у тому числі за основним платежем 564,50 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1129 грн.;

-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001532344 від 05.05.2008, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 33251,85 грн. за порушення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»;

-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001402340 від 05.05.2008, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5355,19 грн. за порушення «Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей».

Позивач не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій, тому просить їх скасувати.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (далі за текстом Закон) органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАСУ) передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька у повній мірі не доведена правомірність їх дій при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02.10.2008 у справі було призначено судово-економічну експертизу, результати якої відображені у Висновку № 3552 судово-економічної експертизи (а.с. 112-118).

Оцінивши вказаний висновок, як один із доказів у справі, суд приймає його частково.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001322340/0 від 05.05.2008.

Так, вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідач визначив позивачу суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на суму у розмірі 47965,50 грн., у тому числі: за основним платежем 31977,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15988,50 грн.

На підставі Акту перевірки у податковому повідомленні-рішенні визначено порушення п. 5.1 ст. 5 п.п. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8, п.п. 8.4.1., 8.4.2. п. 8.4 ст. 8, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п. 3.1 ст. 3, п. 16.2 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 3.1. р. 3 «Порядку складання декларації з податку на прибуток», затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 № 143, зареєстрованого в Мінюсті 08.04.2003 № 271/7592, п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем, в порушення вимог п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не здійснено коригування валових витрат по кредиторській заборгованості, по якій минув строк позовної давності, оскільки позивачем не здійснено компенсацію вартості товарів (робіт, послуг), які він отримав від продавців товарів (робіт, послуг) у звязку з чим, підстав для віднесення вартості цих товарів (робіт, послуг) до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: відніс до складу валових витрат суми товарів (робіт, послуг), які були отримані безоплатно, згідно договорів по яких минув строк позовної давності з ТОВ «Ареала», ТОВ «Диант», ЗАТ «Дружківський метисний завод», ПП «Лавр», ДПРА «Вікна реклами», ПФ «Еліс», ТОВ «ЛТД Елмарк», ЗАТ «Ганза-Україна», КП «Донецькміськовдоканал», ТОВ «Центр експертних систем», ТОВ «Лик», ТОВ «Грифон-Н», що призвело до безпідставного завищення валових витрат за 3 квартали 2006 року на суму 4525,00 грн., за 2006 рік на суму 7883,00 грн., у першому кварталі 2007 року на суму 95,00 грн., у І півріччі 2007 року на суму 95,00 грн., за 3 квартали 2007 року на суму 4815 грн.

Стаття 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає поняття валового доходу та види доходів, які включає валовий дохід.

Виходячи зі змісту положень п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом слід розуміти загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Так, до валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу" (пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону).

Згідно п.п. 1.22.1. п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до безповоротної фінансової допомоги належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) i охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Пунктами 5.3. - 5.7. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлені обмеження щодо включення певних витрат до складу валових. Суд зауважує, що зазначені норми Закону не містять заборони відносно включення до складу валових витрат вартості отриманих товарів, робіт, послуг.

Положеннями п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» регламентовано, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

З огляду на викладе, суд зазначає, що позивач отримавши на підставі вищевказаних договорів товари, правомірно та у відповідності до вимог п. 11.2. ст.11, п.5.1, пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відніс їх вартість до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала певна подія, оскільки усі договори на які посилається відповідач в акті перевірки, є платними, а строк оплати за отриманий товар обумовлений настанням певних подій за умовами договору.

Таким чином, твердження відповідача про те, що оскільки ТОВ «Солді-Донбас» не проводило здійснення компенсації вартості товарів, отримало їх безоплатно (вартість товарів залишилися не сплаченою по закінченні строку позовної давності і була списана позивачем), Товариство не вправі було відносити їх вартість до валових витрат, бо їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведених в п. 5.1 ст. 5 Закону на думку суду є хибним, так як, у разі відсутності факту оприбуткування товарів та віднесення їх вартості до валових витрат, мала б місце відсутність кредиторської заборгованості, яку за спливом строку давності необхідно віднести до складу валових витрат.

Крім того, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставить в залежність право платника податку на включення вартості отриманих товарів по першій події до складу валових витрат від їх оплати в майбутньому, а відтак установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Діючим Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачена норма, яка б зобовязувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування послуг), у разі неоплати послуг у межах строку позовної давності та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу відповідно до вимог п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону.

За таких обставин, суд зазначає, що висновок податкового органу про завищення позивачем за 3 квартали 2006 року на суму 4525,00 грн., за 2006 рік на суму 7883,00 грн., у І кварталі 2007 року на суму 95,00 грн., у першому півріччі 2007 року на суму 95,00 грн., за 3 квартали 2007 року на суму 4815,00 грн. валових витрат, внаслідок порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відповідає фактичним обставинам у справі і ґрунтується на вільному тлумаченні відповідачем норм діючого законодавства.

Порушення п.п. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 та п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з Акту перевірки, позивачем в порушення п. п. 5.3.2 та п. 8.4 Закону про прибуток позивачем включено до складу валових витрат у 2 кварталі 2005 р. витрати, повязані з оплатою геодезичних робіт із землеустрою у сумі 3787,50 грн., згідно договору від 06.06.2005 року, укладеного з ТОВ «Землі Донбасу».

Так, на підставі листа Ясинуватської райдержадміністрації від 23.03.2005 року № 01-13-397 позивач отримав дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

ТОВ «Землі Донбасу» виконало геодезичні роботи на земельній ділянці Асоціації по виробництву сільськогосподарських культур «Рост» Спартаківської сільської ради під розміщення виробничої бази позивача.

Відповідач вважає, названі витрати є витратами, які повязані з придбанням основних фондів (земельної ділянки на території Спартаківської сільської ради), вони повинні збільшувати балансову вартість відповідної групи основних фондів.

Крім того, як встановлено у Акті перевірки, позивачем в порушення п.п 5.3.2 та п. 8.4 Закону включено до складу валових витрат у 2 кварталі 2007 р. витрати повязані з оплатою робіт з нормативної грошової оцінки земельної ділянки у сумі 1031,03 грн. згідно договору від 16.04.2007 року № 849, укладеного з ДП «Центр державного земельного кадастру» (підрядник), останній виконав роботи з нормативної оцінки земельної ділянки позивача для розміщення виробничої бази, що розташована за межами населених пунктів Спартаківської сільської ради Ясинуватського району Донецької області.

Також, позивачем включено до складу валових витрат у 3 кварталі 2007 році витрати повязані з оплатою робіт за топографічну зйомку у сумі 5655,89 грн. згідно договору від 23.05.2007 року, укладеного з ДП «Центр державного земельного кадастру» (підрядник), останній виконав роботи з топографічної зйомки ділянки на території Авдіївської міськради (промплощадки).

Вказані витрати на думку податкового органу є витратами, повязаними з придбанням основних фондів (земельної ділянки), вони повинні збільшувати балансову вартість відповідної групи основних фондів.

Суд не погоджується з таким висновком податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 Закону, до складу валових витрат не включаються витрат на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону, амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (п.п. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону).

Як встановлено у судовому засіданні, земельні ділянки по яким здійснено витрати, повязані з оплатою геодезичних робіт із землеустрою, витрати на виконання роботи з нормативної оцінки земельної ділянки та витрати повязані з оплатою робіт за топографічну зйомку не належить до основних фондів ТОВ «Солді-Донбас».

Крім того, вказані роботи були придбані (замовлені) з метою подальшого використання у господарській діяльності платника податку.

Отже, оскільки земельна ділянка не належить до основних фондів товариства, а вказані роботи були придбані з метою подальшого використання у господарській діяльності, то витрати, повязані з їх оплатою амортизації не підлягають.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недійсність спірного податкового повідомлення-рішення, а саме:

- у частині щодо понесених витрат на оплату геодезичних робіт із землеустрою на суму податкового зобовязання у розмірі 947,00 грн. та на суму фінансових санкцій у розмірі 473,50 грн.;

- у частині щодо понесених витрат на виконання роботи з нормативної оцінки земельної ділянки на суму податкового зобовязання у розмірі 258,00 грн. та на суму фінансових санкцій у розмірі 129,00 грн.;

- у частині щодо понесених витрат повязаних з оплатою робіт за топографічну зйомку на суму податкового зобовязання у розмірі 1414,00 грн. та на суму фінансових санкцій у розмірі 707,50 грн.

Порушення п.п. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 та п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як встановлено у Акті перевірки, позивачем в порушення п.п 5.3.2 та п. 8.4 Закону включено до складу валових витрат у 2 кварталі 2007 року, витрати, повязані з облаштування території бази позивача у сумі 8533,00 грн., а саме: очищення території бази, навантаження та вивіз сміття згідно договору від 16.06.2007 року № 075/07, укладеного з ПП «Зодчій» (виконавець).

Так, згідно із 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 Закону, до складу валових витрат не включаються витрат на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (п.п. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону).

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується документами наявними у матеріалах справи, очищення території бази, навантаження та вивіз сміття було здійснено ПП «Зодчій» (виконавець) згідно укладеного договору від 16.06.2007 року № 075/07. Останній виконав роботи з очищення території виробничої бази, яка належить ТОВ «Солді Донбас», від сміття та його вивезення, за адресою м. Авдіївка, про. Ясинуватський, 55.

Дані витрати відсутні у переліку наведеному у п.п. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 та п. 8.4 ст. 8 Закону.

Отже, суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем витрат на очищення території бази, навантаження та вивіз сміття згідно договору від 16.06.2007 року № 075/07, укладеного з ПП «Зодчій» (виконавець) до складу валових витрат на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону.

Крім того, як пояснив представник позивача, понесені витрати позивача на виконання умов вказаного договору безпосередньо повязані із здійсненням господарської діяльності ТОВ «Солді-Донбас», що не було спростовано у судовому засіданні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про недійсність спірного податкового повідомлення-рішення у цій частині, а саме: на суму податкового зобовязання у розмірі 2133,00 грн. та на суму фінансових санкцій у розмірі 1066,50 грн.

Порушення п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі Закон).

Яке вбачається з Акту перевірки, позивачем у порушення п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів» Декларації з податку на прибуток за 2005 рік з урахуванням уточнюючого розрахунку від 24.03.2006 року № 19346 відображена передплата у сумі 12153 грн., перерахована згідно платіжного доручення № 3818 від 07.12.2005 ТОВ «Алекс Авто» за запчастини та ремонт автотранспорту. Дана операція відображена у бухгалтерському обліку бухгалтерською проводкою: Д-т 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» - К-т 685 «Розрахунки з іншими кредиторами».

В наслідок порушення, завищення валових витрат за 2005 рік склало у розмірі 12153,00 грн.

Суд погоджується висновком податкового органу про наявне порушення виходячи з наступного.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Так, п.п. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5 Закону визначено, що до складу валових витрат не включаються витрат на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону, амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення. збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (п.п. 8.2.1. п. 8.2 ст. 8 Закону).

Як вбачається з п.п. 3.2 Статуту товариства, до його основних напрямків діяльності, у тому числі відносяться внутрішні та зовнішні перевезення вантажів та пасажирів автомобільним транспортом.

Крім того, позивачем у судовому засіданні не було надано доказів того, що автомобілі не використовуються у господарській діяльності товариства, а витрати на запчастини та ремонт автотранспорту здійснювались для доведення їх до стану, в якому вони придатні для подальшого продажу.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення у цій частині, а саме: на суму податку у розмірі 3038,00 грн. та на суму фінансових санкцій у розмірі 1519 грн.

Порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У Акті перевірки встановлено, що позивачем порушено п.п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., п. 3.1 р. 3 «Порядку складання декларації з податку на прибуток», затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 року № 143, а саме: занижено вартість запасів, використаних в господарській діяльності, задекларованих у Додатку К1/1 (рядок А1/4) до Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2007 року на суму 12704,00 грн., за півріччя 2007 на суму 46093 грн. внаслідок не врахування вартості товарів у сумі 12704,00 грн., які були списані з балансу в звязку з крадіжкою: внаслідок заниження вартості запасів, які значились на балансі підприємства по рахунку 20 «Виробничі запаси» та були списані на рахунок 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» у сумі 33389,00 грн., в звязку з ремонтами (модернізацію) основних засобів.

Так, заниження валового доходу склало у 1 кварталі 2007 року на суму 12704,00 грн., півріччі 2007 на суму 46093 грн., але платником податку було самостійно виправлено у Декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2007 року, але не виконав п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та порушено п. 3.1 р. 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток.

Так, п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено, що платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Згідно з п. 3.1 р. 3 «Порядку складання декларації з податку на прибуток», затвердженого наказом ДПА України від 29.09.2003 року № 143, декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1 - К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1 - Р3) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2. Частина К1/2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних копалин. У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки.

У заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса - за бажанням). В основній частині та в додатках показники відображаються на підставі норм, установлених Законом N 334 та Законом України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889).

Факт самостійного виправлення позивачем помилки доведений та не оспорюється.

Разом з тим, виправлена помилка у Декларації за ІІ квартал 2007 року була віднесена до Додатку К 1/1 (рядок ?), а також у 8 рядку декларації не була відображена сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправленням помилки, а саме: (р. 7 х 0,05).

За таких обставинг, суд приходить до висновку, про правомірне визначення порушення у цій частині у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Порушення п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У Акті перевірки встановлено, що відповідно відомостей нарахування амортизації за період 1-й квартал 2005 року, 4-й квартал 2005 року, амортизаційні відрахування за 2005 рік складають 255300,00 грн. Згідно рядку 7 декларації з податку на прибуток за 2005 рік (від 09.11.2005 № 129249 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 24.03.2006 № 19345) амортизаційні відрахування задекларовані у сумі 253900,00 грн. Таким чином, завищення амортизаційних відрахувань за 2005 рік склало 6300,00 грн.

Згідно із п.п. 8.6.1. п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 - 2 відсотки;

група 2 - 10 відсотків;

група 3 - 6 відсотків;

група 4 - 15 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

Зазначене рішення:

приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року;

доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов'язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги.

Відповідно до п. 3.1. р. 3 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 р. N 143 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 квітня 2003 р. за N 271/7592), декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1 - К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1 - Р3) подаються виключно за рік. Додаток К1 складається з двох частин - К1/1 та К1/2. Частина К1/2 заповнюється платниками податку, які нараховують амортизаційні відрахування на суму витрат, пов'язаних із видобутком корисних копалин. У разі, якщо окремі рядки декларації не заповнюються через відсутність відповідних операцій, платники податку не подають податковому органу передбачені відповідним рядком декларації додатки.

У заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса - за бажанням). В основній частині та в додатках показники відображаються на підставі норм, установлених Законом N 334 та Законом України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон N 889).

Порядок заповнення додатків К2, К4, К5, К6, К7, Р1, Р2, Р3 визначається формами цих додатків. Показники, відображені в декларації та у відповідних додатках з однаковим кодом рядків, повинні збігатися. Особливості використання показників додатка К1 визначено в рядках таблиці цього розділу з кодами 01.2, 04.2, 04.10, 04.12, 07, а додатка К3 - у рядку з кодом 01.4.

Так, згідно декларації з податку на прибуток сума амортизаційних відрахувань становить 253900,00 грн. Проаналізувавши картки рахунку наявні у матеріалах справи та дані Акту перевірки, а саме Таблиця 18, суд погоджується з висновком податкового органу щодо відхилення розміру амортизаційних відрахувань за 2005 рік на суму у розмірі 6300,00 грн.

Враховуючі викладене, суд приходить до висновку про правомірність спірного податкового повідомлення у цій частині, а саме за порушення п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на суму основного платежу у розмірі 7586,00 грн. та фінансових санкцій на суму у розмірі 3793,00 грн. (згідно розрахунку фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0001322340/0 від 05.05.2008).

Щодо порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за 2006 рік.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується письмовими поясненнями позивача наявними у матеріалах справи, позивач визнає порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за 2006 рік та не заперечує проти визначення податкового зобовязання на суму у розмірі 13426,00 грн. та санкцій у розмірі 6713,00 грн.

Згідно із ч. 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку про правомірність спірного податкового повідомлення у цій частині, а саме за порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за 2006 рік на суму основного платежу у розмірі 13426,00 грн. та фінансових санкцій на суму у розмірі 6713,00 грн. (згідно розрахунку фінансових санкцій до податкового повідомлення-рішення № 0001322340/0 від 05.05.2008).

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень № 0001332340/0 від 05.05.2008 та № 0001392340/0 від 05.05.2008.

Так, як вбачається з Акту перевірки відповідач визначив позивачу суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму у розмірі 64327,50 грн., у тому числі: за основним платежем 42885,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 21442,50 грн.

На підставі Акту перевірки у податковому повідомленні-рішенні визначено порушення п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як встановлено у Акті перевірки (арк. Акту перевірки 32-33) позивачем, в порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» був нарахований податковий кредит без отриман ня податкової накладної на підставі касових чеків РРО, коли загальна сума придбаних, товарів від постачальників перевищувала 200 грн. за день (без урахування ПДВ);

-загальна сума ПДВ, яка може бути врахована за день до податкового кредиту на підставі касових чеків РРО, не повинна перевищувати 40,00 грн.;

-нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної на підставі касових чеків РРО, коли загальна сума придбаних товарів від постачальників перевищувала 200 грн. за день (без урахування ПДВ), є неправомірним.

Згідно п.п. 7.2.6. п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

З аналізу вказаної норми вбачається, що Закон дозволяє формувати податковий кредит по будь-яким платіжним чи розрахунковим документам, у тому числі і по чекам РРО, за умови що у них зазначені сума податку та податковий номер постачальника у межах 10000,0 грн. на день. Якщо ж податковий номер не зазначений у розрахунковому документі, то можливе форму вання податкового кредиту за умови, що це касовий чек, та у сумі, що не перевищує 40,0 ПДВ на день.

Оскільки ТОВ «Солді-Донбас» формувало податковий кредит по розрахунковим документам, у яких податковий номер постачальника зазначений, то обмеження у сумі ПДВ 40,00 грн. на день в цьому випадку не застосовується. Вказана обставини підтверджується документами наявними у матеріалах справи.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій при здійснені донарахування позивачу податку на додану вартість у сумі 42885,00 грн. податковим повідомленням-рішенням № 0001332340/0 від 05.05.2008.

Безпідставність донарахування податку на додану вартість обумовлює безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням у сумі 13848,50 на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1. статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації від 04.05.2005 № 43698 та визначено до сплатити суму податку у розмірі 9306,00 грн. (відшкодовано на момент перевірки суму у розмірі 9306,00 грн.) та штрафні (фінансові) санкції 4653,00 грн. згідно п.п. п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон).

Як вбачається з Акту перевірки (арк. акту перевірки 27-28) вказані порушення полягають у неправомірному віднесені сум ПДВ до складу податкового кредиту, а саме:

-до складу податкового кредиту включив суми ПДВ з податкових накладних, форма яких не була чинна у даному періоді, а саме: № 571 від ТОВ «ДиСтарТрейд», № 341 від ПП «Емалъ-98», № 411 від ПП «Емаль - 98», № 957 від ТОВ «Ди Отар Трейд», № 0606 від ВКФ у формі ТОВ «Обрій», №1219 від ТОВ «Ди Стар Трейд», № 1325 від ТОВ «Ди Стар Трейд», № 0893 від ВКФ у формі ТОВ «Обрій»;

-до складу податкового кредиту квітня 2005 р. включено ПДВ у сумі 508,80 грн. з податкової накладної № 627 від 27.04.2005 p., що видана ТОВ «Застройщик», у якій не заповнені обов'язкові реквізити: графа 4 (одиниця виміру), графа 5 (кількість, об'єм), графа 6 (ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ). Податкова накладна відображена у Книзі придбання за 27.04.05 р. за № 14, включення до податкового кредиту не оформленої належним чином податкової накладної є неправо мірним;

-до складу податкового кредиту включено ПДВ з податкових накладних з позначкою «Дублікат» (№ 3462 від ЧП «Консоль», № 3576 від ЧП «Консоль», №3575 від ЧП «Консоль», № 2424 від ОАО «Павлограджилстрой», № 3887 від ОАО «Павлограджилстрой»).

Так, п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (п.п. 7.2.4. п. 7.2 Закону).

Наказом ДПА України від 30.05.97 N 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" (далі - Порядок) затверджено порядок заповнення податкової накладної (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037).

Відповідно до пункту 6.2 Порядку податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Державної податкової адміністрації Українивід 30 травня 1997 р. N 165 (надалі Порядок).

1.Щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних не встановленої форми.

Як встановлено судом, на підставі сум, визначених у накладних, а саме: № 571 від ТОВ «ДиСтарТрейд», № 341 від ПП «Емалъ-98», № 411 від ПП «Емаль - 98», № 957 від ТОВ «Ди Отар Трейд», № 0606 від ВКФ у формі ТОВ «Обрій», №1219 від ТОВ «Ди Стар Трейд», № 1325 від ТОВ «Ди Стар Трейд», № 0893 від ВКФ у формі ТОВ «Обрій» позивачем був сформований податковий кредит.

Як встановлено у судовому засіданні, форма вказаних накладних не відповідає формі, яка була чинна у І кварталі 2005 року, форма затверджена Наказом ДПА України від 30.05.97 N 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення".

Таким чином, податковим органом було правомірно встановлено безпідставне включення суд вказаних у накладних до складу податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень у цій частині, а саме: на суму податку у розмірі 4919,00 грн. та на суму фінансових санкцій у розмірі 2459,50 грн. та на суму податку у розмірі 2270,00 грн. та на суму фінансових санкцій у розмірі 1135,00 грн.

2.Щодо формування податкового кредиту на підставі податкової накладної № 627 від 27.04.2005 p., що видана ТОВ «Застройщик», у якій не заповнені обов'язкові реквізити.

Як встановлено судом, на підставі суми, визначеної у накладній № 627 від 27.04.2005 позивачем, у тому числі був сформований податковий кредит.

Згідно п. 12 Порядку до розділу І податкової накладної вносяться дані в розрізі номенклатури поставки товарів (послуг), а саме:

п. 12.3. графа 4 - одиниця виміру товарів (послуг) - грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо;

п. 12.4. графа 5 - кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг;

У разі, якщо послуги не мають таких показників, а вимірюються лише у вартісному вираженні, у графі 5 указується: "послуга/проценти тощо";

п. 12.5. графа 6 - ціна поставки одиниці продукції без урахування податку на додану вартість;

п. 12.6. графа 7 - база оподаткування товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за ставкою 20 %.

Дослідивши та оцінивши вказану накладну, суд вважає, що податковим органом правомірно встановлено вказане порушення, у звязку з чим, суд робить висновок про правомірність висновку податкового органу про безпідставне включення суми вказаної у накладній до складу податкового кредиту.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення у цій частині, а саме: на суму податку у розмірі 509,00 грн. та на суму фінансових санкцій у розмірі 254,50 грн.

3.Щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних з позначкою «Дублікат».

Як встановлено судом, на підставі сум, визначених у накладних (№ 3462 від ЧП «Консоль», № 3576 від ЧП «Консоль», №3575 від ЧП «Консоль», № 2424 від ОАО «Павлограджилстрой», № 3887 від ОАО «Павлограджилстрой» позивачем, у тому числі був сформований податковий кредит.

Так, спірні правовідносини регулюються Законом України «Про податок на додану вартість» та Наказом ДПА України від 30.05.97 N 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" (далі - Порядок), яким затверджено порядок заповнення податкової накладної (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037).

Проаналізувавши норми вказаних нормативно-правових актів в частині, що регулює спірні відносини, суд зазначає, що у них відсутні обмеження щодо виготовлення зразка податкової накладної з позначкою «Дублікат».

За таких обставин, суд приходить до висновку про недійсність спірних податкових повідомлень-рішень у цій частині, а саме: на суму податку у розмірі 19066,00 грн. та на суму фінансових санкцій у розмірі 9533,00 грн. та на суму податку у розмірі 12918,00 грн. та на суму фінансових санкцій у розмірі 6459,00 грн.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0006261740/0 від 05.05.2008.

Так, вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників на загальну суму у розмірі 1693,50 грн., у тому числі за основним платежем 564,50 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 1129,00 грн.

На підставі Акту перевірки у податковому повідомленні-рішенні визначено порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4, п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Що стосується порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Як вбачається з Акту перевірки (арк. акту перевірки 34) відповідачем встановлено порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-1У від 22.05.03 - не утримано податок з суми грошового відшкодування витрат робітника без наданих підтверджуючих документів у 2005- 2006 роках, а саме: до авансових звітів підзвітних осіб не прикладені документи які б підтвердили оплату готівковими коштами в оригіналі витрати вказані у звіті підзвітної особи, а це мо гли б бути прибуткові касові ордери, розрахункові квитанції встановленої форми, пронуме ровані друкарським способом, утримуючі необхідні реквізити і зареєстровані в ДПІ, або касові чеки, у звязку з чим донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 547,47 грн.

Згідно із п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (надалі Закон) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються, у тому числі дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону) (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли таке надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбачене нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених ними межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, наданих платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибуток підприємств;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

Під терміном "послуги домашнього обслуговуючого персоналу" розуміються послуги з побутового обслуговування фізичної особи, членів її сім'ї або від імені чи за їх дорученням - будь-якої третьої особи, включаючи ремонт або спорудження об'єктів рухомого чи нерухомого майна, що належать таким особам або використовуються ними;

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом;

д) суми фінансової допомоги, включаючи суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Якщо додаткові блага надаються у формах, відмінних від грошової, об'єкт оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 3.4 статті 3 цього Закону.

Якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Проаналізувавши вказану норму Закону, суд приходить до висновку, що вона не розповсюджується на спірні правовідносини, оскільки вона визначає лише дохід, отриманий як додаткове благо.

Крім того, обставини встановлені у Акті перевірки спростовуються наданими позивачем на підтвердження здійснення витрат документами (т. 1, а.с. 153-197).

Що стосується порушення п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно Акту перевірки (арк. акту перевірки 33) відповідачем встановлено порушення п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою КМУ № 2035 від 26.12.2003 - неправомірно застосована податкова соціальна пільга к доходу робітника у місяці, в якому він припинив трудові відносини з роботодавцем, а саме у 2005 році, у звязку з чим донараховано податок у сумі 17,03 грн. Підставою для здійснення розрахунку суми податкового зобовязання (застосування штрафних фінансових санкцій) є: п.п. «б» п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4, п. п. 17.1.9 п. 17. 1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з розрахунку правильності обчислення суми податку з доходів фізичних осіб (Таблиця № 26 акту перевірки) ОСОБА_7 був звільнений 30.11.2005. Сума його доходу у листопаді 2005 року склала 482,50 грн. З урахуванням соціальної пільги було сплачено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 45,70 грн.

Податковий орган вважає, що позивачем згідно із п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та п. 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою КМУ № 2035 від 26.12.2003, була невірно застосована соціальна пільга при обчисленні суми податку з доходів фізичних осіб.

Так, згідно із п.п. 6.3.2. п. 6.3 ст. 6 Закону платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 р. N 2035, пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що звітний податковий період - проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Для місячного податкового періоду перший та останній місяці збігаються.

Відповідно до ст. 3 наведеного Закону, обєктом оподаткування у даних правовідносинах є загальний оподатковуваний дохід нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід) (п. 1.6 ст. 1 Закону).

Проаналізувавши дані наведені у таблиці правильності обчислення суми податку з доходів фізичних осіб та норми вказані як підстави порушення, суд зазначає, що податковим органом зроблено невірний висновок про незастосування пільги у листопаді 2005 року, оскільки день припинення трудових відносин припадає на перше число наступного місяця, тобто позивач не мав права застосовувати соціальну пільгу при обчисленні податку з доходів фізичних осіб з грудня 2005 року.

Крім того, у спірному податковому повідомленні-рішенні вказано лише порушення п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0006261740/0 від 05.05.2008.

Щодо правомірності прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001532344 від 05.05.2008.

Так, вказаним рішенням до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33251,85 грн.

На підставі Акту перевірки у цьому рішенні визначено порушення р. 2 п. 2.6, р. 3 п. 3.1, п. 3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004.

Як вбачається з Акту перевірки (арк. акту перевірки 46, 48), позивачем порушені п. 2.6, п. 3.1, п. 3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» у частині несвоєчасного оприбуткування готівки у касу підприємства у сумі 5808,10 грн., у частині проведення готівкових розрахунків без надання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 4211,35 грн.

Суть вказаного порушення полягає у тому, що згідно контрольної стрічки за 03.02.2006 по РРО, фіскальний № 0562003976, зага льна сума виторгу складає 3108,10 грн. та по РРО фіскальний № 50562004128 загальна сума виторгу складає 2700,00 грн. Вказана сума у касу підприємства оприбуткована 04.02.2006 (фіскальні звітні чеки № 675 та № 556 зроблено 04.02.2006р.).

До того ж, до авансових звітів підзвітних осіб не прикладені документи, які б підтвердили оплату готівковими коштами, в оригіналі витрати вказані у звіті підзвітної особи, а це мо гли б бути прибуткові касові ордери, розрахункові квитанції встановленої форми, пронуме ровані друкарським способом, утримуючі необхідні реквізити і зареєстровані, або касові чеки.

Крім того, бланки розрахункових документів СПД, що використовуються при проведенні роз рахункових операцій без застосування РРО, повинні виготовлятися за затвердженими зразками відповідно до постанови Кабшету Міністрів України від 19.04.93р. № 283 і інши ми нормативними актами передбаченими п.2.6 «Положення про форму і зміст розраху нкових документів».

Разом з тим, ст. 238 Господарського кодексу України визначено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Так, згідно зі ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим об'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської дія льності, крім випадків, передбачених законом.

Проаналізувавши вказані норми суд приходить до висновку, що штрафні (фінансові) санкції в сумі 33251,85 грн. застосовані податковим органом до позивача поза межами строку, визначеного ст. 250 ГУ України, у звязку з чим, оспорюване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є недійсним.

Щодо правомірності прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001402340/0 від 05.05.2008.

Так, вказаним рішенням до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5355,19 грн.

На підставі Акту перевірки у цьому рішенні визначено порушення п. 2, п. 10 «Порядку визначення розмірів збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 22.01.2006 № 116 (надалі Порядок).

Як встановлено у Акті перевірки, при перевірці фактів нестач та крадіжок товарно-матеріальних цінностей згідно бухгалтерських документів, а саме: відповідно до Акту інвентаризації від 26.05.2006 встановлена нестача товарів на суму 12704,01 грн.

У липні 2006 році позивачем було подано заяву та матеріали до Куйбишевського районного суду м. Донецька «Про притягнення до карної відповідальності фізичних осіб - ОСОБА_8 та ОСОБА_9.».

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується поясненнями представників сторін, збитки, завдані позивачу, відшкодовані винними особами шляхом внесення в касу готівки на суму 20600,00 грн. (ОСОБА_10 - приходний ордер №581 від 21.05.2007р.-10300,00 грн., ОСОБА_9 - приходний ордер № 1160 від 29.09.2007р. -10300,00 грн.), але сума відшкодованих збитків у розмірі 5355,19 грн. до Державного бюджету України перераховані не були.

Згідно п. 2 Порядку розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей визначається за балансовою вартістю таких цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсотків балансової вартості на момент встановлення такого факту з урахуванням індексів інфляції, які визначає щомісяця Держкомстат, відповідного розміру податку на додану вартість та розміру акцизного збору за формулою:

Р3 = [(Бв - А) х Іінф + ПДВ + Азб] х 2 + Вп + Вр,

де Р3 - розмір збитків (у гривнях); Бв - балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей (у гривнях); А - амортизаційні відрахування з дати початку експлуатації (у гривнях); Іінф - загальний індекс інфляції, який розраховується з дати початку експлуатації на підставі визначених щомісяця Держкомстатом індексів інфляції; ПДВ - розмір податку на додану вартість (у гривнях); Азб - розмір акцизного збору (у гривнях); Вп - фактичні витрати підприємства для відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей (у гривнях); Вр - фактична вартість робіт з відновлення (витрати на доставку матеріалів і усунення пошкоджень) за цінами на день вчинення правопорушення (у гривнях).

Показники Вп та Вр застосовуються для визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей та відповідних витрат, необхідних для відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей на безперервно діючих підприємствах, в установах і організаціях, де таке відновлення необхідне для подальшого продовження роботи.

Пунктом 10 цього ж Порядку визначено, що із сум, стягнутих відповідно до цього Порядку, здійснюється відшкодування збитків, завданих підприємству, установі і організації з урахуванням фактичних витрат підприємства на відновлення пошкоджених або придбання нових матеріальних цінностей та вартості робіт з їх відновлення. Залишок коштів перераховується до державного бюджету.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Конституції України, постанови і розпорядження, які в межах своєї компетенції видає Кабінет Міністрів України, є обов'язковими до виконання.

Таким чином, податковим органом правомірно визначено до стягнення залишок коштів із сум, стягнутих відповідно до зазначеного Порядку.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про правомірність оспорюваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючі викладене, суд частково задовольняє позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас»

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 122-143, 151-154, 158, 160-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій задовольнити частково.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001322340/0 від 5 травня 2008 року на суму 11890, 50 грн. (одинадцять тисяч вісімсот девяносто) грн. 50 коп.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001332340/0 від 5 травня 2008 року на суму 60922,5 грн. (шістдесят тисяч девятсот двадцять дві грн. 50 коп.).

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001392340/0 від 5 травня 2008 року на суму 9 222 грн. (девять тисяч двісті двадцять дві грн.).

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0006261740/0 від 5 травня 2008 року на суму 1693,5 грн. (одна тисяча шістсот девяносто три грн. 50 коп.).

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька № 0001532344 від 5 травня 2008 року на суму 33251,85 грн. (тридцять три тисячі двісті пятдесят одна грн. 85 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Солді-Донбас» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 грн. 70 коп..

В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 14 вересня 2010 року.

Повний текст постанови буде складено 19 вересня 2010 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Суддя Галатіна О.О.